Постанова 4873 № 910/5176/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" вересня 2021 р. Справа№ 910/5176/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Суліма В.В. суддів: Ткаченка Б.О. Майданевича А.Г. без виклику представників сторін розглядаючи апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 року у справі № 910/5176/21 (суддя - Ярмак О.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АТЕН" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення 74 899,07 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АТЕН" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 74 899,07 грн. а саме: 34 218,28 грн 3% річних, 40 680,79 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем строків оплати товару за договором поставки товару № 176(2)20УК від 30.04.2020 року/ № 53-121-01-20-09369 від 19.05.2020 року. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АТЕН" 34 218,28 грн 3% річних, 40 680,79 грн інфляційних втрат та 2270,00 грн витрат по сплаті судового збору. Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Так, скаржник вказав, що суд першої інстанції, не застосувавши норми ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 6287, ст. 629, ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, не врахував обов`язкові для виконання сторонами положення договору щодо умов оплати частині вартості товару в розмірі суми ПДВ і, як наслідок, прийшов хибного висновку про виникнення у відповідача обов`язку сплатити вартість товару, поставленої позивачем за договором, у повному обсязі (включаючи частину вартості товару в розмірі суми ПДВ - 576000,00 грн). Крім того, скаржник зазначив, що обґрунтована вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АТЕН" щодо сплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 576000,00 грн до ВП ЗАЕС не надходила, в зв`язку з чим обов`язок ВП ЗАЕС з оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ не набув характеру прострочення, що виключає можливість кваліфікувати дії останнього, як порушення виконання зобов`язання. При цьому, скаржник вказав, що внаслідок безпідставного ототожнення податкових зобов`язань з господарськими зобов`язаннями та необґрунтованого застосування до правовідносин між суб`єктами господарювання (що врегульовані положеннями укладеного між ними договору) закону, який регулює відносини у сфері справляння податків, Суд дійшов помилкового висновку щодо наявності у відповідача обов`язку з оплати товару в повному обсязі (включно з частиною вартості товару в розмірі суми ПДВ) без врахування визначених сторонами в п. 3.2 договору умов оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - після отримання відповідачем від позивача на визначені електронні адреси зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/5176/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О. Майданевич А.Г. Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 року у справі № 910/5176/21 у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників своєю ухвалою від 26.07.2021 року. 17.08.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду першої інстанції без змін. Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що скаржник помилково розглядає ціну товару та суму ПДВ окремо одне від одного. Так як, сума ПДВ є частиною новоствореної вартості на товар. І відповідач, оплачуючи за поставку товару сплачує загальну суму, яка включає в себе ПДВ. Також, представник позивача наголосив, що наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат при поданні позовної заяви є обґрунтованим та арифметично вірним. Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" - без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 19.05.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АТЕН" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) був укладений договір поставки № 176 (2) 20УК/53-121-01-20-09369 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити ЗІП до насосів ГЦН-195М, загальною вартістю 3456000,00 грн. Згідно п.1.2 договору строк поставки продукції: червень 2020 року. Відповідно до п.3.1 договору, вартість договору складає: 2880000,00 грн, крім того ПДВ 576000,00 грн, разом 3456000,00 грн. Розрахунок за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 45 календарних днів з моменту поставки продукції. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (п.3.2 договору) Згідно п. 4.4 договору постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 року, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси покупця протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН. При складанні податкових накладних в реквізитах Отримувача вказувати номер філії " 01". Відповідно до п.11.1 договору, останній вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом року з моменту укладання. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору за видатковою накладною № 35 від 01.06.2020 року, яка підписана обома сторонами без зауважень, позивач поставив, а відповідач прийняв товар по договору поставки на загальну суму 3456000,00 грн, у т.ч. 576 000,00 грн ПДВ. На підставі платіжних доручень № 13072, 13074, 13075, 13080 від 23.10.2020 року відповідачем здійснено часткову оплату за товар у розмірі 2794771,26 грн, за платіжним дорученням № 1520 від 19.02.2021 року оплачено 661228,74 грн, що підтверджує виконання відповідачем зобов`язання з оплат вартості отриманого товару по договору за видатковою накладною № 35 від 01.06.2020 року у повному обсязі. Так, за твердженням позивача, прострочення відповідачем зобов`язань з оплати 3456000,00 грн вартості поставленого товару, у зв`язку із чим нараховано до стягнення з відповідача 34 218,28 грн 3% річних, 40 680,79 грн інфляційних втрат. За розрахунком позивача, відповідно до п.3.2 договору, строк оплати вартості отриманого товару настав 16.07.2020, здійснивши частковий платіж 2794771,26 грн відповідач прострочив виконання зобов`язання на цю суму за період з 17.07.2020 року по 22.10.2020 року (дата повного виконання грошового зобов`язання), щодо платежу у сумі 661228,74 грн нарахування здійснено за період з 17.07.2020 року по 18.02.2021 року прострочення виконання. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Так, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у визначений строк. За умовами п.3.2 договору, розрахунок за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 45 календарних днів з моменту поставки продукції. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку. Як вбачається з матеріалів справи, останні містять видаткову накладну № 35 від 01.06.2020 року, що підтверджує поставки позивачем та прийняття відповідачем товару по договору на суму 3456000,00 грн. Як правильно встановлено судом першої інстанції, строк оплати за поставлений товар настав щодо здійснення розрахунків у сумі 2880 000,00 грн (без урахування ПДВ) - 16.07.2020 року. Відповідно до наданих платіжних документів, оплата 2 880 000,00 грн здійснена відповідачем 23.10.2020 року. Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції. має місце прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості товару без ПДВ за період з 17.07.2020 року по 22.10.2020 року. Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України). За прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 22449,80 грн 3% річних за вказаний період з17.07.2020 по 22.10.2020 та 8356,37 грн інфляційних втрат за період з 01.08.2020 по 30.09.2020. Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, згідно розрахунку позивача, відповідні нарахування проведені на суму 2794771,29 грн часткової оплати товару, а не 2 880 000,00 грн вартості товару без ПДВ. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних за поданим розрахунком, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в межах розрахунку позивача, який є арифметично вірним. Щодо вимог позивача про нарахування 11 768,48 грн 3% річних за період з 17.07.2020 року по 18.02.2021 року та 32324,42 грн інфляційних втрат за період з 01.08.2020 року по 31.01.2021 року, нарахованих на суму 661 228,74 грн часткової оплати, що включає суму 576 000,00 грн ПДВ, колегія суддів відзначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач направив відповідачу претензію №20_388 від 06.10.2020 року (а.с.16-17) із вимогами сплатити: - основну суму боргу за договором - 3456000,00 грн; - суму 3% річних за порушення строків оплати за договором на загальну суму - 22945,57 грн. Відповідач в свою чергу у відповіді на вищевказану претензію, зокрема зазначив що станом на дату направлення даної відповіді заборгованість за договором №176(2)20УК від 19.05.2020 року в сумі 3456000,00 грн відсутня, в зв`язку з чим претензійні вимоги задоволенню не підлягають (а.с. 18). Позивач 20.11.2020 року звернувся до відповідача з досудовим попередженням №20_446 (а.с.19) відповідно до якого, останній, зокрема, зазначив, що відповідь на претензію про відсутність заборгованості, не підтверджена жодним документом, і станом на 20.11.2020 року сума заборгованості за спірним договором становить 661228,74 грн. Відповідач відповіді не надав. Відповідно до абз. 5 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Відповідно до п. 4.4 договору, постачальник зобов`язаний скласти та зареєструвати податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних та надіслати на дві адреси покупця:pdv1@atom.gov.ua. та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. Так, матеріали справи місять квитанцію про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідної податкової накладної № 44 від 01.06.2020 року на спірну поставку - 26.06.2020 року (а.с. 60), яка була направлена відповідачу, що підтверджується, скріншотом з електронної пошти про направлення на електронні адреси відповідача pdv1@atom.gov.ua. та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua податкової накладної № 44 від 01.06.2020 року. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18). 17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц. Відповідач належних та допустимих доказів на спростування вищевказаних висновків суду не надав. З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що обґрунтована вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АТЕН" щодо сплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 576000,00 грн до ВП ЗАЕС не надходила, в зв`язку з чим обов`язок ВП ЗАЕС з оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ не набув характеру прострочення, що виключає можливість кваліфікувати дії останнього, як порушення виконання зобов`язання. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично строк сплати ПДВ, як частини вартості товару, настав у загальний строк, визначений у п.3.2 договору - 45 календарних днів з моменту постачання товару, тобто 16.07.2020 року. Колегія суддів перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму 661 228,74 грн, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо їх задоволення в межах розрахунку позивача (. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог повністю. Твердження скаржника, що суд дійшов помилкового висновку щодо наявності у відповідача обов`язку з оплати товару в повному обсязі (включно з частиною вартості товару в розмірі суми ПДВ) без врахування визначених сторонами в п. 3.2 договору умов оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - після отримання відповідачем від позивача на визначені електронні адреси зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, спростовується висновками суду. Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні. Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року). Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Отже, зазначені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянти не подали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта. Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 року у справі № 910/5176/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 року у справі №910/5176/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/5176/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.В. Сулім Судді Б.О. Ткаченко А.Г. Майданевич