Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 908/2771/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.07.2022 року м.Дніпро Справа № 908/2771/21 м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач), суддів Іванова О.Г., Орєшкіної Е.В. при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю. За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі): Представник позивача Хілько Альона Василівна (в режимі відеоконференції) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електричена станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 року у справі №908/2771/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" до Державного підприємства національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електричена станція" про стягнення заборгованості в розмірі 4 865 673, 09 грн. ВСТАНОВИВ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" звернувся до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із позовом про стягнення 4 965 673,09 грн., які складаються з: 4 720 499,10 грн. основного боргу за договором поставки № 450(1)20УК/53-121-01-20-09984 від 01.12.2020, 72 242,16 грн. 3% річних та 172 931,83 грн. інфляційних втрат. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 року у справі №908/2771/21 позов задоволено. Суд стягнув з Державного підприємства національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електричена станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" 4 620 499, 10 грн. основного боргу, 72 242, 16 грн. 3% річних, 172 931, 83 грн. інфляційних втрат та 74 458, 10 грн. судового збору. В частині стягнення 100000,00 грн. основного боргу провадження у справі закрито. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державне підприємство національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електричена станція" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 року у справі № 908/2771/21 в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити. Апелянт посилається на те, що, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до порушення прав та законних інтересів ВП ЗАЕС, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, апелянт вважає, що строк оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 786 749,85 грн. не настав, а обов`язок ВП ЗАЕС з оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ не набув характеру прострочення, що виключає можливість кваліфікувати дії останнього, як порушення виконання зобов`язання. Крім того, апелянт посилається на те, що висновок суду про те, що строк прострочення в частині вартості товару в сумі ПДВ визначається саме з дати реєстрації податкових накладних за спірними поставками, не відповідає фактичним обставинам. Суд при ухваленні рішення від 26.01.2022 не врахував, що обов`язок ВП ЗАЕС з оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ не набув характеру прострочення, що виключає кваліфікацію його поведінки як порушення зобов`язання, та, відповідно, можливість нарахування 3% річних та інфляційних витрат на суму ПДВ за Договором - 786 749.85 грн. Суд, не врахувавши відсутність нормативного обґрунтування визначення дати виникнення заборгованості щодо частини вартості товару в розмірі суми ПДВ, в рішенні від 26.01.2022 у справі № 908/2771/21 дійшов помилкового висновку про вірність розрахунку інфляційних втрат та 3%, здійсненого ТОВ «Елтранс Україна, однак при цьому також не зазначив норм права, відповідно до яких, строк прострочення в частині вартості товару в сумі ПДВ за договором № 450(1)20УК/53-121-01-20-09984 від 01.12.2020/17.12.2020 визначається саме з дати реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 у справі № 908/2771/21 в частині стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» інфляційних втрат та 3 % річних. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2022року розгляд апеляційної скарги Державного підприємства національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електричена станція" на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 року у справі №908/2771/21 призначено в судове засідання на 06.06.2022 об 10:00 год. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2022року розгляд апеляційної скарги відкладено на 20.07.2022рік о 9-30 год. 12.07.2022 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану, яке обгрунтовано тим, що з 28.02.2022 року у регіоні за місцем знаходження ВП ЗАЕС розпочались активні бойові дії, внаслідок яких 04.03.2022 року Енергодарська міська територіальна громада Запорізької області ( в межах якої розташовані виробничі потужності та органи управління Відповідача) тимчасово окупована російськими військами, що позбавляє можливості відповідача прийняти участь в судовому засіданні з розгляду справи в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду. Можливість участі відповідача в судовому засіданні з розгляду справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів також відсутня через нестабільну роботу інтернет зв`язку та умови перебування стратегічного об`єкту під ефективним контролем окупантів. Розглянувши дане клопотання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, з матеріалів справи вбачається, що 20.05.2022року на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява від Державного підприємства національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електричена станція" про відкладення розгляду справи , призначеної на 06.06.2022 року, у зв`язку з неможливістю учасників справи та їх представників прибути до суду через небезпеку для життя в умовах воєнної агресії проти України та воєнного стану, окупації міста Енергодара, яке було задоволено, та розгляд справи відкладено на 20.07.2022 року. 12.07.2022 року від відповідача знову надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану. Положеннями пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Об`єктивними критеріями розумності строків є: 1) розгляд та вирішення справи у строки, визначені законом; 2) розгляд та вирішення справи у найкоротші з можливих строків; 3) здійснення процесуальних дій та ухвалення судом процесуальних рішень, а також виконання процесуальних обов`язків учасниками справи з безумовним дотриманням встановлених законом або визначених судом строків; 4) своєчасне виконання судового рішення, яке набуло законної сили, зокрема, відкриття виконавчого провадження, а також вжиття заходів до повного виконання рішення суду; 5) можливість відступлення від визначених законом або встановлених судом строків лише з об`єктивних причин, що зумовлені непереборними обставинами, незалежними від волі та поведінки суду та/або учасників справи. Вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк». Згідно статті 273 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, у даному спорі - з 20.04.2022 року. З наведеного вбачається, що Господарським процесуальним кодексом України визначені строки, протягом яких має бути вирішений спір. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач обізнаний про час та місце розгляду справи, його клопотання про відкладення розгляду справи було задоволено, явка сторін в умовах воєного стану судом не визнавалась обов`язковою, у своїх клопотаннях відповідач не зазначає об`єктивних причин неможливості розгляду справи без його участі, не заявляє про необхідність долучення нових доказів, або нових, не врахованих судом першої інстанції, обставин. В той же час, статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. На теперішній час строк розгляду справи № 908/2771/21 сплив. При цьому, відповідач мав достатньо часу для надання відповідних доказів на підтвердження своєї правової позиції, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а характер спірних правовідносин і предмет доказування у справі не вимагають обов`язкової участі відповідача за умов його належного повідомлення. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Підстави для відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану в Україні відсутні, оскільки: - така обставина не є підставою для відкладення чи зупинення розгляду справи відповідно до вимог ГПК України; - строк розгляду апеляційної скарги визначений цим Кодексом; - відповідно до статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у період воєнного стану повноваження судів не можуть бути припинені; - згідно з статтею 64 Конституції України в умовах воєнного стану права і свободи, передбачені статтею 55 цієї Конституції, не можуть бути обмежені. За наведених обставин, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає. 20.07.2022 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" (Постачальником, позивачем у справі) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Покупцем, відповідачем у справі) 01.12.2020 укладений договір поставки товару №450(1)20УК (реєстраційний номер ДП "Енергоатом" 53-121-01-20-09984 від 17.12.2020) (далі - Договір). Відповідно до умов п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар (перелік, характеристики та вартість наведено у пункті договору). За визначенням п. 1.2 Договору, строк поставки товару: грудень 2020 року. Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна договору 3933749,25 грн., крім того ПДВ 20% 786749,85 грн., загальна сума договору складає 4720499,10 грн. Згідно із п. 3.2 Договору розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 (шістдесят) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного п. 1.1 договору. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п. 3.3 Договору). З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу передбачений договором товар на суму 4720499,10 грн., що підтверджується видатковими накладними: - № 193 від 18.12.2020 на суму 172818,78 грн., в т.ч. ПДВ 28803,13 грн.; - № 196 від 21.12.2020 на суму 1750320,00 грн., в т.ч. ПДВ 291720,00 грн.; - № 198 від 21.12.2020 на суму 152566,32 грн., в т.ч. ПДВ 25427,72 грн.; - № 211 від 24.12.2020 на суму 2644794,00 грн., в т.ч. ПДВ 440799,00 грн. Видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін без зауважень. Позивачем зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за переліченими поставками, що підтверджується копіями відповідних квитанцій про реєстрацію податкових накладних за вказаний період. Всі податкові накладні зареєстровані позивачем в ЄРПН в строки, передбачені ПК України. Зобов`язання з оплати отриманого товару відповідачем належним чином не виконано. У зв`язку з наявністю заборгованості позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 1/450 від 12.04.2021 про сплату заборгованості. Звертаючись до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із позовом про стягнення4965673,09 грн., які складаються з: 4720499,10 грн. основного боргу за договором поставки № 450(1)20УК/53-121-01-20-09984 від 01.12.2020, 72242,16 грн. 3% річних та 172931,83 грн. інфляційних втрат, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" посилався на те, що за умовами договору № 450(1)20УК/53-121-01-20-09984 від 01.12.2020 позивачем була здійснена поставка товару на суму 4720499,10 грн., що підтверджується видатковими накладними, проте, відповідач не здійснив оплату поставленого товару. Задовольняючи позовні вимоги частково, та стягуючи на користь позивача 4 620 499,10 грн. основного боргу за договором поставки, господарський суд першої інстанції виходив з неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк. Закриваючи провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем після подання позовної заяви до суду здійснено оплату 100 000,00 грн. основного боргу. Стягуючи на користь позивача 72242,16 грн. 16 коп. 3% річних, 172 931,83 грн. 83 коп. інфляційних втрат, господарський суд першої інстанції входив з того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, а тому на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду оскаржується лише відповідачем і лише щодо стягнення інфляційних та 3% річних, колегія суддів саме в цій частині здійснює апеляційний перегляд рішення суду. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розміру стягнутих інфляційних та 3% річних з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови). У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати. У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як встановлено судом першої інстанції і не оспорювалось сторонами, на момент звернення позивача до суду, заборгованість відповідача за договором поставки, складала 4720499,10 грн., з яких під час розгляду справи відповідачем було сплачено згідно платіжних доручень від 18.01.2022 №№ 1462, 1465, 1469 - 100 000,00 грн., а тому фактична сума боргу склала 462 0499,10 грн., що було визнано сторонами. Відповідно до п. 3.2 договору, розрахунок за товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки, які згідно видаткових накладних відбулись 18.12.2020 на суму 172818,78 грн., в т.ч. ПДВ 28803,13 грн.; 21.12.2020 на суму 1750320,00 грн., в т.ч. ПДВ 291720,00 грн.; 21.12.2020 на суму 152566,32 грн., в т.ч. ПДВ 25427,72 грн.; 24.12.2020 на суму 2644794,00 грн., в т.ч. ПДВ 440799,00 грн., які не були оплачени в передбачений договором строк, а тому господарський суд першої першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення на користь позивача 3% річних за кожною видатковою накладною з урахуванням дат настання зобов`язання по оплаті в частині вартості товару та в частині суми ПДВ (загальний період з 11.01.2021 по 12.09.2021), в сумі 72242,16 грн. та 172931,83 грн. інфляційних втрат за кожною видатковою накладною з урахуванням дат настання зобов`язання по оплаті в частині вартості товару та в частині суми ПДВ (загальний період січень-серпень 2021 року). При цьому, доводи відповідача про те, що обов`язок відповідача з оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ не набув характеру прострочення, що виключає можливість кваліфікації його поведінки як порушення зобов`язання, та, відповідно, здійснювати нарахування 3% річних на суму ПДВ за договором, є неспроможними з огляду на наступне. Так, положення договору, які визначають його ціну (вартість товару), що підлягає сплаті покупцем за поставлений товар, не розділяють вартість самого товару та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз положень договору дає змогу дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 3.3. договору включається у загальну ціну товару, зазначену у п. 3.2. договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю поставленого товару. Положення п. 3.3 договору щодо оплати покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товарів, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню. Зазначення у п. 3.3 договору, що оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не змінює строку щодо оплати товару в частині суми ПДВ. Дату настання строку виконання відповідачем зобов`язання по оплаті за спірними поставками позивач визначає саме зі спливом 60-ти денного строку з дати поставки повного обсягу товару. За змістом п. 4.4 Договору визначено, що Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. Згідно з наданими позивачем доказами, ним у визначений законом строк оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні за здійсненими поставками (що підтверджується квитанціями про прийняття документів (№ 9358960948 від 12.01.2021, №9361302443 від 13.01.2021, № 9361357090 від 13.01.2021, № 9366446853 від 15.01.2021), а тому означене спростовує доводи апелянта про те, що обов`язок ВП ЗАЕС з оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ не набув характеру прострочення. Інші доводи апелянта є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують. Таким чином, господарський суд Запорізької області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 року у справі №908/2771/21 - залишити без змін. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція". Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.07.2022року. Головуючий суддя О.В.Березкіна Суддя О.Г.Іванов Суддя Е.В.Орєшкіна