Постанова 4807 № 332/2064/20

Дата документу 16.07.2021 Справа № 332/2064/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 332/2064/20 Головуючий у 1 інстанції Сінєльнік Р.В. Провадження №22ц/807/1873/21 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Онищенка Е.А., Крилової О.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання,- В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначав, що у період з 03 листопада 1980 року по 28 травня 2019 року перебував у трудових відносинах з відповідачем на посадах підручний сталевара мартенівської печі, машиніст крану металургійного виробництва на гарячих дільницях в мартенівському цеху. Умови праці на робочому місті не відповідали безпечним стандартам. 11 лютого 2020 року було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4, за яким ОСОБА_1 встановлено діагноз: «Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст., емфізема легень першої другої стадії, вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної вібрації з помірно вираженим церебрально-периферичним ангіодистоничним синдромом, у поєднанні з радікулопатією, згідно з актом хвороба виникла внаслідок недосконалого технологічного процесу, а його причиною є довгий стаж роботи в несприятливих умовах. ОСОБА_1 також зазначав, що неодноразово проходив лікування та обстеження. Висновком МСЕК від 26 березня 2020 року позивачу встановлено 50 % стійкої втрати професійної працездатності, та третя група інвалідності безстроково. Враховуючи наведені обставини, ОСОБА_1 вважає, що внаслідок роботи протягом тривалого часу в небезпечних для його здоров`я умовах та отримання професійного захворювання, Відповідачем йому завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює у 50000 грн. Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на його користь одноразово грошову суму в розмірі 50000 грн., які відшкодування завданої моральної шкоди. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 40000 грн., з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору. В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на професійну правову допомогу в розмірі 12500 грн. Стягнуто в дохід держави з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» судовий збір у розмірі 840,80 грн. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховував характер правопорушення, глибину та тривалість фізичних та душевних страждань позивача, ступінь вини підприємства, що завдало моральну шкоду, та самого позивача, істотність вимушених змін у способі життя позивача та інші обставини, які мають вагоме значення, в тому числі те, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивач змушений тривалий час знаходитися на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, не може вести активний спосіб життя, зміни у життєвих відносинах викликають у нього моральні страждання, він переносить фізичні страждання. Отримане позивачем професійне захворювання призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» зазначає, що суд першої інстанції не врахував суттєві обставини справи, на які посилався Відповідач в відзиві на позовну заяву, не застосувавши їх при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди. Зокрема, суд повинен був з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи яким и діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій суми чи в які матеріальній формі позивач оцінює заподіяному йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Так, позивач працював на ПАТ «Запоріжсталь» за професією машиніст крану металургійного виробництва в мартенівському цеху, які відноситься до професій зі шкідливими та важкими умовами праці, а його робочі місця відповідали технологічному регламенту і проекту організації праці на підприємстві металургійної галузі. Оскільки у зв`язку з технологічними особливостями металургійного виробництва забезпечити повною мірою здорові умови праці та повністю усунути шкідливі фактори неможливо, роботодавець з метою забезпечення соціальних гарантій працюючим, зайнятим в шкідливих і важких умовах праці повною мірою здійснював надання пільг та компенсацій, передбачених Законом України «Про охорону праці». При цьому, підприємство у повному обсязі дотримувалось вимоги законодавства щодо прав Позивача, у галузі охорони праці, що забезпечувались з урахуванням вимог Закону України «Про охорону праці». Крім того, відповідно до ст.ст. 5, 7 Закону України «Про охорону праці» Позивача було проінформовано під розписку про умови праці та про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору. Крім того, ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» посилаються на те, що підставою для допущення або не допущення працівника до роботи, є саме довідка про проходження працівником періодичного медичного огляду в якій зазначено про придатність або не придатність працівника до виконання певної роботи. Згідно з такими довідками позивач був визнаний придатним для роботи за професією машиніст крану металургійного виробництва. Професійні захворювання не з`являється раптово. Воно починається задовго до його встановлення та має тривалий перебіг з наростанням симптомів. За таких обставин, вбачається, що позивач свідомо приховував від лікарів, що проводили періодичні медичні огляди, та від відповідача наявність ознак початкової стадії професійного захворювання, яке в подальшому стало причиною втрати ним працездатності. Як би позивач своєчасно повідомив роботодавця про свій дійсний стан здоров`я, то було б можливо уникнути втрати позивачем працездатності. Своєчасне виведення позивача із зони впливу важких умов праці та шкідливих факторів допомогло б зберегти його здоров`я та не допустити настання наслідків що є на даний момент. Таким чином, позивач знаючи про дійсний стан свого здоров`я, свідомо приховав дану інформацію від відповідача та добровільно погодився працювати в шкідливих для здоров`я умовах чім свідомо погіршував стан свого здоров`я. Наслідком цього с часткова втрата позивачем працездатності та його моральні страждання. Крім того, ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» посилаються на ст. 43 Конституції України, відповідно до якої, право на працю людина реалізує шляхом одержання роботи, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується. Вибір місць роботи був для Позивача добровільним та свідомим. Також ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» зазначають, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення не дотримано принципів розумності, виваженості та справедливості при визначенні суми, що підлягала відшкодуванню Позивачу. Так, суд допустив неоднаковий підхід до вирішення цього питання та порушив збалансованість інтересів сторін. В апеляційній скарзі також міститься посилання на порушення судом першої інстанції приписів ст. 141 ЦПК України, в частині пропорційності судових витрат, які підлягають до стягнення. Щодо витрат на професійну правову допомогу, що підлягають сплаті за рішенням суду, скаржник їх розмір вважає надмірним і таким, що не відповідає складності справи. Посилаючись на практику Верховного Суду, наведеного у постанові від 24 січня 2019 року (№ 910/15944/17) та практику Європейського Суду зазначають, що суд першої інстанції повинен був зменшити розмір витрат на правову допомогу. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 19 травня 2021 року (а.с. 145-146) в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу АТ «Запорізький завод феросплавів». Скориставшись своїм правом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 направив відзив на зазначену апеляційну скаргу. Просить залишити рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2021 року без змін, а скаргу без задоволення, оскільки її доводи ж необґрунтованими, такими, що зводяться лише до переоцінки доказів. Щодо доводив про стягнення витрат на правову допомогу, ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 зазначає про те, що скаржником не надано жодного належного та допустимого доказу щодо не співмірності витрат на правову допомогу. При цьому, відповідно до постанови Верховного суду від 09 квітня 2019 року (справа № 826/2689/15) обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 у період з 03 листопада 1980 року по 28 травня 2019 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (а.с. 8-9). З копії трудової книжки ОСОБА_1 також вбачається, що, працюючи в ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», він обіймав посади підручний сталевара мартенівської печі, машиніст крану металургійного виробництва на гарячих дільницях в мартенівському цеху. З інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання, складеної ГУ Держпраці у Запорізькій області, зазначено, що умови праці на робочому місці ОСОБА_1 відносяться 3 ступеню ІІІ класу умов праці (особливо шкідливі та особливо важкі). Стаж роботи ОСОБА_1 на ПАТ «Запоріжсталь» складає 34 роки 07 місяців, 00 днів, у мартенівському цеху 34 роки 05 місяців, 09 днів (а.с. 18-23). З висновку ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 21 січня 2020 року, вбачається, що ОСОБА_1 встановлено діагнози:

1. Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пилотоксичний бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. ЛН-другого ступеня.

2. Вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної вібрації з помірно вираженим церебрально-периферичним ангіодисто-нічним синдромом, з порушенням трофіки кистей, у поєднанні з радикулопатія попереково-крижовою L.4-S1 та шийною С5-С7 білатерально з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним синдромом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ першого-другого ступеня), деформуючого артрозу ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) та колінних (ПФ першого-другого ступеня) суглобів, стійкий больовий синдром.

3. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху) (а.с. 10-11). Лікарсько-експертною комісією високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я характер вищенаведених захворювань встановлено як професійний. Також, з Акту розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від 10 лютого 2020 року вбачається, що причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є наявність на робочому місці машиніста крана металургійного виробництва мартенівського цеха ПАТ «Запоріжсталь ОСОБА_1 шкідливих виробничих факторів: - кремнію діоксид - 20.42-45.4 мг/м3 при ГДК - 4.0 мг/м3; - ангідрид сірчистий - 5.40-19.5 мг/м3 при ГДК - 10,0 мг/м3; - азоту діоксид - 0,98-3.64 мг/м3 при ГДК - 2.0 мг/м3; - заліза оксид - 16.04-18.62 мг/м3 при ГДК - 6.0 мг/м3; - загальна вібрація - 102.2-109.9 дБ при ГДР-101 дБ; - шум - 87.4-91.ОдБ «А» при ГДР-80 дБ «А» (а.с. 12-17). Висновком МСЕК від 26 березня 2020 року ОСОБА_1 встановлено 50% стійкої втрати професійної працездатності, позивачу встановлена третя група інвалідності безстроково (а.с. 24-25). Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Право на отримання виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Отже, матеріалами справи підтверджується, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня встановлення висновком МСЕК стійкої втрати працездатності. Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, судом першої інстанції врахована глибина та ступінь моральних і фізичних страждань позивача, яких ОСОБА_3 зазнав та зазнає внаслідок професійного захворювання, встановлення йому втрати працездатності у розмірі 50 %, та третю групу інвалідності, характер ушкодження здоров`я, що є незворотнім, а також принцип розумності і справедливості. При цьому, доводи апеляційної скарги що розмір стягнутої на користь ОСОБА_1 шкоди є завищеним, є необґрунтованими, оскільки за матеріалами справи вбачається, що внаслідок отриманих професійних захворювань позивач проходив лікування, проходить програму реабілітації (а.с. 26-27). Доводи апеляційної скарги, що саме позивач винний в отриманні професійного захворювання, оскільки відповідно до статті 38 КЗпП України не скористався правом розірвання трудового договору за власним бажанням та продовжував працювати, відповідно до ст. 43 Конституції України вільно обрав місце свого працевлаштування, є необґрунтованими, оскільки статтею 153 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці та впровадження сучасних засобів техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечення санітарно-гігієнічних умов, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. При цьому, судом встановлено, що причиною професійного захворювання позивача є робота в особливо шкідливих та особливо важких умовах. Крім того, доводи апеляційної скарги щодо зменшення суми відшкодування моральної шкоди, оскільки судом першої інстанції порушено принципи розумності, виваженості та справедливості при визначенні суми, яка підлягає до відшкодування, суперечать прохальній частині апеляційної скарги, в якій ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» просять ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до незгоди з висновками суду по оцінці доказів. Разом з цим, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції допустився процесуальних порушень. Так, приписами ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, стягуючи з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 12500 грн., суд першої інстанції зазначив норму ст. 141 ЦПК України, проте не застосував її, присудивши до стягнення з відповідача витрати, понесені ОСОБА_1 у повному обсязі. Крім того, з акту приймання виконаних робіт/послуг № 1, вбачається, що адвокат Біліченко О.О. надав ОСОБА_1 послуги з представництва інтересів Клієнта в Заводському районному суді м. Запоріжжя у судових засіданнях 02 грудня 2020 року - вартістю 1000 грн., та 11 січня 2021 року - вартістю 1500 грн. Проте, з матеріалів справи не вбачається проведення Заводським районним судом м. Запоріжжя судового засідання по цій справі 02 грудня 2020 року, а судове засідання, призначене на 11 січня 2021 року, не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у нарадчій кімнаті по кримінальній справі (а.с. 93). Інші витрати, понесені ОСОБА_1 на правничу допомогу відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи. Доводи апеляційної скарги в цій частині свого підтвердження не знайшли. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог (80%) судовий збір за подання позову, який підлягає стягненню у дохід держави з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», визначається з урахуванням розміру задоволених позовних вимог і підлягає пропорційному зменшенню до 672,64 грн. Також, витрати, понесені ОСОБА_1 на правову допомогу підлягають зменшенню пропорційно до задоволених позовних вимог, та дорівнюють 8000 грн. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. За таких обставин, рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2021 року в частині розподілу судових витрат підлягає зміні, шляхом зменшення витрат, стягнутих з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 на професійну правову допомогу з 12500 грн. до 8000 грн., та судового збору, який підлягає стягненню з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» з 840,80 грн. до 672,64 грн. В іншій частині рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2021 року підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 141, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» - задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2021 року в частині розподілу судових витрат - змінити: «Зменшити стягнуті з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу з 12500 грн. до 8000 (вісім тисяч) гривень. Зменшити стягнутий з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» в дохід держави судовий збір з 840,80 грн. до 672 (шістсот сімдесят дві) гривні 64 копійки.» В іншій частині рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 16 липня 2021 року. Головуючий: Судді: