Постанова Запорізький апеляційний суд № 337/5819/23

Дата документу 25.03.2024 Справа № 337/5819/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 337/5819/23 Головуючий у 1 інстанції: Бредун Д.С. Провадження № 22-ц/807/440/24 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «25» березня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Бєлки В.Ю., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, ВСТАНОВИВ: В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», ПрАТ «Запоріжвогнетрив» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він у період з 2001 року по 2022 рік працював у шкідливих умовах на наступних підприємствах: ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», стаж 16 років, 06 місяців; ПрАТ «Запоріжвогнетрив», стаж 04 роки 08 місяців. Загальний стаж роботи на вказаних вище підприємствах в умовах впливу шкідливих факторів - 21 років 02 місяці. 27 жовтня 2022 року він звільнився з ПрАТ «Запоріжвогнетрив» за ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін). Відповідно до Медичного висновку лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 15 лютого 2023 року, №6/96, виданого ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» Клініки професійних захворювань (м. Київ) за вих. № 347, йому встановлено професійні захворювання:

1. Вібраційна хвороба 2 ст. від впливу локальної вібрації (Вегето-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок в поєднанні з дефартрозом ліктьових суглобів 2 ст. та дефартрозом міжфалангових п`ясно-зап`ясних суглобів обох кистей 1-2 ст.);

2. Хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами;

3. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість легкого ступеню (2 ст. за класифікацією Остапкович В. О. та Пономарьової Н.І. );

4. Хронічний бронхіт 2 ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН1-2 ст. (першого-другого ст.). Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 березня 2023 року (Форма П-4): дата встановлення остаточного діагнозу за вказаними вище професійними захворюваннями 15.02.2023 року; хронічне професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (16 років 06 місяців) та ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (04 роки 08 місяців), причиною виникнення отриманих ним професійних захворювань є наявність на його робочих місцях на ПАТ «Запоріжсталь», ПрАТ «Запоріжвогнетрив» шкідливих виробничих факторів. Згідно з Довідкою до акта огляду МСЕК серія 12 ААГ № 165616 від 19 червня 2023 року йому встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності: професійне захворювання. Відповідно до Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серія 12 AAA № 125085 від 19 червня 2023 року - ступінь втрати професійної працездатності складає 60%. Отримання ним професійного захворювання, і як наслідок цього - 3 групи інвалідності та втрати професійної працездатності на 60% призводить його до фізичних та моральних страждань, які мають бути компенсовані одноразово відповідачами. Моральну шкоду оцінив в 60 000 грн., відповідно до процентної складової стажу його роботи з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» підлягає стягненню 46 770 грн., з ПрАТ «Запоріжвогнетрив» 13 230 грн. На підставі зазначеного просив стягнути з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на його користь одноразово грошову суму в розмірі 46 770,00 грн. як відшкодування завданої моральної шкоди, стягнути з ПрАТ «Запоріжвогнетрив» на його користь одноразово грошову суму в розмірі 13 230 грн., як відшкодування завданої моральної шкоди. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я в розмірі 46 770 грн. та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 8574,50 грн. Стягнуто з ПрАТ «Запоріжвогнетрив» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я, в розмірі 13 230 грн. та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 2425,50 грн. Стягнуто з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь держави судовий збір в розмірі 836,90 грн. Стягнуто з ПрАТ «Запоріжвогнетрив» на користь держави судовий збір в розмірі 236,70 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що підприємство не є останнім місцем роботи позивача, судом першої інстанції визначено зв`язок між професійним захворюванням та умовами праці саме на ПрАТ «Запоріжвогнетрив», встановлення роботодавця, який винен в профзахворюванні особи, покладено не на суд, а на лікувально-експертну комісію високоспеціалізованого профпатологічного заклад охорони здоров`я МОЗ, згідно з медичним оглядом позивач був здоровий та придатний до роботи, чинним законодавством не передбачено здійснення виплати доходу позивачеві без вирахування сум податків та зборів, розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь». ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що медичним висновком лікарсько-експертної комісії про наявність професійного характеру захворювання підтверджується факт того, що він отримав професійні захворювання працюючи на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» та на ПрАТ «Запоріжвогнетрив», вимога апеляційної скарги про те, що стягнення моральної шкоди відбувається з утриманням із суми моральної шкоди податків та інших обов`язкових платежів не є конкретизованою, відповідачем не доведено не співмірність витрат на професійну правничу допомогу. Додатково просив стягнути на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000 грн., з яких: 1000 грн. - ознайомлення/вивчення апеляційної скарги (фіксована плата), 2000 грн. - складання відзиву на апеляційну скаргу (фіксована плата). ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» подало заперечення щодо розміру та підстав стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, посилаючись на те, що розмір витрат є завищеним, попереднє опрацювання адвокатом матеріалів та судової практики не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, вивчення документів та нормативних актів є невід`ємною частиною роботи щодо надання відзиву, просило зменшити розмір витрат на правничу допомогу 100 грн. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 26 січня 2024 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 26 січня 2024 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з врахування глибини фізичних та моральних страждань позивача, ступеня втрати ним професійної працездатності в розмірі 60%, неможливості відновлення попереднього фізичного стану, тяжкості і незворотності змін у буденному житті, потреби в забезпеченні лікарськими засобами, а також періоду праці на кожному з підприємств відповідачів в умовах впливу шкідливих факторів. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 10 липня 2001 року по 31 січня 2018 року працював у ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», а з 01 лютого 2018 року по 27 жовтня 2022 року у ПрАТ «Запоріжвогнетрив», на посаді «вогнетривник» (а.с. 12-17). 27 жовтня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено відповідно до ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, наразі не працює. Відповідно до Медичного висновку лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 15 лютого 2023 року № 247, виданого ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» Клініка професійних захворювань, ОСОБА_1 встановлено професійні захворювання: Вібраційна хвороба 2 ст. від впливу локальної вібрації (Вегето-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок в поєднанні з дефартрозом ліктьових суглобів 2 ст. та дефартрозом міжфалангових п`ясно-зап`ясних суглобів обох кистей 1-2 ст.); Хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість легкого ступеню (2 ст. за класифікацією Остапкович В. О. та Пономарьової Н.І. ); Хронічний бронхіт 2 ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН1-2 ст. (першого-другого ст.) (а.с.18). Згідно з Актом розслідувань причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 березня 2023 року (Форма П-4), дата встановлення остаточного діагнозу за професійними захворюваннями 15 лютого 2023 року (а.с.21-26). Як вбачається з п.п. 17, 18 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 16 березня 2023 року, внаслідок тривалого стажу роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (16 років 6 місяців) та на ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (4 роки 8 місяців). Причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) - наявність на робочому місці вогнетривника шкідливих виробничих факторів ПАТ «Запоріжсталь»: І. Вібрації локальної -116,5-127 дБ при ГДР 112 дБ; ІІ. Фізичне навантаження: - величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу двома руками-146174-228828кг/с при нормі до 70000 кг/с; - перебування у вимушеній позі -23,8-45,2 %, часу зміни при нормі до 10 % часу зміни; - нахилів тулуба-218-753 разів за зміну при нормі до 100 разів за зміну; ІІІ. Виробничого шуму 87-92 дБА при ГДР 80 дБА; ІV. Запиленість повітря робочої зони: - кремнію діоксиду кристалічного з вмістом у пилу 2-10%-96,2 мг/м3 при ГДК - 4,0 мг/м3; - кремнію діоксиду кристалічного з вмістом у пилу 10-70%-64,0-84,6 мг/м3 при ГДК-2,0 мг/м3; - заліза (ІІІ) оксиду -8,45-15,0 мг/м3 при ГДК-6.0 мг/м3. Наявність на робочому місці вогнетривника шкідливих виробничих факторів ПрАТ «Запоріжвогнетрив»: І. Вібрації локальної-120-120,6 дБ при ГДР 112дБ; ІІ. Фізичне навантаження: - величина статичного навантаження за заміну при утриманні вантажу двома руками-142428-228828 кг/с при нормі до 70000 кг/с; - перебування у вимушеній позі- 13.3-31.7 % часу зміни при нормі до 10% часу зміни4 - нахилів тулуба-174-218 разів за зміну при нормі до 100 разів за зміну; ІІІ. Виробничого шуму 87-89,4 дБА при ГДР 80 дБА; ІV. Запиленість повітря робочої зони: - кремнію діоксиду кристалічного з вмістом у пилу 2-10%-50,3-96,2 мг/м3 при ГДК - 4,0 мг/м3; - заліза (ІІІ) оксиду -8,4 мг/м3 при ГДК-6.0 мг/м3. Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №165616 від 19 червня 2023 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності: професійне захворювання, згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серія 12ААА №125085 від 19 червня 2023 - ступінь втрати професійної працездатності складає 60% (а.с. 40, 41). Відповідно до Інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння), затвердженої начальником П-С МУ Державної служби з питань праці 14 грудня 2022 року, ОСОБА_1 має загальний стає роботи 22 роки 08 місяців 27 днів, з них 16 років 6 місяців на ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» та 04 роки 08 місяців 27 днів на ПАТ «Запоріжвогнетрив» вогнетривником у мартенівському цеху, пов`язані з шкідливим факторами. Умови праці на робочому місці вогнетривника ПАТ «Запоріжсталь» та ПАТ «Запоріжвогнетрив» відносяться до класу 3.4, за ГКП №248 (а.с. 28-39). В п.11 Інформаційної довідки зазначено статистику професійних захворювань на підприємстві ПрАТ «Запоріжвогнетрив» за період 2017-2021 роки, що підтверджує факт того, що захворювання Позивача є одиничним та випадковим, та опосередковано підтверджує наявність всіх викладених вище шкідливих факторів виробництва, а також їх безпосередній вплив на виникнення професійних захворювань працівників підприємства. 19 червня 2023 року ОСОБА_1 встановлена Індивідуальна програма реабілітації інваліда №1160 (а.с.42-48). За приписами ст.153 Кодексу Законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу. Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами. Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), згідно з ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рн/2004 констатує, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. За змістом ч.ч.1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов`язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому та членам їх сімей моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець згідно з правилами ст.ст. 1167, 1168 ЦК України. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивач змушений тривалий час знаходитися на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, не може вести активний спосіб життя, зміни у життєвих відносинах викликають у нього моральні страждання, він переносить фізичні страждання. Отримане позивачем професійне захворювання призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 23 ЦК України, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, окрім глибини фізичних та душевних страждань, має також враховувати характер правопорушення, форму та ступінь вини особи, яка завдала моральну шкоду, а також інші обставини, які мають істотне значення. Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд першої інстанції враховував глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності в розмірі 60%, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, встановлення інвалідності безстроково, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, потребу в забезпеченні лікарськими засобами, виробами медичного характеру, а також період праці на кожному з підприємств відповідачів в умовах впливу шкідливих факторів на протязі більше 37 років на ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь». Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач за час перебування з відповідачами в трудових правовідносинах під час тривалого виконання роботи в ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (стаж 16 років 06 місяць) та ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (стаж 04 роки 08 місяців) через вплив шкідливих виробничих факторів, отримав ряд професійних захворювань, в результаті чого йому 19 червня 2023 року встановлена третя група інвалідності із втратою професійної працездатності 60%. Колегія суддів вважає встановленим та доведеним факт спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я під час виконання трудових обов`язків, відповідальність за що покладається на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» та ПрАТ «Запоріжвогнетрив». Факт встановлення професійних захворювань позивачу внаслідок тривалої роботи в шкідливих умовах праці на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» та ПрАТ «Запоріжвогнетрив» фактично не спростовано відповідачами. Медичний висновок щодо встановлення професійних захворювань позивачу та Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання підприємствами не оскаржувалися та недійсним не визнавалися. Доводи про те, що позивач за результатами періодичних медичних оглядів визнавався придатним для роботи за професією, апеляційним судом відхиляються через те, що добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці та його обов`язок дбати про своє здоров`я жодним чином не знімає з відповідачів обов`язку виконувати вимоги ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці та не звільняє від відповідальності за їх невиконання. Колегія суддів зазначає, що причиною професійного захворювання позивача є не сама по собі робота в шкідливих умовах, а робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого процесу. Визнання позивача придатним для роботи за професією за результатами періодичних медичних оглядів не виключає наявність у нього хронічних професійних захворювань і, відповідно, відповідальність підприємства за шкоду, спричинену ушкодженням здоров`я. При вирішені спірних правовідносин судова колегія керується висновками Конституційного Суду України, викладеними в п.4.1 рішення від 27.01.2004 р. по справі №1-рп/2004, відповідно до яких сам по собі факт ушкодження здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків і встановлення стійкої втрати працездатності, незалежно від його ступеня, свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди. Матеріали справи містять письмові докази про те, що ОСОБА_1 має ряд хронічних захворювань, зокрема, вібраційна хвороба 2 ст. від впливу локальної вібрації (Вегето-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок в поєднанні з дефартрозом ліктьових суглобів 2 ст. та дефартрозом міжфалангових п`ясно-зап`ясних суглобів обох кистей 1-2 ст.), хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість легкого ступеню (2 ст. за класифікацією Остапкович В. О. та Пономарьової Н.І. ), хронічний бронхіт 2 ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН1-2 ст. (першого-другого ст.), не має змоги вести звичайне життя, потребує постійного медикаментозного та іншого лікування, визнаний особою з інвалідністю, що викликає у нього відповідні фізичні та душевні страждання і вимагає від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 права на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). З огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення 60 000 грн. моральної шкоди . При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції з урахуванням засад розумності, виваженості і справедливості виходив з встановлення факту завдання позивачу шкоди здоров`ю на виробництві, встановлення шістдесяти відсотків втрати професійної працездатності, враховував характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров`я. З урахуванням вищевказаних обставин, принципу розумності, виваженості і справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано вважав необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду в загальному розмірі 60000,00 грн., розподіливши її пропорційно до його стажу роботи на вказаних підприємствах. Колегія суддів відхиляє доводи ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про те, що дане підприємство не було останнім місцем роботи позивача, де були шкідливі фактори виробничого середовища та умови для виникнення професійного захворювання, а тому ОСОБА_1 був здоровий та придатний до роботи, оскільки Актом розслідувань причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 березня 2023 року (Форма П-4) підтверджено те, що позивач працював у шкідливих умовах 20 років 09 місяців: вогнетривником ЦРМП ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» - 16 років 11 місяців, вогнетривником ПрАТ «Запоріжвогнетрив» - 03 роки 09 місяців. Доказів того, що шкідливі фактори виробничого середовища та умови для виникнення професійного захворювання були лише на останньому місці роботи позивача - ПрАТ «Запоріжвогнетрив», доказів оскарження Акту розслідувань причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 березня 2023 року (Форма П-4), Медичного висновку лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 15 лютого 2023 року № 247, виданого ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» Клініка професійних захворювань скаржником не надано. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікована 17 липня 1997 року). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», №12868/05, рішення від 10 грудня 2009 року; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29 червня 2004 року). Щодо доводів апеляційної скарги про виконання ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» функцій податкового агента колегія суддів виходить з наступного. Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України). Підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту). Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року N 466 IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Отже, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», тобто суми відшкодування моральної шкоди підлягають оподаткуванню. 21 червня 2022 року Верховний Суд прийняв постанову у справі № 599/645/21 (провадження N 61-18490св21) за позовом батьків загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві сина до його роботодавця про відшкодування моральної шкоди в розмірі по 500 000,00 грн. кожному без стягнення податків та обов`язкових платежів. Оскаржуваними у цій справі судовими рішеннями суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задовольнив частково, стягнув з АТ «Українська залізниця» на користь кожного з позивачів по 100 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди без стягнення податків та обов`язкових платежів. У справі № 599/645/21 АТ «Українська залізниця» посилалося, в тому числі, на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування нової редакції підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. За результатами розгляду касаційної скарги АТ «Українська залізниця» у справі № 599/645/21 Верховний Суд зробив висновки про те, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю. Враховуючи те, що у справі, рішення в якій переглядається Верховним Судом, спір стосувався відшкодування моральної шкоди, завданої платникам податків (батькам) внаслідок смерті їхнього сина, тобто відшкодування шкоди найвищого ступеня, заподіяної життю та здоров`ю, тому Верховний Суд виснував, що зміни в податковому законодавстві не поширюються на оподаткування сум, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок смерті їхнього сина. Отже, у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) викладено висновок про застосування нової редакції підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам, згідно з яким такі суми не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку. За таких обставин, правові підстави для зміни формування висновку суду першої інстанції щодо питання застосування положень підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`ю, відсутні. Вказане свідчить на користь працівника, якому за рішенням суду відшкодовується майнова та немайнова шкода, спричинена його здоров`ю, з якої не відраховується податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. А тому вказівка суду про стягнення на відшкодування моральної шкоди з урахуванням такого податку та збору порушувала б права працівника, оскільки суперечить зазначеним вище приписам податкового кодексу, а також наведеній правовій позиції Верховного Суду. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як передбачено статтями 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до статей 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Як установлено статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій. Посилання в апеляційних скаргах на постанови Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19, від 30 червня 2021 року у справі № 180/505/20-ц є неприйнятними, оскільки у зазначених справах були суттєво відмінні від справи № 337/4055/23 обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм права, які стосуються питань виконання судового рішення. Неспроможними є посилання в апеляційних скаргах на постанови судів апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Щодо доводів апеляційної скарги про неспівмірність витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема,стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України(справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що «з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2023 року у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22) зазначено, що: «при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини». У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Так, позивач під час розгляду справи користувався правничою допомогою адвоката Біліченка О.О. на підставі укладеного між сторонами Договору про надання правової допомоги від 10 жовтня 2023 року (а.с.119-120), ордеру серії АР № 1111572 від 10 жовтня 2023 року (а.с.49). Згідно з актом приймання виконаних робіт/послуг № 1 від 05 листопада 2023 року до вказаного договору ОСОБА_1 отримав наступну правничу допомогу: вивчення первісних матеріалів та юридичні консультації з приводу предмету спору 2000 грн., складання позову 3000 грн.; вивчення відзиву на позовну заяву від ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» 1000 грн., складання відповіді на відзив на позовну заяву 2000 грн.; вивчення відзиву на позовну заяву ПрАТ «Запоріжвогнетрив» 1000 грн.; складання відповіді на відзив на позовну заяву 2000 грн., всього 11 000 грн. (а.с.118). На підтвердження оплати послуг за вказаним актом надано квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 05 листопада 2023 року на суму 11000 грн. (а.с.117). Загальна сума послуг, яку позивач просив стягнути з відповідача в якості понесених ним витрат на професійну правничу допомогу становила 11000 грн., з яких: 8574,50 грн. стягнуто з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»; 2425,50 грн. стягнуто з ПрАТ «Запоріжвогнетрив». Оцінюючи доводи апеляційної скарги стосовно витрат, стягнутих на користь ОСОБА_1 на правничу допомогу, колегія суддів вважає їх безпідставними та не обґрунтованими з огляду на наявні в матеріалах справи докази на підтвердження таких витрат та те, що суд першої інстанції застосувавши принципи розумності, пропорційності та справедливості стягнув з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 8574,50 грн. Апеляційна скарга не містить доводів, які б свідчили про помилковість вказаних висновків суду першої інстанції та необхідність додаткового зменшення розміру компенсації витрат на професійну правничу допомогу. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи. Належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу представником ОСОБА_1 - адвокатом Біліченком О.О. заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним додаткових витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. за складання відзиву. Відзив підписаний адвокатом Біліченком О.О., який представляє інтереси ОСОБА_4 на підставі договору про надання правової допомоги від 10 жовтня 2023 року(а.с.119). Відповідно до договору про надання правової допомоги від 10 жовтня 2023 року адвокат надає клієнту професійну правову допомогу по вказаній справі, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар за отриману правову допомогу за згодою сторін за попередньо визначеними договором тарифами. Згідно з умовами вказаного договору вказані тарифи можуть бути змінені (в залежності від складності, обставин справи тощо) за погодженням сторін, що не потребує укладання письмової додаткової угоди до цього договору. Сторони дійшли згоди, що такі зміни щодо вартості послуги/послуг можуть бути відображені у відповідному акті приймання виконаних робіт/послуг та квитанції до прибуткового касового ордеру, розмір оплати послуг адвоката, вказаний у цих документах буде мати переважну силу. Факт отримання клієнтом послуги (надання правової допомоги) оформлюється підписанням сторонами відповідного Акту приймання виконаних робіт/послуг. Факт отримання адвокатом гонорару від клієнта за надану правову допомогу оформлюється квитанцією до прибуткового касового ордеру, який підписується адвокатом та видається клієнту після отримання гонорару. Біліченком О.О. було надано Акт приймання виконаних робіт/послуг № 2 (за договором про надання правової допомоги від 10 жовтня 2023 року) від 27 січня 2024 року на суму 3000 грн.: ознайомлення/вивчення апеляційної скарги ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» - 1000 грн.; складання відзиву на апеляційну скаргу ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» - 2000 грн.; та квитанцію до прибуткового касового ордера № 2 від 27 січня 2024 р. на суму 3000 грн. (а.с.234, 235). Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено в повному обсязі, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, ураховуючи складність та конкретні обставини справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та їх характер, необхідність дотримання критерію співмірності та розумності розміру понесених стороною витрат, реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатом роботи, встановлені обставини, надані Біліченком О.О. докази, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження підлягають стягненню з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 в розмірі 2000 грн. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» залишити без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2023 року у цій справі залишити без змін. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 25 березня 2024 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: В.Ю. Бєлка І.В. Кочеткова