Постанова 4807 № 336/934/22

Дата документу 18.04.2023 Справа № 336/934/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/934/22 Головуючий у 1 інстанції Галущенко Ю.А. Провадження № 22-ц/807/990/23 Суддя-доповідач Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Дашковської А.В., Гончар М.С., секретар: Волчанова І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2022 року, В С Т А Н О В И В: Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 04 листопада 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 15126, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором у розмірі 895 690,29 грн. Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 992,40 грн. 23.06.2022 представник позивача адвоката Яма Д.М. звернувся до суду із заявою в якій зазначено, що на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України в 5-ти денний строк після ухвалення рішення буде подано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу. 18.07.2022 ОСОБА_1 в особі адвоката Ями Д.М. звернувся до суду з клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу, в якому просив ухвалити додаткове судове рішення про стягнення з ТОВ «Вердикт Капітал» на свою користь витрат на правничу допомогу у розмірі 147 863,00 грн. Заявник просив суд поновити процесуальний строк для подання заяви, обґрунтовуючи це тим, що справа розглядалася у спрощеному провадженні без виклику сторін, копію судового рішення позивач отримав 13.07.2022. В обґрунтування своєї заяви представник позивача вказував на те, що результат вирішення справи є надважливим для позивача, конфлікт інтересів між сторонами виник не з вини позичальника, позичальник був умисно усунутий від участі у процедурі «викупу боргу», відповідач протягом всього часу розгляду спору не відновив порушене право. Окрім того зазначає, що гонорар у розмірі 15% від суми боргу не можна вважати надмірним та зазначає, що стягнення такої суми з кредиторів повинно спонукати кредиторів до припинення їх протиправних дій. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на надання професійної правової допомоги у розмірі 147 863,00 грн. Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ями Д.М. задоволено частково. Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2022 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правову допомогу відмовлено. У грудні ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ями Д.М. подав касаційну скаргу. Постановою Верховного Суду від 01 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 18 листопада 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» вказало, що витрати на правову допомогу не були заявлені до ухвалення рішення, поважні причини, за яких позивач не міг долучити доказів, що підтверджують розмір витрат до закінчення судових дебатів, у справі відсутні. Вказує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин. Зазначає, що представник позивача не надає встановлених законом документів щодо надання правничих послуг та їх оплати. Вказує що справа про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не є складною та відноситься до категорії малозначних і доводи наведені в позовній заяві (рішенні суду), ґрунтуються на загально відомих висновках, які зазначені в постановах Великої Палати Верховного Суду, практику за такою категорією справ слід вважати усталеною, а тому гонорар адвоката в розмірі, визначеному позивачем, не відповідає критеріям співмірності. Предмет позову у даній справі немайновий, а відтак вираховувати відсоткове співвідношення витрат на правничу допомогу до немайнового позову є недоречним. Із заявленої суми до стягнення витрат на правничу допомогу, вбачається недобросовісна поведінка представника, направлена на збагачення за рахунок стягувача, що є неприпустимим при наданні правничих послуг. Заслухавши суддю-доповідача, доводи адвоката Ями Д.М. перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, виходячи з такого. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні. Оскаржуване додаткове рішення не підписано головуючим суддею, що є безумовною підставою для його скасування. Під час перегляду оскаржуваного додаткового рішення апеляційним судом досліджені матеріали справи та надані сторонами докази. Встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2022 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та визнано виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. Питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалося, хоча того ж дня адвокат подав заяву про те, що на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України в 5-ти денний строк після ухвалення рішення буде подано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогою. Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження, без участі представника відповідача і третіх осіб, оскільки повістки про виклик до суду їм не вручені, а на адресу позивача повістка взагалі не направлялася. Копія судового рішення вручена позивачеві 13 липня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.33). Отже, фактично про результати розгляду справи позивач і його представник адвокат Яма Д.М. дізналися саме 13 липня 2022 року. 18 липня 2022 року ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Ями Д.М. звернувся до суду з клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу, в якому просив суд поновити строк для подання заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що про ухвалене у справі рішення він довідався 13 липня 2022 року, та стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 147 863,00 грн. Положеннями ч. 1 ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Згідно частин 5, 8 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Таким чином, при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, є певні особливості, зокрема, те, що судові дебати,при розгляді справи в такому порядку, не проводяться та суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 22 січня 2021 року у справі №640/11869/20. Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15ц вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. В силу приписів ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Оскільки розгляд даної справи судом проведено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у строки, визначені ЦПК України, судові дебати у даній справі не проводились, а тому, сторона позивача мала подати свої докази про понесені судові витрати в межах строку розгляду справи або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Встановлено, що позивачем на виконання положень ст. 134 ЦПК України у позовній заяві було наведено попередній розрахунок судових витрат, а саме - витрати зі сплати судового збору у розмірі 992, 40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 15% від суми безпідставно пред`явленого до стягнення боргу. Заява про ухвалення додаткового рішення разом з доказами, що підтверджують розміру понесених судових витрат, подана 18 липня 2022 року, тобто зі спливом строків, передбачених положенням статті 141 ЦПК України. Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскілки рішення суду від 23 червня 2022 року було отримано позивачем лише 13 липня 2022 року та розгляд справи судом проведено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, заявником пропущено п`ятиденний строк з дня ухвалення рішення на подання заяви про розподіл судових витрат з поважних причин, а тому такий строк підлягає поновленню. Відмовляючи у задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем або його представником не надано детального опису виконаних робіт адвоката та обґрунтованих доказів, які б підтверджували розумність заявленої суми стягнення на правову допомогу. Справу було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, тобто без проведення судового засідання. Заявивши вимогу про стягнення 147 863 грн. на правову допомогу, представник позивача не обґрунтував, яким чином ним було здійснено захист прав замовника, окрім написання позовної заяви та надання усної консультації, вартість за які встановлено 0 грн, також не визначено який час адвокатом витрачено на правничу допомогу. Колегія суддів із вказаним висновком суду першої інстанції погодитись не може. Так, згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( ч. 3 ст. 137 ЦПК України). Згідно ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що «з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи […]». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2023 року у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22) зазначено, що: «при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини». Представник позивача адвокат Яма Д.М на підтвердження понесених при розгляді справи в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 надав: -договір про надання правової допомоги № 424-ц-2022 від 01 лютого 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Ямою Д. М., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 748, виданого на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 16 квітня 2009 року. Відповідно до пункту 3 договору, клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар у розмірі та у строки, зазначені у Додатку № 1 до цього договору (а. с. 24); -додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 424-ц-2022 від 01 лютого 2022 року, відповідно до пункту 1.2 якого у випадку постановлення судом першої інстанції рішення про визнання таким, що не підлягає виконанню (скасування) виконавчого напису від 04 листопада 2021 року за № 15126, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором у розмірі 895 690,29 грн. 15% від суми стягнення, які визначені кредитором і приватним виконавцем, що на момент укладання договору складає (895 690 («борг») + 89 569 (винагорода виконавцеві)) х 15% = 147 863,85 грн (а. с. 42-43); -акт передачі-приймання послуг від 18 липня 2022 року, відповідно до якого вартість захисту прав замовника, що мав наслідком задоволення позову складає 147 863 грн (а. с. 44). Апеляційний суд враховує, що між позивачем та адвокатом Ямою Д. М. досягнуто домовленість щодо розміру гонорару, тому формалістичними є висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви через відсутність відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Під час визначення розміру компенсації понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, колегія суддів враховує таке. Відповідно до п.1.2 додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №424-ц-2022 гонорар адвоката становить 15% від суми стягнення, які визначені кредитором і приватним виконавцем, тобто 147 863,85 грн. Отже із вказаного випливає, що заявник ОСОБА_1 погодився з тим, що гонорар адвоката Ями Д.М. за результатами розгляду цивільної справи про визнання таким, що не підлягає виконанню(скасування) виконавчого напису становить 147 863,85 грн. Згідно практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою. Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду від 01.09.2021 року, винесеній за результатами розгляду справи № 178/1522/18. З акту передачі-приймання від 18.07.2022 відомо, що адвокатом Ямою Д.М. було надано при розгляді цивільної справи № 336/934/ ОСОБА_1 такі послуги юридичного (правничого) характеру: надано усну консультацію 0 грн.; складання позовної заяви - 0 грн.; захист прав замовника, що мав наслідком задоволення позову -147 863 грн. При цьому, пунктом 2 додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №424-ц-2022 від 01.02.2022 визначено, що оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом протягом 2-х робочих днів з дати зарахування на банківський (у тому числі картковий) рахунок клієнта суми відшкодування витрат на правову допомогу за відповідним рішенням суду (а.с. 42 зворот). В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 18.01.2022 у справі №915/1473/20, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 12.01.2022 у справі №918/548/21. Аналізуючи доводи заяви про ухвалення додаткового рішення та надані докази на підтвердження вказаних доводів, а також враховуючи категорію справи, за результатами розгляду якої ОСОБА_1 просить ухвалити додаткове рішення, апеляційний суд вважає, що заявлений ним розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, не відповідає критеріям розумності і обґрунтованості. Цивільна справа не є складною, не потребувала значних затрат для вивчення судової практики, аналізу законодавства, збирання доказів. Справу розглянута судом у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Адвокат фактично не приймав участі у судовому засіданні. Таким чином, враховуючи реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності і справедливості їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20), колегія суддів вважає достатнім стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 14786,00 гривень. Посилання заявника на недобросовісність відповідача не є підставою для нехтування принципом розумності і справедливості цивільного процесу. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381,382 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2022 року у цій справі скасувати та ухвалити нове. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 14 786,00 гривень (чотирнадцяти тисяч сімсот вісімдесят шість гривень 00 копійок). У стягненні іншої частини витрат відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 19 квітня 2023 року Головуючий: І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська М.С. Гончар