Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/682/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 березня 2023 року м. Дніпросправа № 280/682/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2022 року (голоуючий суддя Мінаєва К.В.) в адміністративній справі №280/682/22 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про визнання протиправними та скасування постанов,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась 17.01.2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якому просила визнати протиправними і скасувати постанови державного виконавця Хортицького ВДВС відносно позивачки. Ухвалою суду від 15.02.2022 залучено до участі в адміністративній справі №280/682/22 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 ; ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.09.2022 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.03.2023 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано постанови старшого державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Дружко А. І. про стягнення виконавчого збору: №51011987 від 27.07.2021 на суму 12000грн.; №51015810 від 28.07.2021 на суму 12000грн.; №51015554 від 28.07.2021 на суму 12000грн.; №51010385 від 28.07.2021 на суму 12000грн.; №51009654 від 27.07.2021 на суму 12000грн.; №51011846 від 27.07.2021 на суму 12000грн.; №51010724 від 27.07.2021 на суму 12000грн.; №51011469 від 27.07.2021 на суму 12000грн.; №51016329 від 27.07.2021 на суму 12000грн. Визнано протиправними та скасовано постанови старшого державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Дружко А. І. про накладення штрафу: №51011987 від 27.07.2021 на суму 1700грн.; №51015810 від 28.07.2021 на суму 1700грн.; №51015554 від 28.07.2021 на суму 1700грн.; №51010385 від 28.07.2021 на суму 1700грн.; №51009654 від 27.07.2021 на суму 1700грн.; №51011846 від 27.07.2021 на суму 1700грн.; №51010724 від 27.07.2021 на суму 1700грн.; №51011469 від 27.07.2021 на суму 1700грн.; №51016329 від 27.07.2021 на суму 1700 грн. В іншій частині позову відмовлено. 05.10.2022 до суду першої інстанції надійшла заява представника позивачки адвоката Ями Д.М., у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на надання позивачеві професійної правової допомоги у розмірі 45 599грн. Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2022 року заяву представника позивачки про відшкодування витрат на правову допомогу задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення по справі №280/682/22. Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 5000 за рахунок бюджетних асигнувань Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро). В іншій частині заяви відмовлено. Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги. В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати додаткове рішення та задовольнити заяву позивачки у повному обсязі. Вказує, що гонорар у розмірі 15% від суми позову не можна вважати надмірним. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати додаткове рішення та у задоволенні заяви позивачки відмовити в повному обсязі. Вказує, що представником позивачки не надано доказів Книги обліку доходів та витрат. Відзиви на апеляційні скарги до суду не надходили, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що позивачу у цій справі були надані адвокатські послуги в розмірі 45 599грн. Позивач вважає, що є підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 45 599грн. Суд першої інстанції частково задовольнив заяву позивача та стягнув витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», норми Цивільного кодексу України, КАС України. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Так, згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність №5076-VI від 05.07.2012 договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, видами адвокатської діяльності є, зокрема, - надання правової інформації, - консультацій і роз`яснень з правових питань, - правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати: - консультації, - роз`яснення, - складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, - здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Отже, до правової допомоги належать: - консультації, роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. Водночас, витрати на професійну правничу допомогу мають бути співмірними та справедливими. В силу статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що саме суд встановлює розмір судових витрат, які сторона сплатила, або має сплатити на підставі доказів. Отже, для встановлення судом розміру витрат, що понесла сторона у справі слід надати відповідні докази. Так, відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Слід зазначити, що в силу ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. В силу ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, і складність справи, і витрачений час на надання правничої допомоги і ціна позову та ін. мають значення для суду для визначення розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги. Стосовно посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач не довів належними доказами сплату гонорару, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні. В силу статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: - адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом (п. 1); - адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (п.2). При цьому, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форми та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Відповідно до пункту 1 Розділу 1 Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 положення розроблено відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Цим Положенням №13 визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, а також комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами при прийманні готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів, та розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №

148. Тобто, аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає підстави для висновку, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що, предметом дослідження в цьому випадку є обсяг фактично виконаних адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, вказаних у розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, а не облік отриманого адвокатом доходу та його оподаткування. З огляду на викладене, а також те, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Крім того, КАС України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката. Дані висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.04.2020 по справі №727/4597/19. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та не приймаються судом апеляційної інстанції. Так, з наданих до заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу документів встановлено, що позивач просить стягнути витрати на надання правничої допомоги в розмірі 45995грн., з яких: усна консультація 1000грн.; складання позовної заяви 4000грн., участь у судовому засіданні 22.06.2022 4500грн.; участь у судовому засіданні 23.08.2022 4500грн.; участь у судовому засіданні 26.08.2022 4500грн.; участь у судовому засіданні 15.09.2022 4500грн.; участь у судовому засіданні 29.09.2022 4500грн.; захист прав замовника, що мав наслідком задоволення позову (success fee) 18495грн. Суд апеляційної інстанції зауважує, що в силу того, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво, то зазначення такої послуги як усна консультація не є видом правової/правничої допомоги. Як встановлено судом першої інстанції, відсутні підстави для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу надану адвокатом Ямою Д.М. в частині усної консультації на суму 1000грн. та в частині складання позовної заяви на суму 4000грн., оскільки з акту передачі-приймання послуг від 03.10.2022 встановлено, що такі послуги начебто надано 11.01.2022. В свою чергу, з матеріалів справи встановлено, що позовна заява 17.01.2022 подана до суду представником позивача Макаренком Г.Г., який подав таку позовну заяву на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 15.01.2021. В свою чергу, адвокат Яма Д.М. вступив у справу лише 08.02.2022 на стадії усунення недоліків позовної заяви, про що свідчить договір про надання послуг адвоката та ордер на надання правничої допомоги від 08.02.2022 (а.с.26-27, т.1). Доказів того, що до зазначеної дати адвокатом надавалась позивачу правнича допомога матеріали справи не містять. Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір 45599грн. є значно перевищеним та не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI. Такі послуги є складовими процесу підготовки позовної заяви, що свідчить про відсутність підстав для їх відокремлення від послуги складання позовної заяви, відповідно, здійснення вказаних видів роботи не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу. Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. У постанові Верховного Суду від 23.04.2019 по справі №826/9047/16 зазначено, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи зазначені критерії колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. Таким чином, додаткове рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Керуючись ст.134, 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) залишити без задоволення. Додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 10.03.2023 та в силу ст. 328 КАС України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова