Постанова 4807 № 337/788/23

Дата документу 09.06.2023 Справа № 337/788/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/1215/23 Головуючий у 1-й інстанції: Сидорової М.В. Є.У.№ 337/788/23 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Кримської О.М., Маловічко С.В., розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 03 квітня 2023 року, ВСТАНОВИВ: У лютому 2023 року ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Біліченко О.О., звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначав, що він з 1998 по 2022 рік працював у шкідливих умовах на підприємстві ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», відповідач). 28.02.2022 він звільнився з роботи на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, наразі не працює. За час роботи у відповідача в шкідливих умовах він отримав низку хронічних захворювань, які за висновком лікарсько-експертної комісії від 13.07.2022 визнані професійними та такими, що виникли внаслідок тривалої роботи (23 роки 06 місяців) в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь». 10.10.2022 його визнано особою з інвалідністю третьої групи з втратою 60% професійної працездатності. Внаслідок професійного захворювання йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я, що призводить до хвилювань, депресивного стану. Він не має змоги вести звичайне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку в ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується. Половину свого життя він працював на заводі металургом, інших спеціальностей не має, працювати за фахом за станом здоров`я фізично ніколи не зможе, через що у нього змінився стан та якість життя, що завдає йому постійних моральних страждань. Просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 60 000,00 грн. та судові витрати на правову допомогу в зв`язку з розглядом справи. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я, в розмірі 60 000,00 грн. та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. Стягнуто з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь держави судовий збір в сумі 1073,60 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач в період виконання трудових обов`язків на підприємстві внаслідок впливу небезпечних і шкідливих умов праці отримав професійне захворювання, яке призвело до стійкої втрати працездатності у 60% безстроково. Професійне захворювання призвело до порушення звичайних життєвих зв`язків, фізичних страждань, потреби у лікуванні, незручності та дискомфорту. Вказані обставини викликають моральні страждання із-за неможливості виконувати певний фізичний труд, позивач в силу свого захворювання переживає за подальший стан свого здоров`я, яке вимагає докладання певних зусиль для організації свого життя, що є підставами для відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволені позову в повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що на думку апелянта, суд першої інстанції ухвалив несправедливе рішення. Стягнута сума моральної шкоди є значно завищеною та не відповідає засадам виваженості та розумності. Також апелянт зазначає, що сума моральної шкоди, яка підлягає сплаті на користь позивача повинна оподатковуватись та відповідно її вирахування має бути з урахуванням обов`язкових податків та зборів. Окрім цього апелянт не погоджується із розміром стягнутої суми на користь позивача витрат на правничу допомогу. На думку скаржника, справа не є складною, а тому визначений розмір витрат не відповідає критеріям реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача у справі ОСОБА_1 - адвокат Біліченко О.О. вказав, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду та лише свідчать про незгоду з оскаржуваним рішенням. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, а також стягнути з апелянта на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000,00 гривень. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. За вимогами п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України). Частиною 4 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Право на отримання виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Встановлено, що ОСОБА_1 з 07.08.1998 по 28.02.2022 перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював розливником сталі 5 розряду в мартенівському цеху та підручним сталевара мартенівської печі 6 розряду мартенівського цеху ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», звільнився за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію. З 28.02.2022р. по теперішній час позивач не працює. Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 №522 від 20.07.2022р, останній перебував на стаціонарному лікуванні в Клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» з 06.07.2022 по 20.07.2022 з діагнозом: хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість легкого ступеню (ІІ ст. за класифікацією Остапкович В.О. та Пономарьової Н.І. ); хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. Згідно з Медичним висновком лікарсько-експертної комісії (ЛЕК) про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва національної академії медичних наук України» Клініка професійних захворювань №24/603 від 13.07.2022 вих. №1702, на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії №24/603 від 13.07.2022, ОСОБА_1 встановлені хронічні професійні захворювання за діагнозами: хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість легкого ступеню (ІІ ст. за класифікацією Остапкович В.О. та Пономарьової Н.І. ); хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12.08.2022 (Форма П-4) професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «ЗМК» Запоріжсталь» (23 роки 06 міс.) та відсутності правових підстав для переведення на іншу роботу у зв`язку з відсутністю скарг на стан здоров`я під час проходження періодичних медичних оглядів (п.17), причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) наявність на робочому місці підручного сталевара мартенівської печі мартенівського цеху ПАТ «Запоріжсталь» ОСОБА_1 шкідливих виробничих факторів: запиленості повітря робочої зони: кремнію діоксину кристалічного при вмісті у пилу від 2% до 10% - 56,2-102,2 мг/м3 при ГДК - 4,0 мг/м3; фізичного перенавантаження: статистичне перенавантаження при утриманні вантажу за допомогою м`язів тулуба і ніг - 138600-187392 кг х с при нормі 61001-130000 кг х с; 189000 кг х с при нормі 430001-100000 кг х с; статистичне навантаження при утриманні вантажу двома руками 193104-262068 кг х с при нормі 43001-97000 кг х с та 184524 кг х с при нормі 36001 - 70000 кг х с; нахили 164-497 при нормі 51-100; виробничого шуму - 93,1 - 97,0 дБА при ГДР 80 дБА. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №633828 від 10.10.2022 на підставі акту огляду МСЕК №902 від 10.10.2022 ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності за професійним захворюванням безстроково, протипоказана тяжка фізична праця, стато-динамічні навантаження, рекомендовано «Д» нагляд пульманолога, профпатолога, невролога, лора, стаціональне лікування. Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №097393 від 10.10.2022 на підставі акту огляду МСЕК №902 від 10.10.2022 ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності безстроково, ступінь втрати професійної працездатності - 60 %, потреба у медичній та соціальній допомозі: амбулаторне та стаціонарне лікування, профпатолога, пульманолога сімейного лікаря, невролога, лора, санаторно-курортне лікування. Отже, зібраними у справі доказами підтверджується, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня встановлення висновком МСЕК стійкої втрати працездатності. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував глибина та ступінь моральних і фізичних страждань позивача, яких він зазнавав та зазнає внаслідок професійного захворювання, встановлення йому втрати працездатності у розмірі 60 %, та третю групу інвалідності, характер ушкодження здоров`я, що є незворотнім, а також принцип розумності і справедливості. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено принципи розумності, виваженості та справедливості є неспроможними. Стійка безстрокова втрата професійної працездатності працівником заводу є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди у визначеному судом розмірі. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», № 12868/05, рішення від 10.12.2009р.; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004р.) Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, судом першої інстанції при ухваленні рішення не було враховано, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яке набрало чинності 23 травня 2020 року, внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне. Законодавство у сфері оподаткування встановлює, що будь-який дохід, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного періоду, підлягає оподаткуванню згідно положень ст. 164 Податкового кодексу України. При цьому, пп. 164.2.14 Податкового кодексу України має деякі винятки із загального правила, за якими не оподатковуються, зокрема, і суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Аналогічну правову позицію з цього питання викладено у постанові Верховного Суду у справі № 180/683/13-ц від 25.07.2018 року, за якою Верховний Суд встановив, що Податковий кодекс України визначає види отриманих фізичними особами доходів, які зараховують до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 164 ПКУ), і доходів, які не беруть до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (ст. 165 ПКУ). При цьому Верховний Суд звернув увагу, що згідно з пп. «а» пп. 164.2.14 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку належить зараховувати дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Тобто суми, які за рішенням суду стягують на користь платника податків для відшкодування збитків, завданих останньому внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю, оподаткуванню не підлягає. Проте Законом № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України», якими підпункт «а» підпункту 164.2.14 доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом». Зазначена норма набрала чинності з 23.05.2020. За приписами статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. За текстом цього підпункту поняття моральної шкоди не поділено на категорії осіб, оскільки визначено тільки її загальне поняття, суми якого можуть бути стягнуті з різних підстав. Таким чином, обмеження її розміру для платників податку, на користь яких за рішенням суду стягнуто суму моральної шкоди, спричинену внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров`ю, погіршує конституційні права та законні інтереси таких осіб. Саме таку категорію платників податків законом було звільнено від оподаткування стягнутих за рішенням суду сум моральної шкоди, що закріплено у вище вказаному правовому висновку ВС. Аналогічного висновку також дійшов Верховний Суд в ухвалі від 04 серпня 2021 року по справі № 332/2120/20, провадження № 61-11843ск21. Апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними позовній заяві, яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Колегія судді дійшла висновку, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить, її доводи зводяться до переоцінки доказів та не свідчать про наявність правових підстав для скасування рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2023 року З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Щодо витрат, понесених ОСОБА_1 на правничу допомогу, то колегія суддів зазначає про таке. Так, згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( ч. 3 ст. 137 ЦПК України). Згідно ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що «з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи […]». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2023 року у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22) зазначено, що: «при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини». Вирішуючи питання про стягнення з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 понесених ним витрат на правничу допомогу, встановлено, що в межах цієї справи позивач ОСОБА_1 отримував правову допомогу адвоката Біліченко О.О. та сплатив за супроводження в суді першої інстанції 12 000,00 грн., а в суді апеляційної інстанції 3000,00 гривень. Вказані обставини підтверджуються Договором про надання правової допомоги б/н від 11.02.2023, ордером АР №1109763 від 11.02.2023, актом приймання виконаних робіт/послуг №1 від 06.03.2023 на суму 10000,00грн., квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 06.03.2023 на суму 10000,00 грн., актом приймання виконаних робіт/послуг №2 від 01.04.2023 на суму 2000,00грн., квитанцією до прибуткового касового ордеру №2 від 01.04.2023 на суму 2000,00 грн., актом приймання виконаних робіт/послуг №3 від 27.05.2023 на суму 3000,00 грн. та квитанцією до прибуткового касового ордеру №3 від 27.05.2023 на суму 3000,00 грн. Оцінюючи доводи апеляційної скарги стосовно витрат стягнутих на користь ОСОБА_1 на правничу допомогу, апеляційний суд вважає їх безпідставними та не обґрунтованими зважаючи на норми права викладені вище, надані докази та те, що суд першої інстанції застосувавши принцип розумності та справедливості стягнув з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 лише 6000,00 гривень. Що стосується клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Біліченка О.О. про стягнення з апелянта на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, то апеляційний суд вважає, що вказане клопотання підлягає також частковому задоволенню з підстав викладених вище та принципу розумності та справедливості. Відтак, сума яка підлягає стягненню з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 понесених ним витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 1500,00 гривень. Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» залишити без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2023 року у цій справі залишити без змін. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (ЄДРПОУ 00191230, місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд.72) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) понесені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Головуюча: І.В. Кочеткова Судді: С.В. Маловічко О.М. Кримська