Постанова Запорізький апеляційний суд № 332/6602/23

Дата документу 29.07.2024 Справа № 332/6602/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 332/6602/23 Головуючий у І інстанції: Ретинська Ю.І. Провадження № 22-ц/807/803/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2024 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кочеткової І.В., Кухаря С.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ливарно-механічний завод» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ливарно-механічний завод», Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання,- В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «ЗЛМЗ» та ПАТ «Запоріжсталь» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що наказом № 1417 від 17.07.1979 після закінчення навчання у Запорізькому ТУ № 1 її було прийнято машиністом крану металургійного виробництва до цеху виливниць на металургійний завод «Запоріжсталь», де вона пропрацювала до 26.07.2016 та була звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію. Загальний стаж роботи на підприємстві ПАТ «Запоріжсталь» у важких та шкідливих умовах праці складає понад 36 років. З 01.08.2016 за наказом № 669 від 31.07.2016 ОСОБА_1 прийнято машиністом крану металургійного виробництва до механослужби до ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод». Згідно з розпорядженням № 95 від 17.06.2021 її звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Загальний стаж роботи у важких та шкідливих умовах праці на підприємстві ТОВ «ЗЛМЗ» складає біля 5 років. За первинним медичним висновком, виданим на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії Криворізького Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 25.05.2021 № 956 ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання за трьома діагнозами:

1. Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В.Л-Н другого ступеня.

2. Вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної вібрації з церебральним периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулярним синдромом (L4, L5, S1, С6, С7), помірними статико-динамічними порушеннями хребта на фоні ретроспондилолістезу С5, стійким больовим синдромом, двобічним плечолопатковим пері артрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з пері артрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ першого другого ступеня), деформуючим артрозом дрібних суглобів кистей.

3. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). За даними санітарно-гігієничної характеристики умов праці, складеної Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області від 27.04.2021 № 08/03.2-11/4579 підтверджено її працю у шкідливих та небезпечних умовах праці на обох підприємствах за професією машиніста крану металургійного виробництва понад 43 роки. Тобто, її робоче місце машиніста крану металургійного виробництва як цеху виливниць і ливарного цеху на ПАТ «Запоріжсталь», так і механослужби у ТОВ «ЗЛМЗ», при зміні роботодавця територіально та по завданням виробничого процесу і професійним обов`язкам, залишилося без змін. Згідно з первинним висновком ОМСЕК № 1 від 02.08.2021 ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю третьої групи та встановлено 60% працездатності без строку переогляду. Також рекомендовано амбулаторне та стаціонарне лікування за рекомендацією лікаря профпатолога, лікаря лор, пульмонолога, невролога та сімейного лікаря, і санаторно-курортне лікування за наявності ф.070/у. Позивач зазначала, що отримане професійне захворювання завдає їй фізичних та моральних страждань. Так, вона тривалий час в кількох лікарнях проходила стаціонарний курс лікування та лікувалась амбулаторно. Усі разом взяті пережиті події, пов`язані з професійним захворюванням, викликали погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 , спричинили зниження її репутації, призвели до зниження її життєвої активності, погіршили взаємини з близькими, стали причиною часткової зміни звичного способу життя. Враховуючи тяжкість і глибину заподіяних фізичних страждань і моральних переживань та їх тривалість, спричинену їй моральну шкоду ОСОБА_1 оцінила у 70000 грн. У зв`язку з наявністю на обох підприємствах, де вона працювала, шкідливих та небезпечних виробничих факторів, що суттєво вплинули на її стан здоров`я, що призвело до професійного захворювання, з урахуванням стажу її роботи на підприємствах, ОСОБА_1 зазначала, що вважає правомірним застосувати пропорційність стягнення суми моральної шкоди: з ПАТ «Запоріжсталь» - стягнути 45000 грн, з ТОВ «ЗЛМЗ» - 25000 грн. Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь на відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй внаслідок професійного захворювання, одноразово без подальшого оподаткування з ПАТ «Запоріжсталь» 45000 грн, з ТОВ «ЗЛМЗ» - 25000 грн. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод» на користь ОСОБА_1 одноразово грошову суму в розмірі 15000 грн без її подальшого оподаткування, як відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті професійного захворювання. Стягнуто з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 одноразово грошову суму в розмірі 45000 грн без її подальшого оподаткування, як відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті професійного захворювання. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод» на користь держави судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 230,07 грн., з ПАТ «Запоріжсталь» - 690,11 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ПАТ «Запоріжсталь» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2024 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 до ПАТ «Запоріжсталь». Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції визначив суму відшкодування моральної шкоди без вирахування сум податків, а сума відшкодування шкоди є завищеною. Також не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2024 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод». Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції визначив суму відшкодування моральної шкоди без вирахування сум податків, а сума відшкодування шкоди є завищеною. Апеляційні скарги також містять посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального права - Податкового кодексу України. Оскаржуваним судовим рішенням суму моральної шкоди стягнуто без її подальшого оподаткування, а отже, окрім сплати моральної шкоди, суд зобов`язав ПАТ «Запоріжсталь» додатково оплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. При цьому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» № 466-ІХ від 16.01.2020 (були внесені зміни до Податкового кодексу України, а саме у ст. 164 пункт 164.2 підпункту 164.2.14 пункт "а" доповнено словами: "а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Ці зміни набули чинності 23 травня 2020 року. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У своєму відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_1 вказує на ідентичність апеляційних скарг, заперечує проти доводів скаржників, просить залишити без задоволення апеляційні скарги, а оскаржуване рішення без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходів з доведеності спричинення позивачу моральної шкоди та обґрунтованості розміру відшкодування.При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховував дані медичних документів про лікування позивача, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін у її житті. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Так, суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи і не заперечували сторони, що наказом № 1417 від 17.07.1979 ОСОБА_1 прийнято машиністом крану металургійного виробництва до цеху виливниць на металургійний завод «Запоріжсталь», де вона пропрацювала до 26.07.2016 та була звільнена на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. З 01.08.2016 за наказом № 669 від 31.07.2016 позивача прийнято машиністом крану металургійного виробництва до механослужби до ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод». Згідно з розпорядженням № 95 від 17.06.2021 ОСОБА_1 звільнено за її власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 10-15). Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 25.05.2021 № 956, виданим Державною установою «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання за трьома діагнозами:

1. Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої- другої стадії), група В.Л-Н другого ступеня.

2. Вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної вібрації з церебральним периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулярним синдромом (L4, L5, S1, С6, С7), помірними статико-динамічними порушеннями хребта на фоні ретроспондилолістезу С5, стійким больовим синдромом, двобічним плечолопатковим пері артрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з пері артрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ першого другого ступеня), деформуючим артрозом дрібних суглобів кистей.

3. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху) (а.с. 20-21). За даними санітарно-гігієничної характеристики умов праці, складеної Головним управління Держпраці у Запорізькій області від 28.04.2021, робочі місця ОСОБА_1 на ТОВ «ЗЛМЗ» та на ПАТ «Запоріжсталь» вважаються зі шкідливими та важкими умовами праці, що відповідає Списку 2 п. 2 пільгового пенсійного забезпечення (а.с. 15-19). Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 18.06.2021, хронічне професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи Позивача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запоріжсталь» (37 років), в умовах дії шкідливих виробничих факторів на ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод» (04 роки 10 місяців). Причиною виникнення отриманих ОСОБА_1 професійних захворювань є наявність на її робочих місцях на ПАТ «Запоріжсталь» та на ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод» шкідливих виробничих факторів (перелік яких визначено в пункті 18 Акту) (а.с. 22-29). Згідно з первинним висновком ОМСЕК № 1 від 02.08.2021, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності та встановлено 60% працездатності без строку переогляду. Також рекомендовано амбулаторне та стаціонарне лікування за рекомендацією лікаря профпатолога, лікаря лор, пульмонолога, невролога та сімейного лікаря, і санаторно- курортне лікування за наявності ф.070/у (а.с. 30-31). Частиною 4 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Право на отримання виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Колегія суддів вважає встановленим та доведеним спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнана у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я під час виконання трудових обов`язків, відповідальність за що покладається на відповідачів ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» та ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод». Суд першої інстанції правильно зауважив, що причиною професійного захворювання позивача є не сама по собі робота в шкідливих умовах, а робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого процесу. Визначення ОСОБА_1 придатною для роботи за професією за результатами періодичних медичних оглядів не виключає наявність у неї хронічних професійних захворювань і, відповідно, відповідальність підприємства за шкоду, спричинену ушкодженням здоров`я. Те, що в подальшому захворювання позивача визнані професійними, було встановлено за висновком спеціалізованого медичного закладу у серпні 2021 року, після роботи позивача на підприємствах відповідачів. Інвалідом третьої групи із встановленням 60% стійкої втрати працездатності позивач визнана 02 серпня 2021 року. Саме з цього моменту у неї виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, судом першої інстанції врахована глибина та ступінь моральних і фізичних страждань позивача, яких він зазнав та зазнає внаслідок професійного захворювання, встановлення йому втрати працездатності у розмірі 60 %, та третю групу інвалідності, характер ушкодження здоров`я, що є незворотнім, а також принцип розумності і справедливості. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», № 12868/05, рішення від 10.12.2009р.; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004р.) На думку колегії суддів, виходячи з принципів розумності й справедливості, з врахуванням конституційної значимості здоров`я як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров`я, ступінь втрати професійної працездатності, пов`язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума у 60000 грн є достатнім, розумним та справедливим розміром відшкодування моральної шкоди позивачу. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, судом першої інстанції при винесенні судового рішення суду не було враховано, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яке набрало чинності 23 травня 2020 року, внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне. Законодавство у сфері оподаткування встановлює, що будь-який дохід, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного періоду, підлягає оподаткуванню згідно положень ст. 164 Податкового кодексу України. При цьому, пп. 164.2.14 Податкового кодексу України має деякі винятки із загального правила, за якими не оподатковуються, зокрема, і суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Аналогічну правову позицію з цього питання викладено у постанові Верховного Суду у справі № 180/683/13-ц від 25.07.2018, за якою Верховний Суд встановив, що Податковий кодекс України визначає види отриманих фізичними особами доходів, які зараховують до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 164 ПКУ), і доходів, які не беруть до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (ст. 165 ПКУ). При цьому Верховний Суд звернув увагу, що згідно з пп. "а" пп. 164.2.14 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку належить зараховувати дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Тобто сума, яку за рішенням суду стягують на користь платника податків для відшкодування збитків, завданих останньому внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю, оподаткуванню не підлягає. Проте Законом № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України», якими підпункт "а" підпункту 164.2.14 доповнено словами "а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Зазначена норма набрала чинності з 23.05.2020р. За приписами статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. За текстом цього підпункту поняття моральної шкоди не поділено на категорії осіб, оскільки визначено тільки її загальне поняття, суми якого можуть бути стягнуті з різних підстав. Таким чином, обмеження її розміру для платників податку, на користь яких за рішенням суду стягнуто суму моральної шкоди, спричинену внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров`ю, погіршує конституційні права та законні інтереси таких осіб. Саме таку категорію платників податків законом було звільнено від оподаткування стягнутих за рішенням суду сум моральної шкоди, що закріплено у вище вказаному правовому висновку ВС. Аналогічного висновку також дійшов Верховний Суд в ухвалі від 04 серпня 2021 року у справі № 332/2120/20, провадження № 61-11843ск21. Апеляційний суд перевірив доводи апеляційних та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З урахуванням того, що доводи апеляційних скарг є ідентичними між собою та доводам відзивів на позовну заяву, яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії"). Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційні скарги не містять, їх доводи зводяться до переоцінки доказів та не свідчать про наявність правових підстав для скасування рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2024 року, у зв`язку з чим, апеляційні скарги ПАТ «Запоріжсталь» та ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод» слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ливарно-механічний завод» залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2024 року в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 29 липня 2024 року. Головуючий: Судді: