Постанова 4807 № 332/5809/24

Дата документу 30.01.2025 Справа № 332/5809/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №332/5809/24 Головуючий у 1-й інстанції: Завіновська А.П. Провадження №22-ц/807/420/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2025 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кухаря С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, - ВСТАНОВИВ: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 у період з 1996 року по 2021 рік працював на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь». 03 лютого 2021 року ОСОБА_1 звільнився з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням), наразі не працює. Загальний стаж позивача у особливо важких та особо шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача складає понад 19 років. Умови праці на підприємстві відповідача (на робочому місці) не відповідали безпечним стандартам. ОСОБА_1 встановлено професійні захворювання 13 квітня 2021 року. За змістом Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07 травня 2021 року встановлено, що «Хронічне професійне захворювання виникло у нього внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запоріжсталь» (19 років 01 місяць). Причиною виникнення отриманих професійних захворювань є наявність на його робочих місцях на ПАТ «Запоріжсталь» шкідливих виробничих факторів (перелік яких визначено в пункті 18 цього Акту). Відповідно до цього акту, хвороба виникла внаслідок впливу шкідливих виробничих факторів. Довідкою Міністерства охорони здоров`я України до акту огляду МСЕК серія АБ №0042188, 14 червня 2021 року, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності загального захворювання з наступною датою переогляду: 01 липня 2023 року. Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серія 12 ААА № 125108 від 10 липня 2023 року, позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності, залишена раніше встановлена друга група інвалідності на строк: безстроково. Завдану йому моральну шкоду оцінює у 50 000 грн та вважає, що саме така сума, буде адекватною тій моральній шкоді, яка була спричинена в результаті професійного захворювання, а також достатньою і справедливою для хоча б часткового відновлення фізичного здоров`я і приведення його морального стану в норму. На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просив суд з урахуванням часу роботи на підприємстві відповідача, стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» 50 000 грн на його користь, як відшкодування завданої моральної шкоди. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання у розмірі 40 000 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2024 року та постановити гливе про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що після 23 травня 2020 року після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у подальшому законодавстві», суми, які сплачуються особі на відшкодування моральної шкоди є об`єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Отже, судом вирішено питання щодо стягнення суми моральної шкоди без урахування утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що свідчить про те, що судом було зобов`язано відповідача здійснити виплату доходу позивачеві без виконання визначеної Податковим кодексом України функції податкового агента, яка полягає в тому, що виплата доходу можлива лише з утриманням податку і за рахунок особи, що його отримує. Сума відшкодування моральної шкоди визначена позивачем та стягнута судом занадто завищена і не відповідає критеріям розумності та справедливості, про які йдеться в статті 23 ЦК України. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 , адвокат Огійченко Є.В. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн (3028,00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 50 000 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п. 1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходячи із характеру отриманих позивачем захворювань, внаслідок яких він, будучи до цього працездатним чоловіком, визнаний інвалідом другої групи з втратою 40 % професійної працездатності, характеру, глибини і обсягу фізичних та душевних страждань, яких ОСОБА_1 постійно зазнає у зв`язку з хронічними професійними хворобами, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, прийшов висновку, що належним розміром відшкодування моральної шкоди є сума 40000 гривень без подальшого оподаткування і саме така сума є достатньою виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням трудового стажу на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» понад 19 років указаних шкідливих умовах. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено на підтверджується матеріалами справи. Як вбачається з трудової книжки позивача, наказом № 273 від 28 серпня 1996 року його з 29 серпня 1996 року було прийнято стропальником до механічного цеху на Запорізький металургійний завод «Запоріжсталь». 05 серпня 1997 року ОСОБА_1 , переведений токарем, а 06 грудня 2001 році переведений слюсарем-ремонтником мартенівського цеху. На підставі наказу № 52 від 03 лютого 2021 року ОСОБА_1 звільнено, згідно до ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням (а.с.16-18). Рішенням загальних зборів акціонерів від 07 серпня 2015 року Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (скорочено ПАТ «Запоріжсталь»). Стаж роботи позивача на підприємстві відповідача складає понад 19 років. Відповідно до Інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння), затвердженої начальником П-С МУ Державної служби з питань праці 25 березня 2021 року, ОСОБА_1 працював в ПАТ «Запоріжсталь» в мартенівському цеху, на посаді: слюсар-ремонтник. Має загальний стає роботи 31 рік, на даному підприємстві 24 роки 05 місяців 07 днів; в даному цеху (дільниці) 19 років 01 місяць 28 днів; за даною професією 19 років 01 місяць 28 днів. Професійний маршрут та трудова діяльність (перелік підприємств, установ, організацій), де працював працівник, та професій, складений на підставі завіреної копії трудової книжки (повністю): - з 01.09.1990 по 27.04.1994(03 роки 07 місяців 27 днів) навчання у Запорізькому електротехнічному коледжі; - з 25.05.1994 по 17.06.1994 (00 років 00 місяців 23 днів) Запорізький автомобільний завод, інструментальний цех №3, фрезерувальник; - з 30.06.1994 по 03.05.1996 (01 рік 10 місяців 04 днів) служба у збройних силах; - з 29.08.1996 по 05.08.1997 (00 років 11 місяців 07 днів) Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», механічний цех, стругальник, 2.3р.; - з 05.08.1997 по 06.12.2001 (04 роки 04 місяців 02 днів) Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», копроний цех, токар 4р.; - з 06.12.2001 по 03.02.2021 (19 років 01 місяць 28 днів) слюсар-ремонтник 5р. мартенівського цеха ПАТ «Запоріжсталь». В п.11 Інформаційної довідки зазначено статистику професійних захворювань на підприємстві ПАТ «Запоріжсталь» за період 2016-2020 роки, що підтверджує факт того, що захворювання Позивача є одиничним та випадковим, та опосередковано підтверджує наявність всіх викладених вище шкідливих факторів виробництва, а також їх безпосередній вплив на виникнення професійних захворювань працівників підприємства (а.с.32-37). Відповідно до Медичного висновку лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 13 квітня 2021 року № 13/404, виданому Державна установа «Інститут медицини і праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» Клініка професійних захворювань 14 квітня 2021 року за вих. №1190, ОСОБА_1 встановлено професійні захворювання: Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, помірного ступеню (III ст. за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.І.), Хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН І-II (один-два) ст. Встановлення професійного характеру захворювань захворювання професійні. Встановлені вперше. Підгрунтям для визначення професійної категорії захворювань явились: дані клінічного обстеження; динаміка захворювань, інформація щодо умов праці, надання в інформаційній довідці від 25 березня 2021 року, згідно якого ОСОБА_1 працював в умовах впливу шуму, рівні якого перевищували гранично-допустимі та пилу, концентрації якого перевищували гранично-допустимі; профмаршрут (стаж роботи в шкідливих умовах праці 19 років). Протипоказана робота в умовах впливу шуму, пилу, несприятливого мікроклімату. Повідомлення про наявність вперше виявленого хронічного професійного захворювання (отруєння) або рішення про підтвердження (відміну) раніше встановленого діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння) № 323 від 13 квітня 2021 року. Висновок виданий на підставі протоколу засідання Центральної лікарсько-експертної комісії від 13 квітня 2021 року №13/404 ( а.с.20). Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07 травня 2021 року (Форма П-4), затвердженого першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області 07 травня 2021 року, комісією проведено розслідування причин виникнення у ОСОБА_1 хронічного професійного захворювання (отруєння) і встановлено наступне: Дата встановлення остаточного діагнозу 13 квітня 2021 року. Заклад охорони здоров`я, який встановив діагноз: Клініка професійних захворювань Державної установи "Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України". ОСОБА_1 працював на посаді слюсар-ремонтник за професією 19 років 01 місяць, у цеху в умовах впливу шкідливих факторів 19 років 01 місяць, загальний стаж роботи 31 рік. Пункт

13. Висновок про наявність шкідливих умов праці за Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу", затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 р. N 248, зареєстрованими Міністерством юстиції України від 06.05.2014 р. за N 472/25249 умови праці на робочому місці ОСОБА_1 відносяться до 3.3 класу (особливо шкідливі та особливо важкі). Пункт

14. Діагноз основний:

1. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, помірного ступеню (III ст. за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.І.) Н90.5.

2. Хронічний бронхіт II ст. фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз. ЛН І-II (один-два) ст. (J.41.0). Захворювання професійні (13.04.2021). Діагноз супутній IXC, миготлива аритмія та фібриляція передсердь в анамнезі на тлі гідроперикаду (09.10.2020 р.), мітральна недостатність. Гіпертонічна хвороба І-II ст. 2 ст. Ризик

4. Варикозна хвороба правої нижньої кінцівки. Хронічна веретеброгеннацервікотораколюмбалгія. Професійні захворювання встановлені вперше. На момент розслідування хворий ОСОБА_1 з 03 лютого 2021 року не працює на ПАТ «Запоріжсталь» (перебуває на амбулаторному лікуванні).

17. Хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин: Внаслідок тривалого стажу роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запоріжсталь», неякісного проведення медичного огляду в частині не проведення аудіометрії та R-графії органів грудної клітини, а також відсутності правових підстав для переведення на іншу роботу у зв`язку з відсутністю скарг на стан здоров`я та ознак його погіршення під час проходження хворим періодичних медичних оглядів. Згідно п. 3.8 Колективного договору, прийнятого на конференції трудового колективу "Товариство не несе відповідальність за стійке погіршення стану здоров`я працівників, що спричинило втрату працездатності, в тому числі часткову, в результаті роботи понад установлений період в шкідливих і особливо шкідливих умовах праці, на посадах і професіях, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками № 1, № 2, затвердженими відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

18. Причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння): наявність на робочому місці слюсара-ремонтника мартенівського цеха ПАТ «Запоріжсталь» ОСОБА_1 шкідливих виробничих факторів: - кремнію діоксину кристалічного - 21.64- 44,37 мг/м3при ГДК - 4,0 мг/м3; - заліза оксид- 8,05-11,24 мг/м3 при ГДК - 60 мг/м3; - шум - 89.0-94.1 дБ "А" при ГДР - 80 дБ "А". Члени комісії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 виклали окремі думки, в яких не погодились із наявністю причинно-наслідкового зв`язку з встановленими ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» діагнозами та умовами праці на підприємстві з наступних причин: Комісії з розслідування не була надана до розгляду первинна медична документація, як це передбачено п. 113 Порядку, де можна було б прослідкувати динаміку розвитку його хвороби, що позбавило комісію в праві вивчити первинну медичну документацію та провести комплексне, всебічне та якісне розслідування обставин та причин виникнення хронічного профзахворювання. Окрім цього, відсутність первинної документації не дозволило у повній мірі виконати вимоги пункту 117 Порядку в частині встановлення осіб, винних у порушенні вимог законодавства, дії/бездіяльність яких сприяла виникненню професійного захворювання. Також відсутня будь-яка інформація щодо випадків звернення хворого за медичною допомогою, відсутні скарги на стан здоров`я при проходженні періодичних медичних оглядів. За таких обставин вважають, що встановлення професійного характеру хронічних захворювань ОСОБА_1 спірним (а.с.21-26). Згідно Довідки до акта огляду МСЕК № 340 серія АБ № 0042188 від 14 червня 2021 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності загального захворювання. Дата переогляду: 01 липня 2023 року. Рекомендоване амбулаторне та стаціонарне лікування у профпатолога, сімейного лікаря, пульмонолога. (т.1 а.с.30). Згідно Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серія 12 ААА № 125108 від 10 липня 2023 року - ступінь втрати професійної працездатності позивача складає 40 (сорок) %. Залишена раніше встановлена друга група інвалідності, встановлена на строк: безстроково. Рекомендовано амбулаторне та стаціонарне лікування профпатолога, лора, пульмонолога (а.с.31). Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 Кодексу Законів про працю Українивстановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу. Статтею 237-1 КЗпП Українипередбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рн/2004 констатує, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. За змістом ч.ч.1-3 ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 за час перебування з відповідачами в трудових правовідносинах під час тривалого виконання роботи в ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» через перевищення впливу шкідливих виробничих факторів, отримав ряд професійних захворювань, в результаті чого йому 14 червня 2021 року встановлена друга група інвалідності із втратою професійної працездатності 40 % з датою переогляду 01 липня 2023 року, 10 липня 2023 року під час переогляду залишена встановлена друга група інвалідності на строк: безстроково (а.с. 30, 31). Колегія суддів, перевіривши надані сторонами докази, вважає доведеним факт спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я під час виконання трудових обов`язків, відповідальність за що покладається на відповідачів ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь». Факт встановлення професійних захворювань позивачу ОСОБА_1 внаслідок тривалої роботи в шкідливих умовах праці на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» фактично не спростовано відповідачем. Медичний висновок щодо встановлення професійних захворювань позивачу та Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання підприємствами на час перегляду справи в апеляційному порядку є чинними. Причиною професійного захворювання позивача є не сама по собі робота в шкідливих умовах, а робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого процесу. Доводи відповідача про те, що позивач був обізнаний із шкідливими умовами праці, добровільно погодився на них, під час роботи на підприємстві на стан здоров`я не скаржився, за результатами періодичних медичних оглядів визнавався придатним для роботи за професією, фактично приховував погіршення стану свого здоров`я, чим сприяв настанню більш тяжких наслідків, апеляційним судом відхиляються через те, що добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці та його обов`язок дбати про своє здоров`я жодним чином не звільняє відповідача від обов`язку виконувати вимоги ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці та не звільняє від відповідальності за їх невиконання. Визнання позивача придатним для роботи за професією за результатами періодичних медичних оглядів не виключає наявність у нього хронічних професійних захворювань і, відповідно, відповідальність підприємств за шкоду, спричинену ушкодженням здоров`я. Матеріали справи містять письмові докази про те, що умови праці на підприємстві відповідача (на робочому місці) не відповідали безпечним стандартам. Відповідно до акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 07 травня 2021 року (Форма П-4), позивачу встановлено діагнози:

1. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, помірного ступеню (III ст. за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.І.) Н90.5. Хронічний бронхіт II ст. фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз. ЛН І-II (один-два) ст. (J.41.0). Захворювання професійні (13.04.2021). Діагноз супутній IXC, миготлива аритмія та фібриляція передсердь в анамнезі на тлі гідроперикаду (09.10.2020), мітральна недостатність. Гіпертонічна хвороба І-II ст. 2 ст. Ризик

4. Варикозна хвороба правої нижньої кінцівки. Хронічна веретеброгеннацервікотораколюмбалгія. Професійні захворювання встановлені вперше. Вищевказане однозначно викликає у позивача відповідні фізичні та душевні страждання і вимагає від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Твердження апеляційної скарги про відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди судова колегія вважає неприйнятними, оскільки вони об`єктивно спростовуються встановленими вище обставинами. Визначаючи розмір моральної шкоди, відповідно до ст. 23 ЦК України, судом першої інстанції обґрунтовано враховано характер порушення прав позивача, ушкодження здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, глибину фізичних і моральних страждань позивача, погіршення його здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, характер отриманих ним захворювань, внаслідок яких він, будучи до цього працездатним чоловіком у віці 46 років визнаний інвалідом третьої групи з втратою 40% професійної працездатності. Після втрати працездатності у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Також суд врахував тривалість вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили. Також суд врахував тривалість праці позивача в шкідливих та особливо шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, яка склала понад 19 років. Суд враховував, що на підставі медичних документів, складених у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями позивачем, останньому була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються надалі (хронічні професійні захворювання тривають) його нормальні життєві процеси. Отримане професійне захворювання спричиняє ОСОБА_1 як фізичний біль, так і моральні страждання, оскільки і біль і страждання є невід`ємні одне від одного. Моральна шкода, завдана ОСОБА_1 , в результаті професійного захворювання, є сукупністю тих моральних переживань, страждань та інших негативних емоцій, які викликані такими психотравмуючими чинниками, як фізичні страждання, пов`язані з перенесенням сильного та виснажливого фізичного болю, що пов`язаний із професійним захворюванням, і якого позивачу вже ніколи не позбутися, моральні переживання за подальших стан свого здоров`я; переживання, пов`язані з пережитим відчуттям незадоволеності, оскільки своїм часом позивач розпоряджатися в повній мірі не може у зв`язку із необхідністю проходити тривалий курс лікування, приймати ліки. Названі обставини свідчать про істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача та необхідність докладати додаткові зусилля для організації свого життя. При визначені розміру моральної шкоди не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам. Крім того, розмір моральної шкоди не залежить від розміру майнової шкоди. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 права на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання. Колегія суддів зауважує, що причиною професійного захворювання позивача є не сама по собі робота в шкідливих умовах, а робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого процесу. ОСОБА_1 протипоказана важка фізична праця соціально-динамічні навантаження, не виключає наявність у нього хронічних професійних захворювань і, відповідно, відповідальність підприємств за шкоду, спричинену ушкодженням здоров`я. Вищевказане однозначно викликає у позивача відповідні фізичні та душевні страждання і вимагає від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням вищевказаних обставин, принципу розумності, виваженості і справедливості, суд першої інстанції обгрунтовано вважав необхідним стягнути з відповідача ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь позивача моральну шкоду в розмірі 40 000грн, розподіливши її пропорційно до його стажу роботи на вказаному підприємстві. Твердження апеляційної скарги про відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди судова колегія вважає неприйнятними, оскільки вони об`єктивно спростовуються встановленими вище обставинами. Посилання ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» в апеляційній скарзі на обізнаність позивача про стан здоров`я, свідоме приховування позивачем та погіршення його дійсного стану, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Доводи апеляційної скарги ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб із зазначеної суми, що є порушенням принципу законності не заслуговують на увагу, оскільки 23 жовтня 2024 року у відзиві на позовну заяву відповідачем порушувалось зазначене питання, а суд першої інстанції у рішенні надав йому мотивоване обґрунтування. Слід зауважити, що відповідно до підпункту а) пп.164.2.14 пункту 162.2 ст. 162 Податкового кодексу України до загального місячного річного) оподаткування доходу платника податків включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я. А отже, заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, а тому вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження його здоров`я на виробництві. Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження №61-18490 св21). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При ухваленні рішення судом першої інстанції враховано приписи п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України та висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження №61-18490 св21). Зі справи вбачається, що суд належно дослідив і проаналізував надані сторонами письмові докази, і зробив висновок, який повністю відповідає обставинам справи. Доводи приведені в апеляційній скарзі є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права. Належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Зогляду на зазначене, рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування або зміни немає. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно п.п. б), в) ч. 4 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції в резолютивній частині постанови повинен зазначити про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга апеляційним судом залишена без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, підстав для розподілу судових витрат немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» - залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 30 січня 2025 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Гончар М.С. Кухар С.В.