Постанова 4803 № 212/6969/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9773/21 Справа № 212/6969/21 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 212/6969/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П., суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 вересня 2021 року, яке ухвалене суддею Ваврушак Н.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 16 вересня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: У серпні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі АТ «Кривбасзалізрудком»), про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах. Висновком МСЕК від 11.05.2021 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 65 % (30% - вібраційна хвороба, 20% - радикулопатія, 10% - ХОЗЛ, 5% - туговухість) з 26 квітня 2021 року до 01 травня 2022 року, з наступним переоглядом 01 квітня 2022 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи. Позивач вважає причиною отриманих професійних захворювань тривалу роботу у відповідача в шкідливих умовах праці, тому просив суд стягнути на його користь моральну шкоду з відповідача у розмірі 240 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бузинарська Діана Миколаївна, до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я в розмірі 200 000,00 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» в дохід держави судовій збір в розмірі 2000,00 гривень. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень. В апеляційній скарзі відповідач АТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції не обґрунтовано, він завищений, не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та судовій практиці у аналогічних справах, факт заподіяння моральних страждань позивачеві не підтверджений достовірними доказами, висновок МСЕК та Акт про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання не можуть бути визнані беззаперечними доказами заподіяння позивачеві моральних страждань. Вказує, що відсутня вина та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та отриманням позивачем професійних захворювань, при цьому, позивач, при прийомі на роботу, був під підпис ознайомлений з умовами праці та добровільно працював у шкідливих умовах з метою отримання більшої заробітної плати, більш тривалої відпустки, відносно інших професій та виходу на пенсію на пільгових умовах. Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року). Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі, якщо сума моральної шкоди, яка визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, на сьогодні це 24 000,00 грн., сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача АТ «Кривбасзалізрудком» Савченка П.П., який наполягав на доводах апеляційної скарги відповідача та просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бузинарську Д.М., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги відповідача та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 працював з з 26.07.1999 року по 05.07.2001 року підземним електрослюсарем по ремонту устаткування, з 05.07.2001 року по 10.06.2020 року гірником очисного забою шахти «Родіна» на дільницях № 1 та № 2 ВАТ «Кривбасзалізрудком», ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником яких є АТ «Кривбасзалізрудком». 10.06.2020 року позивач звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, на підставі ст.38 КЗпП України (а.с. 8). Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 18.02.2021 № 407 ОСОБА_1 було встановлено професійні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії локальних вібрацій: синдром вегетативно-сенсорної полінейропатії з частими акроангіоспазмами, з двостороннім плечолопатковим пері артрозом м`язів плечового поясу (ПФ другого ступеня) остеоартрозому поєднанні з пері артрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), стійкий больовий синдром. Радикулопатія білатеральна попереково-крижова L4-S1 білатерально, часто рецидивуючий перебіг, з вираженими статико динамічними порушеннями, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєданні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня) стійкий больовий синдром. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. ЛН першого ступеня. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня ( з легким зниженням слуху) ( а.с. 24). Відповідно до п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 25 березня 2021 року, хронічні захворювання у ОСОБА_1 виникли за таких обставин: працюючи підземним гірником очисного забою на шахті «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком» у період з 05.07.2001 року по 10.06.2020 року позивач в підземних умовах виконував комплекс робіт під час очисного виймання корисної копалини: керував скреперу вальними лебідками під час скреперування гірничої маси поза зоною вибою; проводив кайлування гірничої маси та подріблення великих шматків; підкидав гірничу масу на скреперну доріжку; кріпив лебідку; закріплював і перевішував блочки, перевіряв заземлення, сточував і міняв канати. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, які мали місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування підпадав під вплив параметрів локальної вібрації, аерозолів фіброгенної дії та шуму, перевищували нормативні. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосування, внаслідок чого умови праці характеризувались фізичним перевантаженням. Відповідно до п. 18 вказаного Акту, причиною виникнення професійних захворювань у ОСОБА_1 є вібрація локальна, важкість праці, пил переважно фіброгенної дії, шум, які перевищували гранично допустимі параметри (а.с.13-20). Згідно пункту 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 23.03.2021 року, враховуючи тривалу роботу ОСОБА_1 впродовж 18 років 11 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, неодноразову зміну керівництва у структурному підрозділі, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативно-правові акти, встановити неможливо (а.с.18) Висновком МСЕК від 11.05.2021 року ОСОБА_1 первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 65 % (30% - вібраційна хвороба, 20% - радикулопатія, 10% - ХОЗЛ, 5% - туговухість) з 26 квітня 2021 року до 01 травня 2022 року, з наступним переоглядом 01 квітня 2022 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки з Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 25 березня 2021 року вбачається, що причиною професійного захворювання позивача є робота впродовж 18 років 11 місяця в умовах вібрації локальної, важкості праці, пилу переважно фіброгенної дії, шуму, які перевищували гранично допустимі параметри. Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 25 березня 2021 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи. Отже, відповідач - АТ «Кривбасзалізрудком», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини АТ «Кривбасзалізрудком», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так якпорушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, розпачу. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований стійкий дистабілізаційний стан його здоров`я, внаслідок чого позивач переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійного захворювання, яке потягло за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійних захворювань безпідставні та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від (отруєння) 23 березня 2021 року причиною професійних захворювань позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст.153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, у зв`язку із чим, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині, колегія суддів не бере до уваги. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійні захворювання обмежують його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що висновок МСЕК та Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 23 березня 2021 року не можуть бути визнані беззаперечними доказами заподіяння позивачеві моральних страждань, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачу в результаті ушкодження здоров`я, моральної шкоди й без висновку МСЕК. Доводи апеляційної скарги відповідача АТ «Кривбасзалізрудком», про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідокушкодження здоров`я на виробництві. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно завищеним, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Виходячи з цих обставин та, враховуючи те, що позивач працював в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача (18 років 11 місяців), що зазначено у Акті розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 23.03.2021 року, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, тяжкість наслідків отриманого професійного захворювання, наявність фізичних страждань позивача, що в свою чергу викликають моральні страждання, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Тому колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, щодо незгоди з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, оскільки він не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та є необґрунтованим. Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 65 % та його визнано особою з інвалідністю третьої групи. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві відповідача, впродовж 18 років 11 місяців, що потягло втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 200 000 грн. до 140 000 грн. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про відшкодування моральної шкоди, завданої отриманням виробничої травми та професійних захворювань на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави та зменшує цей розмір з 2000,00 грн. до 1400,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 вересня 2021 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 змінити, зменшивши цей розмір з 200 000,00 гривень до 140 000 (сто сорок тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 вересня 2021 року в частині розміру судового збору, стягнутого з відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави змінити, зменшивши цей розмір з 2000 гривень 00 копійок до 1400 (одна тисяча чотириста) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 30 листопада 2021 року. Головуючий: Судді: