Постанова 4807 № 334/7508/20

Дата документу 16.07.2021 Справа № 334/7508/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №334/7508/20 Головуючий у 1 інстанції: Коломаренко К.А. Провадження № 22-ц/807/2332/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «16» липня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, ВСТАНОВИВ: В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ «Запорізький завод феросплавів» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 25.06.1992 року по 07.03.2019 року працювала машиністом крана металургійного виробництва, машиністом крана металургійного виробництва на гарячих ділянках робіт у плавильному цеху №3 AT «Запорізький завод феросплавів», має загальний стаж 37 років 03 місяців; за професією 26 років 06 місяців; у цеху - 26 років 06 місяців; в умовах впливу шкідливих факторів - 26 років 06 місяців. Відповідно до Висновку ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 21.02.2019 року, протокол №350 їй було встановлено основне професійне захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від комбінованої дії загальної та локаційної вібрації з вираженим синдромом церебрально-переферичної ангіодистонїї, ускладненої енцелофапатією з вестилубопатією та астено-невротичним синдромом, та поліракулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та попереково-крижовому рівнях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового пері артрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого осте артрозу у поєднанні з пері артрозами ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «В». ЛН першого-другого ступеня. Супутнім діагнозом є - нейросенсорна приглухуватість 1 ст. (з легким зниженням слуху). Умови праці не дозволяють віднести захворювання органу слуху до категорії професійного. Ангіопатія сітківки OU. Факосклероз сітківки OU. Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності безстроково. Ступінь втрати професійної працездатності - 60%. Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07.03.2019 року, професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів. Згідно з довідкою до Акту МСЕК їй протипоказана тяжка фізична праця, стато-динамічні навантаження, необхідний огляд профпатолога, сімейного лікаря, пульмонолога, невролога, стаціонарне лікування 1-2 рази на рік, санаторно-курортне лікування. Отримане професійне захворювання спричиняє їй як фізичну біль, так і моральні страждання. Вона відчуває фізичні страждання, пов`язані з перенесенням сильного та виснажливого фізичного болю, що пов`язаний із професійним захворюванням, моральні переживання за подальших стан свого здоров`я; душевні страждання, пов`язані з перенесеним відчуттям приниження, оскільки її визнано особою з інвалідністю, переживання, пов`язані з пережитим відчуттям незадоволеності, оскільки своїм часом розпоряджатися в повній мірі вона не може у зв`язку із необхідністю проходити тривалий курс лікування, приймати ліки пожиттєво; переживання, пов`язані з тим, що вона не може виконувати свої звичайні повсякденні обов`язки та приділяти необхідну увагу сім`ї. Через вплив оксидів кремнію та марганцю, в неї постійна задуха, а отже необхідно при приступах приймати ліки для нормалізації дихання, біль у суглобах, різке погіршення зору. Періодичне лікування дає лише незначне покращення в загальному стані. Проте больовий синдром, статико-динамічні порушення та нейросудинні і нейродистрофічні розлади зберігаються не дивлячись на лікування. На підставі зазначеного просила стягнути з Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» на її користь моральну шкоду у зв`язку з отриманням професійного захворювання у розмірі 200 000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Запорізький завод феросплавів» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку з отриманням професійного захворювання у розмірі 75 000 грн., без урахування утримання податку з доходів і зборів. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з АТ «Запорізький завод феросплавів» на користь держави судовий збір у розмірі 750 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ «Запорізький завод феросплавів» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність спричинення моральної шкоди, неповідомлення позивачем про стан здоров`я, необгрутованість розміру компенсації, просило змінити рішення сулу та стягнути з товариства на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 10000 грн. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 травня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходів з доведеності спричинення позивачу моральної шкоди та наявності підстав для визначення розміру відшкодування 75000 грн. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працювала в плавильному цеху №3 АТ «Запорізький завод феросплавів»: з 25.06.1992 року по 01.08.1995 року машиністом крана металургійного виробництва 3 розряду; з 01.08.1995 року по 01.12.1997 року машиністом крана металургійного виробництва, зайнятого на гарячих роботах 4 розряду; з 01.12.1997 року по 31.10.1998 року - машиністом крана металургійного виробництва 3 розряду; з 31.10.1998 року по 01.04.1999 року - машиністом крана металургійного виробництва, зайнятого на гарячих роботах 4 розряду; з 01.04.1999 року по 31.10.1999 року - машиністом крана металургійного виробництва 3 розряду; з 31.10.1999 року по 01.07.2002 року - машиністом крана металургійного виробництва, зайнятого на гарячих роботах 4 розряду; з 01.07.2002 року по 07.03.2019 року (день звільнення) - машиністом крана металургійного виробництва, зайнятого на гарячих роботах 4 розряду, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 10-12). 07.03.2019 року ОСОБА_1 була звільнена на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, що підтверджується наказом щодо особового складу №151/к від 05.03.2019 року (а.с.100-101). За даними Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці Головного Управління Держпраці у Запорізькій області від 21.01.2019 року під час роботи машиністом крана металургійного виробництва та машиністом крана металургійного виробництва на гарячих дільницях робіт плавильного цеху №3 на ОСОБА_1 впливали наступні шкідливі фактори виробничого середовища і трудового процесу (дані атестації робочих місць за 1993 рік): марганцю оксиди, аерозоль конденсації - 6,17 мг/куб.м при ГДК 0,005 мг/куб.м, що відповідає 3 ступеню ІІІ класу умов і характеру праці (тривалість дії - 92,7% робочого часу); кремнію діоксин - 5,24 мг/куб.м при ГДК 2,0 мг/куб.м, що відповідає 3 ступеню III класу умов і характеру праці (з урахуванням однонаправленості дії); (тривалість дії - 92,7% робочого часу); пилу переважно фіброгенної дії, з вмістом кремнію - 11%-3,54 мг/куб.м при ГДК 2,0 мг/куб.м, що відповідає 3 ступеню III класу умов і характеру праці (тривалість дії - 92,7 % робочого часу); вуглецю оксид - 6,25 мг/куб.м при ГДК - 20,0 мг/куб.м (тривалість дії - 92,7% робочого часу); температура повітря (літній період) - 35,5 С при ГДР 21 -28 С, що відповідає 3 ступеню ІІІ класу умов і характеру праці; інфрачервоне випромінювання - 120 ВТ/кв.м, при ГДР 140 ВТ/кв.м; вібрація загальна - 116 дБ при ГДР 101 дБ, що відповідає 3 ступеню III класу умов і характеру праці (тривалість - 88,5% робочого часу); вібрація локальна - 124 дБ, при ГДР 112 дБ, що відповідає 3 ступеню III класу умов і характеру праці (тривалість дії - 88,5% робочого часу); шум 78,0 дБ (А) при ГДР 80 дБ (А) (тривалість дії - 88,5 % робочого часу); тривалість зосередження уваги - 90% тривалості змін, при нормативному значенні 75%; перебування в нахиленому положенні до 30 - 25% більше 30 - 17,7 % робочого часу при нормативному значенні 25% (а.с.13-15). Відповідно до Висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 21.02.2019 року (протокол №350) ОСОБА_1 було встановлено основне професійне захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від комбінованої дії загальної та локаційної вібрації з вираженим синдромом церебрально-переферичної ангіодистонїї, ускладненої енцелофапатією з вестибулопатією та астено-невротичним синдромом, та полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та попереково-крижовому рівнях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового пері артрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого осте артрозу у поєднанні з пері артрозами ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «В». ЛН першого-другого ступеня. Супутнім діагнозом є - нейросенсорна приглухуватість 1 ст. (з легким зниженням слуху). Умови праці не дозволяють віднести захворювання органу слуху до категорії професійного. Ангіопатія сітківки OU. Факосклероз сітківки OU. (а.с.21 (зворот)). Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 07.03.2019 року, затвердженого 07.03.2019 року Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області, встановлено, що захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи позивача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, за умов загального стажу роботи та відсутності юридичних підстав для переводу на іншу роботу за станом здоров`я. ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами праці, наявністю на її робочому місці шкідливих виробничих факторів, можливими наслідками їх впливу на здоров`я, з правами та компенсаціями за роботу в шкідливих умовах праці. Відповідно до п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, затвердженого 07.03.2021 Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області, причиною виникнення у позивача хронічного професійного захворювання є наявність на робочих місцях ОСОБА_1 на Ат «Запорізький завод феросплавів» шкідливих виробничих факторів: загальної вібрації з еквівалентним рівнем 101,4 -116 дБ при ГДР - 101 дБ; вібрації локальної - 112,8 - 119 при ГДР - 112дБ; пилу фіброгенної дії у концентрації 4,75-32,54 мг/куб.м при ГДК 2,0 мг/куб.м; кремнію діоксину кристалічного - 5,24 - 12,8 мт/куб.м при ГДК - 4.0 мг/куб.м; марганцю оксиду - 0,73 - 6,17 мг/куб.м при ГДК - 0,05 мг/куб.м (а.с.17-18). Актом санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта, складеного 14.01.2019 представниками Головного управління Держпраці у Запорізькій області та Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області, встановлено, що за усіма атестаціями робочих місць умови і характер праці відносяться до 3 ступеню ІІІ класу згідно з ГКП №4137-86 (особливо шкідливі та особливо важкі) (а.с.104-107). Згідно з висновком МСЕК від 08.04.2019 року позивачу ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності за професійним захворюванням безстроково, ступінь втрати професійної працездатності - 60 %, протипоказана тяжка фізична праця, стато-динамічні навантаження, рекомендовано «Д» нагляд у профпатолога, невролога, пульмонолога, сімейного лікаря, стаціональне лікування 1-2 рази на рік, санаторно-курортне лікуванні при наявності Ф-070/у (а.с.16,19). Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до статті 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Відповідно до частин першої та другої статті 153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно із статтею 173 Кодексу законів про працю України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на підприємстві відповідача, де під час виконання ним трудових обов`язків отримала інвалідність внаслідок професійного захворювання, у зв`язку з чим за висновком МСЕК їй встановлено ІІІ групу інвалідності зі втратою професійної працездатності 60%, безстроково, що підтверджується матеріалами справи. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 права на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. З огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість часткового задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з АТ «Запорізький завод феросплавів» 75 000, 00 грн. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції з урахуванням засад розумності, виваженості і справедливості виходив з встановлення факту завдання позивачу шкоди здоров`ю на виробництві, встановлення шістьдесяти відсотків втрати професійної працездатності, враховував характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань, стан її здоров`я. Невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди. Такий висновок відповідає постанові Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц (провадження № 61-37529сво18). Доводи апеляційної скарги про те, що судом не встановлено, у чому саме полягають моральні страждання позивача, не заслуговують на увагу, оскільки сам факт втрати працездатності встановлення третьої групи інвалідності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, свідчить про наявність підстав для стягнення моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Доводи апеляційної скарги АТ «Запорізький завод феросплавів» про свідоме приховування позивачем стану здоров`я, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як передбачено ст.ст. 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Як установлено ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій. Посилання в апеляційній скарзі на постанову Запорізького апеляційного суду у справі №334/7896/19, є неприйнятним, оскільки у відповідності до ч. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, а не суду апеляційної інстанції. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, вважає, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи. Належних, достовірних та достатніх доказів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 16 липня 2021 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова