Постанова 4856 № 560/7790/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/7790/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 13 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Сторчака В. Ю. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного бюро розслідувань на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Державного підприємства "Інформаційні судові системи", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Офіс Генерального прокурора, Державне бюро розслідувань про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в листопаді 2020 року позивач звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної судової адміністрації України, Державного підприємства "Інформаційні судові системи", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Офіс Генерального прокурора, Державне бюро розслідувань про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Не погодившись із прийнятим рішенням, Державне бюро розслідувань подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення. Так, апелянт вказує, що порядок, підстави прийняття процесуальних рішень слідчими в межах здійснення досудового розслідування у кримінальних справах визначені КПК України. Вважає, що ДСА України та ДП "Інформаційні судові системи", отримавши постанови слідчих ДБР про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 27.06.2019, від 21.05.2019, від 05.08.2019, від 24.05.2019 та постанови прокурорів у кримінальному провадженні Офісу Генерального прокурора від 23.05.2019 та від 28.05.2019, зобов`язані їх виконувати, відповідно до вимог КПК України. КАС України та КПК України не передбачають право суду адміністративної юрисдикції визначати незаконними рішення прийняті в рамках кримінального провадження та як наслідок визнавати дії суб`єкта владних повноважень, на виконання вказаних рішень неправомірними, і зобов`язувати їх не виконувати вказані рішення. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено параграфом 1 глави 26 КПК України. 26 квітня 2021 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. 26 травня 2021 року від Державної судової адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу. 27 травня 2021 року від Офісу Генерального прокурора надійшли пояснення. 25 та 31 травня 2021 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, а також клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 травня 2021 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзивів, відповіді на відзиви, та пояснень, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 є адвокатом, відповідно до Свідоцтва №000337 від 05.08.2020 Ради адвокатів Хмельницької області, і здійснює діяльність - Адвокатське об`єднання "Головань і партнери" (арк. спр.22, т.1). Як адвокат Адвокатського об`єднання "Головань і партнери" позивач зверталась із скаргою до Державної судової адміністрації України №20-695 від 15.10.2020 в якій просила: 1) забезпечити ведення ЄДРСР відповідно до положень Закону України «Про доступ до судових рішень» шляхом припинення неправомірних дій ДП «Інформаційні судові системи» щодо обмеження доступу до судових рішень, які були винесені за результатом розгляду судових справ у кримінальних провадженнях № 62019000000000945; № 62019000000000683; № 62019000000001219; № 62019000000000734; № 62019000000000713; № 62019000000000753, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень з підстави, що не передбачена Законом України «Про доступ до судових рішень»; 2) відновити доступ до судових рішень, які були винесені за результатом розгляду судових справ у кримінальних провадженнях № 62019000000000945; № 62019000000000683; № 62019000000001219; № 62019000000000734; № 62019000000000713; № 62019000000000753, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень та, які були обмеженні у доступі з підстави, що не передбачена Законом України «Про доступ до судових рішень» (арк. спр. 206-209, т. 1). ДСА України листом №32174-20-2067/20 від 27.10.2020 повідомила позивача про розгляд її скарги та вказала, що обмеження в Реєстрі загального та повного доступу до копій судових рішень у вказаних у скарзі кримінальних провадженнях введено до завершення досудового розслідування цими органами. Рекомендують оскаржувати рішення правоохоронних органів щодо обмежень у випадку незгоди з цим (арк. спр. 210, т.1). Також, як адвокат Адвокатського об`єднання "Головань і партнери", позивач зверталась із скаргою до Державного підприємства "Інформаційні судові системи" №20-696 від 15.10.2020 в якій просила: 1) надати інформацію щодо підстав відсутності у Єдиному державному реєстрі судових рішень наведених вище ухвал Печерського районного суду м. Києва, що були винесені за результатами судового розгляду у кримінальних провадженнях № 62019000000000945; № 62019000000000683; № 62019000000001219; № 62019000000000734; № 62019000000000713; № 62019000000000753; 2) негайно припинити неправомірні дії щодо обмеження доступу до судових рішень, які були винесені за результатом розгляду судових справ у кримінальних провадженнях № 62019000000000945; № 62019000000000683; № 62019000000001219; № 62019000000000734; № 62019000000000713; № 62019000000000753, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень з підстави, що не передбачена ч. 4 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»; 3) Відновити доступ до судових рішень, які були винесені за результатом розгляду судових справ у кримінальних провадженнях № 62019000000000945; № 62019000000000683; № 62019000000001219; № 62019000000000734; № 62019000000000713; № 62019000000000753, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень та, які були обмеженні у доступі з підстави, що не передбачена Законом України «Про доступ до судових рішень»; 4) утриматись від неправомірних дій з обмеження доступу до судових рішень, які будуть винесені за результатами розгляду судових справ у кримінальних провадженнях з підстав, що не передбачені положеннями Закону України «Про доступ до судових рішень» (арк. спр. 211-214, т. 1). Державне підприємство "Інформаційні судові системи" листом за №5629/6/06-00-20 від 02.11.2020 повідомило адвокату адвокатського об`єднання "Головань і партнери" Захарченко М.І. про розгляд її скарги від 15.10.2020 в порядку Закону України "Про звернення громадян". Вказало, що немає жодних перешкод у доступі до судових рішень, зауваживши, що відповідно до ст. 8 Закону України "Про доступ до публічної інформації", інформація, яка містить державну таємницю досудового розслідування, відноситься до таємної інформації, порядок доступу до якої регулюється, зокрема, спеціальними законами, в даному випадку КПК України (арк. спр. 215-217, т. 1). У зв`язку з чим, позивач зверталась до відповідачів із скаргами, як: 1) громадянка України; 2) адвокат, на які отримала відповіді. При цьому, ці відповіді не оскаржує, але вважає протиправними дії: 1) Державної судової адміністрації України, про надання вказівок ДП «ІСС» щодо вжиття заходів обмеження права на доступ до судових рішень на виконання постанов слідчого, прокурора про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування; 2) Державного підприємства «Інформаційні судові системи» у обмежені права на доступ до судових рішень, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень на виконання постанови слідчого, прокурора про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування. З матеріалів справи встановлено, що постановою ДБР від 28.10.2019 у кримінальному провадженні №62019000000000945 обмежений доступ користувачів реєстру ДСА України щодо цього провадження (арк. спр.165-166, т.2); постановою ДБР від 05.11.2019 у кримінальному провадженні №62019000000000683 обмежено доступ користувачів реєстру ДСА України щодо цього провадження (арк. спр. 169-170, т. 2); постановою ДБР від 26.11.2019 у кримінальному провадженні №62019000000001219 обмежено доступ користувачів реєстру ДСА України щодо цього провадження (арк. спр.173-174, т.2); постановою ДБР від 30.07.2020 у кримінальному провадженні №62019000000000734 обмежено доступ користувачів реєстру ДСА України щодо цього провадження (арк. спр.177-178, т.2); постановою Генеральної прокуратури України від 24.06.2019 у кримінальному провадженні №62019000000000713 обмежено доступ користувачів реєстру ДСА України щодо цього провадження (арк. спр.181-182, т.2); постановою Генеральної прокуратури України від 24.06.2019 у кримінальному провадженні №62019000000000753 обмежено доступ користувачів реєстру ДСА України щодо цього провадження (арк. спр.185-186, т.2). Ці рішення органів досудового розслідування скеровувались відповідачам для реалізації, що останні не заперечують, і підтверджено листами ДСА України (арк. спр.134-142, т.2). Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Державного бюро розслідувань. Щодо доводів апелянта про те, що дану справу не належить розглядати за правилами КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач вважаючи дії відповідачів щодо виконання рішень органів досудового розслідування протиправними, посилаючись на Закон України «Про доступ до судових рішень», звернулась до суду за захистом своїх порушених прав. Тобто, предметом цього судового розгляду є лише дії суб`єктів владних повноважень, якими відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України, є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг, щодо обмеження доступу саме до судових рішень Печерського районного суду м. Києва. При цьому, варто зазначити, що позивач не оскаржує рішення органів досудового розслідування, як вважає третя особа (ДБР), у зв`язку з чим твердження апелянта, що справу не належить розглядати за правилами КАС України. і це заборонено п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України є безпідставними. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду викладені в постановах від 04.02.2021 року у справі № 440/1751/20 та від 03 червня 2021 року у справі № 640/12538/19, оскільки правовідносини у вказаних справах не є ідентичними даній. Аналізуючи доводи апелянта стосовно відсутності в діях відповідачів будь яких протиправних діянь, колегія суддів зазначає наступне. Закон України від 22.12.2005 № 3262-IV "Про доступ до судових рішень" (далі - Закон №3262-IV) регулює відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Згідно з ст. 2 Закону №3262-IV, рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення. У визначених законом випадках судове рішення про надання дозволу на проведення розвідувального заходу або про відмову в наданні такого дозволу, винесене у закритому судовому засіданні, не оприлюднюється і не публікується. Відповідно до ст.3 Закону №3262-IV, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Підпунктом 3 пункту 1 розділу 1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень", затвердженого рішення Вищої ради правосуддя від 19.04.2018, №1200/0/15-18 (далі - Порядок) визначено, що адміністратор Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - адміністратор) - це адміністратор Єдиної судової інформаційної системи державне підприємство "Інформаційні судові системи", віднесене до сфери управління Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України). Адміністратор вживає заходи, пов`язані із технічним та організаційно-технологічним забезпеченням функціонування Реєстру, у тому числі такі: створення, вдосконалення та супроводження державної інформаційної системи Реєстру; адміністрування Реєстру; надання доступу до Реєстру; забезпечення зберігання та захисту даних, що містяться в Реєстрі, у тому числі шляхом визначення моделі захисту від загроз витоку інформації та засобів обробки електронних документів у Реєстрі та надання до них безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі "Судова влада України"; виконання інших функцій, передбачених цим Порядком. Згідно з п.1 розділу 3 Порядку, електронний примірник судового рішення або окремої думки судді оприлюднюється шляхом надсилання до Реєстру у день його виготовлення засобами АСДС. Реєстраційні відомості, зазначені в пункті 3 розділу II цього Порядку, надсилаються до Реєстру у складі електронного документа, який вони описують. Відповідно до п.4 розділу 8 Порядку, для реалізації права доступу до судових рішень та окремих думок суддів, внесених до Реєстру, неавторизованим користувачам надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судового рішення або його частини з дотриманням вимог цього Порядку. Авторизованим користувачам можуть додатково надаватися інші можливості роботи з образами інформаційних ресурсів Реєстру. Пунктом 1 розділу 10 Порядку визначено, що обов`язок щодо своєчасного надсилання електронних примірників судового рішення та окремої думки судді для їх внесення до Реєстру шляхом формування та підписання відповідного електронного примірника в АСДС покладається на суддю (суддю-доповідача), який ухвалив таке рішення. Згідно з розділом 12 Порядку, порушення порядку ведення Реєстру, а також порушення права на доступ до судових рішень мають наслідком відповідальність, встановлену законом. Адміністратор може обмежити доступ авторизованому користувачу до Реєстру в електронному кабінеті у разі порушення останнім вимог законодавства, цього Порядку або Правил використання Єдиного державного реєстру судових рішень. Отже, Державне підприємство "Інформаційні судові системи", яке є адміністратором та відповідачем у цій справі могло обмежити доступ до реєстру судових рішень у 2-х випадках, а саме порушення користувачем - позивачем вимог: 1) законодавства та цього Порядку; 2) Правил використання Єдиного державного реєстру судових рішень, доказів чого не надано учасниками судового розгляду, і цього не встановлено судом. Частинами 1-4 ст.4 Закону №3262-IV визначено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Обмеження права вільного користування офіційним веб-порталом судової влади України допускається настільки, наскільки це необхідно для захисту інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення. Загальний доступ до ухвал про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, про відмову у задоволенні клопотання про обшук житла чи іншого володіння особи, про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, про відмову у задоволенні клопотання про проведення негласної слідчої (розшукової) дії забезпечується через один рік після внесення таких ухвал до Реєстру. Згідно з ст.7 Закону №3262-IV, у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу, не можуть бути розголошені такі відомості: 1) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв`язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; 2) реєстраційні номери транспортних засобів; 3) номери банківських рахунків, номери платіжних карток; 4) інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні; 5) інші відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу. Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями. З мотивів безпеки у текстах судових рішень у кримінальних справах, відкритих для загального доступу відповідно до цього Закону, можуть не зазначатися відомості щодо імен (ім`я, по батькові, прізвище) суддів, які розглядали судову справу, та учасників судового процесу. З метою унеможливлення зміни або знищення речей чи документів у кримінальному провадженні у текстах ухвал про тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних справах, відкритих для загального доступу відповідно до цього Закону, не зазначаються відомості, що дають можливість ідентифікувати осіб, які зазначені в таких ухвалах як володільці речей або документів. Судом апеляційної інстанції встановлено, що Печерським районним судом м. Києва надано суду письмову інформацію за №605 від 09.02.2021 у якій стверджено, що суд (судді) не приймали будь-яких рішень про обмеження доступу громадян у доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень у судових провадженнях: №№ 757/50074/19-к, 757/50093/19-к/ 757/50091/19-к, 757/50072/19-к, 757/54257/19-к, 757/33318/19-к, 757/34319/19-к, 757/34341/19-к, 757/37545/19-к. 757/37664/19-к, 757/39628/19-к, 757/48268/19-к, 757/58043/19-к, 757/65909/19-к, 757/65920/19-к, 757/50215/19-к, 757/55375/19-к, 757/55367/19-к, 757/55379/19-к, 757/54238/19-к, 757/54244/19-к, 757/54234/19-к, 757/54241/19-к, 757/54260/19-к, 757/54239/19-к, 757/54255/19-к, 757/31642/19-к, 757/66621/19-к, 757/15449/20-к, 757/15450/20-к, та на виконання до будь-яких установ не направляв (арк. спр. 99, т. 3). Отже, статтями 4, 7 Закону №3262-IV визначено випадки обмеження доступу до судових рішень, яких не було, враховуючи інформацію Печерського районного суду м. Києва №605 від 09.02.2021, і відсутність доказів учасників судового розгляду на спростування цього. Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, щодо протиправності дій ДСА України, зокрема, щодо скерування листів і постанов органів досудового розслідування Державному підприємству "Інформаційні судові системи", яке виконало вказані рішення органів досудового розслідування у порушення вимог Закону №3262-IV та Порядку. При цьому, потрібно враховувати, що КПК України не регулює спірні правовідносини, враховуючи вищенаведене. Колегія суддів звертає увагу, що суд у цій адміністративній справі не дає, і не може давати оцінку постановам винесеним під час досудового розслідування, які прийняті згідно КПК України, як і не заперечує обов`язковість їх виконання тими кого вони стосуються, але не порушуючи Закон №3262-IV та КПК України. Також, суд вважає, що можуть бути задоволені лише вимоги позивача щодо конкретних вказаних ним судових рішень, зокрема, які досліджувались адміністративним судом у даній справі, а не невизначеного кола рішень судів, як вважає позивач, і на майбутнє, адже просить утриматись від дій щодо обмежень доступу до судових рішень. Тобто, рішення у цій справі стосується тільки судових рішень щодо яких позивач подавала скарги (арк. спр.206-214, т.1), і встановлення судом відсутності обмежень щодо доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, які встановлені Законом №3262-IV. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо часткового задоволення адміністративного позову. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. На думку колегії суддів апеляційної інстанції позивач частково довела обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги. З огляду на вищевикладені обставини, судова колегія ще раз наголошує, що оскільки суб`єкт владних повноважень, а саме ДСА України діяло не в межах Закону, який регулює спірні правовідносини та Конституції України, тому вищеописані дії останнього є протиправними. У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Судова колегія зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державного бюро розслідувань залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Сторчак В. Ю. Курко О. П.