Постанова 4856 № 560/3549/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3549/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 02 листопада 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В березні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. 02 серпня 2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 серпня 2021 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 з 2005 року є потерпілім внаслідок нещасного випадку на виробництві і згідно довідки серії МСЕ № 068093 від 07.12.2005 йому встановлено другу групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва довічно, ступінь втрати професійної працездатності 35%. Відповідно до довідки № 054613 підтверджено потребу ОСОБА_1 за станом здоров`я внаслідок виробничої травми у санаторно-курортному лікуванні опорно-рухового апарату. Згідно витягу з акта огляду у МСЕК до довідки серії МСЕ № 124407 від 14.02.2008 року, в результаті переогляду ОСОБА_1 з 14.02.2008 року встановлено другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання довічно (за його заявою). Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.04.2020 у справі №560/1702/20 визнано протиправною та скасовано відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області від 24.02.2020 №79 про взяття ОСОБА_1 на облік для одержання путівки на санаторно-курортне лікування. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області ОСОБА_1 на облік для одержання путівки на санаторно-курортне лікування. На виконання вказаного рішення суду позивача поставлено на облік для отримання санаторно-курортної путівки з 23.01.2020. Позивач звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області з листом, в якому просив виплатити компенсації за путівки на санаторно-курортне лікування за період з 01.04.2011 по 01.04.2017. Листом від 22.03.2021 йому відмовлено у задоволенні такої заяви, у зв`язку з тим, що з 01.04.2011 по 01.04.2017 позивач не перебував на обліку Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області. Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України встановлено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно ст.23 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" передбачено, що індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов`язковою до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності. Відповідно до ст.4 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті. Соціальний захист інвалідів є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей інвалідів нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду. Відповідно до ч.3 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров`я застрахованого. Частиною 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам I групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування. Пунктом 3.1 Положення "Про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування" від 31.10.2007 року №49, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.12.2007 року за №1400/14667, передбачено облік потерпілих, які потребують забезпечення путівками відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Такий облік здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням особової справи на підставі висновку МСЕК та заяви потерпілого. Відділення на підставі даних обліку потерпілих, які потребують санаторно-курортного лікування, до 15 листопада поточного року надсилають управлінню виконавчої дирекції Фонду річні заявки на путівки на наступний рік згідно з медичними рекомендаціями щодо відповідного профілю санаторно-курортного закладу. Управління виконавчої дирекції Фонду до 30 листопада поточного року надають виконавчій дирекції Фонду річні заявки на путівки для санаторно-курортного лікування у відповідному році (додаток 4). Відповідно до пункту 3.2 Положення, забезпечення потерпілих санаторно-курортним лікуванням здійснюється відповідно до заявок потерпілих згідно з довідками за формою № 070/о. Суд звертає увагу, що Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" чітко вказано зокрема у статті 42, що Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на санаторно-курортне лікування. При цьому, згідно пунктів 2, 3, 5, 9 Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 22.02.2006 року (далі - Порядок №187), структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських рад забезпечують за рахунок коштів державного бюджету безплатними путівками до санаторно-курортних закладів інвалідів усіх категорій за рахунок коштів, передбачених Мінсоцполітики. Особи, зазначені у пункті 2 цього Порядку, повинні за зареєстрованим місцем проживання перебувати на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органах міських рад для санаторно-курортного лікування. Осіб, інвалідність яких пов`язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, забезпечує путівками Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, на підставі висновку МСЕК про необхідність лікування за прямими наслідками виробничої травми чи професійного захворювання. З матеріалів справи встановлено, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.04.2020 у справі №560/1702/20 в позивача поставлено на облік для отримання санаторно-курортної путівки з 23.01.2020. Таким чином, є необґрунтованим доводи апелянта в апеляційній скарзі на ту обставину, що позивач станом на 2020 рік не перебував на обліку. Водночас, в матеріалах справи відсутні докази перебування позивача на обліку Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області в період з 01.04.2011 по 01.04.2017 року, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідача був відсутній обов`язок щодо компенсації вартості санаторно-курортного лікування за вказаний період. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В даному випадку відповідач в повній мірі навів аргументовані доводи правомірність прийняття оспорюваних пунктів рішення. Водночас, позивачем, не доведено їх протиправність. Разом з тим, оцінюючи наведені апелянтом аргументи, суд апеляційної інстанції вважає, що вказані доводи, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у апеляційній скарзі не зазначено. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Курко О. П.