Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/7552/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/7552/20 пров. № А/857/8970/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Кухтея Р.В., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року ухвалене суддею Зозуля Д.П. в порядку письмового провадження у справі № 460/7552/20 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради Рівненської області про визнання дій та рішень протиправними В С Т А Н О В И В: Позивачка звернулася до суду з позовом у якому просить суд: - визнати дії Дубровицької міської ради по прийняттю рішення № 185 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території м. Дубровиця» від 14.07.2016 року та № 332 «Про внесення змін до рішення міської ради від 14.07.2016 року № 185 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території м. Дубровиця» протиправними та такими, які вчинені не у відповідності до вимог Конституції України», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Податкового кодексу України; - визнати протиправність, не приналежність рішення Дубровицької міської ради від 14.07.2016 року № 185 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території м. Дубровиця» в частині встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки до податкового законодавства та автоматичне не набрання ним чинності/не чинність на 2017 рік для застосування по нарахуванню податкових зобов`язань; - визнати протиправність, не приналежність рішення Дубровицької міської ради від 16.02.2017 року № 332 «Про внесення змін до рішення міської ради від 14.07.2016 року № 185 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території м. Дубровиця» в частині внесення змін до рішення № 185 від 14.07.2016 року по встановленню податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки до податкового законодавства та автоматичне не набрання ним чинності/не чинність на 2017 рік для застосування по нарахуванню податкових зобов`язань. Позовні вимоги мотивовано тим, що наслідок протиправних дій відповідача ухвалені спірні рішення, якими порушений принцип стабільності щодо встановлення податків, регламентований податковим законодавством та право позивачки заздалегідь знати про обов`язки визначені в рішеннях органів місцевого самоврядування. Позивачка також пояснила що відповідач, при прийнятті вказаних рішень, не дотримався процедури передбаченої Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки не оприлюднив проект регуляторного акта та самого рішення в друкованих засобах масової інформації. Крім того, рішення містять розрахунок ставки податку, а не фіксовану ставку податку, що свідчить про те, що відповідач, при прийнятті оскаржених рішень, вийшов за межі своїх повноважень. Позивачка вважає, що оскаржені рішення про встановлення податку на нерухоме майно у 2017 році необхідно скасувати як протиправні. Позиція відповідача у справі зводиться до того, що оскаржені рішення відповідач прийняв у спосіб, порядку та межах повноважень, які визначені чинним законодавством України. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Дубровицької міської ради Рівненської області щодо не оприлюднення рішення № 332 від 16.02.2017 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 14 липня 2016 року № 185 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території м. Дубровиця». Зобов`язано Дубровицьку міську раду Рівненської області оприлюднити рішення № 332 від 16.02.2017 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 14 липня 2016 року № 185 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території м. Дубровиця» відповідно до вимог частин 2, 3 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації». У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржила позивачка, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити адміністративний позов. Позивачка звертає увагу на те, що суд першої інстанції не відобразив її позицію про порушення пункту 4 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-VIII, пункту 4 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» № 1791-VIII, в тому числі на порушення оскарженими рішеннями права позивачки на стабільність податкових відносин. Суд, на думку позивачки, не застосував норми законодавства, які необхідно було застосувати, неправильно застосував окремі норми права, не дослідив надані позивачкою докази. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.08.2003 року, реєстраційний запис № 25940170000000439 (а.с.29). Позивачка є платником податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, оскільки володіє нежитловим приміщенням кафе, площею 619,1 м.кв. 14.07.2016 року Дубровицька міська рада Рівненської області (сьомого скликання) прийняла рішення № 185 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території м. Дубровиця», яким встановила розміри місцевих податків на 2017 рік. Рішення № 185 від 14.07.2016 року опубліковане на сайті Дубровицької міської ради в розділі «Регуляторна політика» 15.07.2020 року. 16.02.2017 року Дубровицька міська рада Рівненської області ухвалила рішення № 332 «Про внесення змін до рішення міської ради від 14 липня 2016 року № 185 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території м. Дубровиця», згідно з яким, воно набирає чинності з дня прийняття та застосовується з 01.01.2017 року. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені рішення прийняті в спосіб, порядку та межах повноважень відповідача, однак вийшов за межі позовних вимог, оскільки встановив те, що рішення відповідача від 16.02.2017 року № 332 не оприлюднене у встановленому законом порядку. Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини. Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України). Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно з підпунктом 266.2.1 та 266.6.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Вирішення питання щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) пунктом 10.3 статті10 ПК України віднесено до компетенції місцевих рад. Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Згідно з підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом Водночас, пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» 20 грудня 2016 року № 1791-VIII встановлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Таким чином, у 2017 році були відсутні обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків опублікування рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Отже, нормами податкового законодавства встановлений обов`язок громадянина сплатити податок за 2017 рік незалежно від термінів прийняття рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів. Апеляційний суд встановив те, що Дубровицька міська рада 14.07.2016 року прийняла рішення № 185 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», яким встановила ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку, для об`єктів нежитлової нерухомості, крім господарських (присадибних) будівель допоміжних (нежитлових) приміщень в розмірі 1,5% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного податкового року за 1 м. кв. бази оподаткування (пункт 1.3). Це рішення опубліковане 15.07.2020 року. Враховуючи те, що на 2016 рік норма пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII не діяла, то застосуванню підлягає норма підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України. Зважаючи на те, що рішення Дубровицької міської ради від 14.07.2016 року № 185 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» встановлено на території міста Дубровиці податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» опубліковане 15.07.2016 року, тобто не до 15 липня поточного року, то в силу вимог підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України таке застосовується не у 2017 році, а у 2018 році. Апеляційний суд встановив те, що відповідач не порушив порядок прийняття цього рішення, який врегульований Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», скориставшись наданим ПК України правом на встановлення місцевих податків і зборів. Порядок застосування рішень ради про встановлення місцевих податків і зборів визначається ПК України, і не може бути визначений самим рішенням. Надалі рішенням Дубровицької міської ради Рівненської області від 16.02.2017 року № 332 «Про внесення змін до рішення міської ради від 14 липня 2016 року № 185 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території м. Дубровиця» внесені зміни до вказаного рішення, зокрема, до підпункту 1,3 пункту 1 шляхом викладення його в новій редакції, а саме встановлено ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб за 1 м.кв. бази оподаткування, зокрема, ставку податку для будівель торгівлі визначено в розмірі 1% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Пунктом 3 цього рішення визначено, що воно набуває чинності з дня прийняття і застосовується з 01 січня 2017 року. Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що рішенням Дубровицької міської ради Рівненської області від 16.02.2017 року № 332 внесено зміни у рішення Дубровицької міської ради від 14.07.2016 року № 185 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», яке, в силу норм підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, застосовується у 2018 році. Тому, апеляційний суд вважає, що і зміни до цього рішення, в частині встановлення розміру податку, застосовуються у 2018 році. Апеляційний суд вище звертав увагу на те, що застосування рішень ради про встановлення податку на нерухоме майно визначається ПК України, тому вказівка у рішенні Дубровицької міської ради Рівненської області від 16.02.2017 року № 332 «Про внесення змін до рішення міської ради від 14 липня 2016 року № 185 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території м. Дубровиця» про те, що воно застосовується з 1 січня 2017 року правового значення немає. Крім того, апеляційний суд встановив те, що це рішення ради не опубліковане, як того вимагає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», тому таке рішення ще із цих причин не могло бути застосоване у 2017 році. Водночас, основними аргументами позивачки протиправності оскаржуваних рішень є те, що відповідач порушив принцип стабільності податкових правовідносин, однак, апеляційний суд звертає увагу на те, що рішення ради приймаються в порядку визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а застосовуються в порядку визначеному ПК України, який достатньо чітко визначив цю процедуру. При цьому, на думку апеляційного суду, права позивачки порушують не обставини пов`язані із прийняттям спірних рішень, як такі, а встановлений цими рішеннями розмір податку. Водночас, апеляційний суд зазначає, що, відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Підпунктом «а» підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України визначено, що податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Отже, відповідно до наведених вище норм, відповідач лише встановлює податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, натомість, суму визначає податковий орган, шляхом формування та надіслання платнику податку податкового повідомлення-рішення. Оцінка правильності застосування рішень ради може бути дана лише за наслідками оцінки податкових повідомлень-рішень, якими безпосередньо визначено суму податку, яка підлягає сплаті. Наведені позивачкою аргументи не свідчать про незаконність рішень ради, а тому підстав для визнання рішень ради протиправними немає підстав. Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що, відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Оскаржені рішення ради є нормативно-правовими актами, оскільки встановлюють місцеві податки та стосуються необмеженого кола осіб. Позивачка просила суд захистити її порушене право, шляхом визнання протиправними рішень ради без визнання їх нечинними. Апеляційний суд зазначає, що ч. 1. ст. 5 КАС України не передбачає можливості захисту порушеного права шляхом визнання протиправними рішень безвідносно до визнання їх нечинними. Такий спосіб захисту порушеного права, який обрала позивачка, не сприяє поновленню порушеного права позивачки. Крім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправною бездіяльність Дубровицької міської ради Рівненської області щодо не оприлюднення рішення № 332 від 16.02.2017 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 14 липня 2016 року № 185 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території м. Дубровиця» та зобов`язав Дубровицьку міську раду Рівненської області оприлюднити це рішення. Проте, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, оскільки, захист порушеного права позивачки у спосіб, який обрав суд, не відповідає меті позову та не сприяє поновленню порушеного права позивачки. Зважаючи на наведені вище міркування та норми матеріального права, апеляційний суд вважає, що у задоволенні позову позивачки необхідно відмовити в повному обсязі. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції помилково вийшов за межі позовних вимог, а тому ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні адміністративного позову. Судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 460/7552/20 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради Рівненської області про визнання дій та рішень протиправними відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Р. В. Кухтей Н. М. Судова-Хомюк Повний текст постанови складений 15.07.2021 року