Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/1400/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/1400/24 пров. № А/857/11779/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Довгої О.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року (суддя- Недашківська К.М., ухвалене в м. Рівне) у справі № 460/1400/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: 09 лютого 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2023 №0231444-2407-1716-UA-56060470000086729. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без задоволення. Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 оскаржила його подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених у ній підстав, вважає, що оскаржуване рішення винесене без належного з`ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить його скасувати і прийняти нове, яким адміністративний позов задоволити. Відзив на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції поданий не був. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомого майна: квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,2 кв. м., дата реєстрації права власності 18.02.2015 (об`єкт 1); житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 695,5 кв. м., дата реєстрації права власності 21.02.2018 (об`єкт 2); квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 34,2 кв. м., розмір частки 17,1 кв. метрів, дата реєстрації права власності 28.10.2020 (об`єкт 3). Згідно відомостей ІС «Податковий блок» підсистеми «Реєстр об`єктів житлової нерухомості» інформація (дані) щодо об`єктів нерухомого майна відповідає записам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Контролюючим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 19.06.2023 №0231444-2407-1716-UA-56060470000086729, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 42206,20 грн за 2022 рік. Позивач не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням рішенням, звернулася до суду з даним позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України передбачено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Відповідно до підпункту 266.1.2. пункту 266.1 статті 266 ПК України, визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку. Згідно підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Відповідно до підпункту 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Підпунктом 266.3.2. пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Згідно підпункту 266.4.1. пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Відповідне зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Згідно підпункту 266.7.1. пункту 266.7 статті 266 ПК України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості. Розрахунком податку на нерухоме майно вбачається, що контролюючим органом застосовано норму (пільгу) підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України: «для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів». Відтак, вказане застосування є обґрунтованим, оскільки у власності позивача перебувають різні типи об`єктів житлової нерухомості: житловий будинок, квартира, та 1/2 квартири. Таким чином, оскільки сума податку розрахована контролюючим органом відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, тому застосуванню підлягає також підпункт «г» підпункту 266.7.1. пункту 266.7 статті 266 ПК України: «сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості»: квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,2 кв. м., дата реєстрації права власності 18.02.2015 (об`єкт 1); житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 695,5 кв. м., дата реєстрації права власності 21.02.2018 (об`єкт 2); квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 34,2 кв. м., розмір частки 17,1 кв. метрів, дата реєстрації права власності 28.10.2020 (об`єкт 3); загальна площа об`єктів 753,8 кв. м. Питома вага кожного об`єкта оподаткування у загальній площі становить: (об`єкт 1) 41,2/753,8=0,054654; (об`єкт 2) 695,5/753,8=0,922658; (об`єкт 3) 17,1/753,8=0,022685. Сума податку, обчислена з урахуванням підпункту «в» підпункту 266.4.1. пункту 266.4 статті 266 ПК України розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості, а не зменшеної на 180 кв. м. Зменшена база оподаткування відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України становить: 753,8 кв. м. 180 кв. м. = 573,8 кв. м. Таким чином розрахунок суми податку становить: об`єкт 1 1019,26 грн: 0,054654*573,8 кв. м.*32,5 грн (тобто 6500*0,5/100) =1019,26; об`єкт 2 42206,2 грн: (0,922658*573,8 кв.м.*32,5 грн ) +25000 грн = 17206,97 + 25000 грн; об`єкт 3 423,04 грн: 0,022685* 573,8 кв.м.*32,5 грн = 423,04 грн. Судом першої інстанції вірно встановлено, що контролюючим органом винесені три податкові повідомлення-рішення від 19.06.2023 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема і оскаржуване ППР, яке стосується об`єкта 2 житлового будинку на суму податкового зобов`язання у розмірі 42206,20 грн. Разом з тим, позивач оскаржує лише одне ППР, яке стосується об`єкта 2 житлового будинку. Відтак, здійснений контролюючим органом розрахунок податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за оскаржуваним ППР, повністю відповідає вимогам ПК України. Згідно підпункту 266.7.1-1. пункту 266.7 статті 266 ПК України, за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку). Відповідачем застосовано підпункт 266.7.1-1. пункту 266.7 статті 266 ПК України та збільшено суму податку на 25000 грн, однак позивач вважає, що застосування даної норми є неправомірним, оскільки позивач у власності має житловий будинок, з вбудованими громадськими приміщеннями, загальною площею 695,5 кв.м.; разом з цим, даний об`єкт нерухомості складається з 318 кв.м. житлової площі та 286,4 кв.м. площі вбудовано прибудованих приміщень, які не є житловими, що підтверджується технічним паспортом на вказаний об`єкт нерухомості та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №362825554; відповідач, житловий будинок з вбудованим громадськими приміщеннями визначив, як житлову нерухомість, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, адже ПК України чітко розмежовано об`єкти, що за своїми технічними характеристиками підпадають під визначення об`єктів житлової нерухомості, а також об`єкти нежитлової нерухомості, тому збільшення суми податку на 25000 грн є протиправним. З приводу наведеного колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до підпункту 266.7.1-1. пункту 266.7 статті 266 ПК України, за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку). Згідно підпункту 14.1.129. пункту 14.1 статті 14 ПК України, об`єкти житлової нерухомості - будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об`єкти житлової нерухомості, дачні та садові будинки. Відповідно до підпункту 14.1.129.1. підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 ПК України, будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об`єкти житлової нерухомості, а також їх складові частини, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, зокрема, включають: а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень (передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, комора, приміщення для автономної системи опалення, пральня тощо); б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну; в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання; г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою; ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів. Згідно підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 ПК України, об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі. Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що об`єкт нерухомого майна житловий будинок з вбудованими громадськими приміщеннями загальною площею 695,5 кв м. згідно Реєстру прав власності на нерухоме майно є об`єктом «Житлової нерухомості», про що свідчить запис у графі «Тип об`єкта» - «Об`єкт житлової нерухомості»: ТАК. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних документів (доказів) на підтвердження виведення з площі житлового будинку з житлового призначення в нежитлове площі допоміжних приміщень, а тому суд відхиляє посилання позивача на те, що податковим органом протиправно враховано площу допоміжних приміщень об`єкта 286,4 кв.м, (нежитлового приміщення) до бази оподаткування житлової нерухомості позивача, що призвело до невірного розрахунку податку, а тому збільшення контролюючим органом суми податку на 25000,00 грн у порядку підпункту 266.7.1-1. пункту 266.7 статті 266 ПК України, є правомірним та обґрунтованим. Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2023 року (справа №821/1880/17, касаційне провадження № К/9901/57108/18). З врахуванням наведеного судом першої інстанції підставно відмовлено в задоволенні позову. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі № 460/1400/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга