Постанова 4821 № 703/4978/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1222/21Головуючий по 1 інстанції Справа №703/4978/19 Категорія: 307000000 Прилуцький В. О. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М., Бондаренка С.І. за участю секретаря Анкудінова О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Холодняка Віктора Миколайовичана рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської від 16 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини, - в с т а н о в и в: У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина на будинковолодіння АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,3302 га, та 4,0867 га розташовані за цією ж адресою. Він не знав про те, що батько за життя розпорядився належним йому майном та заповів його частину йому, а тому він не звернувся вчасно до нотаріальної контори. Однак, як тільки йому стало відомо про наявність заповіту він відразу подав заяву про прийняття спадщини до Смілянської державної нотаріальної контори, однак вже на той час пропустив термін для такого звернення. Оскільки іншим чином прийняти спадщину він не має можливості, то змушений звернутись до суду із позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини терміном 3 місяці. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк в два місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Балаклея Смілянського району Черкаської області. Перебіг додаткового строку для прийняття спадщини починається з дня набрання рішенням законної сили. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17. Враховуючи вище зазначене, суд вважав, що позивач довів наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини за заповітом, а також врахував і те, що він звернувся із заявою про прийняття спадщини у короткий термін з моменту коли він дізнався про наявність заповіту та дізнавшись, що він пропустив встановлений законом термін для подання такої заяви він у короткий проміжок часу звернувся до суду із даним позовом. Посилання третьої особи у справі на те, що навіть за відсутності заповіту позивач мав право спадкування за законом, а тому повинен був подати заяву для прийняття спадщини при бажанні її оформлення, однак не схотів її приймати, суд відхиляє, оскільки пріоритет при здійсненні спадкування мають спадкоємці, визначені у заповіті, а спадкування за законом відбувається лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини (ч.2 ст.1223 ЦК України), що в даній справі не мало місця. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Холодняк В.М., вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що про дату, час і місце смерті свого батька ОСОБА_3 , позивачу було відомо, про що він повідомив суд під час надання пояснення 3 серпня 2020 року, а про те, що потрібно було подавати заяву до нотаріуса для прийняття спадщини після смерті свого батька, пояснив суду, що не знав та на спадкове майно не претендував. Тобто, позивачем пропущений строк для подання заяви про прийняття спадщини після свого батька ОСОБА_3 , без поважних причин. Вказує, що у зв`язку з тим, що при розгляді цивільної справи №703/2326/19 ОСОБА_2 довідався, що заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 подав його син ОСОБА_1 , тому з метою позбавити ОСОБА_1 отримати спадкове майно після смерті свого батька ОСОБА_4 , ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та постановою Черкаського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2015 року скасовано. Тобто, якщо б не було ОСОБА_1 , спадкоємця ОСОБА_4 , то будь-яких перешкод у ОСОБА_2 не існувало і він би не звертав уваги на існування заповіту свого батька. Посилання суду у рішенні, щодо необізнаності спадкоємця про наявність заповіту, що є поважною причиною пропуску строку на прийняття справи з посиланням на відповідні рішення Верховного Суду, не можуть бути застосовані до обставин поважності пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2 . У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Геріх М.А. вказує, що про існування заповіту йому не було відомо, тому оформити право власності на Ѕ частину спадкового майна після смерті ОСОБА_3 не мав можливості. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру встановив наявність заповіту. Але не вчиняв дій щодо розшуку і повідомлення спадкодавців за заповітом, не вчинив усіх необхідних дій для повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини, не здійснив виклик спадкоємців за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця хоча достовірні дані про обізнаність існування заповіту у нотаріуса були відсутні. Пропущений строк звернення з заявою про прийняття спадщини, так як позивач не знав про існування заповіту, тому змушений був звернутися до суду. Вказує, що вирішуючи спір у даній справі, суд врахував свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та дотримався принципу пропорційності між застосованим заходом і переслідуваною метою, якою є захист порушених прав позивача в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги доходить наступних висновків. Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 25 лютого 2013 року ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на будинковолодіння АДРЕСА_1 , земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,3302 га, розташовану за цією ж адресою та на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,09 га, розташовану в межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області. На день смерті із ОСОБА_3 проживала його дружина ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Балаклеївської сільської ради № 2589 від 02 грудня 2019 року (а.с.11). Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України). Таким чином ОСОБА_5 фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , шляхом спільного проживання разом з ним на момент смерті. З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 20 березня 2014 року вбачається, що ОСОБА_5 , не оформивши належним чином своє право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 померла. Відповідно до довідки виконавчого комітету Балаклеївської сільської ради № 2590 від 02 грудня 2019 року ОСОБА_5 до дня смерті була зареєстрована одна. Позивач ОСОБА_2 є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 22 січня 1957 року (а.с. 9). Згідно відповіді Смілянської державної нотаріальної контори № 151/02-14 від 5 лютого 2020 року після смерті ОСОБА_3 до Смілянської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття/відмову від прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась. Представник третьої особи, адвокат Холодняк В.М. в судовому засідання, як на підставу відмови у позові зазначив те, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_4 , який є батьком третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_4 помер. Спадщину після його смерті прийняв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , шляхом подачі заяви про прийняття спадщини. Таким чином третя особа, на думку представника є спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_4 , який в своє чергу прийняв спадщину після смерті своїх батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ОСОБА_6 (який відповідно до свідоцтва про зміну імені змінив прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 (а.с.44) є сином ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 12 липня 2000 року (а.с.45). Відповідно до відповіді виконавчого комітету Балаклеївської сільської ради № 50 від 17 січня 2020 року з ОСОБА_3 на день смерті проживала його дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_4 . З ОСОБА_5 на день смерті проживав її син ОСОБА_4 (а.с. 51). З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 8 лютого 2020 року вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.47). Позивач ОСОБА_2 посилаючись на те, що він після смерті свого батька ОСОБА_3 не звернувся із заявою на прийняття спадщини, оскільки не знав про волевиявлення за життя батька та складення ним заповіту на його користь та брата ОСОБА_4 . Після того, як він 9 липня 2019 року оформив довіреність на представлення його інтересів та оформлення спадкових прав на ОСОБА_9 , він дізнався про існування заповіту складеного батьком. З копії довіреності виданої Коломійцем В.В. на ім`я ОСОБА_9 вбачається, що він уповноважив ОСОБА_9 09 липня 2019 року на оформлення його спадкових прав на майно, яке залишилось після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.108). Після отримання довіреності ОСОБА_9 звернулась до Смілянської державної нотаріальної контори та отримала на руки 02 серпня 2019 року заповіт, який склав ОСОБА_3 9 грудня 2004 року на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Після чого ОСОБА_9 повідомила довірителя про існування заповіту та він звернувся до Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 . Із копії заповіту від 9 грудня 2004 року, посвідченого секретарем Балаклеївської сільської ради, зареєстрованого в реєстрі за № 163, вбачається, що ОСОБА_3 за життя розпорядився належним йому майном та заповів його синам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.5) З відповіді Смілянської державної нотаріальної контори № 2760/02-14 від 06 грудня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, яке залишилось після ОСОБА_3 оскільки у заявника відсутні правовстановлюючі документи на майно, то нотаріус немає змоги видати свідоцтво про право власності. Окрім того ОСОБА_2 роз`яснено, що він має право звернутись до суду із позовом для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини (а.с.12). Статтею 1217 ЦК Українипередбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Частиною першою статті 1270 ЦК Українивизначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи. Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Встановивши, що позивач є сином померлого, а відтак незалежно від наявності заповіту на його ім`я, він, у випадку, якщо бажав би прийняти спадщину, мав можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, колегія суддів доходить висновку про відсутність у цій справі підстав для надання додаткового строку для прийняття спадщини. У випадку якби позивач не був спадкоємцем першої черги він дійсно б не мав підстав звертатися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, аж доки б не дізнався про існування заповіту і така обставина могла бути підставою для подання заяви про надання додаткового строку. Чинне спадкове законодавство засновується на принципі переваги формального волевиявлення спадкодавця (заповіту) над положеннями закону, спадкоємці за законом спадкують тільки у випадках відсутності заповіту, визнання його недійсним, нерозподілення заповідачем усієї спадщини або неприйняття (відмови від прийняття) спадщини спадкоємцями, призначеними у заповіті (частина друга статті 1223 ЦК України). Разом з тим, у цій справі незалежно від наявності заповіту позивач є спадкоємцем першої черги за законом, і відсутність даних про існування заповіту ніяким чином не впливала на його волевиявлення щодо подачі заяви про прийняття спадщини за законом. Проте, така заява позивачем у шестимісячний строк подана не була. Про наявність об`єктивних причин, що унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини позивач не зазначає. У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2019 року у справі № 711/5488/18 (провадження № 61-14553св19) зазначено «відмовляючи в позові суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оскільки він був обізнаний про смерть спадкодавця і, як спадкоємець за законом, знав про відкриття спадщини, отже для прийняття спадщини мав подати нотаріусу відповідну заяву, однак цього протягом шестимісячного строку не зробив. Особа_1 на час смерті спадкодавця не проживав з ним, тому на нього поширюються вимоги частини першої статті 1270 ЦК України про необхідність звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини. Звертаючись до суду з позовом, Особа_1 зазначив про те, що встановлений частиною першою статті 1270 ЦК України строк для звернення із заявою про прийняття спадщини він пропустив з поважних причин, оскільки після смерті свого батька Особа_5 не знав про існування заповіту на його ім`я. Вказані доводи є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 який є сином спадкодавця, відноситься до першої черги спадкоємців, як це передбачає норма статті 1261 ЦК України, відповідно до якої у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Вирішуючи питання щодо визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій». У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2019 року у справі № 645/5049/17 (провадження № 61-2119св19) зроблено висновок, що «відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що Особа_1 не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви, у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку, про прийняття спадщини, оскільки позивач є сином спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_5 , йому було відомо про смерть матері та про наявність спадкового майна після її смерті, позивач є спадкоємцем за законом першої черги після смерті своєї матері, проте у шестимісячний строк не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом. Знайдений позивачем заповіт спадкодавця не змінює, передбачений статтею 1261 ЦК України, загальний порядок спадкування за законом». Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту та повідомляє про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. Нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття. Отже, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини. Відповідно до інформації, яка міститься в листі Смілянської державної нотаріальної контори від 06.12.2019 року №2760/02-14, згідно паперових носіїв до Смілянської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття/відмову від прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась. Зважаючи на тривалий проміжок часу (шість років), який пройшов з часу відкриття спадщини та зважаючи на небажання позивача успадковувати майно, будучи спадкоємцем першої черги, колегія суддів не вбачає об`єктивних підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Натомість згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивачем не наведено поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, а тому за таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Холодняка Віктора Миколайовича задовольнити. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської від 16 квітня 2021 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_2 до Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 липня 2021 року. Судді: