LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Черкаський апеляційний суд696/1065/22

від 03.05.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2023 року м. Черкаси Справа № 696/1065/22 Провадження № 22-ц/821/537/23 Категорія: 307020000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В. за участю секретаря: Винник І.М. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 представник позивача: адвокат Горобець Сергій Олександрович відповідач: Виконавчий комітет Кам`янської міської ради розглянувши в порядку спрощеного провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Горобця Сергія Олександровича на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 08 лютого 2023 року (ухваленого під головуванням судді Ніколенко О.Є.в приміщенні Кам`янського районного суду Черкаської області) у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кам`янської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права на спадкування за законом четвертої черги,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 29 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Кам`янського районного суду Черкаської області з позовом до Виконавчого комітету Кам`янської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права на спадкування за законом четвертої черги. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивачка є донькою ОСОБА_2 ,який 13 липня 1980 року уклав шлюб із ОСОБА_3 . Позивачка стверджує, що вона проживала разом з батьком та мачухою із середини 2015 року, вони вели спільне господарство, однак ОСОБА_1 не була прописана в даному будинку, а зареєстрована за місцем реєстрації її чоловіка у с. Ярмолинець, Ярмоленського району, Хмельницької області. Позивачка зазначає, що вона разом з батьком та мачухою несла спільно витрати на комунальні послуги, ремонт будинку, купувала продукти харчування, готувала їжу. Після смерті батька, вказує ОСОБА_1 , вона відмовилася від спадщини на користь мачухи. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. З метою отримання спадщини, зазначає позивачка, вона звернулася до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва на спадщину за законом. Втім, позивачці 10 листопада 2022 року було відмовлено у вчиненні даної нотаріальної дії через відсутність документів, які підтверджують факт родинних стосунків ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_4 . Позивачка вказує, що вони за життя померлої вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, взаємними правами та обов`язками, піклувалися одне про одного. Встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_4 необхідне позивачці для оформлення спадщини. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд постановити рішення, яким встановити факт проживання однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та визнати за нею право на спадкування за законом четвертої черги. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 08 лютого 2023 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено. Рішення суду, зокрема, мотивоване тим, що ОСОБА_1 не доведено факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 упродовж останніх п`яти років до дня її смерті. Досліджені в судовому засіданні матеріали справи не свідчать про те, що вони проживали спільно однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, взаємні права, обов`язки, та не дає підстав вважати, що позивачка набула право на спадкування як спадкоємець четвертої черги. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 13 березня 2023 року, представник ОСОБА_1 адвокат Горобець С.О., вважаючи оскаржуване рішення винесеним при неправильному застосуванні норм матеріального та із порушенням норм процесуального права, при недостатньо повному дослідженні письмових доказів та дійсних обставин, що мають значення для справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 08 лютого 2023 року та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо недоведеності вимог позивачки про спільне проживання останньої з ОСОБА_4 однією сім`єю та ведення даними особами спільного господарства. Зокрема, зазначає, що вказана обставина підтверджується актом вуличного комітету від 05 грудня 2022 року та витратами на поховання ОСОБА_4 , що не було взято до уваги судом першої інстанції. Крім того, скаржник вказує, що судом першої інстанції не вчинено належних дій щодо виклику та допиту свідків, свідчення яких дали б можливість з`ясувати факт спільного проживання позивачки з померлою ОСОБА_4 та ведення ними спільного господарства. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Фактичні обставини справи ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_6 (а.с. 12). Позивачка ОСОБА_5 , 31.07.1991 уклала шлюб з громадянином ОСОБА_7 , який був розірваний 16.03.1994 року. Після розірвання шлюбу її прізвище залишилось « ОСОБА_8 ». (а.с. 15). 12 листопада 1994 року, позивачка уклала шлюб з ОСОБА_9 , після чого їй було присвоєно прізвище ОСОБА_10 (а.с. 14). ОСОБА_2 (батько позивачки) та ОСОБА_11 уклали шлюб 13 червня 1980 року, після укладення шлюбу присвоєні прізвища чоловікові та дружині ОСОБА_12 (а.с. 13). Батько позивачки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 16). ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 17), лікарським свідоцтвом про смерть (а.с. 20) та довідкою про причину смерті (а.с. 21). 05 жовтня 2021 року було зареєстровано спадкову справу ОСОБА_4 (а.с. 18). ОСОБА_1 05 жовтня 2021 року звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої мачухи - ОСОБА_4 . Постановою приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області від 10 листопада 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують факт родинних стосунків ОСОБА_1 з померлою (а.с. 19). Відповідно до накладної №141 від 03 жовтня 2021 року ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_4 (а.с. 22). Згідно відомостей акту вуличного комітету від 05 грудня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 з середини 2015 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 , але не прописана. ОСОБА_1 фактично здійснювала догляд ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , вказані особи вели спільне господарство. Поховання останніх фактично здійснила ОСОБА_1 (а.с. 23). Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Горобця С.О. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частини 1, 3 ст. 1268 ЦК України). Частиною 1 стаття 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини згідно із частиною 1 статті 1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 у шестимісячний строк звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 . Втім, постановою приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області від 10 листопада 2022 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують факт родинних стосунків останньої з померлою (а.с. 19). Як зазначено у статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Відповідно до положень статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. В пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. З викладеного слідує, що для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. При цьому, обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Позивачка ОСОБА_1 пред`явила позов про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на будинок, оскільки вважала, що є спадкоємцем четвертої черги майна померлої ОСОБА_4 , так як проживала з нею однією сім`ю з 2015 року по день її смерті. На підтвердження спільного проживання позивачка надала суду докази витрат на поховання ОСОБА_4 та Акт вуличного комітету від 05 грудня 2022 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 з середини 2015 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 , але не прописана. ОСОБА_1 фактично здійснювала догляд ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , вели спільне господарство. Поховання останніх фактично здійснила ОСОБА_1 (а.с. 23). Інших доказів, які б свідчили про спільне проживання даних осіб, як сім`ї у контексті наведених норм цивільного законодавства, матеріали справи не місять. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає обґрунтованою відмову суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку з їх недоведеністю. Зокрема, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що Акт вуличного комітету та накладна про витрати, пов`язані із похованням, не є беззаперечними доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю позивачки та ОСОБА_4 . З даного акту не вбачається, на підставі яких саме обставин та відомостей зроблений висновок про ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільного господарства, а також наявності інших факторів, які свідчать про існування між ними родинних відносин. При цьому, сам по собі факт поховання ОСОБА_1 своєї мачухи, який підтверджений наданою суду накладною, не може свідчити про факт спільного проживання упродовж 5 (п`яти) років до моменту смерті спадкодавця. Таким чином, вирішуючи спір, місцевий суд з дотриманням вимог статей 89, 263, 264 ЦПК України повно та всебічно з`ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки надані до суду докази не свідчать про те, що позивачка та ОСОБА_4 проживали спільно однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, взаємні права, обов`язки. Відтак, відсутні підстави вважати, що позивачка набула право на спадкування як спадкоємець четвертої черги. Колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не вчинено належних дій щодо виклику та допиту свідків, свідчення яких дали б можливість з`ясувати спільне проживання позивачки з померлою ОСОБА_4 та ведення ними спільного господарства, з огляду на наступне. У відповідності до частини 1 ст. 91 ЦПК України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. Відповідно до частини першої, сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. З розумінні приведених норм, виклик свідка можливий виключно за заявою сторони. Суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати виклик свідка за власної ініціативи. Матеріали справи не містять будь-яких заяв чи клопотань позивачки про виклик та допит свідків в судовому засіданні, відтак, такі доводи скаржника є необґрунтованими. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Враховуючи недоведеність позивачем обов`язкових обставин, які дають правові передумови для встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права на спадкування за законом четвертої черги, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог. Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Фактично, наведені в апеляційній скарзі доводи, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України і його слід залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст.ст. 258,374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Горобця Сергія Олександровича - залишити без задоволення. Рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 08 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кам`янської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права на спадкування за законом четвертої черги залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді В.Г. Бородійчук Л.В. Нерушак /повний текст постанови суду виготовлений 04 травня 2023 року/

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»