Постанова 4803 № 215/5233/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5795/21 Справа № 215/5233/20 Суддя у 1-й інстанції - Дудіков А. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року, ухваленого суддею Дудіковим А.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний повний текст судового рішення складено 16 березня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою № б/н від 29.10.2018 р. про отримання банківських послуг, згідно умов якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з тим, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, станом на 31.08.2020р. виникла заборгованість у розмірі 20 522,84 грн, яка складається з: 20 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 15 538,38 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4 964,46 грн заборгованість за простроченими відсотками. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати. Заочним рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованість в розмірі 15 558 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 38 копійок та 1 591 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто одна) гривня 42 копійки судового збору. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Позивач, АТ КБ «Приватбанк», будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням в частині незадоволених вимог банку про стягнення процентів, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення, ухваленого з порушенням норм процесуального та матеріального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, ставить питання про його скасування в частині незадоволених позовних вимог з ухваленням нового рішення, яким задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, поклавши судові витрати на відповідача ОСОБА_1 . При цьому, скаржник зазначає, що з моменту підписання відповідачем заяви, між Банком та відповідачем був укладений кредитний договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору. Позивач зазначає, що, підписуючи Анкету-заяву відповідач пройшов ідентифікацію в Банку, а тому повторне заповнення будь-яких Анкет-Заяв або підписання інших додаткових документів не вимагалося згідно процедури, що затверджена наказами по Банку, що не суперечить чинному законодавству. Окрім того, відповідачем було підписано довідку про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту), в якій Відповідач особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки, а саме: тип кредиту; суму ліміту; строк договору та строк кредитування; спосіб та строк надання кредиту; процентна ставка в межах та поза межами пільгового періоду; тип процентної ставки; платежі та додаткові супутні послуги кредитодавця; орієнтовна загальна вартість кредиту споживача; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором, у тому числі: розмір штрафу за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту та інше. Тобто сторонами при укладені кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору, відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати процентів та штрафу, однак вказану довідку суд першої інстанції не оцінив належним чином. Позивач наголошує на тому, що суд першої інстанції, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а останній його не повернув, не мав жодних підстав відмовляти у стягненні процентів по кредиту чим порушив норми матеріального права. Скаржник звертає увагу на те, що заборгованість за процентами за весь період нараховувалась за визначеним паспортом споживчого кредиту ставками. Відзив на апеляційну скаргу позивача не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду в частині стягнення тіла кредиту не оскаржується і в цій частині не перевіряється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Так, з матеріалів справи вбачається, що 29.10.2018 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір шляхом підписання анкети - заяви про приєднання (частина перша статті 634 ЦК України), де вказано, що заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови), а також тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг (а.с. 9-10). Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , старт карткового рахунку 29.10.2018р. Кредитний ліміт станом на 29.10.2018р. було встановлено 16 000 грн, 19.12.2019р. кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн (а.с. 7). Позивач вважає, що ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 31.08.2020р. становить 20 522,84 грн, та складається з: 20 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 15 538,38 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4 964,46 грн заборгованість за простроченими відсотками. Судом встановлено, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 29.10.2018р. у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Суд першої інстанції, частково, задовольняючи вимоги Банку, в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 15 558,38 грн., виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, на підставі вимог частини другої статті 530 ЦК України, кредитор має право вимагати виконання зобов`язання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції виходив з того, що у самій Анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг домовленості сторін щодо процентів немає, а стороною позивача суду не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, а наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не погоджується із доводами скаржника, викладеними у скарзі з огляду на таке. За вимогами ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Суд першої інстанції дотримався зазначених вище норм закону, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і обґрунтованим. Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору. Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки. Відповідно до положень частин 1-2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку від 29.10.2018 року процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена. Позивач окрім заборгованості за тілом кредита просив стягнути з відповідача заборгованість за простроченими відсотками, яка складає 4 964,46 грн., посилаючись в апеляційній скарзі, як на підставу для задоволення позову в цій частині на паспорт споживчого кредиту, якій особисто підписаний відповідачем. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір відсотків та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована відсоткова ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.У разі відсутності іншої домовленості сторін відсотки виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору відсотки за користування позиченими коштами поділяються на встановлену законом, розмір та підстави стягнення якоих визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення якої визначаються сторонами в самому договорі. Отже, для підтвердження заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 4 964,46 грн. позивач АТ КБ «ПриватБанк» має надати суду належні та допустимі докази щодо виду картки, наданої позичальникові. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. Натомість, АТ КБ «ПриватБанк» не надав суду жодного доказу щодо типу виданої відповідачу ОСОБА_1 кредитної картки, здійснивши нарахування відсотків виходячи з відсоткової ставки 3,5% на місяць (42, % на рік), з наданням суду Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Паспорту споживчого кредитування, які не містять інформації щодо предмета доказування, зокрема, щодо типу виданої відповідачеві кредитної картки. Так, наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»,«Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» містить лише виклад умов використання всіх кредитних карт, які випускаються та обслуговуються АТ КБ «ПриватБанк», що не має правового значення для вирішення даного спору, а Паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо використання кредитних карт «Універсальна» та «Універсальна GOLD», порядок та умови використання яких не є тотожними. При цьому, в Паспорті споживчого кредиту, підписаному відповідачем ОСОБА_1 29.10.2018 року, зазначено, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 13.11.2018 року та умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та можуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів (а.с.11-12). На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 4 964,46 грн., оскільки нарахування такої заборгованості не підтверджено належними доказами у зв`язку з чим колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність досягнення сторонами кредитного договору згоди про розмір відсотків за користування кредитом. При цьому колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідач підписав Паспорт споживчого кредитування, в якому було погоджені всі умови кредитування, у тому числі нарахування відсотків, а тому висновок суду першої інстанції щодо відсутності такого погодження є помилковим, оскільки в Паспорті споживчого кредиту, підписаному відповідачем ОСОБА_1 29 жовтня 2018 року, зазначено два види кредитних карт «Універсальна» та «Універсальна GOLD» з різними відсотковими ставками (86,4%-Універсальна, 84%-Універсальна ГОЛД), в той час як АТ КБ «ПриватБанк» не надав суду доказів щодо типу виданої відповідачу кредитної картки. Крім того зазначено, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 12.11.2018 року та умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та можуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів. Колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, немає. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Тернівського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року залишити без змін Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 15 липня 2021 року. Головуючий: Судді: