Постанова 4803 № 177/908/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1464/21 Справа № 177/908/20 Суддя у 1-й інстанції - Березюк М. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи : позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» відповідач- ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2020 року, ухваленого суддею Березюк М.В. у м.Кривому Розі, Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),- ВСТАНОВИВ : У липні 2020 року позивач, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 26.05.2015 у загальному розмірі 36 852,92 грн. станом на 03.05.2020, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту 28 455,72 грн, заборгованості за простроченими відсотками 8 397,20 грн., а також вирішити питання про розподіл судових витрат. В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 26.05.2015 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та підписала заяву б/н, чим підтвердила свою згоду на те, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вказаний договір є договором приєднання, а вказані Умови та Правила, Тарифи є формулярами та стандартними формами. Укладений договір є змішаним договором і містить в собі умови договору банківського рахунку та кредитного договору. ОСОБА_1 ознайомилася з умовами договору, погодилася на них. Їй було відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт, яким вона користувалася, використовуючи кредитні кошти, про що свідчать дані виписки по рахунку. В договорі передбачено порядок зміни кредитного ліміту та можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, а остання умови договору порушувала, допускаючи періодичне прострочення, у зв`язку з чим станом на 03.05.2020 у неї сформувалася заборгованість в розмірі 36 852,92 грн., з яких заборгованість за простроченим тілом кредиту 28 455,72 грн., заборгованість за простроченими відсотками 8397,20 грн., яку позивач просив стягнути в судовому порядку. Рішенням Криворізького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 жовтня 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 26.05.2015, в загальному розмірі 8174 (вісім тисяч сто сімдесят чотири) гривні 60 копійок станом на 03.05.2020, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту - 8174 (вісім тисяч сто сімдесят чотири) гривні 60 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 466 (чотириста шістдесят шість) гривень 64 копійки, в рахунок відшкодування судового збору, сплаченого при поданні позову до суду. Позивач АТ КБ «Приватбанк, не погоджуючись з ухваленим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для справи, ставить питання про його скасування в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості та ухвалити у цій частині нове рішення, яким вимоги Банку задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. При цьому, позивач вважає невірним висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з умов розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, а також те що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у заявленому Банком розмірі. Скаржник вказує, що у наданій суду копії анкети-заяви від 26.05.2015 року зазначено персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація необхідна для отримання картки, вказана інформація про себе особисто заповнена відповідачем, також з цієї анкети-заяви видно, що позичальник висловив свою згоду на укладення договору та особистим підписом засвідчив свою згоду про надання банківських послуг на умовах, які зазначені в Умах та Правилах надання банківських послуг і Тарифах та зобов`язався виконувати ці Умови та Правила, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна 55 днів пільгового періоду» та 12.07.2018 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 25 000 грн., який в подальшому змінювався, що підтверджено банківською випискою. Активізація картки та користування кредитними коштами свідчать про укладення між сторонами кредитного договору, крім того, відповідач зверталася до Банку з метою пере випуску карти, що підтверджено довідкою. Під пере випуском картки розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на пере випущеній картці. Скаржник зазначає, що відсутність підпису боржника на відповідних умовах та правилах не свідчить про не укладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Оскільки відповідач користувалася наданими Банком коштами, остання зобов`язана повернути суму отриманих нею коштів та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. Позивач вважає, що суд першої інстанції, встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернула, не мав жодних підстав відмовляти у стягненні фактично отриманих коштів, тобто заборгованості за простроченим тілом кредиту, однак суд стягнув лише частково суму простроченого кредиту та безпідставно звільнив відповідача від відповідальності щодо погашення заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 20281,12 грн. Також, скаржник вважає, що суд першої інстанції, встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернула, не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Окремо, позивач звертає увагу на безпідставність посилань суду першої інстанції на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17, посилаючись на те, що у цій справі суду було надано конкретну редакцію витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в редакції, що діяла на момент підписання відповідачем анкети заяви, що підтверджено копією наказу банку щодо затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на 01.05.2015 року, тобто на момент підписання заяви, тому суд не мав підстав брати цей висновок до уваги. Окрім того, скаржник звертає увагу на те, що судом було проігноровано клопотання позивача про огляд доказів, а саме веб-сайту Банку на якому розміщені Умови та правила надання банківських послуг, які були актуальні станом на 01.05.2015 року і копія, яких надана суду до позовної заяви, як доказ. Відзив на апеляційну скаргу позивача не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч. 1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом встановлено, що 26.05.2015 ОСОБА_2 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанк (а.с.23). Анкета-заява містить інформацію про те, що особа, яка її підписала, погоджується, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, правилами користування та основними умовами обслуговування та кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, з яким позичальник ознайомлена до укладення договору, а зі змінами погоджується ознайомлюватися на сайті банку (а.с. 23). На виконання умов, визначених в анкеті-заявці, банк відкрив відповідачу картковий рахунок та встановив кредитний ліміт 25000 грн, видав кредитні картки, що підтверджується довідками АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.21-22) та не заперечується відповідачем. На підтвердження існування між сторонами кредитного договору, як договору приєднання, банк надав суду роздруківку Умов та Правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які не містять підпису позичальника ОСОБА_1 . У відзиві на позов, відповідач заперечив той факт, що додані до позову Правила надання банківських послуг, Тарифи є складовою укладеного між банком на відповідачем договору, оскільки вони не містять підпису відповідача, а отже не підтверджено те, що саме з цими документами ознайомлювалася відповідач при підписанні анкети-заявки, враховуючи їх мінливий характер та повну залежність від волевиявлення Банку. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 03.05.2020 становить 36 752,92 грн., з яких заборгованість за простроченим тілом кредиту 28 455, 72 грн. та заборгованість за простроченими відсотками 8 397,20 грн. (а.с. 7-13). З наданим позивачем розрахунком суд не погодився та навів у рішенні свій розрахунок заборгованості, відповідно до якого з урахуванням здійсненої витрати на поповнення мобільного рахунку в сумі 8,08 грн. заборгованість ОСОБА_1 перед банком за тілом кредиту становила 24999,80 грн + 8,08 грн.= 25007,88 грн. Разом з тим, оскільки, починаючи з 16.11.2018 ОСОБА_1 було внесено кошти на рахунок, для погашення наявної заборгованості в розмірі 16821 грн., а також 12,28 грн. було автоматично списано 29.12.2019 в рахунок погашення заборгованості, загальна сума погашення відповідачем боргу склала 16833,28 грн. Отже, сума боргу ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту) склала 8174,60 грн. (25007,88 грн. 16833,28 грн.). Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», виходив з того, що перед судом доведено факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів, а також факт користування ними, що визнано відповідачем, однак позивачем не доведено суду факту узгодження між сторонами відсотків за користування кредитом, тому АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання ОСОБА_1 виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, з вирахуванням вже сплачених коштів на погашення заборгованості станом на 03.05.2020, а саме в сумі 8174,60 грн. В іншій частині позовні вимоги про стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом задоволенню не підлягають, у зв`язку з їх необґрунтованістю. Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не погоджується із доводами скаржника, викладеними у скарзі з огляду на таке. За вимогами ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Суд першої інстанції дотримався зазначених вище норм закону, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і обґрунтованим. Рішення суду в частині стягнення тіла кредиту не оскаржується, тому у цій частині не перевіряється. Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, в частині, що стосуються питання форми правочину, істотних умов договору та виконання зобов`язань за кредитним договором. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Суд встановив, що в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приват Банку, підписаній відповідачем відсутні умови договору щодо права на одержання від позичальника відсотків за користування кредитом та встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Однак, окрім стягнення тіла кредиту, Банк просив стягнути й відсотки за користування кредитом в розмірі 3,6 % щомісячних, що становить 8397,20 грн. Суд встановив, що у самій Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приват Банку від 26.05.2015 року, підписаній відповідачем, домовленості сторін щодо процентів і штрафних санкцій не зазначено, а надані позивачем Умови і Правила надання банківських послуг, Тарифи, якими передбачені проценти за користування кредитом і встановлена відповідальність Позичальника у разі невиконання/неналежного виконання своїх зобов`язань, не містять підпису відповідача, та з урахуванням заперечень відповідача ОСОБА_1 , яка у відзиві на позови зазначила, що додані до позову Правила надання банківських послуг, Тарифи не є складовою укладеного між банком та відповідачем договору, оскільки вони не містять її підпису і не підтверджують, що саме з цими документами вона ознайомлювалася при підписанні анкети-заяви, висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та інших складових кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, колегія суддів вважає правильним і повністю з ним погоджується. Висновок суду першої інстанції про те, що Умови і Правила надання банківських послуг, Тарифи, надані позивачем на підтвердження позовних вимог щодо нарахованих процентів за користування кредитом та інших складових кредитного договору, які не підписані відповідачем, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами Договору від 26.05.2015 року, повністю узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного суду від 11 березня 2015 року у цивільній справі №6-16цс15 та від 03 липня 2019 року у цивільній справі №342/180/17. Таким чином колегія суддів повністю погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанкута Витяг з «Тарифів», з огляду на їх мінливий характер, з урахуванням заперечень їх відповідачем та відсутності підпису останньої на них, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ОСОБА_1 , і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. З наведених вище підстав колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що у цій справі Банком було надано конкретну редакцію Умов та Правил надання банківських послуг, яка діяла станом на 01.05.2015 року, тобто на час укладення між сторонами кредитного договору і таким чином Банком належними доказами доведено приєднання відповідача при підписанні анкети-заяви саме до цих Умов, тому є всі підстави для стягнення відсотків за користування кредитними коштами, оскільки, як зазначалось вище, ці Умови та Правил надання банківських послуг, Тарифи не підписані відповідачем, і остання у відзиві на позов про це зазначала та заперечувала той факт, що ці документи є складовою укладеного між банком та відповідачем договору, посилаючись на те, що вони не містять її підпису, тобто не підтверджують, що саме з цими документами вона ознайомлювалася при підписанні анкети-заяви, враховуючи їх мінливий характер та повну залежність від волевиявлення Банку. Окремо слід зазначити, що у деяких анкетах-заявах позичальників чітко визначені процентні ставки за користування кредитними коштами, а також інші складові неустойки, що дає підстави для задоволення позовних вимог банку, зокрема про стягнення процентів за користування кредитом, штрафів або неустойки, тоді, як у даному випадку цих складових кредитного договору процентна в Анкеті-заяві ОСОБА_1 від 26.05.2015 року не зазначено, а отже висновок суду першої інстанції про відсутність підстав у задоволенні позову у цій частині є правильним, у зв`язку із чим, доводи скаржника про наявність підстав для стягнення відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів вважає необґрунтованими. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону №1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді анкети-заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Частина 1 ст.651 ЦК України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не передбачено договором або законом. При цьому, згідно ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Відповідач ОСОБА_1 , як пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не могла ефективно здійснити свої права бути проінформованою про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, так як Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. З рішення суду вбачається, що позивачем з позовною заявою було подано клопотання про огляд веб-сайту, в якому останній просив здійснити огляд та фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за посиланням https://privatbank.ua.terms, яке було відхилено судом через його неналежне обґрунтування та наявності в матеріалах справи Умови та Правила надання банківських послуг у письмовому вигляді в повному обсязі, у зв`язку з чим колегія суддів відхиляє доводи позивача про неналежне дослідження судом доказів та ігнорування заявленого клопотання. Колегія суддів, перевіривши розрахунок заборгованості відповідача перед Банком зроблений судом першої інстанції повністю з ним погоджується, оскільки він зроблений на підставі досліджених судом доказів, наявних в матеріалах справи та наданих сторонами. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, без змін. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, немає. Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2020 року залишити без змін Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 04 лютого 2021 року. Головуючий: Судді: