Постанова Херсонський апеляційний суд № 648/3072/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи 648/3072/20 Головуючий у 1-й інстанції Бугрименко В.В. Номер провадження 22-ц/819/950/21 Доповідач Полікарпова О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Полікарпової О.М. суддів: Воронцової Л.П. Кузнєцової О.А. секретар Дундич А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» на рішення Білозерського районного суду Херсонської області у складі судді Бугрименка В.В. від 23 лютого 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ У жовтні 2020 року ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача 389 579 грн. 89 коп. Позов обґрунтовано тим, що 21 жовтня 2016 року між сторонами укладено кредитний договір, на підставі якого відповідач отримала кредит в сумі 100 000 грн., зі сплатою відсотків у розмірі 28 % річних, строком на 36 місяців. Відповідач порушила умови договору щодо своєчасного та повного погашення заборгованості за кредитом. Станом на 01 червня 2020 року виникла заборгованість в сумі 389 579,89 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 88 194,40 грн.; заборгованості за відсотками 80 397,94 грн.; заборгованості за комісією 155 637,74 грн.; заборгованості за штрафними санкціями 17 200 грн.; втрат від інфляції 33 357,62 грн.; 3 % річних від прострочених сум заборгованості 14 792,19 грн, які позивач просив стягнути з ОСОБА_1 . Рішенням суду позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» заборгованість за кредитним договором в сумі 277 231,18 коп., яка складається із заборгованості за кредитом 88 194,40 грн.; заборгованості за відсотками 65 986,97 грн.; заборгованості за комісією 68 700 грн.; заборгованості за штрафом - 6200 грн.; втрат від інфляції 33 357,62 грн.; 3 % річних від прострочених сум заборгованості 14 792,19 грн. В решті позову відмовлено. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати в сумі 4159 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, позовні вимоги ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 336 731,18 грн. В апеляційній скарзі посилалися на неправильну оцінку судом доказів у справі, так як надані відповідачем під час розгляду справи платіжні доручення, які нібито не були враховані кредитором при розрахунку заборгованості повністю спростовуються випискою про рух коштів по рахунку позичальника, яка є беззаперечним доказом на підтвердження платежів. Позивач надав до суду виписки по рахунку № НОМЕР_1 за періоди з 11.08.2017 р. по 20.08.2017р. та 13.08.2018р. по 20.08.2018р. з яких, як він стверджує, вбачається, що жодних сум в зазначених розмірах, як і взагалі будь-яких сум від ОСОБА_1 на рахунок позивача не надходило. Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк до суду не надходив. До суду апеляційної інстанції представник апелянта не з`явився, просив провести судовий розгляд справи за відсутності апелянта. ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги не визнала, надала на огляд суду оригінали платіжних доручень на сплату коштів у сумі 8500 грн. та 51 000 грн., а також надала суду довідку, видану начальником відділення №1 в м. Одеса Нейченко А.М. про відсутність у неї станом на 07.06.2021 р. заборгованість за кредитним договором №1035784. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до таких висновків. Судом встановлено, що 21 жовтня 2016 року між ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1035784 за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 100 000 грн., зі сплатою 28% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту 15 жовтня 2019 року (пункт 1.1-1.3 договору). Згідно із п. 2.5. договору за обслуговування кредитної заборгованості позичальник щомісячно сплачує комісійну винагороду у розмірі 4% від суми кредиту. У відповідності до п. 2.6 договору сплата процентів, суми кредиту та інших платежів здійснюється позичальником щомісячно ануїтетними платежами у розмірі та в період, встановленими у додатку № 1 до договору з 01 по 15 число місяця наступного за звітним, починаючи з 01.11.2016 року, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. З додатку №1 до договору вбачається, що щомісячний платіж за договором становить 8136,00 грн., складовими платежу є частина основної суми заборгованості за кредитом, проценти за користування кредитом та комісія. Пунктом 4.9 договору визначено, що за повне чи часткове прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів, інших платежів за договором, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю штраф в сумі 200 грн. за перший прострочений платіж та 500 грн. за кожний наступний прострочений поспіль платіж. Умовами договору передбачено, що за наявності заборгованості по кредиту, сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості: в першу чергу сплаті підлягає неустойка, в другу - нарахована, але не сплачена комісія, в третю - нараховані, але не сплачені проценти, в четверту - прострочена заборгованість за кредитом (п. 2.8 договору). Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За правилом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. За змістом ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача на час ухвалення судового рішення має місце, однак право позивача на нарахування відсотків за користування кредитом та комісією за обслуговування кредиту припинилося у кредитора 15.10.2019 року. Також суд при визначенні розміру заборгованості відповідача врахував надані нею квитанції на підтвердження здійснених нею погашень у загальному розмірі 59 500 грн. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції повністю погоджується, вважає надані відповідачем платіжні доручення від 11.08.2017 року про сплату нею коштів у розмірі 8500 грн. та від 13.08.2018 року на суму 51 000 грн. належними доказами, оскільки решта здійснених нею платежів також підтверджується платіжними дорученнями. Позивач не обґрунтував свої заперечення щодо неналежності зазначених доказів. Також колегія суддів враховує і те, що зарахування платежів на рахунок позичальника повністю залежить від волі кредитора, як і формування виписки по рахунку. За таких обставин рішення суду першої інстанції є обґрунтованим і доводами апеляційної скарги не спростовується. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» залишити без задоволення. Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 23 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.А. Кузнєцова Повний текст постанови складено 12.07.2021 року. Суддя О.М. Полікарпова