Постанова 4814 № 552/621/24
від 25.09.2024 ·ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/621/24 Номер провадження 22-ц/814/3185/24Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 вересня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Коротун І.В. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2024 року, ухвалене суддею Турченко Т.В., повний текст рішення складено - дата не вказана у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И Л А: 31.01.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №2961226 від 19.02.2022, що становить 72053,85 грн., з яких: 14 100 грн - основна сума заборгованості, 57 953,85 - сума заборгованості за відсотками, стягнути понесені судові витрати. Позовна заява мотивована тим, що 19.02.2022 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2961226, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 14 100 грн, строк кредиту 360 днів, стандартна процентна ставка 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 115 112,40 грн (з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 113 007,98 грн). Умовами договору також визначено, що Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної карти клієнта, реквізити якої надані клієнтом Товариству з метою отримання кредиту. 19.07.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ЄАПБ» укладено договір факторингу №19072023, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передало, а ТОВ «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №19072023 від 19.07.2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 72 053,85 грн, з яких: 14 100 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 57 953,85 грн - сума заборгованості за відсотками. З моменту права вимоги до відповідача, ОСОБА_1 жодних дій на погашення кредитних зобов`язань за кредитним договором вчинено не було, забогованість не погашена, тому є підстави для звернення до суду за захитом своїх прав. Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №2961226 від 19.02.2022 у розмірі 72 053,85 грн, з яких: 14 100 грн - осносна сума заборгованості, 57 953,85 грн - сума заборгованості за відсотками та судові витрати у розмірі 3 028 ргн, а всього 75 081,85 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови. Відповідач ОСОБА_1 погодилася на запропоновані кредитною установою умовами отримання споживчого кредиту та погодилася на сплату відсотків за користування кредитними коштами. Заборговансть за кредитним договором не погашена, заявлені позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, тому є підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 18 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2024 року залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано відзив ОСОБА_1 на позовну заяву. Зазначає, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні бухгалтерські документи. Виписки банківської установи за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. Проте, позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність заборгованості відповідача, не надано належним чином згідно вимог статті 9 чинного Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» виписок за картковими рахунками, у зв`язку з чим позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають. Звертає увагу, що розрахунок заборгованості підписаний не уповноваженою на те особою ОСОБА_2 , оскільки зі змісту чинної довіреності на його ім`я вбачається, що позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надано повноважень на підписання такого роду фінансових документів. Крім того вважає, що до спірних правовідносин підлягала для застосування імперативна норма ст. 1055 ЦК України, яка прямо вказує на обов`язковість додержання письмової форми кредитного договору і нікчемність такого «кредитного договору», укладеного з недодержанням письмової форми. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 19.02.2022 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2961226 (а.с. 4-12). 19.07.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ЄАПБ» укладено договір факторингу №19072023, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передало, а ТОВ «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 16-19). Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №19072023 від 19.07.2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 72 053,85 грн, з яких: 14 100 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 57 953,85 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 20). Також з матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 не було вчинено жодних дій на погашення заборгованості за кредитними договорами. Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з договорів. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Згідно з ч. 1, 2 ст.1056-1ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Відповідно до ч. 1, 2 ст.207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочила, якщо вона не приступила до виконання зобов`язання або не виконала його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Натомість за змістом ст. 599 ЦК України, виконання зобов`язання, проведеного належним чином, припиняє його. Цивільне судочинство ґрунтується, зокрема, на принципі змагальності сторін відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (п. 4 ч. 3 ст.2, ст. 12, ст.81 ЦПК України). Водночас, судом першої інстанції встановлено, що у справах про відповідальність боржника за невиконання зобов`язання, зокрема грошового, саме позивач зобов`язаний довести наявність невиконаного зобов`язання, підстави його виникнення та розмір. Вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування наданим кредитом підтверджується підписаною електронною копією договору та паспорту споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором з зазначенням часу, де в умовах кредитного договору чітко зазначено строк дії договору та відсотки за користування кредитом. Згідно з частинами 1, 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно з ч. 4 ст. 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення суд зобов`язаний зазначити, зокрема, таке: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. За змістом з ст. ст.263-265 ЦПК України судовому рішенню мають бути притаманні такі властивості, як законність та обґрунтованість. При цьому обґрунтованість судового акту виявляється у повно і всебічно з`ясованих судом обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні й оцінені судом у мотивувальній частині рішення. Судом встановлено, що зі змісту ч. ч. 1, 2 ст.207 ЦК України можна зробити висновок, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Норми статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України вказують на те, що кредитний договір є консенсуальним, двостороннім та відплатним. Зобов`язання з кредитного договору передбачає єдиний обов`язок боржника повернути кредит у повному розмірі та сплатити проценти за користування кредитом. При цьому однією з істотних умов укладення кредитного договору, яка повинна бути узгоджена в договорі, є сплата процентів на грошову суму, отриману в кредит. Згідно з ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За результатами розгляду справи по суті позовних вимог суд першої інстанції визнав, що надані позивачем докази вказують на те, що відповідач погодився на запропоновані йому кредитною установою умовами отримання споживчого кредиту та він погодився на сплату відсотків за користування кредитними коштами. Право позивача вимагати від відповідача сплати відсотків за користування кредитом ґрунтується на нормах статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та умовах укладеного між сторонами по справі договору. Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом даного спору є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №2961226 від 19.02.2022 всього у розмірі 72 053,85 грн, з яких: 14 100 грн - осносна сума заборгованості, 57 953,85 - сума заборгованості за відсотками. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України). Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 укладено кредитний договор №2961226 від 19.02.2022, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений у договорі. Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Так, згідно п. 1.1. договору визначено, що укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток «СгесііІ7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладених в письмовій формі. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає доведеним, що кредитний договір №2961226 від 19.02.2022 був підписаний позичальником ОСОБА_1 в електронному вигляді. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів, що надані розрахунки заборгованості не можуть бути первинними документами, які можуть підтверджувати наявність заборгованості відповідача, то такі доводи не заслуговують на увагу з врахуванням наступного. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України). Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77-ст.80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання ТОВ «Інфінанс» зобов`язань за договором позики №0983343844 від 29.06.2021 позивачем надано до суду квитанцію про перерахування на картку платника № НОМЕР_2 , який було зазначено відповідачем в заявці-анкеті на отримання кредиту (а.с. 26), грошових коштів у розмірі 15 000,00 грн (т.1 а.с. 27). Крім того, на спростування викладених у відзиві на позов доводів, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало інформаційну довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 29.02.2024 №819/05, якою підтверджено, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що відповідно до укладеного договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта: 19.02.2022 о 20:22:03 год на суму 14 100 грн, маска карти НОМЕР_1 , номер транзакції в ситемі iPay.ua - 139082559, призначення платежу: «Зарахування 14100 грн на карту НОМЕР_1 » (а.с. 113). З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у матеріалах справи наявні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту укладання кредитного договору між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», а також підтвердження факту перерахування коштів на рахунок відповідача, вказаний при укладенні договору, а також для обґрунтування розміру заборгованості за договором. Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима відповідачем матеріали справи не містять. Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник (клієнт) ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання за кредитним договором №2961226 від 19.02.2022 не виконала, у передбачений в договорах строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою не повернула, унаслідок чого виникла заборгованість. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині стягнення з відповідача у примусовому порядку суми заборгованості за кредитним договором №2961226 від 19.02.2022. При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Так, згідно умов кредитного договору у розмірі 72 053,85 грн, з яких 14 100 грн - основна сума заборгованості, 57 953,85 - сума заборгованості за відсотками, сторони погодили наступні умови: сума кредиту складає: 14 100,00 гривень. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Відповідно до п.1.4. Тип процентної ставки фіксована. Відповідно до п.1.4.1. Стандартна процента ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Відповідно до п. 1.5. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: Відповідно до п. 1.5.1. за стандартною ставкою 31 554,90 % річних. Відповідно до п. 1.6. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: Відповідно до п. 1.6.1. за стандартною ставкою 115 112,40 грн. Відповідно до п. 3.1. Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт. Відповідно до п. 3.2. До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в Графіку платежів. У випадку, якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день. Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 допустила неналежне виконання умов договору, допустила прострочення виконання зобов`язань по договору. Разом з цим, згідно вимог позовної заяви ТОВ «ФК «ЄАПБ» з моменту закінчення дії договору, а саме з 14.02.2023 не здійснювалося нарахування заборгованості, що підтверджується детальним розрахунокм заборгованості (а.с. 115-120). Водночас, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010, згідно яких зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. У справі, що переглядається, позичальник ОСОБА_1 не довела належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених укладеним кредитним договором, презумпція правомірності якого не спростована. Відповідач жодним чином не оспорювала укладання кредитного договору. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаного. Доводи апеляційної скарги щодо підписання розрахунку заборгованості не уповноваженою особою, то такі доводи не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №2961226 від 19.02.2022 складений первісним кредитодавцем ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та підписаний його директором ОСОБА_3 (а.с. 115-120), після укладення договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість не нараховувалася, її розмір не змінювався. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором №2961226 від 19.02.2022, а тому з неї на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 72 053,85 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що договір було укладено на вкрай невигідних умовах, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права. Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає. Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16.08.2024 відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 042 грн до ухвалення судового рішення у справі. Тому, вказана сума судового збору підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави. Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2024 року - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 2 042 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 вересня 2024 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов