Постанова 4824 № 369/2551/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №369/2551/2018 Головуючий у І інстанції - Ковальчук Л.М. апеляційне провадження №22-ц/824/10777/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Нью Файненс Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У березні 2018 року ТОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 20 грудня 2013 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Р20.179.71481. Відповідно до умов укладеного кредитного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 92055 грн., зі сплатою 7,9 % річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені кредитним договором і графіком щомісячних платежів. Банк повністю виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору та надав позичальнику кредитні кошти. Станом на 30 вересня 2016 року ОСОБА_1 не повернула банку в строк отримані кредитні кошти. У відповідності до вимог ст. 1082 ЦК України ОСОБА_1 письмово повідомлено про відступлення права вимоги ТОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» за кредитним договором шляхом направлення відповідного повідомлення на адресу позичальника. Сума боргу ОСОБА_1 за кредитним договором станом на дату відступлення права вимоги 28 лютого 2017 року становила в загальному розмірі 112315,63 грн., яка складається із заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, комісіями - 30749,38 грн., заборгованість за тілом кредиту - 81566,25 грн.. Враховуючи викладене, позивач ТОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 112315,63 грн. та судовий збір у розмірі 1762 грн. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2019 року вищезазначений позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» заборгованість за кредитним договором №Р20.179.71481 від 20 грудня 2013 року у загальному розмірі 81566 грн 25 коп, та судові витрати у розмірі 1762,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині визначеної суми до стягнення, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, сума боргу за тілом кредиту не може перевищувати 36635,39 грн, виходячи з умов укладеного договору. Так, на момент укладення кредитного договору кредитодавцю було заборонено встановлювати в договорі про надання кредиту будь-які комісії, збори, відсотки, платежі за дії, що не є послугою по суті. Будь-які надумані платежі, не пов`язані з наданням банком послуг, навіть якщо вони будуть прописані в договорі, не підлягають оплаті, бо така умова договору визнається нікчемною. Погашення суми боргу має відбуватися у спосіб та в порядку визначеному у кредитному договорі. Проте наданий позивачем розрахунок сум, які повинні були сплачуватися відповідачем не відповідають умовам укладеного договору, адже комісія, яка стягувалася становила більший розмір аніж визначено умовами укладеного договору. Зазначає, що банк не мав права встановлювати та стягувати таку комісію у кредитному договорі. Відповідач постійно здійснювала оплату платежів, які повинні були бути зараховані в рахунок погашення заборгованості, чого кредитором зроблено не було і чого не перевірив суд, ухвалюючи оскаржуване рішення. Судом першої інстанції також не враховано, що ОСОБА_1 внесена сума на виконання грошових зобов`язань з 2014 по 207 рік у загальному розмірі 68005,53 грн., що в свою чергу складає більше половини суми кредитного договору. Просила, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2019 року в частині стягнення заборгованості скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 36635,39 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Не погоджуючись із апеляційною скаргою ТОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» через свого представника подало відзив, вважає її надуманою, необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи. В обґрунтування доводів зазначає, що всі доводи відповідача зводяться до протизаконної плати за обслуговування кредитної заборгованості. Проте відповідачем не враховано, що під час ухвалення оскаржуваного рішення судом відмовлено у стягненні з відповідача такої плати за обслуговування кредитної заборгованості на користь позивача. Вказане зокрема зумовлено тим, що останній платіж до відступлення права вимоги ПАТ «Ідея Банк» був здійснений відповідачем 18 вересня 2015 року, а здійснений платіж після відступлення права вимоги в розмірі 300 грн. 09 лютого 2017 року був зарахований попереднім кредитором - ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» у погашення основного боргу (тіла кредиту). Після набуття ТОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» права вимоги за Кредитним договором №Р20.179.71481 відповідачем не здійснено жодного платежу, а тому така плата за обслуговування кредитної заборгованості відповідачем на користь позивача не сплачувалась. Зазначає, що твердження відповідача про недійсність п.1.4. Кредитного договору спростовується тим, що за обслуговування кредиту банком, згідно даного пункту, позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,0500% від початкової суми кредиту. Звертає увагу суду, що на даний час відсутнє рішення суду, яким було б встановлено недійсність вищевказаної умови кредитного договору. Просило, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2019 року залишити без змін. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 20 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банк «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №Р20.179.71481, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 92055 грн строком на 60 місяців, зі сплатою 7,9% річних, з погашенням кредиту та процентів у термін встановлений Кредитним договором та графіком щомісячних платежів. Банк виконав свої обов`язки за кредитним договором та видав ОСОБА_1 кредитні грошові кошти, що підтверджується меморіальним ордером №Р20.179.71 від 20 грудня 2013 року на суму 92055 грн. Між ТОВ «ФК «Рантье» та ПАТ «Ідея Банк» було укладено договір факторингу №29/12-1, згідно умов якого право грошової вимоги за вищезазначеним кредитним договором до боржника перейшло до ТОВ «ФК «Рантье». В подальшому між ТОВ «ФК «Рантье» та ТОВ «ФК «Серет», назва якого була змінена на ТОВ «Нью Файненс Сервіс», було укладено договір факторингу №28/02-1, за умовами якого відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №V01.220.71462 від ТОВ «ФК «Рантье» до ТОВ «Нью Файненс Сервіс». Відповідача ОСОБА_1 було повідомлено про зміну кредитора у кредитних зобов`язаннях за кредитним договором №Р20.179.71481 від 20 грудня 2013 року, та направлено відповідне повідомлення про зміну первісного Кредитора, а також 04 січня 2018 року було направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань №Р20.179.71481 від 20 грудня 2013 року. Станом на 22 лютого 2018 року відповідачу нараховано заборгованість за кредитним договором № Р20.179.71481 від 20 грудня 2013 року в загальному розмірі 112315,63 грн., яка складається із заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, комісіями - 30749,38 грн., заборгованість за тілом кредиту - 81566,25 грн. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, порушувала умови кредитного договору, що спричинило виникнення заборгованості, тому є підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 81566,25 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту. Щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, комісіями у розмірі 30749,38 грн, то суд відмовив у їх задоволенні, оскільки з наданого позивачем розрахунку не можливо встановити за який період нараховано вказану заборгованість та в яких розмірах окремо нараховано відсотки та комісії. З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до вимог ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до умов п.1.4 кредитного договору за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,0500 % від початкової суми кредиту. Відповідно до умов п.2.1 Договору позичальник повертає кредит разом з процентами за кредитне обслуговування в 60 щомісячних внесках щомісячно до 20дня/числа кожного місяця згідно графіку щомісячних внесків. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно положень ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно із ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Викладені в апеляційній скарзі доводи, зокрема, щодо недійсності п.1.4. Договору є непереконливими та не заслуговують на увагу оскільки матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів недійсності вищевказаного пункту кредитного договору. Оцінюючи докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ТОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» по даній справі частково. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки дія рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2019 року була зупинена ухвалою Київського апеляційного суду від 27 липня 2020 року, у зв`язку із залишенням цього судового рішення без змін необхідно поновити його дію. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2019 року залишити без змін. Поновити виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2019 року. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба