Постанова 4824 № 367/2658/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 367/2658/25 Головуючий у суді першої інстанції - Горбачова Ю.В. Номер провадження № 22-ц/824/9118/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Горбачової Ю.В., у місті Ірпінь, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИВ: У березні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 300001021 від 19.08.2021 року в розмірі 77195,56 грн, а також стягнути із відповідача на користь позивача сплачений судовий збір. Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 серпня 2021 року між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 було укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом підписання Анкети-заяви № 300001021 про акцепт Публічної пропозиції АТ «Банк Форвард», відповідно до умов якого відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано кредит у сумі 60 400 грн, на строк 1 462 дні, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору шляхом перерахування в безготівковому порядку з рахунку на відкритий в Банку на ім`я позичальника банківський рахунок суму грошових коштів. 25 липня 2024 року АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, згідно умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Банк Форвард», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №300001021 від 19.08.2021 року. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 300001021 від 19 серпня 2021 року становила 77 195,56 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 45 211,94 грн.; заборгованість за відсотками - 4,14 грн; заборгованість за комісією - 31979,48 грн. До теперішнього часу на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов`язань ухиляється, тому позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 07 серпня 2025 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором№ 300001021 від 19.08.2021 року в розмірі 77 195,56 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту - 45 211,94 грн; заборгованість за відсотками - 4,14 грн.; заборгованість за комісією - 31 979,48 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив скасувати заочне рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що посилання позивача на виписку із банківського рахунку як на єдиний або ключовий доказ існування та розміру заборгованості є юридично неспроможним і не може вважатися достатнім для доведення підстав та розміру заявлених позовних вимог. Оскільки з наданої до матеріалів справи виписки вбачається, що вона сформована 19 листопада 2024 року АТ «Банк Форвард» проте 25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передав новому кредитору усі права вимоги, а також зобов`язався передати оригінали документів і реєстр прав вимог в електронному вигляді не пізніше 10 днів з моменту укладення договору, тобто до 04.08.2024 року включно. Отже, з моменту переходу права вимоги саме позивач став належним кредитором у зобов`язанні та набув усіх прав і обов`язків, пов`язаних із веденням обліку заборгованості, її адмініструванням та документальним підтвердженням. Відповідно, після 04.08.2024 року АТ «Банк Форвард» втратив статус суб`єкта, уповноваженого здійснювати облік операцій за відповідним зобов`язанням, формувати первинні документи щодо стану заборгованості та засвідчувати їх своїм підписом і печаткою. Формування банківської виписки 19 листопада 2024 року особою, яка вже не була стороною зобов`язання та не мала статусу кредитора, свідчить про відсутність у такої особи як матеріально-правових, так і процесуальних повноважень на створення первинного документа, що покладається в основу позовних вимог. Крім того, відсутні будь-які докази на підтвердження збереження за банком технічного доступу до рахунку відповідача або законних підстав для подальшого формування та засвідчення інформації щодо руху коштів після відступлення права вимоги. Вважає, що суд не перевірив правовий статус особи, яка сформувала документ, не встановив наявність у неї відповідних повноважень станом на дату його створення, не з`ясував, чи відповідає така виписка ознакам первинного бухгалтерського документа у розумінні спеціального законодавства та чи може вона підтверджувати саме ті обставини, на які посилається позивач. Судом залишено поза увагою ключову обставину - момент переходу права вимоги та правові наслідки такого переходу для первісного кредитора. Не надано оцінки тому факту, що документ, покладений в основу рішення, сформований суб`єктом, який на той час уже не був стороною зобов`язання, а відтак не мав матеріально-правових підстав здійснювати облік заборгованості та засвідчувати її розмір. Вказане свідчить про неповне з`ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору. Таким чином, висновки суду про доведеність розміру заборгованості є передчасними та такими, що не ґрунтуються на сукупності належних і допустимих доказів. Фактично суд переклав обов`язок доведення на відповідача, визнавши достатнім документ, правова природа та джерело походження якого викликають обґрунтовані сумніви. За таких умов оскаржуване рішення не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, а встановлені судом обставини не підтверджені належними доказами у розумінні процесуального закону. Що стосується заборгованості по комісії, вказує, що з аналізу поданого розрахунку вбачається, що в ньому зазначено період нарахування, кількість днів, тариф, суму нарахованої та сплаченої комісії. Разом з тим, наведені дані не дозволяють встановити ані правову підставу, ані економічний алгоритм визначення суми 31 979,48 грн. Так, у таблиці відображено такі періоди: з 19.08.2021 року по 31.01.2022 року сума нарахованої комісії складає - 00 грн. 00 коп; з 19.08.2021 року по 19.02.2023 року сума нарахованої комісії складає - 00 грн. 00 коп.; з 01.02.2022 року по 28.02.2023 року сума нарахованої комісії складає - 31 979 грн. 48 коп. Вказані часові проміжки частково збігаються між собою, однак суми нарахувань за ними принципово відрізняються. Така структура розрахунку є внутрішньо суперечливою. Якщо за період з 19.08.2021 року по 19.02.2023 року комісія становить 0,00 грн., то виникає об`єктивне питання, яким чином частково у межах цього ж періоду (з 01.02.2022 року по 28.02.2023 року) могла бути сформована сума 31 979,48 грн.. Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які роз`яснення щодо конкретного виду комісії, розміру тарифу в числовому значенні та порядку його застосування, бази нарахування (від повної суми кредиту, від залишку заборгованості, від простроченої суми чи іншого показника), формули розрахунку та математичного обґрунтування кінцевої суми, конкретних пунктів договору, які передбачають право позивача на нарахування саме такої комісії у відповідному порядку та розмірі. Враховуючи вищевикладене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 07 серпня 2025 рокута ухвалити нове рішення, яким яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. 17 квітня 2026 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Сапотюк С-Х.Ю. відповідно до якого остання просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В запереченнях на доводи викладені в апеляційній скарзі вказує те, що надана виписка по рахунку містить усі необхідні реквізити, що дають можливість ідентифікувати платника одержувача, дату проведення операції суми коштів, а також призначення платежу, що у своїй сукупності підтверджує фактичний рух грошових коштів та їх зарахування на рахунок. Законодавство України не встановлює вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватися факт перерахування грошових коштів за кредитним договором, а тому такі обставини можуть доводиться будь - якими належними та допустимими доказами у розумінні процесуального закону. Доводи щодо того, що дата формування та підписання банківської виписки нібито впливає на її належність та допустимість як доказ є юридично необґрунтованим та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Сам по собі факт формування виписки у пізніший період не свідчить про недостовірність відображених у ній відомостей, оскільки така виписка формується на підставі даних автоматизованих банківських систем обліку, які фіксують усі операції в момент їх здійснення. Посилання на відсутність повноваження після відступлення права вимоги на формування виписки є безпідставним, оскільки передача права вимоги не припиняє факту ведення банком бухгалтерського обліку раніше здійснених операцій та не позбавляє його можливості формувати документи, що підтверджують такі операції, які мали місце в період, коли банк був стороною зобов`язання. Посилання щодо комісії вказує, що на момент укладення кредитного договору не було звернення відповідача із заявою про надання роз`яснення незрозумілих умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь - яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився із всіма умовами такого договору в тому числі з тими, що на даний час оспорюються. Таким чином доводи апеляційної скарги на які посилається відповідач є не обґрунтованими, не доведеними, такими, що суперечать умовам укладений правочинів, нормам чинного законодавства, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 19 серпня 2021 року між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 було укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом підписання Анкети-заяви № 300001021 про акцепт Публічної пропозиції АТ «Банк Форвард», що підтверджується копією Анкети-заяви та копією Паспорту споживчого кредиту. Підписавши Анкету-заяву відповідач просив відкрити йому поточний рахунок НОМЕР_1 у гривні на його ім`я, а також підтвердив, що ця Анкета -заява разом з Публічною пропозицією АТ «Банк Форвард» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб та Тарифами складають Договір про надання банківських послуг (далі- Договір), укладання якого він підтверджую і зобов`язується виконувати його умови; ознайомлений з даними документами (згідно з вимогами діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Відповідно до п. 3.1.1 - 3.1.5 Розділу 3 Анкети-заяви відповідач просить: 3.1.1. відкрити рахунок у валюті гривні, що буде використовуватись для надання, повернення та обліку кредитних коштів та заборгованості за Кредитним договором (далі - Рахунок), номер Рахунку НОМЕР_1 та Активувати Послугу «SMS-сервіс»: Ні. Плата за надання послуги, без ПДВ: 0.00 грн., за кожен місяць протягом Строку надання послуги; 3.1.2. надати кредит за продуктом: КОКО-КЕШ. Номер договору: 300001021, на Строк Кредиту: 1462 днів, з 19.08.2021 по 19.08.2025, в сумі 60400,00 грн., шляхом зарахування суми Кредиту на Рахунок та її подальшого безготівкового переказу з Рахунку згідно з дорученням(-и) Позичальника, викладеним(-и) нижче в даному Розділі Заяви; 3.1.3. надати кредит на умовах: Ставка по Кредиту (на строкову частину Основного боргу): 0.01 % річних. Ставка по Кредиту (на прострочену частину Основного боргу): 0,00001% річних. Щомісячна комісія, без ПДВ: 2409,96 грн., Плата за пропущення платежів: першого пропуску - 350 грн., другого (підряд) пропуску - 350 грн., третього (підряд) пропуску - 400 грн., четвертого (підряд) та кожного наступного (підряд) - 400 грн.; 3.1.5. переказати грошові кошти з Рахунку за наступними реквізитами: ПІБ одержувача (повністю): ОСОБА_1 . Ідентифікаційний номер одержувача: НОМЕР_2 , Номер рахунку одержувача: НОМЕР_3 . Найменування банку одержувача: AT «Банк Форвард». Призначення платежу: Перерахування коштів за дорученням клієнта ОСОБА_1 згідно договору № 300001021 від 19.08.2021. AT «Банк Форвард» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти у розмірі 60 400,00 грн. на відкритий в Банку на ім`я відповідача банківський рахунок, що підтверджується випискою по особовому (банківському) рахунку відповідача ОСОБА_1 угодою № 300001021 від 19.08.2021 року за період з 23.05.2011 по 10.06.2023. Однак, у порушення положень Кредитного договору, відповідач користуючись наданими йому коштами, свої зобов`язання належним чином не виконав. 25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», було укладено Договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, згідно умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Банк Форвард», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 300001021 від 19.08.2021 року, що підтверджується копією договору про відступлення прав вимоги. Відповідно до Витягу з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами станом на 25.07.2024 (Додаток № 1 до Договору № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги), ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 300001021 від 19.08.2021 року на загальну суму 77 195,56 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 45 211,94 грн; заборгованість за відсотками - 4,14 грн; заборгованість за комісією - 31 979,48 грн. Згідно розрахунку заборгованості за договором кредиту № 300001021 від 19.08.2021 року, заборгованість відповідача станом на 24.07.2024 року становить 77195,56 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 45211,94 грн.; заборгованість за відсотками - 4,14 грн.; заборгованість за комісією - 31979,48 грн.. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що відповідач не виконував покладені на нього договором зобов`язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих комісій, внаслідок чого утворилася заборгованість. Суд також зазначив, що сума заборгованості підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а відтак вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими. Апеляційний суд не може повністю погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним. Так, основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У справах про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави, кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. У справі, яка переглядається, фактичні обставини справи вказують на те, що позивач довів належними і допустимими доказами факт укладення договору, надання позичальнику кредитних коштів, тобто, виконання кредитором належним чином своїх обов`язків. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів. За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору. Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. У справі встановлено, що 19 серпня 2021 року між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 було укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом підписання Анкети-заяви № 300001021 про акцепт Публічної пропозиції АТ «Банк Форвард», що підтверджується копією Анкети-заяви та копією Паспорту споживчого кредиту. Отже, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо. На виконання своїх зобов`язань за Кредитним договором, банк видав відповідачу кредит, що підтверджується випискою з рахунку. Згідно з детальним розрахунком заборгованості станом на 24 липня 2024 року становить 77 195,56 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 45 211,94 грн; заборгованість за відсотками - 4,14 грн; заборгованість за комісією - 31 979 ,48 грн.. Таким чином матеріалами справи підтверджено, що 19 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Банк Форвард», повідомив свої анкетні дані та вказав суму бажаного кредиту 60 400 грн. Строк надання кредиту 1462 дні, з 19 серпня 2021 по 23 серпня 2025 року. Ставка по кредиту 0.01 % річних, щомісячна комісія 2 409,06 грн (а.с. 11 - 16). З копії паспорту споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) встановлено, що відповідачу було відомо про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація тощо (а. с. 9). Факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується випискою банку з особового рахунку (а.с. 27 - 41). Згідно з п. 57 розд. IV Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі - Положення № 75), інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Пунктом 62 Положення № 75 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. В силу ст. 9 Закону України ««Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» виписка є первинним документом, який підтверджує розмір та наявність заборгованості про що наголосив Верховний Суд у Постанові від 25 травня 2021 року по справі № 554/4300/16-ц. У Постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 Верховний Суд роз`яснив, що у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року N 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року N

75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Отже, надана позивачем виписка з рахунку є доказом видачі кредиту та доказами наявності заборгованості відповідача у розумінні вищевказаних вимог законодавства. Жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідач суду не надавала, як і доказів належного виконання кредитного зобов`язання на користь первісного кредитора. 25 липня 2024 року АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином відбулась заміна кредитодавця, на підставі укладеного договору, а тому до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», перейшло право вимоги за кредитним договором № 300001021 від 19 серпня 2021 року, укладеним АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 . Отже, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором. Разом з тим, судом першої інстанції неправильно визначено розмір цієї заборгованості. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Законом України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів існування, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у № 204/224/21 викладено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу, та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Так, відповідно до пункту 3.1.3 кредитного договору № 300001021 від 19 серпня 2021 року позичальнику було встановлено комісію за обслуговування кредиту в розмірі 2 409,96 грн щомісячно. Однак, договір не містить конкретних послуг, які надаються банком позичальнику за вказану плату. Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена також у графіку щомісячних платежів (а.с. 12). При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку послуг з обслуговування кредиту, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Тобто, в чому саме полягає комісія за обслуговування кредитної заборгованості, за які саме банківські послуги призначена та принципу її нарахування кредитний договір не містить. Враховуючи, що ні первісний позичальник, ні його правонаступник не зазначили та не надали доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 3.1.3 в частині щомісячної комісії та графіку платежів щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 24 липня 2024 року, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 складає 77195,56 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 45211,94 грн.; заборгованість за відсотками - 4,14 грн.; заборгованість за комісією - 31979,48 грн. З виписки з рахунку ОСОБА_1 встановлено, що банк щомісяця нараховував і списував з рахунку комісію в загальному розмірі 2 409,96 грн. Відтак, нарахування відповідачеві заборгованості по комісії за кредитним договором є безпідставним, а тому позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача на його користь заборгованості за простроченими комісіями у розмірі 31979,48 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Крім того, апеляційним судом встановлено та вбачається із розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, що відповідачем у період з 19 вересня 2021 року по 19 березня 2022 року було сплачено заборгованості на загальну суму 15 188,06 грн (а.с. 25) розрахунку заборгованості та (а.с. 29) виписки по особовому рахунку, тому розмір заборгованості за тілом кредиту позивачем визначено а судом стягнуто правильно у розмірі 45211,94 грн ( 60400 - 15188,06). Також обґрунтовано судом задоволено і вимоги позивача про стягнення із відповідача у справі нарахованих згідно до умов договору відсотків у розмірі 4,14 грн. Таким чином загально доведеним є позову у розмірі 45216,08 грн ( 45211,94 + 4,14) . Враховуючи загальний розмір заборгованості, заявлений позивачем - 77195,56 грн, та заявлену суму комісії, яка не підлягає стягненню - 31979,48 грн, вбачається, що до сплати за кредитним договором належить - 45 216,08 грн. У відповідності до вимог ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Оскільки позивач сплатив судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн, а за результатами апеляційного перегляду справи позовні вимоги є обґрунтованими на 59% (45216,08 х100\77195,56), то на користь позивача з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1429,22 грн. Разом з тим, оскільки апеляційну скаргу задоволено на 41% й апелянт сплатив за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 3 633,60 грн, то з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1489,78 грн (3 633,60 * 41%). Враховуючи взаємозалік судових витрат, з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 60,56 грн (1489,78 - 1429,22). Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , задовольнити частково. Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 серпня 2025 рокускасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал (код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1 корпус 28), заборгованість за кредитним договором №300001021 від 19 серпня 2021 року у загальному розмірі 45 216,08 грн (сорок п`ять тисяч двісті шістнадцять гривень 08 копійок) . У задоволенні решти позовних вимог, відмовити. Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал (код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1 корпус 28) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 60, 56 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Судді : _______________ ________________ ______________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв