Постанова 4805 № 276/337/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №276/337/25 Головуючий у 1-й інст. ЗБАРАЖСЬКИЙ А. М. Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Шевчук А.М., Григорусь Н.Й. розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №276/337/25 за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк» на заочне рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 20 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Збаражського А.М. в селищі Хорошів Житомирської області, в с т а н о в и в : У лютому 2025 року АТ «Таскомбанк» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за заявою-договором №043/6137911-СК від 21.03.2019 в розмірі 69 463,22 грн., з яких: - заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 38 664,99 грн., заборгованість по відсоткам (в т. ч. прострочена) - 30 798,23 грн. В обґрунтування позову зазначало, що 21.03.2019 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір №043/6137911-СК про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Відповідно до заяви-договору та паспорта споживчого кредиту, банк надав відповідачу грошові кошти на наступних умовах: встановлена сума кредитного ліміту - 39 000 грн.; тип кредиту - кредитна лінія; строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією на такий самий строк; процентна ставка за користування кредитом - 43,20%; цільове призначення кредиту - на споживчі потреби. Вказує, що підписавши заяву, ОСОБА_1 акцептував публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті банку: www.tascombank.com.ua на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і беззастережно приєднався до умов договору (з усіма змінами та доповненнями, які відбулися протягом дії цієї заяви-договору); погодився з тим, що розмір та строк дії, процентна ставка, розмір ліміту, розмір мінімального платежу та інші умови щодо банківської кредитної картки та кредиту, що надаються йому у зв`язку із обраним пакетом послуг, кредитним продуктом і приєднанням до договору шляхом підписання цієї заяви-договору, встановлюється відповідно до умов договору та залежить від типу обраного ним пакету послуг та кредитного продукту. Зазначає, що АТ «Таскомбанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов`язання не виконував, у зв`язку з чим у нього станом на 14 липня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 69 463,22 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 38 664,99 грн та заборгованості по відсоткам в сумі 30 798,23 грн. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі. Заочним рішенням Хорошівського районного суду Житомирської області від 20 травня 2025 року позовні вимоги АТ «Таскомбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за заявою-договором №043/6137911-СК від 21.03.2019 у розмірі 38 664,99 грн та судовий збір в сумі 1348,30 грн. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог АТ «Таскомбанк» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що відповідно до заяви-договору №043/6137911-СК від 21.03.2019 ОСОБА_1 підтвердив ознайомлення з умовами кредитування. Зазначає, що заява-договір містить посилання на умови, розміщені на сайті банку та яка прямо містить умову про відсоткову ставку, що складає 40,43%. Звертає увагу на те, що фактичне користування кредитом є підтвердженням прийняття умов укладеного договору. Вказує, що наявність паспорта споживчого кредиту підтверджує інформацію, що була надана боржнику. Підкреслює, що підписавши договір позичальник погодився із запропонованими йому умовами кредитування, форматом та складовими договору, порядком обслуговування зобов`язання. Звертає увагу на те, що надані АТ «Таскомбанк» до позовної заяви розрахунок заборгованості та виписка по особовому рахунку є документами первинної бухгалтерської документації. Враховуючи вищевикладене просить скасувати заочне рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 20 травня 2025 року в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом у сумі 30 798,23 грн., а тому в іншій частині не переглядається судом апеляційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 21 березня 2019 року ОСОБА_1 підписав заяву-анкету про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №043/6137911-СК, якою підтвердив достовірність, повноту та дійсність відомостей, відображених в заяві-договорі та в офіційних документах, наданих позичальником банку та акцептував публічну пропозицію АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (розміщену на сайті www.tascombank.com.ua) та беззаперечно приєднався до умов договору, погодився з тим, що заява-договір та тарифи банку є невід`ємними частинами договору. У заяві відповідач просив відкрити йому поточний рахунок у гривні, операції по яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів та виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку «Велика п`ятірка» зі встановленням бажаного кредитного ліміту та підтвердив отримання картки. До позовної заяви банк додав витяг з публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, у якому відсутні дані про ознайомлення із вказаним документом ОСОБА_1 під час підписання 21.03.2019 заяви про приєднання. 21 березня 2019 року ОСОБА_1 також підписав паспорт споживчого кредиту за карткою «Велика П`ятірка». Випискою по особовим рахункам кредитного договору №043/6137911-СК з 21.03.2019 по 20.11.2024 підтверджено користування ОСОБА_1 наданою йому кредитною карткою, зняття коштів, проведення розрахунків, здійснення погашення кредиту. Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору №043/6137911-СК від 21.03.2019, укладеного з ОСОБА_1 , останній станом на 20.11.2024 має заборгованість в сумі 69 463,22 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 38 664,99 грн.; заборгованість по відсоткам (в т. ч. прострочена) - 30 798,23 грн. 13 вересня 2024 року ОСОБА_1 направлено повідомлення-вимогу про те, що у зв`язку з тривалим невиконанням своїх зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість по кредиту станом на 10.09.2024 в сумі 38 664,99 грн - основний борг (в т. ч. прострочений), 30 798,23 грн - заборгованість за відсотками, (в т. ч. прострочених), а тому вимагають виконати взяті на себе зобов`язання протягом 30 днів з дати одержання повідомлення, але не пізніше 45 днів з дня направлення банком даного повідомлення. Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані кредитні кошти відповідач не повернув. Щодо позовної вимоги про стягнення суми відсотків, то позивачем не доведено, що при підписанні заяви-договору про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №043/6137911-СК, 21.03.2019 або у подальшому, сторони погодили між собою розмір відсотків, порядок їх сплати за договором, оскільки докази, які б підтверджували такі кредитні умови і з ними був ознайомлений ОСОБА_1 , позивачем не надано і у заяві-договорі такі не відображені. Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У справі, що переглядається встановлено, що у заяві - договорі про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №043/6137911-СК від 21.03.2019 процентна ставка не зазначена. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. При цьому, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що банк має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Як вже було зазначено, у підписаній відповідачем заяві - договір про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №043/6137911-СК від 21.03.2019 відсутні дані про бажання та згоду ОСОБА_1 отримати кредитні кошти на умовах, зазначених позивачем у позовній заяві, а також на умовах, наведених у доданому до позовної заяви витягу з публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що відповідач погодився з отриманням кредиту та що саме ці тарифи та умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву - договір про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №043/6137911-СК від 21.03.2019, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів, у зазначеному в ньому розмірах і порядку нарахування, або в подальшому не змінювались, а тому такий витяг з публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб не може вважатися складовою частиною кредитного договору, укладеного банком з відповідачем. При цьому, долучений паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Вказане відповідає висновкам викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20. З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 30 798,23 грн. Таким чином, суд першої інстанції зробив правильні висновки із встановлених обставин, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними. За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано. Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 20 травня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді