Постанова 4805 № 288/2599/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №288/2599/24 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О. Категорія 41 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й. розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №288/2599/24 за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк» на заочне рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 13 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Зайченко Є.О. встановив: У грудні 2024 року АТ «Таскомбанк» звернулося до суду із позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 кредитну заборгованість за договором №363165-040 від 09.08.2023 року в розмірі 68 543,04 грн. та судові витрати. В обґрунтування позову зазначало, що 09 серпня 2023 року між сторонами було укладено заяву-договір № 363165-040 про надання кредиту готівкою на власні потреби, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 31 470,00 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Вказувало, що у відповідності до змісту Кредитного договору та умов Паспорту споживчого кредиту за продуктом «Зручна готівка МАКСИМУМ», кредитування відповідача здійснювалось на наступних умовах: -строк кредитування - 48 місяців; -цільове призначення кредиту- споживчі цілі; -розмір процентної ставки за користування кредитом - 0,01 % річних; -комісія за обслуговування кредитної заборгованості 4,9 % щомісячно. Позивач кредитні кошти відповідачу надав, але відповідач належним чином умови договору не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 25 листопада 2024 року становить 68 543,04 грн., в тому числі: заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена) 30 592,22 грн; заборгованість по відсоткам (в тому числі прострочена) 3,07 грн; заборгованість по комісії (в тому числі простроченій) 23 130,45 грн. На підставі викладеного, банк просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Заочним рішеннямПопільнянського районного суду Житомирської області від 13 березня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за заявою-договором № 3636165-040 від 09 серпня 2023 року, що в частині тіла кредиту та відсотків, станом на 25 листопада 2024 року становить 30 595,29 грн., з яких: - заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена) 30 592,22 грн.; - заборгованість по відсоткам (в тому числі прострочена) 3,07 грн., та судовий збір у розмірі 1 351,60 грн. В решті позовних вимог відмовлено. В поданій апеляційній скарзі АТ «Таскомбанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ «Таскомбанк» задовольнити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що щомісячна комісія за обслуговування кредиту передбачена кредитним договором, який підписано сторонами, а тому позичальник підписанням кредитного договору та додатку 1, що містить детальний розпис складових загальної вартості кредиту та графік платежів, підтвердив, що ознайомлений з відомостями, в тому числі про розмір кредиту, відсоткову ставку, відповідно й усвідомлював необхідність сплати комісії в зазначеному розмірі. Звертає увагу, що відповідач своїм підписом підтвердив факт надання йому повної інформації про умови кредитування та обізнаності з цими умовами. Таким чином, щомісячна комісія за обслуговування кредиту передбачена кредитним договором, який підписано сторонами, тому вона підлягає стягненню. Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, що становить 30 592,22 грн.- загальна заборгованість по тілу кредиту та 3,07 грн. - загальна заборгованість по відсоткам є доведеними та такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Таскомбанк» щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту щомісячно, суперечать ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», відтак у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь АТ «Таскомбанк» комісії в розмірі 23 130,45 грн. за кредитним договором №3636165-040 від 09.08.2023, необхідно відмовити. Колегія апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 підписав заяву-договір про надання споживчого кредиту № 3636165-040 від 09 серпня 2023 року, споживчий кредит на власні потреби в рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, і беззастережно приєднується до умов Договору. Загальна суму кредиту 31 470, 00 гривень. Комісія за надання кредиту (за наявності, зокрема база розрахунку, порядок обчислення та сплати): 4,9 % що складає 1 470.00 грн. Сума комісії фіксована (незмінна), застосовується на весь строк Кредиту, сплачується одноразово при наданні Кредиту. Розрахунок суми/розміру комісії за надання Кредиту залежить від загальної суми Кредиту за цією Заявою-договором (п. 1.2.3 Договору). Відповідно до п. 1.2.5 Договору, кредитні кошти надаються шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 відкритий в «АТ «Таскомбанк», операції за яким здійснюються Позичальником з використанням електронних платіжних засобів або без їх застосування, в залежності від наявності/відсутності в Позичальника Електронного платіжного засобу (платіжної картки). Строк кредиту 36 місяців (п. 1.2.6 Договору). Проценти за користування кредитом 0,01 % річних. (п. 1.2.9 Договору). Згідно п. 1.4 Договору, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), база розрахунку, порядок обчислення та сплати) становить 4.9% щомісячно, що складає 1 542.03 грн. Сума комісії фіксована (незмінна), застосовується на весь строк Кредиту, нараховується щомісячно, в перший робочий день розрахункового періоду на загальну суму Кредиту, сплачується щомісячно протягом строку Кредиту. Розрахунок суми/розміру комісії за надання Кредиту залежить від загальної суми Кредиту за цією Заявою-договором. В заяві-анкеті на оформлення банківських продуктів від 09 серпня 2023 року, яка підписана ОСОБА_1 , зазначено детальну інформацію щодо Позичальника, зокрема дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. До матеріалів справи додано Паспорт споживчого кредиту за продуктом «Зручна готівка МАКСИМУМ» (а.с. 12). 23 жовтня 2024 року Акціонерним товариством «Таскомбанк» було направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення-вимогу, в якому в зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором вимагає повністю повернути кредит. Заборгованість по кредиту на 23 жовтня 2024 року становить: - 19 220,00 гривень - основний борг; - 11 372,22 гривень прострочена заборгованість за основним боргом; 0,12 гривень строкова заборгованість за процентами; 2,78 гривень прострочена заборгованість за процентами; 1542,03 гривень строкова заборгованість за комісією; 20 046,39 гривень прострочена заборгованість за комісією (а.с. 29). В розрахунку заборгованості та виписці по рахунку по кредитному договору № 3636165-040 від 09 серпня 2023 року укладеному з позичальником ОСОБА_1 станом на 25 листопада 2024 року, відображено підтвердження отримання та користування ОСОБА_1 кредитними коштами та в ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів та дії з погашення заборгованості. Заборгованість становить 53725,74 гривень, а саме: - 30592,22 гривень заборгованість по тілу кредиту; - 3,07 гривень заборгованість по відсоткам; -23130,45 заборгованість по комісії (а.с. 13-26). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною другою ст. 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. Таким чином, оскільки відповідач отримав від позивача кредит, він зобов`язаний його повернути та сплатити визначені договором відсотки за користування кредитом. Щодо сплати комісії за обслуговування кредиту, слід зазначити таке. За змістом кредитного договору №363165-040 від 09 серпня 2023 року, пунктом 1.4 якого передбачено оплату комісії за обслуговування кредиту. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року N 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування"», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22). Також, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 204/224/21 у постанові від 06.11.2023 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, в розмірі 4,9 %, що складає 1 542,03 грн. щомісячно, передбачена в п. 1.4 заяви-договору про надання споживчого кредиту № 3636165-040 від 09 серпня 2023 року, а також в додатку № 1 до заяви-договору «Графік платежів з обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки», а саме в графі «платежі за додаткові та супутні послуги» /за обслуговування кредитної заборгованості» встановлено розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 1 470, 00 грн. щомісячно (а.с. 5-8). Разом з тим, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості), що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Враховуючи те, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні даного кредитного договору, то умова укладеного між позивачем та відповідачем 09 серпня 2023 року заяви-договору №3636165-040 щодо сплати комісії в розмірі 4,9 % щомісячно є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позов в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у вигляді комісії в розмірі 23 130,45 грн. задоволенню не підлягає. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо приєднання позичальника до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб розміщеної на офіційному веб-сайті АТ «Таскомбанк», з якою він погодився і ознайомився, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю Публічну пропозицію розумів відповідач та ознайомився і погодився з нею, підписуючи заяву-договір, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості). Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено факт погодження всіх істотних умов договору із відповідачем, та обґрунтованості розрахунку заборгованості. Судом першої інстанцій правильно встановлені фактичні обставини справи і застосовано норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін, тому підстав для нового розподілу судових витрат немає. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст.259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 13 березня 2025 року в частині відмовлених позовних вимог без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 11 серпня 2025 року. Головуючий Судді