Постанова 4851 № 520/312/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2021 р.Справа № 520/312/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С позивача ОСОБА_1 представника відповідача Лук`янцева С.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 15.03.21 по справі № 520/312/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП:43983495), ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд: - скасувати як незаконне рішення Головного управління ДПС у Харківській області №10775/П/20-40-04-35-25 від 10.12.2020, по факту розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 23.04.2020 № 0094225-5606-2033 ГУ ДПС у Харківській області, щодо сплати податку на нерухоме майно, а скаргу, подану та зареєстровану ДПС 12.11.2020 № 120662/ФОП задовольнити. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 17 грудня 2020 року нею отримане рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 10775/П/20-40-04-35-25 від 10.12.2020 за результатом розгляду своєї скарги, зареєстрованої Головним управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - ДПС) 12.11.2020 за № 120662/ФОП щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 23.04.2020 № 0094225-5606-2033 ГУ ДПС у Харківській області про визначення суми податкового зобов`язання в розмірі 812.84 грн. за кодом платежу 18010201 /Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізособами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості/, як помилкове, оскільки у її власності відсутні об`єкти оподаткування зазначеним податком. Позивач також повідомила суд про те, що податковим органом не внесено зміни до її податкової адреси як платника податків, в Державний реєстр фізичних осіб - платників податків неіснуючої адреси, яка зазначена в податковому повідомленні ( АДРЕСА_1 ) на дійсну адресу проживання позивача та реєстрації, а саме: АДРЕСА_2 . за якою позивач зареєстрована і проживає з 2008 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування рішення та задоволення скарги - залишино без задоволення. Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що у порядку пп. 266.7.3. п. п. 266.7. ст. 266 ПКУ для проведення звірки даних щодо об`єктів нерухомого майна, розміру загальної площі об`єктів нерухомості, права на користування пільгою із сплати податку, розміру ставки податку, позивач звергалась до ДПС, але це було влітку 2018 року, позивач зверталась до ДПС у Xоподновірському районі м. Харкова з оригіналами документів щодо права власності на майно, по факту зазначеного звернення та звірки отримала податкові повідомлення - рішення від 26.07.2018 № 0938084-1307-2033, № 0938085-1307-2033, № 0938086-1307-2033, які були сплачені позивачем у строки, передбачені ПКУ. У 2020 році для проведення звірки у порядку пп. 266.7.3. п. п. 266.7. ст. 266 ПКУ з оригіналами документів на право власності позивач до ДПС не зверталась, лише надала копії документів, що підтверджують факт вибуття з власності об`єктів нерухомого майна, що були надані, як додаток до заяви від 31.08.2020, зареєстрованої ДПС 01.09.2020 за № 9849/інше/56, яку ДПС не тільки не розглянула у передбачений законом строк, а взагалі проігнорувала. В якості підтвердження факту ігнорування ДПС зазначеної заяви є податкове повідомлення - рішення від 23.04.2020 № 0094225-5606-2033, яке з`явилось електронному кабінеті- платника податків позивача у жовтні 2020 року на неіснуючий у власності об`єкт оподаткування, котре позивач оскаржує. Позивач наголошує, що щорічно подає податкову декларацію про майновий стан і доходи, починаючи з 2017 року у порядку ст. 42 ПКУ (через електронний кабінет), в якій в розділі «Відомості про власне нерухоме (рухоме) майно» зазначається перелік усього майна, що перебуває у власності з характеристиками об`єктів та року набуття у власність зазначеного майна, (як приклад - копія податкової декларації за 2017 рік є в матеріалах справи). Позивач вважає, що ДПС володіла повною інформацією щодо майна, яке перебувало у власності позивача за період з 2017 року, а процедури самостійно контролюючому органу проводити звірку законодавством не передбачено. Позивач наголошує, що за нарахування податку на нерухоме майно відповідальність несе контролюючий орган, який обчислює податок на підставі Даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доступ до якого безоплатно надається органами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно згідно пп. 266.3.2 п. 266.3. ст. 266 ПКУ. Також, ДПС має доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому також міститься уся інформація щодо права власності. Позивач зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідач, вважаючи, що до його компетенції не належить розглядати скарги по скасуванню податкових повідомлень, чомусь все ж таки розглянув скаргу позивача та скасував податкове повідомлення на неіснуючий у власності позивача об`єкт нерухомого майна а й, заодно, скасував усі раніше видані за три роки податкові повідомлення й визначив нові податкові зобов`язання за період 2017-2019 роки. На думку позивача, судом першої інстанції взагалі залишено поза увагою на якій підставі відповідач розглянув скаргу позивача й прийняв по ній рішення. Представник відповідача подав до Другого апеляційного адміністративного суду письмові пояснення, в яких зазначає, що на його думку, скасування листа ГУ ДПС від 10.12.2020 № 10775/П/20-40-04-35-25 призведе до відміни рішення щодо відкликання вищезазначених податкових повідомлень - рішень, що негативно вплине на права та обов`язки позивача. Рішення контролюючих органів за результатами розгляду скарг платників податків не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, оскільки наслідком його винесення податковим органом є обов`язок відповідного територіального органу державної податкової служби прийняти податкове повідомлення - рішення, яке в свою чергу може бути оскаржено в судовому порядку. Отже, представник відповідача вважає, що оскарженню підлягають тільки ті рішення які прямо впливають на права та обов`язки платника (вимога, рішення про застосування штрафних санкцій, податкове повідомлення - рішення). При цьому ППР від 26.07.2018 №0938084-1307-2033, №0938086-1307-2033, від 22.04.2020 №0088631-5606-2033. від 23.04.2020 № 0094218-5606-2033, № 0094220-5606-2033, № 0094224-5606-2033. № 0094225- 5606-2033 є відкликаними до фактичного звернення позивачем до суду. В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 12.11.2020 року ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до ГУ ДПС області (вх. в ГУ ДПС області від 12.11.2020 №120662/ФОП), щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 23.04.2020 №0094225-5606-2033, яким визначена сума податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на суму 812,84 грн. Листом від 10.12.2020 № 10775/П/20-40-04-35-25, яке отримане заявником 17.12.2020 року, податковим органом ОСОБА_1 було повідомлено про те, що за результатами звірки з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копіями документів, які надані платником, податковим органом встановлено, що житловий будинок площею 21,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , фактично з 18.09.2015 р. має площу 66,7 кв.м., а квартира площею 50,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , подарована 21.02.2014 р. ОСОБА_2 . Також зазначеною відповіддю ОСОБА_1 повідомлено, що у власності ОСОБА_1 з 03.04.2017 є квартира площею 30,7 за адресою: АДРЕСА_5 , та з 05.07.2011 р. машиномісце № 79 площею 15,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 . З повідомлених відповідачем обставин судом встановлено, що за результатами звірки визначені нові податкові зобов`язання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по нерухомості та сформовано ППР за 2017-2019 роки від 09.12.2020 №0059395-045 суму 62,60 грн., № 0059395/1-0435-2033 на суму 103,85 грн., № 0059394-0435-2033 на суму 135,21 грн., №0059394/1-0431 на суму 198,39 грн., № 0059398-0435-2033 на суму 1798,06 грн., № 0059398/1-0435-2033 на суму 2860,06 грн., №0059396-0435- 203 на суму 25,07 грн., №0059396/1-0435-2033 на суму 398,73 грн., № 0059397-0435-2033 на суму 2253,42 грн., №0059397/1-0435-2033 на суму 2010,42 гривень. Вважаючи, що ДПС безпідставно скасувала усі податкові повідомлення - рішення за три роки, з 2018 по 2020 роки, які були позивачем сплачені у строки, встановлені Податковим кодексом України, і взагалі залишила поза увагою питання щодо зміни її податкової адреси, а також посилаючись на те, що нові податкові повідомлення - рішення, які ДПС визначила за оподатковуваний період 2017-2019 роки у своєму рішенні, містять неіснуючу податкову адресу, за якою позивач ніколи не була зареєстрована і не проживала ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що лист Головного управління ДПС у Харківській області №10775/П/20-40-04-35-25 від 10.12.2020 безпосередньо не порушує права та інтереси позивача, оскільки рішення контролюючих органів за результатами розгляду скарг платників податків не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав платника податків, а тому не є актом індивідуальної дії у розумінні статті 17 КАС України. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що розгляд скарг платників податків є компетенцією ДПС України. Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в повному обсязі з наступних підстав. Пунктом 60.1 статті 60.1 ПК України передбачено, що податкове повідомлення- рішення вважається відкликаним, якщо, зокрема, контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (пп. 60.1.3. п.60.1 ст.60 ПК України). Відповідно до п.60.4 ст.60 ПК України у випадках, визначених пп. 60.1.3 і 60.1.5 п. 60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу. З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС області надходили заяви (Скарги) ОСОБА_1 від 31.08.2020 № б/н та від 10.11.2020 № б/н (вх. ГУ ДПС області від 01.09.2020 № 9849/Інше/56 та від 12.11.2020 № 120662/ФОП), за результатами розгляду яких, контролюючим органом відкликані прийняті раніше податкові повідомлення рішення з податку на нерухоме майно від 26.07.2018 №0938084-1307-2033, №0938086-1307-2033, від 22.04.2020 №0088631-5606- 2033, від 23.04.2020 № 0094218-5606-2033, № 0094220-5606-2033, № 0094224-5606-2033, № 0094225-5606-2033 про що, листом від 10.12.2020 № 10775/П/20-40-04-35-25 ОСОБА_1 повідомлено. Отже, скасування листа від 10.12.2020 № 10775/П/20-40-04-35-25 ГУ ДПС області призведе до відміни рішення щодо відкликання вищезазначених повідомлень - рішень. Колегія суддів наголошує, що рішення контролюючих органів за результатами розгляду скарг платників податків не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, оскільки наслідком його винесення податковим органом є обов`язок відповідного територіального органу державної податкової служби прийняти податкове повідомлення - рішення, яке в свою чергу може бути оскаржено в судовому порядку. Колегія суддів зазначає, що дійсно оскарженню підлягають тільки ті рішення які прямо впливають на права та обов`язки платника (вимога, рішення про застосування штрафних санкцій, податкове повідомлення - рішення). При цьому як вже зазначено ППР від 26.07.2018 №0938084-1307-2033, №0938086-1307-2033, від 22.04,2020 №0088631-5606-2033, від 23.04.2020 № 0094218-5606-2033, № 0094220-5606-2033, № 0094224-5606-2033, № 0094225- 5606-2033 є відкликаними до фактичного звернення позивачем до суду. Так, відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Приписами п.8 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Згідно з ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Разом з тим, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. З огляду на викладене, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи, шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку. Колегія суддів наголошує, що оскарження рішення контролюючого органу до органу вищого рівня в порядку ст.56 Податкового кодексу України є лише процедурою адміністративного оскарження, можливістю досудового врегулювання спору. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що вказане рішення Головного управління ДПС у Харківській області №10775/П/20-40-04-35-25 від 10.12.2020, викладене у вигляді листа, яке оскаржується позивачем - само по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку. Враховуючи викладене, колегія суддів в цій частині погоджується з висновком суду першої інстанції, що лист Головного управління ДПС у Харківській області №10775/П/20-40-04-35-25 від 10.12.2020 безпосередньо не порушує права та інтереси позивача, оскільки рішення контролюючих органів за результатами розгляду скарг платників податків не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав платника податків, а тому не є актом індивідуальної дії у розумінні статті 17 КАС України. Компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині поданого позову. Щодо вимог позивача про задоволення її скарги, поданої ОСОБА_1 до ДПС у Харківській області 12.11.2020 вх. № 120662/ФОП, колегія суддів також погоджується з висновоком суду першої інстанції, що зазначена вимога є похідною від вимоги скасувати рішення (лист) Головного управління ДПС у Харківській області №10775/П/20-40-04-35-25 від 10.12.2020, в задоволенні якої відмовлено із зазначених вище підстав. Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині доводів стосовно адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень до контролюючого органу вищого рівня, з наступнеих підстав. Так, згідно з п.55.1 ст. 55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Згідно з п. 56. 1 ст. 56, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Згідно з п.п.56.2-56.3 ст.56 ПК України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Слід зазначити, що відповідно до п.56.6 ст.56 ПК України у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня. Згідно з п.п.56.8-56.9 ст.56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Відповідно до п. 56.15 ст. 56 ПК України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Згідно з п. 1 розділу ІІ Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916, скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розгляд скарг платників податків є компетенцією ДПС України. З матеріалів справи вбачається, що на зазначену скаргу відповідачем надана відповідь у формі листа, яким повідомлено скаржника про те, що податкові повідомлення - рішення від 26.07.2018 за № 0938084- 1304-2033, № 0938086-1307-2033, від 22.04.2020 №0088631-5606-2033, від 23.04.2020 № 0094218-5606-2033, від 23.04.2020 № 0094220-5606-2033, від 23.04.2020 р. №0094224-5606-2033, від 23.04.2020 р. №0094225-5606-2033 згідно до п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПКУ вважаються скасованими (відкликаними). Таким чином, дійшовши вірного висновку, що розгляд скарг платників податків є компетенцією ДПС України, суд першої інстанції не визнав протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП:43983495) щодо розгляду скарги ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення від 23.04.2020 № 0094225-5606-2033. Враховуючи викладене, на переконання колегії суддів в даному випадку, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зробив передчасні висновки. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року по справі № 520/312/21, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 по справі № 520/312/21 скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП:43983495) щодо розгляду скарги ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення від 23.04.2020 № 0094225-5606-2033. В решті позовних вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 12.07.2021 року