Ухвала КАС ВС № 520/312/21

УХВАЛА 16 серпня 2021 року м. Київ справа № 520/312/21 адміністративне провадження № К/9901/29771/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І. В., суддів -Шишова О. О., Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі №520/312/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування рішення та задоволення скарги, - у с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд: - скасувати як незаконне рішення Головного управління ДПС у Харківській області №10775/П/20-40-04-35-25 від 10.12.2020 року, по факту розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 23.04.2020 року № 0094225-5606-2033 ГУ ДПС у Харківській області, щодо сплати податку на нерухоме майно, а скаргу, подану та зареєстровану ДПС 12.11.2020 року №120662/ФОП задовольнити. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 17.12.2020 року нею отримане рішення Головного управління ДПС у Харківській області №10775/П/20-40-04-35-25 від 10.12.2020 року за результатом розгляду своєї скарги, зареєстрованої Головним управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - ДПС) 12.11.2020 року за №120662/ФОП щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 23.04.2020 року №0094225-5606-2033 ГУ ДПС у Харківській області про визначення суми податкового зобов`язання в розмірі 812,84 грн за кодом платежу 18010201 /Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізособами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості/, як помилкове, оскільки у її власності відсутні об`єкти оподаткування зазначеним податком. Позивач також повідомила суд про те, що податковим органом не внесено зміни до її податкової адреси як платника податків, в Державний реєстр фізичних осіб - платників податків неіснуючої адреси, яка зазначена в податковому повідомленні ( АДРЕСА_1 ) на дійсну адресу проживання позивача та реєстрації, а саме: АДРЕСА_2 . за якою позивач зареєстрована і проживає з 2008 року. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року адміністративний позов залишено без задоволення. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року скасовано, прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП:43983495) щодо розгляду скарги ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2020 року №0094225-5606-2033. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини. Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності. Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95). На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі №520/312/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування рішення та задоволення скарги. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. В. Дашутін Судді О. О. Шишов М. М. Яковенко