Постанова 4807 № 332/2327/20

Дата документу 07.07.2021 Справа № 332/2327/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 332/2327/20 Головуючий у 1 інстанції № провадження 22-ц/807/2191/21 Сінєльнік Р.В. Доповідач: Бєлка В.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Бєлки В.Ю. Суддів: Кухаря С.В. Онищенка Е.А. За участю секретаря:Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвоката Губарєвої Яни Анатоліївни на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення сум компенсації втрати частини доходів, виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення сум компенсації втрати частини доходів, виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що з 19.08.2004 р. по 14.05.2012 р. він працював у відокремленому структурному підрозділі «Вагонне депо Запоріжжя-Ліве» підприємства «Придніпровська залізниця», правонаступником якого наразі є Акціонерне товариство «Українська залізниця». В порушення норм ст.ст. 47, 116 КЗпП у день звільнення позивачу відповідачем не була здійснена виплата всіх належних сум та остаточний розрахунок в сумі 14 924,25 грн. (без урахування податків та зборів) проведено лише 26.08.2020 р. на підставі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05.04.2017 р. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого органу, є триваючим правопорушенням, тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Зазначає, що позивач був звільнений 14.05.2012 р., а остаточний розрахунок здійснено лише 26.08.2020 р., за цей період кількість робочих днів становить 2074 днів, а сума середнього заробітку за весь час затримки складає 374 066,64 грн. (2074 днів х на 180,36 грн. - середньоденна заробітна плата). Крім того, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою виплати розрахунку при звільненні, яка становить 19 763,06 грн. Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з відповідача на його користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнення з 14.05.2012 року по 25.08.2020 року включно у сумі 374 066,64 грн. стягнути компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку їх виплати у сумі 19 763,06 грн. та стягнути судові витрати по справі. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.04.2017р. по 25.08.2020р. включно в сумі 152 404 грн. 20 коп. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку їх виплати в сумі 19 763 грн. 06 коп. В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на професійну правову допомогу в розмірі 5 500 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в сумі 1 721 грн. 67 коп. У апеляційній скарзі представник АТ «Українська залізниця» - адвокат Губарєва Я.А. зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом не в повному обсязі досліджені обставини, які мають значення для справи. Не враховано, що товариством не було вчинено жодних навмисних або ненавмисних дій, які б могли порушити охороняємі законом права та інтереси стягувача або об`єктивно заважати державному виконавцю у належний спосіб вчинити виконавчі дії, спрямовані на своєчасне виконання чинних судових рішень. Залишено поза увагою необхідність врахування принципу співмірності при вирішені трудових спорів. Суд неправильно визначившись з періодом (з кількістю днів) затримки розрахунку, пов`язаного з невиконанням рішення суду, неправильно визначився із сукупним коефіцієнтом, індексом споживчих цін, що потягло за собою помилкове стягнення суми компенсації втрати частини доходу. Просить скасувати рішення про часткове задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. На зазначену апеляційну скаргу представник позивача подав відзив повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що сума компенсації втрат частини доходу не компенсує втрат від реального ринкового знецінення коштів, та не покриває реальних матеріальних втрат позивача від знецінення коштів. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює. Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05.04.2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 05 липня 2017 року, по справі № 332/634/17 було встановлено, що при звільнені ОСОБА_1 14.05.2012 року, відповідачем у день звільнення, не були виплачені усі суми, що належали йому від підприємства, зокрема, невиплачена заробітна плата за еквівалентну кількість робочих годин часу невикористаного домашнього відпочинку у сумі 14 924 грн. Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність. Остаточний розрахунок на підставі рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя від 05.04.2017 року у сумі 14 924,25 грн. (без урахування податків), з позивачем ОСОБА_1 було здійснено 26.08.2020 року шляхом перерахування коштів на банківський рахунок, що підтверджується випискою ПАТ КБ «Приватбанк» від 28.08.2020 року №5VB0V0T5Q90IHHFB. Середній заробіток розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі Порядок № 100). Згідно із абз. 3 п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата визначається, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Абзацом 3 пункту 3 Порядку № 100 встановлено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки. Згідно із п. 5 Порядку нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин). Довідкою ПАТ «Українська залізниця» наданою разом із листом від 25.06.2020 року №ВФ-07/73 підтверджується, що розмір середньоденної заробітної плати позивача із розрахунку за два місяці, що передують місяцю звільнення, складає 180,36 грн. Вказана довідка видана відповідачем за підписами уповноважених осіб, за формою та змістом відповідає вимогам процесуального закону до письмових доказів, не оспорювалась сторонами на предмет допустимості, є належною до предмету доказування у даній справі. З урахуванням викладеного, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем порушено трудові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Визначаючи розмір, суд першої інстанції виходив з того, що сума компенсації позивачу за невикористані дні домашнього відпочинку як надурочну роботу (14 924,25 грн.), яка встановлена рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05.04.2017 року, є більш ніж у двадцять шість разів меншою ніж визначена сума середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (393 829,70 грн.). Крім того, суд першої інстанції врахував, що на користь ОСОБА_1 з АТ «Українська залізниця» стягнута також сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку їх виплати, у розмірі 14924,25 грн., розрахована на підставі ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Таким чином, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд першої інстанції, обґрунтовано вважав справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 1524 04,20 грн. Зазначена сума розрахована виходячи з того, що кошти, присуджені ОСОБА_1 рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05.04.2017 року, виплачено АТ «Українська залізниця» 25.08.2020 року. Отже, з моменту винесення рішення у відповідача виник безпосередній обов`язок на сплату боргу. Тому саме за цей період з 05.04.2017 р. по 25.08.2020 р., який становить 845 робочих днів, суд вважає доцільним присудити компенсацію працівнику, тобто 845 робочих днів * 180,36 грн. середній заробіток ОСОБА_1 . Доводи відповідача про те, що у затримці виплати заборгованості була відсутня вина підприємства, оскільки позивач продовжував працювати на підприємстві відповідача, але тільки у іншому структурному підрозділі, тому останній мав можливість у будь-який момент провести розрахунок з позивачем та сплатити борг по невиплаченому при звільнення розрахунку, суд першої інстанції правильно визначив, як безпідставними.. Відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати». Відповідно до п. 4 вказаного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Оскільки, сума заборгованості по заробітній платі за рішенням суду була виплачена ОСОБА_1 за вираховуванням податків, у зв`язку із чим, розмір компенсації розраховується з суми 12 014,02 грн. та із застосуванням коефіцієнту 1,645 обчисленого із індексів інфляції з червня 2012 року по липень 2020 року, який застосовується до заборгованості по заробітній платі, яка виникла в травні 2012 року, та виплачена в серпні 2020 року. Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір компенсації становить 19763,06 грн. (12014,02 * 1,645). Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, а саме щодо визначення розміру компенсації, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвоката Губарєвої Яни Анатоліївни залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2021 року по цій справі залишити без змін. Дата складання повної постанови 12 липня 2021 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: В.Ю. Бєлка Судді: С.В. Кухар Е.А. Онищенко