Постанова 4804 № 229/533/20

Єдиний унікальний номер 229/533/20 Номер провадження 22-ц/804/3004/20 Єдиний унікальний номер 229/533/20 Номер провадження 22-ц/804/3004/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Халаджи О. В. суддів: Космачевської Т.В., Никифоряка Л.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні в м. Бахмут апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 08 липня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі (суддя Грубник О.М,, повний текст судового рішення складено 14 липня 2020 року), В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі. Просила стягнути на її користь з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 15 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 12233,71 грн., грошову компенсацію за 22 дні невикористаної щорічної відпустки у сумі 5161,86 грн., вихідну допомогу у сумі 6466,76 грн, всього у розмірі 23862,33 грн.; суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з березня 2017 року по липень 2017 року на нараховану заробітну плату за березень - липень 2017 року в розмірі 5704,16 грн.; суму винагороди за підсумками роботи за 2016 рік в розмірі 52,5 % від місячної тарифної ставки за грудень 2016 року у розмірі 2422,35 грн. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 08 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь позивачки ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період березень 2017 року липень 2017 року в сумі 24441грн. 28 коп. без утримання податку й інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь позивачки ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період березень 2017 року липень 2017 року у розмірі 4585 грн.53 коп. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. В іншій частині позову відмовлено. Із вказаним судовим рішенням не погодилась представник відповідача ОСОБА_2 , та подала апеляційну скаргу в якій зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів скарги вказує, що з 16 березня 2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. У зв`язку із захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів ПАТ «Укрзалізниця», розташованих, зокрема, у містах Донецьку, у відповідача з 20 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства(кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. За цим фактом порушено кримінальне провадження за ознаками ст. 341 КК України. Висновком торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьку. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлені неправомірними діями третіх осіб, майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться, зокрема на території м. Донецьк перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Вказані форс мажорні обставини унеможливили виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно статей 47, 83, 115, 116 КЗпП України. Нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатного розпису, розцінок та норм праці, табеля обліку використання робочого часу, розпорядження про надбавки та премії, за умови, що господарська діяльність здійснювалась. ОСОБА_2 , просила рішення Дружківського міського суду Донецької області від 08 липня 2020 року скасувати, в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за період з 16.03.2017 року по 17.07.2017 року, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Від ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно п. 2 ч.1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі спір виникає із трудових відносин та ціна позову становить, 31987,87 грн. тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (2102*100=210 200), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 підтверджено, що позивачка ОСОБА_1 працювала на посаді електромеханіка дільниці машиніста компресорних установ 4 розряду бригади з обслуговування вагонних групи Посту електричної централізації станції Ясинувата Східного відправлення Лінійно-Виробничої дільниці сигналізації, централізації та блокування Донецьк Північний -Ясинувата Макіївка - Пасажирський Виробничого підрозділу «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку» Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». 17 липня 2017 року була звільнена у зв`язку зі скороченням штату відповідно до наказу № 8892/ДН-ос від 10 липня 2017 року за п.1 ст. 40 п.1 КЗпП України. З розрахунків заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року вбачається, що нараховано в березні 2017 року всього 5279,13 грн., до виплати 4197,87 грн., в квітні 2017 року всього 3917,18 грн., до виплати 3114,87 грн., в травні 2017 року всього 3917,18 грн. до виплати 3114,87 грн., в червні 2017 року всього 985,45 грн., до виплати 783,62 грн., в липні 2017 року всього 12404,90 грн., до виплати 9928,83 грн. Вказані розрахунки заробітної плати відповідають вимогам ст. 110 КЗпП України. Обидві сторони визнали факт отримання позивачкою ОСОБА_1 у касі дирекції м. Лиман заробітної плати за першу половину березня 2017 року у сумі 2062,56 грн. Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки позивач перебувала у трудових відносинах, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, проте при звільненні не отримала всі належні їй виплати, то вона має права на отримання всіх належний їй при звільненні сум. Такий висновок суду є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності. Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Сторонами визнано, що останньою виплатою ОСОБА_1 був аванс за першу половину березня 2017 року, що підтверджується відомістю на виплату грошей № 7 в розмірі 2593,81 грн. (до виплати 2062,56 грн.), (а.с.57-58). Суд першої інстанції вірно прийняв до уваги надані позивачем табуляграми, оскільки вони не мають суперечностей та не викликають у суду сумнівів, щодо їх достовірності і дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі. Документів які б підтверджували відсутність заборгованості перед позивачем по заробітній платі, відповідачем не надано. Також вірним є висновок суд першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації при звільненні. Пунктами 20, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Таким чином позивачем не пропущено строку звернення до суду з даним позовом. Крім того, ОСОБА_1 має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою виплати розрахунку при звільненні, яка відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» мала бути виплачена відповідачем відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, визначеному чинним законодавством. Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Порядок та підстави компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати регулюється Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», з метою реалізації якого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Відповідно до п. 4 вказаного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Судова колегія погоджується з розміром компенсації, визначеної судом першої інстанції, яка розраховується з суми 4585,53 грн. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач вимог закону про повний розрахунок при звільненні не дотримався, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася, внаслідок цього існує заборгованість по заробітній платі та іншим платежам. Доводи апеляційної скарги про те, що підставою для виплати заробітної плати та інших виплат є первинні документи і у зв`язку з відсутністю первинних документів нарахування заробітної плати здійснити не можливо не підтверджені належними доказами та є безпідставними, оскільки діючим законодавством саме на роботодавця покладений обов`язок своєчасно провести всі розрахунки та вжити всі необхідні заходи для збереження первинної бухгалтерської документації підприємства. До компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку. Доводи про те, що надані позивачем документи не можуть бути належними доказами наявності заборгованості по заробітній платі, правильно судом не прийняті до уваги, оскільки надані позивачем документи мають підписи посадових осіб. Вважаючи надані позивачем документи неналежними доказами, відповідач не надав інших будь-яких доказів, які б спростовували їх належність. Посилання на те, що нарахування заробітної плати було припинено у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця», викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей та відсутністю первинних документів для нарахування заробітної плати судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги, оскільки зазначене не ґрунтується на вимогах діючого законодавства та встановлених обставинах. За вказаних обставин доводи відповідача про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для відмови в задоволені позову, відповідачем не надано. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги, апеляційну скаргу треба залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення. Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 08 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 21 жовтня 2020 року. Судді: О.В. Халаджи Т.В. Космачевська Л.П. Никифоряк