Постанова 4804 № 236/2485/20

Єдиний унікальний номер 236/2485/20 Номер провадження 22-ц/804/3388/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Халаджи О. В. суддів: Азевича В.Б., Новікової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні в м. Бахмут апеляційні скарги ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 та Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 вересня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати (суддя першої інстанції Саржевська І.В., повний текст рішення складено 11 вересня 2020 року), В С Т А Н О В И В: 29 липня 2020 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати. Просив стягнути на користь позивача з відповідача заборгованість по заробітній платі за березень - липень 2017 року в сумі 29306,44 грн. та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати в сумі 6900,77 грн., а всього 36207,21 грн. Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за квітень 2017 року у сумі 1456,48 грн., за травень 2017 року 728,24 грн., за червень 2017 року 910,29грн., за липень 2017 року 19798,67 грн., а всього - 22 893,6 гривень, та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 5 147,85грн. Зобов`язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_2 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства на користь держави судовий збір в розмірі 651,20 гривень. Із вказаним рішенням не погодився представник позивача ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу. Вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати не виплаченими позивачу суми заробітної плати за березень 2017 року суперечить положенням Порядку формування та подання страхувальником звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 року. Враховуючи положення п.1-2 Розділу IV зазначеного порядку сам по собі звіт Додаток 4, на підставі якого формується індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) не містить даних про виплату заробітної плати позивачу. Крім того наголошує, що жодних документів, які б підтверджували виплату заробітної плати позивачу за березень 2017 року до суду першої інстанції не надавались. ОСОБА_1 просив рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 вересня 2020 року змінити у частині відмови у стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, а також компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Також із вказаним рішенням не погодилась представник АТ «Українська залізниця» Семигук Н.В., та подала апеляційну скаргу в якій зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів скарги вказує, що Указом Президента України від 15 березня 2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. У зв`язку із захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів ПАТ «Укрзалізниця», розташованих, зокрема, у містах Донецьку, у відповідача з 20 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. За цим фактом порушено кримінальне провадження за ознаками ст, 341 КК України. Висновком торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьку. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлені неправомірними діями третіх осіб, майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться, зокрема на території м. Донецьк перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Вказані форс мажорні обставини унеможливили виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно статей 47, 83, 115, 116 КЗпП України. Нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатного розпису, розцінок та норм праці, табеля обліку використання робочого часу, розпорядження про надбавки та премії, за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Представник відповідача ОСОБА_3 просила рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 вересня 2020 року скасувати в частині задоволених позовних вимоги. Відзиви на апеляційні скарги не надходили. Згідно п. 2 ч.1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі спір виникає із трудових відносин та ціна позову становить, 36207,21 грн. тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (2102*100=210 200). а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_2 з 11 липня 2016 року по 17 липня 2017 року працював на посаді бригадира (звільненого) з поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд 6 розряду дільниці з поточного утримання колії № 4 ВП» Іловайська дистанція» колії» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 10-18). Наказом начальника Донецька дирекція залізничних перевезень від 17 березня 2017 року № 236/ДНД було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року. Копія наказу була витребувана судом на підставі ухвали судді від 30.07.2020 за клопотанням позивача(а.с39-40), але оригінал вказаного наказу на теперішній час знаходиться на непідконтрольній українській владі території, наявність якого підтверджується та не спростовується представником відповідача у відповіді на ухвалу суду про витребування доказів(а.с.83). Згідно з Наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору № 9300/ДН-ОС від 10 липня 2017 року ОСОБА_2 з 17 липня 2017 року звільнений з посади бригадира (звільненого) з поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд 6 розряду дільниці з поточного утримання колії № 4 ВП» Іловайська дистанція» колії» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в його трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (а.с. 84). В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_2 має право на виплату компенсації за 39 днів відпустки та одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано. Трудова книжка позивача за вказаний період не містить даних щодо припинення трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблений відповідачем. Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі. Позивачем надані суду в підтвердження не виплаченої заробітної плати розрахункові листи (табулеграми) за період з березня 2017 року по липень 2017 року, в яких зазначені суми: всього нараховано/до виплати: березень 6412,76/5099,33 грн., квітень 1456,48/1158,10 грн., травень 728,24/579,08 грн., червень 910,29/723,84 грн., липень (з урахування компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги) 19798,67/15527,22 грн. (а.с. 26-30). До розрахунку заробітної плати за березень липень 2017 року за розрахунковими листами (табулеграмами) входить оплата простоїв (код 340). Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Згідно ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відмовляючи в задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що з Індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 вбачається, що страхові внески за березень 2017 року сплачені в повному обсязі, що свідчить про виплату позивачу заробітної плати. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновки, що відповідач не надав доказів, які б спростували відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати. Апеляційний суд частково погоджується з висновками суду першої інстанції. Закон України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України. Згідно з висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що підприємство працювало в умовах АТО до 2017 року і зобов`язане було передбачити всі можливі обставини, які б перешкоджали подальшій діяльності структурних підрозділів, задля чого повинно було приймати всі заходи для того, щоб мати на території Україні всі первинні бухгалтерські документи для оплати працівників, а тому в даному випадку відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати. За змістом частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Проте висновки суду першої інстанції в частині відмови в стягненні заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року ґрунтуються на припущеннях з приводу того, що Товариство безумовно дотрималося чинного законодавства щодо внесення відомостей до ПФУ і добросовісного виконання вимог законодавства з приводу черговості дій з безпосередньої виплати заробітної плати працівникам та внесення відомостей до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за звітний період з 01 березня по 31 березня 2017. Факт внесення відомостей до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за звітний період з 01 березня по 31 березня 2017 року, які містяться в довідці по формі ОК-5, слід оцінювати у сукупності з іншими встановленими обставинами щодо виплати працівникові коштів в розмірі, що визначений в розрахунку за березень 2017 року. Наявні у справі докази спростовують зміст довідки по формі ОК-5 покладеної судом в основу свого рішення в частині висновків, які стали предметом апеляційного оскарження. В підтвердження таких висновків апеляційного суду свідчить також та обставина, що згідно відомостей з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_2 за березень 2017 року становить 6412,76 грн. Зазначена сума узгоджується з наданою позивачем табуляграмою за березень 2017 року. Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що позивач отримав заробітну плату за першу половину березня 2017 року, що підтверджується довідкою про доходи видатковим касовим ордером від 26.10.2017. ОСОБА_2 було нараховано у березні 2017 року 2804,69 грн. (до видачі 2230,25 грн.). Тобто відповідач фактично не заперечував обставин з приводу того, що Товариство виплатило заробітну плату позивачу тільки за першу половину березня 2017 року як аванс в сумі 2804,69 грн. (а.с.74,76). Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи яким, згідно положень статті 174 ЦПК України є також відзив на позовну заяву. Інших належних та допустимих доказів на спростування наданих позивачем доказів та на відсутність заборгованості перед позивачем за березень 2017 року відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано. Враховуючи те, що відповідачем було виплачено позивачу заробітну плату за першу половину березня 2017 року, заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року, виходячи із нарахованої зарплати в табуляграмі та індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), складає 3608,07 грн. (6412,76-2804,69). З огляду на те, що відповідач не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, в строки, встановлені частиною 1 статті 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства, як при звільненні так і на час розгляду справи судом, апеляційний суд доходить висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року з АТ «Українська залізниця», яка становить 3608,07 грн. Що стосується позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то суд виходить з наступного. Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків ї виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20.12.1997 року № 1427. Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші. У рішенні Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20.12.1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 23.04.1999 року № 692) компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток. Вимогу позивача про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плита, слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 981,39 (3608,07х0,272). З урахуванням зазначеного, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року у сумі 3608,07 грн., та компенсацію за втрату частини заробітної плати у сумі 981,39 грн. Стовно апеляційної скарги АТ «Українська залізниця», слід зазначити наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 передбачено, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 було надано розрахунок оплати середньомісячної заробітної плати (розрахунковий), згідно якого вихідна допомога становить 5691,98 грн. (а.с.75), проте при стягненні з відповідача на користь позивача суми грошової допомоги при звільненні даний доказ не було враховано. Згідно наданої ОСОБА_2 , табуляграми, вбачається, що йому належить до сплати вихідна допомога у розмірі 8472,25 грн. (а.с.30) проте, такий розрахунок відрізняється від наданого відповідачем, в якому зазначено, що вихідна допомога становить 5697,98 грн. (а.с.67). Отже, сума вихідної допомоги при звільненні підлягає зменшенню до 5697,98 грн. Оскільки суми стягнення заборгованості за липень 2017 року зменшена,то підлягає перерахунку сума компенсації втрати частини грошових доходів. Відповідно до ст. 3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів). Компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2017 року у сумі 1456,48 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 388,88грн. (1456,48 х 0,267 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з травня 2017 року по липень 2020 року). Компенсація втрати частини грошових доходів за травень 2017 року у сумі 728,24 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 185,70грн. (728,24 х 0,255 коефіцієнта приросту споживчих цін за період з червня 2017 року по липень 2020 року). Компенсація втрати частини грошових доходів за червень 2017 року у сумі 910,29 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 217,56грн. (910,29 х 0,239 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з липня 2017 року по липень 2020 року). Компенсація втрати частини грошових доходів за липень 2017 року у сумі 17024,40 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 3745,36 грн. (17024,40 х 0,220 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з серпня 2017 року по липень 2020 року). Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за квітень - липень 2017 року, складає 4506,58грн. (388,88 +185,70 +217,56 + 3745,36). Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини грошових доходів у сумі 4506,58 грн., відповідно позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. Зазначена сума компенсації втрати частини грошових доходів підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст. 18, ст. 162.1.3, ст. 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач. Враховуючи, що суд першої інстанції правильно вирішив позов по суті, але при визначенні суми заборгованості заробітної плати невірно провів розрахунок, рішення суду в цієї частині підлягає зміні. Такий висновок суду є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Доводи апеляційної скарги про те, що підставою для заробітної плати та інших виплат є первинні документи і у зв`язку з відсутністю первинних документів нарахування заробітної плати здійснити не можливо є безпідставними, оскільки діючим законодавством саме на роботодавця покладений обов`язок своєчасно провести всі розрахунки та вжити всі необхідні заходи для збереження первинної бухгалтерської документації підприємства. До компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку. Доводи про те, що надані позивачем документи не можуть бути належними доказами наявності заборгованості по заробітній платі, правильно судом не прийняті до уваги, оскільки надані позивачем документи мають підписи посадових осіб. Вважаючи надані позивачем документи неналежними доказами, відповідач не надав інших будь-яких доказів, які б спростовували їх належність. Посилання на те, що нарахування заробітної плати було припинено у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця», викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей та відсутністю первинних документів для нарахування заробітної плати судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги, оскільки зазначене не ґрунтується на вимогах діючого законодавства та встановлених обставинах. За вказаних обставин доводи відповідача про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для відмови в задоволені позову, відповідачем не надано. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Так, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови в стягненні заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, за березень 2017 року з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року в розмірі 1971,71 грн, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, за березень 2017 року в сумі 536,30 грн, та зміні в частині розподілу судових витрат. Також підлягає частковому задоволенню апеляційна скарга АТ «Українська залізниця», а рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 вересня 2020 року зміні в частині стягнення суми заробітної плати за липень 2017 року та компенсації за втрату частини заробітної плати. Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивач звільнений від сплати судового збору за подачу позову на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VII. Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно із частиною 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. При подачі апеляційної скарги позивача звільнено від сплати судового збору. Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у 1695,88 грн. Оскільки апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, з держави на користь відповідача підлягає частковому відшкодуванню судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 162,35 грн. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційні скарги ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 та Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 вересня 2020 року скасувати в частині відмови в стягненні заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, за березень 2017 року та в частині стягнення на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі за липень 2017 року та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати змінити. Позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в частині відмови в стягненні заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, за березень 2017 року, задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року у сумі 3608 (три тисячі шістсот вісім) гривень 07 копійок та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 981 (дев`ятсот вісімдесят одну) гривню 39 копійок. зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі за липень 2017 року у сумі 17024 (сімнадцять тисяч двадцять чотири) гривні 40 копійок та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 4506 (чотири тисячі п`ятсот шість) гривень 58 копійок. зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. В іншій частині рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 вересня 2020 року залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) в дохід держави витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та переглядом у суді апеляційної інстанції в сумі 1695 (одну тисячу шістсот дев`яноста п`ять) гривень 88 копійок. Компенсувати Акціонерному товариству «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір у сумі 162 (сто шістдесят дві) гривні 55 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 16 грудня 2020 року. Судді: О. В. Халаджи В.Б. Азевич Г.В. Новікова