Постанова 4804 № 236/3607/19

Єдиний унікальний номер 236/3607/19 Номер провадження 22-ц/804/298/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 січня 2020 року м. Бахмут Донецька область Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Канурної О.Д., суддів: Космачевської Т.В., Соломахи Л.І., за участю секретаря судового засідання Самойленко Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 05 листопада 2019 року у цивільній справі № 236/3607/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі (суддя першої інстанції Саржевська Ірина Віталіївна), - В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він з 27.06.1991 перебував у трудових відносинах з відповідачем до 17.07.2017, був звільнений з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України. За період праці позивача з березня 2017 року по 17.07.2017 року на посаді машиніста електровоза заробітна плата відповідачем нарахована, але не виплачена, а саме: березень 2017 4687,09 грн.; квітень 2017 342,06 грн.; травень 2017 662,74 грн.; червень 2017 855,15 грн.; липень 2017 31411,82 грн., а всього 37958,86 грн. Позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на його користь нараховану, але невиплачену заробітну плату у розмірі 37958,86 грн. (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів); допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у межах суми платежу за один місяць (за березень 2017 в розмірі 4687,09 грн.); судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 05 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 37958,86 грн. Зобов`язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць. Із вказаним рішенням суду не погодився відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» та подав апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до Донецького апеляційного суду. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що не погоджується з вищезазначеним рішенням частково, вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, не в повній мірі з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме: за період з 01.03.2017 року по 15.03.2017 року позивачу ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата та обліковується на балансі структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця». Щодо нарахування заробітної плати за період з 16.03.2017 року по 17.07.2017 року, то з 16.03.2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.02.2017 року № 62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів. Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно АТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьк. З 20.03.2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі в м. Донецьк, перебувають у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин не переробної сили) є 20 березня 2017 року. Відповідач просив Донецький апеляційний суд скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 05.11.2019 року по справі № 236/3607/19 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01.03.2017 по 17.07.2017 року, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 13 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та надано позивачу по справі строк для надання відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі до 27 грудня 2019 року. Копії ухвал про відкриття апеляційного провадження учасниками справи отримані (а.с. 81,82,90), копія апеляційної скарги відповідача позивачем по справі отримана (а.с. 81). До Донецького апеляційного суду надійшов відзив від позивача по справі (а.с. 83-86). У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що вважає рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 05 листопада 2019 року законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги відповідача безпідставними, виходячи з наступного. Право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпПУ, Законом України «Про оплату праці». Науково-практичний висновок Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, який засвідчує форс-мажорні обставини, не є підставою для звільнення відповідача від сплати заборгованості по заробітній платі. Позивач просить Донецький апеляційний суд рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 05 листопада 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача відхилити. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 08 січня 2020 року справу призначено до розгляду на 29 січня 2020 року. В судове засідання апеляційного суду представник відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» не з`явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 97). В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 не з`явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 98). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 20.07.2016 року по 17.07.2017 року працював на посаді машиніста електровозу дільниці з обслуговування локомотивів ВП «Ясинуватське локомотивне депо» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Згідно з Наказом (розпорядження) про припинення трудового договору № 5455/ДН-ОС від 10.07.2017 ОСОБА_1 з 17.07.2017 звільнений з посади машиніста електровозу дільниці з обслуговування локомотивів ВП «Ясинуватське локомотивне депо» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. Зазначений наказ видано структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 81 день відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1. Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за № 735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. 21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця». «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, які зазначені в розрахунках заробітної плати за березень-липень 2017 року, які позивачем надані до суду. Право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що за період з 01.03.2017 року по 15.03.2017 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата та обліковується на балансі структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», є безпідставними, оскільки відповідачем не надано доказів того, що вказана заборгованість виплачена позивачу. Як вбачається із частини 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 вказаної вище статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до частини 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Відповідно до частини 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати, є безпідставними, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Як вбачається із частини 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Суд наголошує, що відповідно до норм ст. ст. 115,116 КЗпП України, саме роботодавець повинен довести, що здійснив з працівником повний розрахунок у відповідності до норм законодавства. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції помилково не застосував Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року до вимоги по стягненню заробітної плати, є безпідставними, оскільки Науково-правовий висновок підтверджує події, які відбуваються в Україні в зоні проведення АТО (ООС), який в сукупності з іншими доказами, що маються в матеріалах справи, підтверджують відсутність вини відповідача в несвоєчасному розрахунку з робітниками внаслідок вказаних подій. Що стосується виплати заробітної плати, то відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено. Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Апеляційний суд вважає, що позивач надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача. На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 05 листопада 2019 року і задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» немає. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 05 листопада 2019 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку, як така, що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: Повний текст постанови складений 29 січня 2020 року Суддя: О.Д.Канурна