Постанова 4804 № 234/280/20

Єдиний унікальний номер 234/280/20 Номер провадження 22-ц/804/2091/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Єдиний унікальний номер 234/280/20 Номер провадження 22-ц/804/2091/20 10 червня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Никифоряка Л.П., Новікової Г.В. учасники справи: позивачка: ОСОБА_1 представник позивачки: ОСОБА_2 представник позивачки: ТОВ «Юридична компанія «Гарант правосуддя» відповідач: акціонерне товариство «Українська залізниця» відповідач: акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" представник відповідача: ОСОБА_3 розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсацій при звільненні - за апеляційною скаргою акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03 квітня 2020 року, повний текст якого складено суддею Михальченко А.О. в м. Краматорськ в приміщенні Краматорського міського суду Донецької області 03 квітня 2020 року, в незазначений у справі час - ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ У січні 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати. В обґрунтування вимог зазначила, що 19.07.2016 р. відбулась реорганізація структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом злиття, та її було переведено до виробничого підрозділу «Станція Іловайськ» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця». 15.03.2017 р. в.о. начальника регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» видано наказ № 384-11 від 15.03.2017 р. «Про встановлення простою». 10.07.2017 р. структурним підрозділом «АТ «Українська залізниця» видано наказ № 4017/ДН-ОС про її звільнення з 17.07.2017 р. на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, з яким її ознайомлено особисто, та у якому зазначено про виплату компенсації за 36 днів відпустки та одноразової грошової допомоги у розмірі 1 середньомісячного заробітку. У день звільнення відповідач з нею повного розрахунку не провів, як наслідок має непогашену заборгованість із заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати. З урахуванням викладеного, просила стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01.03.2017 р. по 17.07.2017 р. у сумі 20851 грн. 47 коп. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та зборів, та компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв`язку із порушенням термінів її виплати у сумі 4342 грн. 05 коп. без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ 03 квітня 2020 року рішенням Краматорського міського суду Донецької області позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати задоволено частково. -Стягнуто з відповідача заборгованість по заробітній платі з березня по липень 2017 р. у сумі 18 881,06 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня шість копійок). -Зобов`язано відповідача при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. -Стягнуто з відповідача суму компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у сумі 2124,01 грн. (дві тисячі сто двадцять чотири гривні 1 копійка). Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивачки заборгованості по заробітній платі за один місяць - березень 2017 року у розмірі 1604,81 грн. (одна тисяча шістсот чотири гривні 81 копійка). -У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. -Вирішено питання про розподіл судових витрат. КОРОТКИЙ ЗМІСТ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем через свого представника подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивачки. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що з 16.03.2017 року в зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ "Українська залізниця" та виробничих підрозділів, підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного автомобільного сполучення, відповідно до рішення РНБО України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеки України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року №62/2017 року, нарахування заробітної плати було припинено. Підтвердженням наявності заборгованості по заробітній платі є первинні бухгалтерські документи, які в даному випадку відсутні, так які залишилися на непідконтрольній території. Адміністративна будівля відповідача була захоплена невідомими особами (детально про це зазначено у висновку ТПП). Зазначає, що заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. Звертає увагу, що заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 04 травня 2020 року від представника позивачки - адвоката Лаврищева В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає, що посилання відповідача на відсутність первинної документації, на підставі якої здійснюються нарахування заробітної плати, не відповідає обставинам справи. Відповідач має юридичну адресу на підконтрольній українській владі території та не надав жодних доказів того, що документація з питань трудових відносин із позивачем знаходиться у м. Донецьк або іншій території проведення АТО. Обов`язок щодо збереження даної документації покладений саме на роботодавця. Також представник зазначив, що єдиним належним та достатнім документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) є сертифікат Торгово-промислової палати України, між тим, відповідачем надано лише Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України, проте ці документи не є тотожними. Аналізуючи матеріали справи, норми чинного законодавства та посилаючись на рішення судів вищої інстанції у аналогічних правовідносинах, зазначив, що судом першої інстанції обґрунтовано визнано належними та допустимими доказами надані позивачкою розрахунки заборгованості по заробітній платі ( а.с.132-136). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 25 193, 52 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено. Позивачка звернулась до Краматорського міського суду Донецької області з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсацій при звільненні. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815. Позивачем, на підтвердження не виплаченої заробітної плати, надані суду розрахункові листи (табуляграми) за період з березня по липень 2017 року, видані ВП ДС Іловайськ ДН Донецьк РФ «Дон. зал» (ЄДРПОУ 40150216), в яких зазначені суми нарахованої позивачу заробітної плати до виплати. Так, згідно розрахунку заробітної плати за березень 2017 року, позивачу нараховано 3988,57 грн., з яких: оплата почасовиків 1695,53 грн. (за фактично відпрацьовані 79 годин), вечірні (14 годин) 60,09 грн, доплата за роботу в св. д. 171,70 грн., доплата за роботу в ніч (16 годин) 137,36 грн., винагорода за вислугу (79 годин) 678,21 грн, матеріальна допомога, що має систематичний характер 72,96 грн., оплата простоїв (61 година) 872,72 грн., заохочення ювілейна дата 300 грн. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкового внеску та іншого 3171,65 грн. Згідно розрахунку (табуляграми) заробітної плати за квітень 2017 року ОСОБА_1 нараховано 2344,56 грн., з яких оплата простою (146 годин) 2301,67 грн., матеріальна допомога, що має систематичний характер 42,89 грн. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого 1864,35 грн. Згідно розрахунку (табуляграми) заробітної плати за травень 2017 року ОСОБА_1 нараховано 1395,39 грн., з яких оплата простою (88 годин) 1369,86 грн., матеріальна допомога, що має систематичний характер 25,53 грн. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого 1091,61 грн. Згідно розрахунку (табуляграми) заробітної плати за червень 2017 року ОСОБА_1 нараховано 829,77 грн., з яких оплата простою (52 години) 814,59 грн., матеріальна допомога, що має систематичний характер 15,18 грн. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого 659,81 грн. Згідно розрахунку заробітної плати за липень 2017 року позивачу нараховано 12293,18 грн., з яких: компенсація за відпустку 6343,56 грн., оплата простою (7 годин) 100,73 грн., матеріальна допомога, що має систематичний характер 120,07 грн. та вихідна допомога при звільненні 5728,82 грн. Сума до виплати після утримання податку з доходів, профспілкових внесків та іншого 9917,51 грн. Як вбачається з довідки про доходи від 02.03.2020 р., наданої в.о. начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», позивачу була нарахована заробітна плата за першу половину березня 2017 р. у сумі 1970,41 грн., утримано 403,57, до видачі 1566,84 грн., які вона отримала 13.07.2017 р. в касі м. Лиман, що підтверджується її підписом на відомості про виплату грошей № 27 за березень 2017 р., а за період з квітня по липень 2017 р. заробітна плата не нараховувалась через відсутність первинних документів, а тому заборгованість по заробітній платі позивача ОСОБА_1 за період березень - липень 2017 р. відсутня. Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за формою ОК-5, яка була витребувана ухвалою суду від 28.01.2020 р. із Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області, позивачу ОСОБА_1 за березень 2017 р. була нарахована сума заробітку для нарахування пенсії, у сумі 3988,57 грн., що відповідає розміру нарахованої заробітної плати за цей місяць, зазначеному в табуляграмі за березень 2017 року, які подані позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, з квітня по травень 2017 року нарахування відсутні. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КзпП, Законом України «Про оплату праці», позивачка знаходилася з відповідачем в трудових відносинах до липня 2017 року, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, при звільненні не отримала усі належні їй платежі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Частиною 1 ст. 94 КЗпП України передбачено, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати. Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. У ст. 30 Закону України «Про оплату праці» міститься аналогічна норма, доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. На підставі ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, відповідно до якої, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При винесенні рішення суд першої інстанції обґрунтовано прийняв розрахунки заборгованості заробітної плати, зроблені з відповідних табуляграм та інші документи, надані позивачкою, визнав їх належними, допустимими та прийнятними доказами. Докази надані позивачкою, оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог чинного законодавства. Також судом обґрунтовано прийнято до уваги довідку про доходи позивачки № 432/2 від 02.03.2020 року, надану відповідачем, із якої вбачається, що за березень 2017 року ОСОБА_1 було нараховано 1970, 41 грн, до видачі-1566, 84 грн та відомость на виплату грошей № 27 за березень 2017 року, відповідно до якої позивачка отримала заробітну плату за першу половину березня 2017 року в сумі 1566, 84 грн., про що наявний її підпис у графі «одержав»., визнано її належним, допустимим та прийнятним доказом. Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в розмірі 18 881,06 (20 851,47-1970,41). Доводи відповідача відносно того, що заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах не приймаються з огляду на наступне. За частиною 1 ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Наказом начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17.03.2017 року №236/ДНД було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 (а.с.69). Відповідно до розрахункових листів за період з березня по липень 2017 року, позивачці нараховувалася заробітна плата з урахуванням днів простою (а.с.13-17). Факт простою підтверджено відповідним наказом структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17.03.2017 року №236/ДНД та наданими позивачкою розрахунковими рахунками, з яких вбачається, що нарахування заробітної плати проводилося з урахуванням простою. Таким чином, рішення в частині наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, вимогам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає. Відповідно до ст. 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці`компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати`підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4). Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати». Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Відповідно до пунктів 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4). Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5). Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно дост. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці»,Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. Отже, враховуючи зазначені норми законодавства та взявши до уваги перераховану заборгованість за березень 2017 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка має право на стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати частково. Доводи відповідача, про відсутність первинної документації, що унеможливлює нарахування позивачу сум, щодо яких виник спір, не приймаються з огляду на те, що обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на роботодавці, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати. Типові форми первинного обліку використовуються з метою обліку використання робочого часу усіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час та інших показників, необхідних для складання форм державних статистичних спостережень з праці. Зокрема, типова форма N П-5 "Табель обліку використання робочого часу" надається як рекомендована для застосування і використовується як формалізований набір показників у складі первинного обліку підприємства щодо використання робочого часу, необхідний для заповнення форм державних статистичних спостережень з праці. Крім того, як вказано в Постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 243/5469/17, провадження № 61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України, на який посилається представник відповідача не звільняє відповідача від обов`язку виплатити працівнику заборгованість з оплати праці, а лише підтверджує відсутність вини підприємства у несвоєчасній виплаті заробітної плати. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.368, 369, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: А.В. Гапонов Судді: Л.П.Никифоряк Г.В.Новікова