Постанова 4818 № 643/11335/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «06» липня 2021 року м. Харків справа № 643/11335/20 провадження № 22ц/818/3440/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б. за участю секретаря Дмитренко А.Ю. учасники справи: скаржник ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , старший державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ляхова Т.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 04 березня 2021 року в складі судді Харченко А.М. в с т а н о в и в: У липні 2020 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на рішення старшого державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ляхової Тетяни Борисівни. Скарга мотивована тим, що на виконанні Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у провадженні старшого державного виконавця Ляхової Т.Б. знаходиться виконавче провадження № 8130451 з примусового виконання виконавчого листа № 2-46547/04, виданого Московським районним судом міста Харкова 11 листопада 2004 року на підставі рішення Московського районного суду міста Харкова від 04 жовтня 2004 року про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3 . Вказав, що про існування зазначеного судового рішення та виконавчого провадження про стягнення з нього аліментів йому не було відомо до квітня 2020 року. Лише 21 травня 2020 року його представник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 8130451, та він дізнався, що виконавче провадження відкрито ще 25 листопада 2004 року. За період з 20 вересня 2004 року по 11 жовтня 2017 року у нього утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 100 721,65 грн. Зазначив, що матеріали виконавчого провадження не містять заяви стягувача ОСОБА_2 чи її представника. Виконавчий лист пред`явлено до виконання 23 жовтня 2004 року на підставі заяви Московського районного суду міста Харкова. Оскільки суд є неналежним суб`єктом пред`явлення виконавчого документа, вказаний виконавчий лист ніколи не пред`являвся до виконання, а всі дії, вчинені у виконавчому провадженні № 8130451, є незаконними. Дії суду щодо направлення на адресу виконавчої служби виконавчого листа не могли бути підставою для прийняття рішення державним виконавцем про відкриття виконавчого провадження. Крім того, відповідна заява суду в матеріалах виконавчого провадження так само відсутня. Вказав, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 25 листопада 2004 року відсутній підпис посадової особи, яка її винесла, а саме державного виконавця Брусенцової Я.В., тому вона не створює юридичних наслідків через змістовну неповноту. Також, у матеріалах виконавчого провадження відсутній супровідний лист, який би підтверджував факт направлення державним виконавцем копії постанови про відкриття виконавчого провадження. Зазначив, що 14 квітня 2020 року державним виконавцем у зв`язку з наявністю у нього заборгованості зі сплати аліментів, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, прийняті постанови про встановлення тимчасового обмеження його у праві полювання, у праві керування транспортними засобами, у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та у праві виїзду за межі України. Вказав, що повноваження виконавця щодо встановлення тимчасових обмежень боржника можуть бути застосовані лише у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що перевищує суму відповідних платежів за шість (після 28 серпня 2018 року - чотири) місяців, яка виникла після набрання законної сили новою редакцією статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» (тобто, після 06 лютого 2018 року). На заборгованість зі сплати аліментів, яка існувала у боржника до 06 лютого 2018 року, її розмір та тривалість накопичення, вказана новація законодавства не розповсюджується. Вказав, що існуюча станом на 20 вересня 2017 року заборгованість не може впливати і враховуватись при визначенні підстав для застосування державним виконавцем обмежень. У зв`язку з цим, оскаржувані постанови винесені державним виконавцем без достатніх підстав. Також, посилався на продовження процесуальних строків у зв`язку із запровадженням карантину, зокрема, строку звернення зі скаргою. Просив: скасувати постанову державного виконавця відділу виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Харкова Я.В. Брусенцової (без номера) про відкриття виконавчого провадження від 25 листопада 2004 року на підставі виконавчого листа № 2 - 46547/04, виданого Московським районним судом міста Харкова 11 листопада 2004 року на підставі рішення Московського районного суду міста Харкова від 04 жовтня 2004 року, яке набрало законної сили 05 листопада 2004 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у розмірі ј частини з усіх видів заробітку, починаючи з 20 вересня 2004 року (виконавче провадження № 8130451); скасувати постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ляхової Т.Б. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 14 квітня 2020 року у виконавчому провадженні № 8130451; скасувати постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ляхової Т.Б. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 14 квітня 2020 року у виконавчому провадженні № 8130451; скасувати постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ляхової Т.Б. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 14 квітня 2020 року у виконавчому провадженні № 8130451; скасувати постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ляхової Т.Б. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 14 квітня 2020 року у виконавчому провадженні № 8130451. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04 березня 2021 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, у якій просив ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити його скаргу. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що виконавче провадження відкрито за заявою суду, а не стягувача. Постанова про відкриття виконавчого провадження не містить підпису виконавця. Докази направлення сторонам копії постанови про відкриття виконавчого провадження у матеріалах виконавчого провадження відсутні. З 2004 по 2020 рік не було вчинено жодних виконавчих дій. Підставою для прийняття постанов від 14 квітня 2020 року про застосування тимчасових обмежень до боржника була заборгованість, що утворилась за період з 20 вересня 2004 року по 11 жовтня 2017 року, тоді як норма закону, що передбачає можливість застосування виконавцем таких обмежень, набула чинності лише 06 лютого 2018 року. Заборгованість станом на 11 жовтня 2017 року не може враховуватись та бути підставою для застосування відповідних обмежень прав боржника. Суд першої інстанції виявляв упередженість при розгляді скарги, однак заявлений відвід не задоволено. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про тимчасові обмеження прав боржника відповідають вимогам закону. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2004 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 аліменти у розмірі ј частини з всіх видів заробітку на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , починаючи з 20 вересня 2004 року; стягнуто з ОСОБА_1 державне мито в розмірі 51,00 грн (а. с. 7). Рішення є чинним. 11 листопада 2004 року Московським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 2-46547/04 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі ј частини всіх видів заробітку на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , починаючи з 20 вересня 2004 року (а. с. 24-25). 11 листопада 2004 року Московським районним судом м. Харкова направлені виконавчі листи про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та державного мита в доход держави для виконання за територіальністю до Відділу державної виконавчої служби Київського району м. Харкова (а. с. 8). Постановою державного виконавця відділу виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Харкова Брусенцової Я.В. від 25 листопада 2004 року на підставі заяви Московського районного суду м. Харкова про примусове виконання виконавчого документу № 2-46547/04 від 11 листопада 2004 року відкрито виконавче провадження. Копію постанови вирішено направити сторонам виконавчого провадження і органу, який видав виконавчий документ (а. с. 30). Виконавче провадження № 8130451 з виконання виконавчого листа № 2-46547/04, виданого 11 листопада 2004 року Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина, перебувало у провадженні старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ляхової Т.Б. У Єрмоленка О.О. утворилась заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 14 квітня 2020 року за період з 20 вересня 2004 року по 11 жовтня 2017 року склав 100 721,65 грн. У зв`язку із наявністю вказаної заборгованості державним виконавцем внесені відомості до Єдиного реєстру боржників, а також 14 квітня 2020 року винесено наступні постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника: у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами, у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (а. с. 22-23, 27-29). Як вбачається з листа начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 12 лютого 2021 року № 14795, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки закінчився період, передбачений для даного виду стягнення. Заборгованість з аліментів склала 100 721,65 грн (а. с. 72). Із доступних відомостей автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що виконавче провадження № 8130451 щодо ОСОБА_1 завершено. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконання судового рішення здійснює суд. За змістом статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом. Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили. У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін. У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції на час відкриття виконавчого провадження передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) в інших передбачених законом випадках. Пунктом 3.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, чинної на час відкриття виконавчого провадження передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в пункті 1.1 цієї Інструкції, на підставі виконавчого документа; за заявою прокурора в разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; при надходженні виконавчих документів: із судів щодо справ про стягнення аліментів, про відшкодування збитків, завданих злочином, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я або втратою годувальника, про стягнення грошових сум з посадових осіб, винних у незаконному звільненні чи переведенні працівників або в невиконанні рішення суду про поновлення на роботі, про конфіскацію майна, а також про стягнення сум до державного бюджету; із відділів державної виконавчої служби та інших органів (посадових осіб), яким згідно з законом надане право приймати рішення, що підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку; в інших випадках, передбачених законом. Частинами 1 та 5 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції на час відкриття виконавчого провадження передбачено, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред`явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. Частиною 1 статті 27 Закону передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією. Пунктом 3.6.2 вищезазначеної Інструкції визначено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (додаток 7). У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 7 днів, а рішень про примусове виселення - 15 днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій. При цьому вказується дата виконання. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів з ОСОБА_1 відкрито постановою державного виконавця відділу виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Харкова Брусенцової Я.В. від 25 листопада 2004 року та на даний час завершено. Оскаржуючи постанову про відкриття виконавчого провадження, ОСОБА_1 зазначав, що її прийнято на підставі заяви суду, а не стягувачки особисто, тобто без належних підстав. Проте, доводи ОСОБА_1 щодо неналежного пред`явника виконавчого листа є необґрунтованими, оскільки відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, що надійшов від суду, відповідало вимогам чинного на час відкриття виконавчого провадження, зокрема, пункту 3.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5. Державний виконавець не мав права не відкривати виконавче провадження, оскільки виконавчий лист стосувався стягнення аліментів. Також, у відповідності до чинного на час відкриття виконавчого провадження законодавства копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлялась простою кореспонденцією. Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови, у ній вказано про її направлення боржнику. Отже, підстав вважати, що права боржника є порушеними, не вбачається. Крім того, відсутність у виконавчому провадженні копії супровідного листа та повідомлення про вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, як і відсутність підпису державного виконавця свідчать про дії з приводу виконання виконавчого провадження або про бездіяльність державного виконавця, що не є предметом розгляду в даній справі, оскільки скаржник просив визнати протиправною та скасувати саму постанову про відкриття виконавчого провадження, а не оскаржував дії чи бездіяльність державного виконавця. Вимоги скарги ОСОБА_1 в частині оскарження постанов про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, у праві керування транспортними засобами, у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у праві виїзду за межі України від 14 квітня 2020 року, також є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання зі сплати заборгованості за аліментами не припиняється з припиненням зобов`язання сплати самих аліментів. 06 лютого 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким внесено зміни до ряду законодавчих актів, у тому числі й до Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, посилено відповідальність платників аліментів у разі допущення заборгованості, введено відповідні заходи та порядок їх застосування з наданням відповідних повноважень державному виконавцю. Вимогами частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції на час винесення державним виконавцем постанов від 14 квітня 2020 року, передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Встановивши, що у боржника виникла заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, розмір якої перевищує сукупну суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець правомірно винесла постанови про обмеження боржника у праві виїзду за межі України, керування транспортними засобами, полювання, користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії до погашення заборгованості зі сплати аліментів. Державний виконавець, яка зобов`язана вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, при винесенні оскаржуваних постанов діяла в межах наданих їй законом повноважень. Посилання ОСОБА_1 на те, що підставою для прийняття постанов від 14 квітня 2020 року була заборгованість, що утворилась за період з 20 вересня 2004 року по 11 жовтня 2017 року, тоді як норма закону, що передбачає можливість застосування виконавцем таких обмежень, набула чинності лише 06 лютого 2018 року, та заборгованість станом на 11 жовтня 2017 року не може враховуватись та бути підставою для застосування відповідних обмежень прав боржника, є безпідставними. Санкції вказаної статті застосовані державним виконавцем після набрання чинності даним Законом. Аналізуючи норми права, якими керувалась державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов, вбачається, що достатньою підставою для застосування тимчасових обмежень є встановлення факту наявності заборгованості за певний період, передбачений законом та в певному розмірі. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року у справі № 639/1140/18-ц (провадження № 61-6208 св 19) вказано, що «посилання касаційної скарги на те, що оскільки закон зворотної дії в часі не має, то строк несплати аліментів за шість місяців для винесення постанови державного виконавця повинен був обчислюватися з дня набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» у відповідній редакції, тобто з 06 лютого 2018 року, не заслуговують на увагу, так як підставами для винесення постанови, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» є саме наявність заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилася після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців». Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 грудня 2019 року у справі № 697/141/14-ц, провадження № 61-19422св19; від 29 січня 2020 року у справі № 137/2081/18, провадження № 61-11040св19. Крім того, відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Згідно частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 не звертався до суду із відповідною заявою щодо оспорювання заборгованості зі сплати аліментів, обчисленої державним виконавцем. Доказів погашення заборгованості зі сплати аліментів боржником не надано. З огляду на вказане, виходячи з розміру заборгованості ОСОБА_1 , державним виконавцем правильно застосовані заходи впливу, передбачені частиною дев`ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», яка не встановлює часу виникнення заборгованості. Посилання ОСОБА_1 щодо того, що суддя суду першої інстанції був упередженим, на підставі чого йому заявлено відвід, який безпідставно не задоволено судова колегія відхиляє, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що суддя суду першої інстанції виявляв при розгляді справи особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Обставини, на які скаржник посилався як на підстави для відводу судді, не є такими у розумінні закону, та не дають підстав уважати наявними сумніви в неупередженості та об`єктивності судді, адже незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не є підставою для відводу. Об`єктивних даних, які свідчили б про наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді суду першої інстанції, не вбачається. Отже, заявлений скаржником відвід не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду. Оскільки ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. У зв`язку з тим, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, підстави для розподілу судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1. ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 04 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 08 липня 2021 року.