Ухвала КЦС ВС № 643/11335/20

Ухвала 12 жовтня 2021 року м. Київ справа № 643/11335/20 провадження № 61-14390ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Терещенком Дмитром Володимировичем, на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 04 березня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 липня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ляхової Тетяни Борисівни, стягувач - ОСОБА_2 , ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ляхової Т. Б., стягувач - ОСОБА_2 . Скарга мотивована тим, що на виконанні Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження № 8130451 з примусового виконання виконавчого листа № 2-46547/04, виданого 11 листопада 2004 року Московським районним судом м. Харкова на виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2004 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, починаючи з 20 вересня 2004 року. Про існування судового рішення про стягнення аліментів та виконавчого провадження йому стало відомо лише у травні 2021 року після ознайомлення представника з матеріалами виконавчого провадження № 8130451. З матеріалів виконавчого провадження він дізнався, що 25 листопада 2004 року державним виконавцем відділу виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Харкова Брусенцовою Я. В. винесено постанову № _/7 (без номера) про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2-46547/04, виданого 11 листопада 2004 року Московським районним судом м. Харкова на виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2004 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, починаючи з 20 вересня 2004 року. Після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у нього утворилася заборгованість зі сплати аліментів за період часу з 20 вересня 2004 року до 11 жовтня 2017 року, сукупний розмір якої відповідно до розрахунку від 14 квітня 2020 року склав 100 721,65 грн. Зазначав, що матеріали виконавчого провадження не містять заяви стягувача ОСОБА_2 (або її представника) про відкриття виконавчого провадження, а виконавчий лист пред`явлено до виконання 23 жовтня 2004 року на підставі заяви Московського районного суду м. Харкова. Вважав, що суд є неналежним суб`єктом пред`явлення виконавчого документа до виконання, вказаний виконавчий лист ніколи не пред`являвся до виконання, а всі дії, вчинені у виконавчому провадженні № 8130451 є незаконними. Дії суду щодо направлення на адресу виконавчої служби виконавчого листа не могли бути підставою для прийняття рішення державним виконавцем про відкриття виконавчого провадження. Крім того, постанова про відкриття виконавчого провадження від 25 листопада 2004 року не містить підпису державного виконавця Брусенцової Я. В., тому не створює юридичних наслідків через змістовну неповноту. Також у матеріалах виконавчого провадження відсутні докази направлення державним виконавцем копії постанови про відкриття виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження. 14 квітня 2020 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ляховою Т. Б. через наявність у нього заборгованості зі сплати аліментів, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, було винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження його у праві полювання; у праві керування транспортними засобами; у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та у праві виїзду за межі України у межах виконавчого провадження № 8130451. Вказував, що повноваження державного виконавця щодо встановлення тимчасових обмежень боржника можуть бути застосовані лише у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що перевищує суму відповідних платежів за шість (після 28 серпня 2018 року - чотири) місяців, яка виникла після набрання законної сили новою редакцією статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» (після 06 лютого 2018 року). На заборгованість зі сплати аліментів, яка існувала у боржника до 06 лютого 2018 року, її розмір та тривалість накопичення, вказана новація законодавства не розповсюджується. Вважав, що існуюча станом на 20 вересня 2017 року заборгованість зі сплати аліментів не може впливати та враховуватися при визначенні підстав для застосування державним виконавцем обмежень. У зв`язку з цим, оскаржувані постанови винесені державним виконавцем без достатніх підстав. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: - скасувати постанову державного виконавця відділу виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Харкова Брусенцової Я. В. (без номера) про відкриття виконавчого провадження від 25 листопада 2004 року № 8130451 на підставі виконавчого листа № 2-46547/04, виданого 11 листопада 2004 року Московським районним судом м. Харкова на виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2004 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, починаючи з 20 вересня 2004 року; - скасувати постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ляхової Т. Б. від 14 квітня 2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання у виконавчому провадженні № 8130451; - скасувати постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ляхової Т. Б. від 14 квітня 2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у виконавчому провадженні № 8130451; - скасувати постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ляхової Т. Б. від 14 квітня 2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії у виконавчому провадженні № 8130451; - скасувати постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ляхової Т .Б. від 14 квітня 2020 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України у виконавчому провадженні № 8130451. Щодо строку звернення до суду зі скаргою, посилався на продовження процесуальних строків у зв`язку із запровадженням на території України карантину. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ляхової Т. Б., стягувач - ОСОБА_2 відмовлено. У серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Терещенком Д. В., на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 04 березня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 липня 2021 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті відправлена до Верховного Суду 23 серпня 2021 року. Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 вересня 2021 року заявнику поновлено строк на касаційне оскарження судового рішення, а касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Терещенком Д. В., залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати документ, що підтверджує його сплату. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання. У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 вересня 2021 року. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 04 березня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»). Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2004 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з всіх видів заробітку, починаючи з 20 вересня 2004 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 11 листопада 2004 року Московським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 2-46547/04 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 20 вересня 2004 року. 11 листопада 2004 року Московським районним судом м. Харкова направлено вказаний виконавчий лист для виконання до Відділу державної виконавчої служби Київського району м. Харкова. 25 листопада 2004 року державним виконавцем відділу виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Харкова Брусенцової Я. В. на підставі заяви Московського районного суду м. Харкова про примусове виконання виконавчого документу № 2-46547/04 від 11 листопада 2004 року відкрито виконавче провадження № 8130451. Копію вказаної постанови направлено сторонам виконавчого провадження та на адресу органу, який видав виконавчий документ. Виконавче провадження № 8130451 з примусового виконання виконавчого листа № 2-46547/04, виданого 11 листопада 2004 року Московським районним судом м. Харкова перебувало у провадженні старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ляхової Т. Б. Під час примусового виконання рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2004 року державним виконавцем 14 квітня 2020 року було складено розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період часу з 20 вересня 2004 року до 11 жовтня 2017 року, сукупний розмір якої склав 100 721,65 грн. У зв`язку з наявністю вказаної заборгованості державним виконавцем було внесено відомості до Єдиного реєстру боржників та 14 квітня 2020 року винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника: у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами, у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Листом начальника Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 12 лютого 2021 року № 14795 повідомлено, що державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку із закінченням періоду, передбаченого для даного виду стягнення. Заборгованість зі сплати аліментів склала 100 721,65 грн. Щодо оскарження постанови державного виконавця відділу виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Харкова Брусенцової Я. В. (без номера) про відкриття виконавчого провадження від 25 листопада 2004 року № 8130451 Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (у редакції, чинній на час винесення державним виконавцем постанови від 25 листопада 2004 року ) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) в інших передбачених законом випадках. Пунктом 3.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (у редакції, чинній на час винесення державним виконавцем постанови від 25 листопада 2004 року) визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в пункті 1.1 цієї Інструкції, на підставі виконавчого документа; 2) за заявою прокурора в разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) при надходженні виконавчих документів: із судів щодо справ про стягнення аліментів, про відшкодування збитків, завданих злочином, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я або втратою годувальника, про стягнення грошових сум з посадових осіб, винних у незаконному звільненні чи переведенні працівників або в невиконанні рішення суду про поновлення на роботі, про конфіскацію майна, а також про стягнення сум до державного бюджету; із відділів державної виконавчої служби та інших органів (посадових осіб), яким згідно з законом надане право приймати рішення, що підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку; 4) в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до частини першої, п`ятої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (у редакції, чинній на час винесення державним виконавцем постанови від 25 листопада 2004 року) державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред`явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. Частиною 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (у редакції, чинній на час винесення державним виконавцем постанови від 25 листопада 2004 року) передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією. Встановивши вказані обставини, районний суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції,дійшов обґрунтованого висновку про те, що державним виконавцем було виконано вимоги Закону України «Про виконавче провадження» при відкритті виконавчого провадження, у тому числі, щодо надіслання сторонам виконавчого провадження відповідної постанови, тому підстав для скасування постанови державного виконавця відділу виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Харкова Брусенцової Я. В. (без номера) про відкриття виконавчого провадження від 25 листопада 2004 року № 8130451 відсутні. При цьому суд апеляційної інстанції правильно відхилив доводи заявника, які є аналогічними з доводами його касаційної скарги, про відсутність підпису державного виконавця у постанові про відкриття виконавчого провадження та відсутність у виконавчому провадженні копії супровідного листа та повідомлення про вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки наведені доводи можуть бути підставою для звернення заявника до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця. У вимогах скарги ОСОБА_1 порушував питання щодо визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, а не оскаржував дії чи бездіяльність державного виконавця. Щодо оскарження постанов старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ляхової Т. Б. від 14 квітня 2020 року про встановлення тимчасового обмеження його у праві полювання; у праві керування транспортними засобами; у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та у праві виїзду за межі України у межах виконавчого провадження № 8130451 06 лютого 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким внесено зміни до ряду законодавчих актів, у тому числі, до Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, посилено відповідальність платників аліментів у разі допущення заборгованості, введено відповідні заходи та порядок їх застосування з наданням відповідних повноважень державному виконавцю. Згідно із частиною дев`ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час винесення державним виконавцем постанов від 14 квітня 2020 року) визначено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Відповідно до частини третьої статті 195 Сімейног кодексу України розмір заборгованості за аліментами обчисляється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Згідно із частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Ураховуючи викладене, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли до правильного висновку про те, що державний виконавець, який діяв виключно у межах своїх повноважень та вимог Закону України «Про виконавче провадження», зобов`язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і у повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Встановивши, що за боржником рахується заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, розмір якої перевищує сукупну суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець правомірно виніс постанови про встановлення тимчасового обмеження його у праві полювання; у праві керування транспортними засобами; у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та у праві виїзду за межі України у межах виконавчого провадження № 8130451 до погашення заборгованості зі сплати аліментів. Достатньою підставою для застосування тимчасових обмежень є встановлення державним виконавцем факту наявності заборгованості за певний період, передбачений законом та у певному розмірі. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 639/1140/18-ц (провадження № 61-6208св19). Крім того, апеляційний суд правильно вказав, що ОСОБА_1 не звертався до суду із заявою щодо оспорювання заборгованості зі сплати аліментів, обчисленої державним виконавцем. Посилання касаційної скарги ОСОБА_1 на те, що оскільки закон зворотної дії в часі не має, то строк несплати аліментів за шість місяців для винесення постанови державного виконавця повинен був обчислюватися з дня набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» у відповідній редакції, тобто з 06 лютого 2018 року, не заслуговують на увагу, оскільки підставами для винесення постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», є саме наявність заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилася після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. З огляду на зміст оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Терещенком Дмитром Володимировичем, на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 04 березня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 липня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ляхової Тетяни Борисівни, стягувач - ОСОБА_2 відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Р. А. Лідовець І. А. Воробйова Ю. В. Черняк