Постанова 4855 № 640/691/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/691/19 Головуючий у І інстанції - Келеберда В.І. Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В.,Степанюка А.Г., за участю секретаря Кондраток А.В., розглянувши в порядку письмового провадженя апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , внаслідок чого, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо переведення його пенсії з одного виду на інший з 09 липня 2018 року та відмови у переведенні на пенсію по інвалідності з дати її встановлення, а саме - з 06 червня 2018 року, зобов`язано ГУ ПФУ в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з дати її встановлення Центральною медико-санітарною експертною комісією згідно з тимчасовою довідкою №59 від 06 червня 2018 року, та провести відповідний перерахунок призначеної пенсії по інвалідності з урахуванням раніше виплачених сум. В подальшому, у зв`язку з невиконанням судового рішення, позивачем 19.03.2021 подано до суду першої інстанції заяву про встановлення судового контролю відповідно до ст.382 КАС України, в якій заявник, серед іншого, просить суд за наслідками розгляду звіту, у разі підтвердження невиконання та (або) неналежного виконання судового рішення, накласти на керівника ГУ ПФУ штраф.До того ж, заявлено альтернативну вимогу щодо встановлення способу виконання судового рішення шляхом стягнення з боржника нарахованих коштів у сумі 4794,98 грн., у разі визнання обставин, що істотно ускладнюють його виконання. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року у задоволені цієї заяви відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що порядок перерахунку за минулий час призначених пенсій, не отриманих з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, включає як безпосередньо нарахування суми такої не отриманої пенсії, так і фактичну виплату такої не отриманої суми без обмеження будь-яким строком та, більше того, з компенсацією втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати, тобто в даному випадку, у зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду, встановлення судового контролю, на переконання заявника, є необхідною мірою для захисту його прав. Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, при цьому, позивачем подано клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, відмовляючи у задоволені заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції зазначив, що судом не встановлено перешкод, які б заважали позивачу реалізувати своє право на звернення до виконавчої служби щодо примусового виконання рішення,а заявником не зазначено обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.Крім того, судом першої інстанції зауважено, що встановлення судового контролю є правом суду в розумінні ст. 382 КАС України, а встановлення зміни способу і порядку виконання судового рішення не може мати на меті зміну судового рішення по суті. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з оглядну на наступне. Так, статтею 1291 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Також, відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Питання встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах регулюється статтею382 КАС України, якою передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави для висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 235/7638/16-а. Суд звертає увагу, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»). При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження`передбачено порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень. Як вбачається з матеріалів справи,відповідач листом від 19.02.2021 повідомив позивача, що відповідно до Порядку ведення обліку рішень суду у Реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою № 20-1, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №640/691/20 обліковується в реєстрі удових рішень за №76541 (а.с. 133). Відповідно до витягу з вказаного Реєстру,рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №640/691/20 обліковується в реєстрі удових рішень за №76236 (а.с. 163), тобто вбачається динаміка щодо його виконання. Відповідно до п.п. 4, 5 п. 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування та виплату пенсій; здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» . Тобто, пенсійні виплати здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від територіального органу Пенсійного фонду України. Відповідно до ч.1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Згідно із п.п. 20, 29 Бюджетного кодексу України, взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства. Як зазначив Верховний Суд в постанові від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, невиконання судового рішення ГУ ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Тобто, виплата позивачу заборгованості можлива за умови виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми. У свою чергу, доказів того, що відповідач створює перешкоди для виконання рішення, матеріали справи не містять. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність необхідності встановлення судового контролю. Щодо встановлення способу виконання судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Як вбачається ззаяви позивача, фактично він просить встановити спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення з відповідача нарахованих коштів у сумі 4794,98 грн., проте питання виплати зазначених коштів не було предметом судового розгляду у цій справі. В свою чергу, встановлення зміни способу і порядку виконання судового рішення не може мати на меті зміну судового рішення по суті, а має забезпечити порядок виконання судового рішення шляхом визначення послідовності і змісту виконавчих дій державним виконавцем, а також прав і обов`язків суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Таким чином, зміна або встановлення порядку чи способу виконання рішення, не змінює змісту резолютивної частини та не змінює спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи, отже заява позивача і в цій частині задоволенню не підлягає. Колегія суддів ураховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Водночас, згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі RuizTorija v. Spain від 09.12.1994 року, статтю 6 пункт 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З огляду на викладене, наведені позивачем аргументи щодо необхідності вжиття спірних процесуальних заходів є непереконливими, а ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 378 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. УхвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель А.Г. Степанюк