Постанова Донецький апеляційний суд № 219/7771/20

Єдиний унікальний номер 219/7771/20 Номер провадження 22-ц/804/1428/21 Головуючий у 1 інстанції Конопленко О.С. Єдиний унікальний номер 219/7771/20 Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/1428/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2021 року Донецький апеляційний суд в складі: судді-доповідача Папоян В.В. суддів Агєєва О.В., Мальованого Ю.М., за участю секретаря Гуляєва М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 березня 2021 року цивільну справу №219/7771/20 за позовом ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, (головуючий у 1 інстанції суддя Конопленко О.С., повний текст рішення складено 10 березня 2021 року), В С Т А Н О В И В : У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 31 липня 2018 року, актовий запис № 1281. За життя її матері належав гараж, що підтверджується випискою з рішення № 347/2 виконкому Артемівської міської ради народних депутатів від 20 вересня 1989 року, яким було задоволено заяву ОСОБА_2 та надано дозвіл на переоформлення за нею автогаражу АДРЕСА_1 . Відповідно до Технічного паспорту на гараж (машино-місце) № НОМЕР_1 , він складається безпосередньо з приміщення гаражу А1 та підвалу а2. Вона єдиним спадкоємцем після смерті матері та з метою оформлення спадкових прав позивач звернулася до приватного нотаріуса Бахмутського міського нотаріального округу Бойко Я.С. Проте, їй було відмовлено оскільки за життя мати не оформила належним чином право власності на зазначений вище гараж, та надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 07 серпня 2020 року. Окрім позивача інших спадкоємців не має. У зв`язку з наведеним позивачка просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на гараж № НОМЕР_1 площею 34,80 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який складається з гаражу А1 та підвалу а2. Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 березня 2021 року у задоволенні позову було відмовлено. Не погодившись з зазначеним рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів зазначає, що належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на споруду, а не на час смерті спадкодавця, у даному випадку відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, та положеннями ЦК УРСР. За змістом вказаних нормативних актів підставою виникнення права власності на нерухоме майно був сам факт його побудови з додержанням вимог вказаного законодавства. До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні прав власності. Збудований гараж став власністю матері позивачки по завершенню його будівництва у 1988 році. Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, у якій він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування зазначив, що земельна ділянка для будівництва гаражу не надавалася та не відводилася, перевірка дотримання вимог щодо будівельних стандартів не здійснювалася, Дані щодо реєстрації документів, які надають право для виконання будівельних робіт, відсутні. Крім того, зазначено, що дозвіл надавався на встановлення металевого гаражу, однак фактично побудовано капітальний гараж. Отже, гараж фактично є самочинно побудованим. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги у повному обсязі. Інші особи, які приймають участь у справі у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 1281. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді нерухомого майна, яке належало останній за життя. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , як донька померлої та ОСОБА_3 , як чоловік померлої. Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про народження, свідоцтва про реєстрацію шлюбу та свідоцтва про смерть і не спростовуються сторонами. Відповідно до виписки з рішення виконкому Артемівської міськради народних депутатів № 347/2 від 20 вересня 1989 року, ОСОБА_2 , дозволено переоформити автогараж АДРЕСА_1 , з громадянина ОСОБА_4 . Документ містить закреслення та виправлення. З копії генерального плану розташування гаражів у кварталі між АДРЕСА_3 , вбачається, що ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Артемівської міськради депутатів трудящих № 335 від 02 серпня 1978 року, дозволено встановлення гаражу № НОМЕР_1 , у кварталі між АДРЕСА_3 . Відповідно до примітки на плані дозволена встановлення металевого гаражу. Та відповідно до рішення виконкому Артемівської міськради народних депутатів № 347/2 від 20 вересня 1989 року на генеральному плану розташування гаражів у кварталі між АДРЕСА_3 плані зроблено приписи, що ОСОБА_2 дозволено переоформити автогараж. 21 липня 2020 року за заявою ОСОБА_1 , ПП «Фірма «Інженер» виготовлено технічний паспорт на гараж (машино-місце) № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_2 , згідно якого гараж побудований з цегли та бетонного фундаменту. 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 , як спадкоємець після смерті ОСОБА_2 у встановлений законодавством строк звернулась до Приватного нотаріуса Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області із заявою про прийняття спадщини. Того ж дня ОСОБА_3 надав до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини після смерті своєї дружини - ОСОБА_2 28 листопада 2018 року приватним нотаріусом Бойко Я.С., було заведено спадкову справу № 90/2018 після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 61454554 сформованою 28 серпня 2020 року. З копії спадкової справи № 90/2018 року вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_1 21 березня 2020 року видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Постановою приватного нотаріуса Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області Бойко Я.С. від 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж за номером АДРЕСА_1 , оскільки спадкоємцем не подано документ, що підтверджує право власності на спадковий гараж. Відповідно до звіту № ІN100820-001 про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки, ринкова вартість гаражу, загальною площею 34,80 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складає 30 746 грн 00 коп., при цьому згідно долучених до звіту фотографій гаражу вбачається, що він побудований з цегли. За таких обставин, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що спадкодавець за час свого життя не оформив та не набув у встановленому порядку права власності на спірний гараж, то вказаний гараж не увійшов до складу спадщини в якості окремого об`єкту нерухомого майна, а тому підстави для визнання права власності на гараж за спадкоємцем відсутні. Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги щодо помилковості такого правового висновку суду, оскільки як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами та надав їм належну оцінку. Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду, земельну ділянку. Відповідно до роз`яснень викладених у п.п.7; 8 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК) до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини. Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність). Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації. Таким чином, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, у тому числі автомобільний гараж є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку, однак у справі, яка переглядається, відсутні докази набуття спадкодавцем за життя такого права, а тому підстав для задоволення позову немає. У матеріалах справи наявний технічний паспорт на об`єкт нерухомості, на якій позивач посилається, як на підставу набуття права власності станом на 1988 рік, проте з його копії убачається, що технічний паспорт виготовлено ПП «Фірма «Інженер» 21 липня 2020 року за заявою ОСОБА_1 . Апеляційний суд не приймає посилання апеляційної скарги, що спірний гараж ні є самочинним будівництвом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК); за особою власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК). У ЦК УРСР 1963 року також містилося положення щодо самовільного будівництва, зокрема статтею 105 передбачено, що господарські і побудові будівлі і споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотним відхиленням від проекту підлягають знесенню. Згідно зі ст. 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель. Таким чином, з системного аналізу наведених норм убачається, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень. Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою. Позивач наполягає, що спірний гараж побудовано у 1988 році з дотримання вимог законодавства, чинного на той час, проте у матеріалах справи відсутній як технічний паспорт на гараж від 1988 року так і документ, який підтверджував би право власності або право користування спадкодавця на земельну ділянку, на якій він розміщений. Відповідно до виписки з рішення виконкому Артемівської міськради народних депутатів № 347/2 від 20 вересня 1989 року, ОСОБА_2 , дозволено переоформити автогараж АДРЕСА_1 , з громадянина ОСОБА_4 . Проте з рішення виконкому не убачається, що дозвіл на переоформлення стосується капітального будівництва. З генерального плану розташування гаражів у кварталі між АДРЕСА_3 , вбачається, що ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Артемівської міськради депутатів трудящих № 335 від 02 серпня 1978 року, дозволено встановлення металевого гаражу АДРЕСА_3 . З відповіді Бахмутської міської ради наданої у відповідь на адвокатський запит убачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_3 для будівництва індивідуального гаражу №232 ОСОБА_5 не надавалась. Водночас згідно з технічним паспортом на гараж (машино-місце) № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , гараж побудований з цегли та бетонного фундаменту. Документів щодо надання дозволу на відповідне будівництво та відведення земельної ділянки з цією метою, не надано. Матеріалами справи не підтверджується, що позивачу, або спадкодавцю за життя надавалася на праві власності або користування земельна ділянка для розміщення будівлі. Дозвіл на проведення будівельних робіт в встановленому законодавством порядку ними не одержувався. Питання щодо надання дозволу та прийняття в експлуатацію побудованого приміщення повинно вирішуватися у встановленому чинним законодавством порядку і законом не передбачено вирішення цього питання судом. Таким чином, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції правильно виходили із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами набуття у передбаченому законом порядку спадкодавцями права власності на спірне майно, що виключає можливість визнання за позивачем право власності в порядку спадкування. Решта доводів апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесене з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Судді: В.В. Папоян О.В. Агєєв Ю.М.Мальований Повний текст постанови складено 07 липня 2021 року Суддя-доповідач В.В. Папоян