Постанова 4803 № 204/5467/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5856/23 Справа № 204/5467/22 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А.І. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 серпня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Паромової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2023 року в цивільній справі номер 204/5467/22 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, третя особа державний нотаріус Крупська Лариса Вікторівна, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, В С Т А Н О В И В: У серпні 2022 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом до Дніпровської міської ради, третя особа державний нотаріус Крупська Лариса Вікторівна, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивачі є дітьми ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачі разом зі своєю матір`ю, є спадкоємцями першої черги, що проживали разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, а оскільки відмови від прийняття спадщини вони не писали, то вони вважаються такими, що прийняли її. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їх мати ОСОБА_4 , внаслідок чого відкрилася спадщина, яка складається, в тому числі, з гаража, що розташований у дворі будинку АДРЕСА_1 . Вказаний гараж належав ОСОБА_3 , спадкоємцем на частину якого була його дружина ОСОБА_4 , що прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав на гараж. Позивачі прийняли спадщину після смерті батька та матері. За життя ОСОБА_4 заповіт не складала, а тому позивачі є єдиними спадкоємцями після матері. Для оформлення своїх спадкових прав на гараж позивачі в 2021 році звернулися до державного нотаріуса Крупської Л.В., яка постановами №3055/02-31, 3056/02-31, 3057/02-31 та 3058/02-31 від 09 вересня 2021 року відмовила позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину на гараж через відсутність необхідних документів відповідно до вимог п.п. 4.12, 4.14, 4.15, 4.18 п. 4 гл. 10 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Підставою для відмови є відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно, оскільки право власності на гараж за життя спадкодавці не зареєстрували. Позивачі стверджують, що у 1965 році їх батько побудував гараж по АДРЕСА_2 , що підтверджується дозволом на будівництво, який видано виконавчим комітетом Красногвардійської районної ради Дніпровської області. Після смерті батька у 2005 році спадщину прийняла мати позивачів ОСОБА_4 , але право власності на гараж за життя, у зв`язку з життєвими обставинами (тривалими хворобами, похилим віком), не оформила. Згідно з інформаційною довідкою КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» №10376 від 09 серпня 2021 року право власності на гараж по АДРЕСА_1 , не зареєстровано. Натомість, наразі належним чином оформити правовстановлюючі документи на гараж не є можливим в зв`язку зі смертю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Позивачі просили суд визнати за кожним з них право власності на частину гаражу, що знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, третя особа державний нотаріус Крупська Лариса Вікторівна, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування залишено без задоволення. Із вказаним рішенням не погодились позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подали апеляційну скаргу, просили апеляційний суд скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2023 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, та повернути справу на новий розгляд до того самого суду в іншому складі суду. Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення є необ`єктивним, необґрунтованим та винесеним із грубим порушенням матеріального та процесуального законодавства. Жоден із доводів позивачів не був врахований, вони лише продекларовані в рішенні. Суд першої інстанції не намагався аналізувати справу і давати відповіді на конкуренцію норм права в її фабулі, а вирішив просто погодись із позицією відповідача, про що свідчить дослівне відтворення письмових заперечень відповідача. Позивачами були надані усі можливі та наявні у них докази для забезпечення обґрунтованості позову. Вимог щодо належності, достатності та достовірності порушено не було. Відповідно до постанови Верховного Суду від 22 вересня 2021 року №227/3750/19 оформлення спадщини через визнання права власності судом допускається тільки за умови, якщо це право не можна захистити в нотаріальному порядку. Не враховано позиції Верховного Суду, висловлені в постановах від 31 серпня 2020 року у справі №350/1850/17 та від 22 вересня 2021 року у справі №227/3750/19. Від відповідача Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Позивачами на підтвердження права власності на спірний гараж надано суду лише рішення виконавчого комітету Красногвардійської райради депутатів працюючих №924 від 25 серпня 1965 року, яким вирішено дозволити інваліду першої групи ОСОБА_3 , проживаючому по АДРЕСА_3 побудувати гараж біля трансформаторного кіоску по АДРЕСА_4 розміром 3,5 на 4,5 м відповідно до доданої схеми. Жодного належного, достатнього та допустимого доказу того, що, по-перше, будівництво вказаного гаражу завершено, по-друге, що воно завершено до 05 серпня 1992 року, а відтак не підлягало проходженню процедури прийняття в експлуатацію та/чи до 03 серпня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв`язку з чим не підлягало державній реєстрації, по-третє, що вказаний гараж відповідає схемі рішення виконавчого комітету Красногвардійської райради депутатів працюючих №924 від 25 серпня 1965 року, а відтак пройшов технічну інвентаризацію та має технічний паспорт, а також того, що на дату звернення з вказаним позовом до суду майно взагалі існує, позивачами не надано. В судовому засіданні апеляційного суду позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та повернути справу на новий розгляд до того самого суду в іншому складі суду. В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судове засідання апеляційного суду третя особа державний нотаріус Крупська Лариса Вікторівна не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України, про що свідчить отримане 24.08.2023 року третьою особою рекомендоване повідомлення (а.с. 195). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю третьої особи. Заслухавши суддю доповідача, позивачів та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що батьками позивачів є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними копіями свідоцтв про їх народження серії НОМЕР_1 від 12 травня 1971 року та серії НОМЕР_2 , видано повторно 24 вересня 1990 року (а.с. 20, 21). Позивачкою ОСОБА_1 змінено прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 19 червня 1993 року (а.с. 22). Після розірвання шлюбу 26 березня 1996 року позивачкою залишено прізвище ОСОБА_7 (а.с. 23). ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 05 березня 2010 року (а.с. 19). ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 05 березня 2010 року (а.с. 18). З рішення виконавчого комітету Красногвардійської райради депутатів працюючих від 25 серпня 1965 року №924 вбачається, що дозволено інваліду першої групи ОСОБА_3 , проживаючому по АДРЕСА_3 , побудувати гараж біля трансформаторного кіоску по АДРЕСА_4 розміром 3,5 на 4,5 м відповідно до доданої схеми (а.с. 24-25). Рішенням Красногвардійської райради депутатів працюючих №256 від 09 березня 1966 року змінено порядкову нумерацію домоволодінь парної сторони по АДРЕСА_1 та, з-поміж іншого, змінено номер будинку АДРЕСА_5 (а.с. 36-39зв). 02 грудня 1982 року рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів №666 перейменовано АДРЕСА_6 (а.с. 40-40зв). Розпорядженням Дніпропетровського міського голови №882-р від 24 листопада 2015 року «Про перейменування топонімів м. Дніпропетровська», з-поміж іншого, перейменовано АДРЕСА_7 (а.с. 41-43). З відповіді КП «ДМБТІ» №10376 від 09 серпня 2021 року видно, що станом на 31 грудня 2012 року технічна інвентаризація та реєстрація права власності на гараж, що розташований у дворі будинку АДРЕСА_1 , не проводилася (а. с. 44). Постановою державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Крупської Л.В. від 09 вересня 2021 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку гаражу, що знаходиться по АДРЕСА_1 у дворі будинку, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 (а.с. 28-29). Постановою державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Крупської Л.В. від 09 вересня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку гаражу, що знаходиться по АДРЕСА_1 у дворі будинку, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 (а.с. 30-31). Постановою державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Крупської Л.В. від 09 вересня 2021 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку гаражу, що знаходиться по АДРЕСА_1 у дворі будинку, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_4 (а.с. 32-33). Постановою державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Крупської Л.В. від 09 вересня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку гаражу, що знаходиться по АДРЕСА_1 у дворі будинку, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_4 (а.с. 34-35). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону. У статті 15 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За змістом наведених положень закону судовому захисту підлягає порушене, не визнане або оспорюване право та інтерес. Судом встановлено, що батьками позивачів є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . 19 червня 1993 року позивачка ОСОБА_1 змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 . Після розірвання шлюбу 26 березня 1996 року позивачкою залишено прізвище ОСОБА_7 . ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . З рішення виконавчого комітету Красногвардійської райради депутатів працюючих від 25 серпня 1965 року №924 вбачається, що дозволено інваліду першої групи ОСОБА_3 , проживаючому по АДРЕСА_3 , побудувати гараж біля трансформаторного кіоску по АДРЕСА_4 розміром 3,5 на 4,5 м відповідно до доданої схеми. Рішенням Красногвардійської райради депутатів працюючих №256 від 09 березня 1966 року змінено порядкову нумерацію домоволодінь парної сторони по АДРЕСА_1 , зокрема, змінено номер будинку АДРЕСА_4 на 110. 02 грудня 1982 року рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів №666 перейменовано АДРЕСА_6 . Розпорядженням Дніпропетровського міського голови №882-р від 24 листопада 2015 року «Про перейменування топонімів м. Дніпропетровська», зокрема, перейменовано вул. Героїв Сталінграда на пр. Богдана Хмельницького. З відповіді КП «ДМБТІ» №10376 від 09 серпня 2021 року видно, що станом на 31 грудня 2012 року технічна інвентаризація та реєстрація права власності на гараж, що розташований у дворі будинку АДРЕСА_1 , не проводилася. Постановами державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Крупської Л.В. від 09 вересня 2021 року відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на відповідну частку гаражу, що знаходиться по АДРЕСА_1 у дворі будинку, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_4 . Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши на основі дослідження всіх наявних у справі доказів у їх сукупності та співставленні, їх належної оцінки, правильного визначення характеру спірних правовідносин і норм права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин,дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначивши, щопозивачами не надано суду жодного належного, достатнього та допустимого доказу як завершення будівництва спірного гаражу спадкодавцем ОСОБА_3 , так і того, що його будівництво було завершено до 05 серпня 1992 року, а відтак не підлягало проходженню процедури прийняття в експлуатацію та/чи до 03 серпня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв`язку з чим не підлягало державній реєстрації, так і того, що завершене будівництво відповідає схемі доданої до рішення виконавчого комітету Красногвардійської райради депутатів працюючих №924 від 25 серпня 1965 року, а також не проведено технічну інвентаризацію побудованого об`єкта (гаража), про що свідчить відсутність технічного паспорту. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачами не підтверджено існування вказаного майна як завершеного об`єкта будівництва, на яке спадкодавцем за життя було набуто право власності. Відповідно до ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків передбачених цим Кодексом. Наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду не спростовують, переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами, та спрямовані на переоцінку доказів у справі, що в силу вимог статті 367 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для скасування судового рішення не вбачається. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати позивачів по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повне судове рішення складено 31 серпня 2023 року. Суддя: