Постанова 4814 № 644/5402/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 644/5402/21 Номер провадження 22-ц/814/831/24Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Коротун І.В. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Притули Михайла Валерійовича на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2023 року, ухвалене суддею Яковенко Н.Л., повний текст рішення складено 12 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Галіщева О.А., про визнання права власності на гараж в порядку спадкування, - В С Т А Н О В И В: 10 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом до Харківської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Галіщева О.А., про визнання права власності на гараж в порядку спадкування, в якому просила судвизнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на гараж № НОМЕР_1 , площею 26,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є спадкоємицею майна батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказувала, що за життя ОСОБА_2 прийняв спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_3 . Також позивач зазначала, що у 1969 році ОСОБА_3 на виділеній йому земельній ділянці було збудовано гараж за адресою: АДРЕСА_1 . З метою отримання свідоцтва про право на спадщину на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , позивач звернулася із заявою до нотаріуса, проте, 24.05.2021 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Галіщева О.А. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину на гараж у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, що підтверджують факт наявності спадкового майна. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22.06.2021 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, призначено підготовче судове засідання на 12.07.2021 року о 9 год. 30 хв. (а.с. 22). Розпорядженням Голови Верховного Суду від 14 березня 2022 року №7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ окремих судів Донецької, Запорізької та Харківської областей. Відповідно до даного розпорядження, справи, які перебували у провадженні Ленінського районного суду м. Харкова та Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, підсудні Київському районному суду м. Полтави. 26.04.2023 року справа № 644/5402/21 надійшла на розгляд до Київського районного суду м. Полтави (а.с. 56). Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 02.05.2023 року справу прийнято до провадження судді Яковенко Н.Л., призначено судове засідання на 10-00 год. 12.09.2023 року (а.с. 57). Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на гараж в порядку спадкування - відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. Матеріали цивільної справи не дають можливості ідентифікувати об`єкт нерухомого майна, на який позивач просить суд визнати за нею право власності. Позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності спірного майна, а також того, що до складу спадщини, як після померлого ОСОБА_3 , так і після померлого ОСОБА_2 , входив гараж за адресою: АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Притула М.В. просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неповного дослідження судом першої інстанції доказів, неправильного встановлення обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції зазначив, що згідно ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, а право власності виникає з моменту державної реєстрації. Проте, судом не враховані обставини того, що право власності на гараж, 1969 року забудови, виникло у ОСОБА_3 у порядку інших нормативних актів, які діяли на момент набуття ним права власності, тобто на той час положення ЦК України ще не діяли. Суд також вказав, що відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій знаходиться гараж, проте, судом не враховано, що чинним земельним законодавством неможливо оформити права на земельну ділянку під гаражем без наявності безпосередньо прав на саме нерухоме майно за відповідною особою. Позивач не має можливості оформити права на земельну ділянку під цим гаражем. Позивач не погоджується з висновком суду про те, що позивачем не надано доказів наявності спірного майна, а також того, що до складу спадщини входить гараж. Щодо спадкоємства вказує, що за життя ОСОБА_2 не оформив право власності у порядку спадкування на гараж, позивач є спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 , проте, їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Щодо спадкового майна, то рішенням виконкому Орджонікідзевської райради депутатів трудящих №72/4 від 25.02.1969 року ОСОБА_3 під будівництво гаражу виділено земельну ділянку у АДРЕСА_1 . У 1969 році ОСОБА_3 було збудовано на ній гараж у відповідності до вимог чинного на той час законодавства, зокрема, ним було отримано та погоджено проект будівництва гаражу за вказаною адресою. Факт будівництва гаражу підтверджується технічним паспортом, виготовленим Харківським міським БТІ від 12.12.2006 року. Стан завершеного будівництва гаражу підтверджується висновком про технічний стан будівельних конструкцій гаража № НОМЕР_1 , складеним ТОВ «Харківбудпроект». Відповідно до звіту про оцінку об`єкта нерухомого майна гаража №1 встановлено, його стан як незадовільний, ветхий. Щодо правового обгрунтування, то посилається на законодавство, яке діяло у 1948,1963 роках з питання набуття права власності на той час. Вказує, що до 05.08.1992 року Закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Також посилається на постанову Верховного Суду України від 31.10.2018 року у справі №752/22979/17-ц щодо питання державної реєстрації на об`єкти нерухомого майна. Також у цій постанові зроблено висновок про те, що речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.012013 року, визначаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Вказує, що право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судове засідання до апеляційного суду не з`явилися учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 21.12.2023 року судових повісток та повідомлень на їх офіційні електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 133-136). 08.01.2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Притула М.В. подав апеляційному суду заяву про розгляд справи без участі позивача та представника позивача. Заяв та клопотань від відповідача про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер (а.с. 4,14,15,16). Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А. після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , 1948 року народження, відкрита спадкова справа №9/2020, із заявою про прийняття спадщини звернулася позивач ОСОБА_1 13.04.2021 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А. на ім`я ОСОБА_1 видані свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видані свідоцтва, однокімнатна квартира АДРЕСА_2 та транспортний засіб. Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Галіщевої О.А. від 24.04.2021 року відмовлено позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 26,6 кв.м. в АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт наявності спадкового майна (а.с. 17). Звертаючись до суду з даним позовом та заявляючи вимоги про визнання права власності на гараж № НОМЕР_1 , площею 26,6 кв.м. в АДРЕСА_1 , позивач обґрунтовує їх тим, що за життя ОСОБА_2 прийняв спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яким в 1969 році на виділеній йому земельній ділянці було збудовано гараж за адресою: АДРЕСА_1 . Судом першої інстанції встановлено, що державна реєстрація права власності на гараж № НОМЕР_1 та/чи № НОМЕР_2 , площею 26,6 кв.м., в АДРЕСА_1 , не здійснена. Відсутність правовстановлюючих документів на гараж не оспороює позивач у поданій до суду позовній заяві. Окрім того, матеріали цивільної справи не містять даних технічної інвентаризації станом на час вирішення справи щодо об`єкта нерухомого майна (гаража), на який просить позивач визнати право власності в поданій до суду позовній заяві. Відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухомість. Наданий позивачем до суду технічний паспорт на гараж № НОМЕР_1 (а.с. 8-9) містить дані технічної інвентаризації станом на 2006 рік, тому не може бути прийнятий судом до уваги. Окрім того, зазначений технічний паспорт у 2006 році виготовлений на ім`я ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . При вирішенні спору суд першої інстанції виходив з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За змістом ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до ст.ст. 1222, 1223, 1261, 1262 ЦК України спадкоємці визначаються за законом і за заповітом, у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом в першу чергу мають діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив, та батьки. Разом з тим, відповідно до норм ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то право власності виникає з моменту державної реєстрації. Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом даного спору є визнання за позивачем у порядку спадкування за законом права власності на гараж № НОМЕР_1 , площею 26,6 кв.м.,за адресою: АДРЕСА_1 . Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Як правильно встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи, рішенням виконкому Орджонікідзевської райради депутатів трудящих №72/4 від 25.02.1969 року ОСОБА_3 , який є батьком ОСОБА_2 , під будівництво гаражу виділено земельну ділянку розміром 4х6 м. у АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_3 проект будівництва гаражу погодити в УМА м. Харкова (а.с. 5). Як стверджує позивач ОСОБА_1 , у 1969 році ОСОБА_3 було погоджено проект будівництва гаражу (а.с. 6) та збудовано на вказаній земельній ділянці гараж у відповідності до вимог чинного на той час законодавства. Право власності на гараж ОСОБА_5 не було оформлено. Як вбачається з технічного паспорта на гараж № НОМЕР_1 (а.с. 8-9), зовнішні розміри гаража становлять 6,60х4,40 м., тобто гараж побудований з відхиленням від вище зазначених розмірів (згідно рішення виконкому Орджонікідзевської райради депутатів трудящих №72/4 від 25.02.1969 року). Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди на час закінчення будівництва спірного гаража (1969 рік) регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №

56. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. 15.10.1987 року ОСОБА_3 склав заповіт, згідно якого все належне йому майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося, та взагалі все те, що буде йому належати на день смерті та на що він буде мати право за законом, заповідає синові ОСОБА_2 (а.с. 11). При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що на правовідносини, які виникли у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , поширюються норми ЦК УРСР у редакції 18.07.1963 року. Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України в изнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Матеріали справи не містять доказів того, що син ОСОБА_2 за заповітом прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_5 , зокрема, що ним були вчинені дії по прийняттю у спадщину гаража №1 за адресою: АДРЕСА_1 , як це було передбачено нормами ЦК УРСР. Крім цього, згідно ч. 1,3 ст. 15 Закону України «Про власність», який був чинним з 15.04.1992 року та 20.06.2007 року втратив чинність у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом. По справі також не вбачається, що ОСОБА_2 після смерті батька ОСОБА_5 після набрання чинності 15.04.1992 року Закону України «Про власність», вчиняв дії щодо визнання за ним права власності на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування як на об`єкт права приватної власності померлого батька. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 - батько позивача ОСОБА_1 . Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач просить визнати за нею право власності у порядку спадкування на гараж № НОМЕР_1 , а у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії йдеться про гараж № НОМЕР_2 , ці протиріччя не усунені стороною позивача, не уточнені позовні вимоги, не надано належних доказів щодо дійсного номера гаража. Згідно довідки від 10.11.2006 року, виданої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (яка додана до апеляційної скарги), за адресою АДРЕСА_1 (гараж) рахується за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , гараж зареєстрований в ЖЕУ під №1 (а.с. 113). Колегія суддів звертає увагу на те, що додані до апеляційної скарги нові докази не можуть бути прийняті апеляційним судом на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України, яка передбачає, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Крім цього, 05.01.2024 року до апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Притули М.В. про долучення до справи доказів (довідки від 24.12.2023 року, технічного паспорта на гараж від 24.12.2023 року, витягу з Реєстру будівельної діяльності від 25.12.2023 року), у прийнятті яких апеляційний суд також відмовляє з вище вказаних підстав. Отже, по справі встановлено, що за життя ні батько ОСОБА_3 , ні його син ОСОБА_2 не оформили право приватної власності на гараж № НОМЕР_1 (чи № НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 . Відсутні докази того, що вони намагалися оформити право приватної власності на нього. Гараж є об`єктом нерухомого майна, тому після набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спірний гараж підлягав державній реєстрації шляхом внесення до Державного реєстру нерухомого майна. Оскільки ні за ОСОБА_3 , ні за ОСОБА_2 на час набрання чинності вказаним Законом не було зареєстровано право приватної власності, тому спірний гараж не входить у спадкову масу після смерті вказаних спадкодавців та не може бути об`єктом спадкового права для позивача у справі. При цьому відсутність доказів набуття спадкодавцем ОСОБА_3 нерухомого майна у власність, виключає підстави для висновків про належне, передбачене положеннями статті 549 ЦК УРСР, спадкування спадкоємцем ОСОБА_6 спірного нерухомого майна та, відповідно, і спадкоємцем ОСОБА_1 . По справі відсутні докази того, що ОСОБА_6 прийняв у спадщину гараж після смерті батька ОСОБА_3 . Згідно ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Крім цього, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що як зазначає сторона позивача в апеляційній скарзі, відповідно до звіту про оцінку об`єкта нерухомого майна гаража №1 встановлено його стан як незадовільний, ветхий, у зв`язку слід дійти висновку, що перебування об`єкту нерухомого майна у такому технічному стані виключає можливість визнання права приватної власності на нього. Наявність технічного паспорта на гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , виготовленого 12.12.2006 року, на ім`я ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не породжує право приватної власності на цей гараж. Доводи апеляційної скарги про те, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції зазначив, що згідно ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, а право власності виникає з моменту державної реєстрації, проте, судом не враховані обставини того, що право власності на гараж, 1969 року забудови, виникло у ОСОБА_3 у порядку інших нормативних актів, які діяли на момент набуття ним права власності, тобто на той час положення ЦК України ще не діяли, то ці доводи не впливають на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки ні батько ОСОБА_3 , ні його син ОСОБА_2 як спадкоємиць першої черги, у передбачений на той час порядок, не визнали за собою право приватної власності на гараж, гараж не є об`єктом спадкового права. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вказав, що відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій знаходиться гараж, проте, судом не враховано, що чинним земельним законодавством неможливо оформити права на земельну ділянку під гаражем без наявності безпосередньо прав на саме нерухоме майно за відповідною особою, що позивач не має можливості оформити права на земельну ділянку під цим гаражем, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки позивач пред`явила позов про визнання права на спірний гараж у порядку спадкування, оскільки на час смерті ОСОБА_2 не був власником гаража, не доведено суду вчиненням ним дій по прийняттю гаража у спадщину, тому на нього спадщина не відкрилася. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не погоджується з висновком суду про те, що позивачем не надано доказів наявності спірного майна, а також того, що до складу спадщини входить гараж, то ці доводи не спростовані матеріалами справи, стороною позивача не надано належних та допустимих доказів в цій частині. Доводи апеляційної скарги про те, що за життя ОСОБА_2 не оформив право власності у порядку спадкування на гараж, але позивач є спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 , то ці доводи навпаки підтверджують відсутність права приватної власності спадкодавця ОСОБА_2 на спірний гараж. По суті пред`явлених позовних вимог позивач просить визнати за нею право власності на гараж у порядку спадкування, який, за її словами, належить її діду ОСОБА_3 , при цьому позивач не надала доказів про прийняття його у спадщину її батьком ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 . Доводи апеляційної скарги про те, що до 05.08.1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки згідно п.п.1,2 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих. Об`єктами реєстрації є будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі. У даному випадку спірним об`єктом нерухомого майна є гараж, який побудований як окремий об`єкт на земельній ділянці, яка виділена ОСОБА_3 як інваліду праці 2-ї групи рішенням виконкому Орджонікідзевської райради депутатів трудящих №72/4 від 25.02.1969 року, реєстрація якого дійсно не передбачена вище вказаною Інструкцією, оскільки ця Інструкція передбачала реєстрацію саме будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу, а не окремих об`єктів будівництва, зведених за межами будинків та домоволодінь. Матеріали цивільної справи не містять доказів про погодження проекту будівництва гаража в Управлінні міської архітектури м. Харкова. Крім цього, виділена за рішенням райради земельна ділянка розміром 4х6 м відноситься до комунальної власності. Відсутні відомості про те, що на даний час відповідач Харківська міська рада не заперечує проти визнання права власності в порядку спадкування на гараж, який знаходиться на землі комунальної власності, побудований з відхиленням від встановлених рішенням розмірів. Щодо посилання на постанову Верховного Суду України від 31.10.2018 року у справі №752/22979/17-ц, то у цій справі предметом спору є визнання права власності за спадкоємцем після смерті спадкодавця на гараж, який побудовано у 1965-1969 роках та який спадкоємцем було прийнято у фактичне користування після смерті спадкодавця. У справі, яка є предметом апеляційного перегляду, спадкоємиця ОСОБА_1 просить визнати право власності на гараж, який побудований її дідом ОСОБА_3 , доказів про прийняття у спадщину спадкового майна, в тому числі і гаража, її батьком ОСОБА_6 після смерті його батька ОСОБА_3 суду не надано, отже, фактичні обставини справ є відмінними. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним у справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає. Відповідно до ч. 1 ст. 374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного вище, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Притули Михайла Валерійовича - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 вересня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10 січня 2024 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов