Постанова 4824 № 753/20141/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 листопада 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 753/20141/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/11672/2020 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., за участю секретаря судового засідання - Добровольської Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 липня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Колесника О.М., по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Київської міської ради про визнання права власності на гараж в порядку спадкування за законом, - в с т а н о в и в : У жовтні 2019 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, в якому просили визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності по 1/3 частки гаражу № б/н загальною площею 33,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 (а.с. 3-7). Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , який набув від свого батька ОСОБА_5 майнові права на гараж, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що позивачі є спадкоємцями усього майна після смерті ОСОБА_4 , вони звернулися до Сьомої Київської державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на гараж. Проте постановою від 14 серпня 2019 року № 2352/02-31 державного нотаріуса Гасс В.Ю. було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину з причини відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно. Вважають, що мають право успадкувати та оформити на себе нерухоме майно, що належало за життя ОСОБА_4 , однак, через відмову нотаріуса позбавлені можливості здійснити це в позасудовому порядку. Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 липня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Київської міської ради про визнання права власності на 1/3 частину гаража б/н загальною площею 33,5 м?, розташованому в АДРЕСА_1 , за кожним в порядку спадкування за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 - відмовлено (а.с. 84, 88-89). Не погодившись з рішенням районного суду, 31 липня 2020 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Грищенко О.М. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю (а.с. 91-101). Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14 серпня 2019 року про те, що відсутність реєстрації права власності на майно та відсутність свідоцтва про право на спадщину не є перешкодою для реалізації права на прийняття спадщини, оскільки виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкодавця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права. З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У судовому засіданні позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , їх представник і представник ОСОБА_1 - адвокат Грищенко О.М. підтримали скаргу і просили її задовольнити. Інші особи до суду не прибули, були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Відповідач Київська міська рада була сповіщена повідомленням на зазначену нею електронну пошту, що забезпечує фіксацію такого повідомлення (а.с. 142-169). Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням виконкому Дарницької районної Ради депутатів трудящих № 676 від 07 вересня 1964 року «Про затвердження побудованого гаражу громадянином ОСОБА_5 в 1960 році» затверджено побудований ОСОБА_5 гараж, що розташований у дворі будинків м`ясокомбінату за адресою: АДРЕСА_1 , у ряду планових гаражів для збереження власної автомашини останнього та рахувати плановим будівництво (а.с. 17). До позовної заяви було долучено також рішення Спеціальної інспекції з благоустрою м. Києва № 920 від 10 вересня 1964 року, в якому зазначено, що розглянувши заяву ОСОБА_5 про користування раніше побудованим гаражем в дворі АДРЕСА_2 , вирішено, що гараж відповідає санітарним та протипожежним нормам, а також затвердженому Архітектурним управлінням проекту, тому Спеціальна інспекція міськради не заперечує залишити раніше побудований гараж ОСОБА_5 на тих підставах, як і всі інші (а.с. 18). Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26 липня 1966 року, виданого сільською радою с. Бочки Конотопського району Сумської області, ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_4 (а.с. 13). Зі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 28 лютого 1975 року, вбачається, що ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_1 . Від шлюбу у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 народилося двоє синів: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 11). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 13 березня 1999 року, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Дарницького району м. Київ (а.с. 14). 03 серпня 1996 року у Сьомій Київській нотаріальній конторі було заведено спадкову справу спадкодавця ОСОБА_4 (а.с. 15). Згідно розпорядження Київського м`ясокомбінату № 25 від 04 квітня 1994 року було переведено особовий рахунок гаража на ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_4 (а.с. 19). 10 квітня 2019 року на замовлення ОСОБА_1 було виготовлено технічний паспорт на гараж № б/н по АДРЕСА_1 (а.с. 20-24). Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 2352/02-31 від 14 серпня 2019 року державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Гасс В.Ю. відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , оскільки правовстановлюючі документи на вказане майно на ім`я померлого у спадкоємців відсутні (а.с. 16). З інформаційної довідки КПКМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» ГЖ-2019 №1217 від 04 квітня 2019 року згідно з даними реєстрових книг бюро, гараж за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрований (а.с. 56). При вирішенні спорів щодо спадкування права власності на нерухоме майно слід застосовувати редакцію закону, яка діяла на час виникнення права у самого спадкодавця та на час відкриття спадщини. При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно. Предметом спору у даній справі є визнання права власності на гараж, правовстановлюючі документи на який відсутні, в порядку спадкування за законом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року по справі № 916/1608/18 зробила правовий висновок, що якщо право на будівлю чи споруду ще не зареєстровано за жодним суб`єктом в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то правильним способом захисту порушеного права буде подання позову про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України. За позовом про визнання права власності на будівлю, споруду, право на яку ні за ким не зареєстроване, належним відповідачем є власник земельної ділянки, на якій така будівля, споруда розташована. Судове рішення про визнання права власності на будівлю, споруду є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), якщо на момент такої реєстрації власником земельної ділянки, на якій розміщена будівля, споруда є відповідач, а право власності на будівлю, споруду ні за ким не зареєстроване. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно із ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення. Тобто, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим законом, визнаються дійсними, якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з ч. 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність). Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1). У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку (лист Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року № 19-32/319). Разом з тим, належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на нерухоме майно, а не на час смерті спадкодавця, оскільки на цей час застосовується законодавство, що стосується лише питання спадкування. У справі, що переглядається, установлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа заведена 03 серпня 1996 року. Відповідно до абзацу 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, а тому для регулювання спірних правовідносин сторін необхідно застосовувати положення ЦК Української РСР 1963 року. Згідно зі ст. 529 ЦК Української РСР (у редакції, чинній на час відкриття спадщини) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Таким чином, ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (сини) є спадкоємцями померлого ОСОБА_4 за законом відповідно до ст. 529 ЦК Української РСР та мають право успадкувати майно, що залишилось після його смерті. Відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР (у редакції, чинній на час відкриття спадщини) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. За змістом ст. 549 ЦК Української РСР (у редакції, чинній на час відкриття спадщини) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Таким чином, для встановлення тієї обставини, чи прийняв спадкоємець спадщину, необхідно встановити, чи вступив він фактично в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Якщо позивач у шестимісячний строк вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права власності на спадкове майно. З матеріалів справи вбачається, що спірний гараж у дворі будинків м`ясокомбінату по АДРЕСА_1 було побудовано не спадкодавцем ОСОБА_4 , а його батьком - ОСОБА_5 у 1960 році та затверджено побудований гараж як планове будівництво у 1964 році. Наявні у справі докази свідчать про те, що право на спірний гараж як новостворене майно набув саме ОСОБА_5 який і отримав відповідні рішення місцевого органу влади про визнання цього гаражу плановим будівництвом. Доказів відступлення за життя ОСОБА_5 права на вищевказаний гараж своєму синові - ОСОБА_4 до суду не надано і судом таких не встановлено. Поряд з цим, на момент смерті ОСОБА_4 17 серпня 1993 року, його батько і набувач прав на спірний гараж - ОСОБА_5 був живий, оскільки помер у 2000 році. Вказані обставини підтвердив в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_3 , який пояснив, що після смерті його діда - ОСОБА_5 залишилась дочка останнього - ОСОБА_6 , яка разом із позивачем - ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 за заповітом останнього, що підтверджується свідоцтвом про смерть, свідоцтвом про право на спадщину за законом та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, протоколом та звукозаписом судового засідання (а.с. 142-144, 170-173). Оскільки до суду не надано доказів набуття за життя ОСОБА_4 прав від батька - ОСОБА_5 на спірний гараж, а відтак й відсутні підстави для визнання спірного гаражу спадковим майном померлого ОСОБА_4 та визнання на нього права власності в порядку спадкування за позивачами. Цих висновків не спростовують і посилання позивачів на розпорядження Київського м`ясокомбінату № 25 від 04 квітня 1994 року яким було погоджено переведення особового рахунку гаража на ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_4 , оскільки доказів реалізації цього розпорядження і визнання за ОСОБА_1 прав на це й гараж до суду не надано. Посилання апелянтів на постанову Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 523/3522/16-ц, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки у справі розглянутій судом касаційної інстанції спадкодавець приватизував квартиру, проте не було зареєстровано право власності на цю квартиру, тому суд дійшов висновку, що відсутність факту реєстрації права власності на вказану квартиру не виключає її із спадкового майна, яке належало спадкодавцю не перешкоджає реалізації права спадкоємців набути у спадщину вказане майно. Натомість у цій справі, що була предметом перегляду апеляційного суду, судом встановлений факт відсутності набуття спадкодавцем ОСОБА_4 за життя прав власності на спірний гараж у встановленому порядку, оскільки ці права були набуті ОСОБА_5 , який пережив свого сина - ОСОБА_4 , і доказів відступлення своїх прав ОСОБА_5 до суду не надано. Проте, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що право власності на спірний гараж за ОСОБА_4 (спадкодавцем) не було зареєстровано, а відтак й відсутність такої реєстрації є перешкодою для спадкоємців у набутті права на вказаний гараж. Тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні заявленого позову з інших підстав. Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила. На підставі ст. 141 ЦПК України понесені стороною позивача судові витрати мають бути віднесені на рахунок позивачки. Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити частково. Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 липня 2020 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення. Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Київської міської ради про визнання права власності на 1/3 частину гаража б/н загальною площею 33,5 кв.м., розташованого у АДРЕСА_1 , за кожним в порядку спадкування за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 27 листопада 2020 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець В.М. Ратнікова О.В. Борисова