Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/526/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5494/21 Справа № 214/526/20 Суддя у 1-й інстанції - Прасолов В. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П., секретар судового засідання - Кислиця І.В. сторони справи: позивач- ОСОБА_1 відповідач- ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні,в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року про закриття провадження по справі, постановлену суддею Прасоловим В.М. у м.Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 30 березня 2021,- ВСТАНОВИВ: З січня 2020 року в провадженні Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансу. До суду надійшло клопотання представника відповідача, в якому останній просив суд: закрити провадження у цивільній справі №214/526/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансових платежів; стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача судові витрати, які вже фактично понесені та ще додатково будуть понесені ОСОБА_2 , на професійну правничу допомогу. В обґрунтування клопотання зазначив наступне. В усіх своїх заявах по суті, запереченнях на доводи та аргументи позивача, відповідач наполягав на відсутності підстав для заявлених позовних вимог у даній цивільній справі. Стверджував, що факт передачі грошових коштів від фізичної особи ОСОБА_1 фізичній особі ОСОБА_2 взагалі був відсутній, а записи у блокноті, на які позивач посилається, як на єдину підставу своїх позовних вимог стосуються господарських взаємовідносин між ФОП ОСОБА_2 (далі за текстом «ФОП») та підприємством ТОВ «Компанія «Транс-Інвест» (далі за текстом (ТОВ), директором в якому працює ОСОБА_1 . Вказує, що зміст позовних вимог ОСОБА_1 фактично зводиться до його претензії, як посередника суб`єкта господарювання ТОВ до іншого суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 з приводу невиконання господарських зобов`язань, які, згідно тверджень ОСОБА_1 , виникли у 2017 році. Зазначає, що саме тому, в ході подальшого розгляду даної цивільної справи, всі дії сторін та суду, були спрямовані позивачем на дослідження господарських взаємовідносин, які у 2017 році існували між ФОП та ТОВ., зокрема: задоволено клопотання Позивача про залучення по справі третьої сторони ТОВ в особі директора Ломаки В.А.; задоволено клопотання позивача про витребування з Господарського суду Дніпропетровської області та дослідження в даній справі матеріалів господарської справи №904/1542/18; задоволено клопотання позивача про допит свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які своїми показаннями підтвердили факт існування у 2017 році господарських взаємовідносин між ФОП і ТОВ, довіреною особою останнього у яких виступав саме ОСОБА_1 ; задоволено клопотання позивача, про дослідження показань ФОП, які він давав як свідок у Центральному апеляційному господарському суді. Вказує, що при цьому, зважаючи на твердження сторони позивача про існування з відповідачем договірних відносин, ОСОБА_1 не було дотримано вимог щодо порядку ведення касових операцій, який встановлений Положенням про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, чинним у період виникнення даної спірної ситуації. Зазначив, що впродовж судового розгляду даної справи, під тягарем переконливих доводів і аргументів відповідача, позивач відмовився від однієї з двох підстав свого позову, а саме Договору субпідряду, начебто укладеного 06.03.2017 р. між ОСОБА_1 та ТОВ, на який існує посилання у позовній заяві. Вказав, що друга підстава позовних вимог ОСОБА_1 блокнот із записами, не лише не доводить факт приймання-передачі авансових платежів, а й взагалі, містить в різних варіантах завірених позивачем копій сторінок блокноту дописи, які вказують на внесення Позивачем змін до змісту записів у цьому блокноті. Наполягає, що із всього вказаного у сукупності слідує беззаперечний висновок про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 в даній справі. Зазначив, що по перше, відсутній предмет спору який міг би бути підставою для розгляду даної справи у порядку цивільного судочинства. По-друге, зважаючи на суб`єктний склад даного спору та господарську специфіку відносин, з приводу яких заявлені позовні вимоги, дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Стосовно компенсації витрат на правничу допомогу вказано, що у відзиві на позовну заяву відповідачем було надано розрахунок витрат на правничу допомогу, а у подальшому, подано обґрунтовану заяву про збільшення таких витрат. Згідно ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Відповідно вимогам ч.6 ст.142 ЦПК України, у випадках, встановлених частиною п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. В ч.9 ст.141 ЦПК України зазначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Наполягає, що дії позивача в даній справі містять ознаки зловживання процесуальними правами. Вказує, що непослідовні заяви представника позивача з приводу необхідності допиту свідків сторони позивача ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , суперечливі показання вказаних свідків, багаторазове і безпідставне звернення позивача із клопотаннями про необхідність проведення судово-почеркознавчої експертизи записів у блокноті, багаторазове звернення позивача із клопотаннями про відкладення судових засідань, в тому числі у зв`язку з умисним неотриманням заяв та клопотань відповідача, направлених засобами поштового зв`язку, багаторазове і безпідставне твердження сторони позивача про визнання відповідачем факту отримання грошових коштів від ОСОБА_1 згідно записів у блокноті, намагання представника позивача ввести суд в оману стосовно відсутності дописів в обліковому блокноті, призвели до затягування розгляду справи. Ухвалою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року клопотання представника відповідача задоволено. Закрито провадження по даній справі, як такої, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 35 814 грн.60 коп. Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність ухвали, яка винесена з порушенням норм процесуального права ставить питання про її скасування з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому, скаржник зазначає, що у разі невиконання зобов`язання за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Вказує, що від попередньої усної домовленості, внаслідок втрати інтересу у подальшому укладені договору про надання послуг, грошові кошти у загальному розмірі 1 315 101 грн., сплачені позивачем на користь відповідача в якості авансу в рахунок майбутніх платежів, підлягають поверненню ОСОБА_2 , оскільки вони утримуються відповідачем без належної правової підстави. Позивач вказує, що підставою звернення до суду з позовом є повернення коштів авансу сплаченого фізичною особою ОСОБА_1 на користь фізичної особи ОСОБА_2 , які утримуються останнім без належної правової підстави, тому спір розглядається відповідно до ст.19 ЦПК України в порядку цивільного судочинства. Наголошує на тому, що предметом судового спору по справі за позовом ФОП ОСОБА_2 до ТОВ «Компанія Транс-Інвест» було стягнення заборгованості в розмірі 1 930 823 грн. за надані послуги спецтехніки з екіпажем з серпня 2017 року, яка на теперішній час погашена. Зазначає, що у період вказаний ОСОБА_2 , як період його співпраці з ОСОБА_1 в якості представника ТОВ «Компанія Транс-Інвест», ОСОБА_1 не був, і не міг бути представником цього ТОВ у відносинах із ОСОБА_2 , оскільки не займав посаду директора чи будь-яку іншу посаду у ТОВ «Компанія Транс-Інвест». З огляду на зазначені обставини, позивач вважає висновки суду про штучне створення позивачем підстав для звернення до загального суду та спотворення фактичних взаємовідносин маж ТОВ та ФОП, передчасними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. У відзиві на апеляційну скаргу позивача, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Балюра А.С., просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року, без змін. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвала суду в частині розподілу судових витрат не оскаржується і в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гулієва Ф.В. огли, який підтримав вимоги і доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити з викладених у скарзі підстав, скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про повернення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, думку представника відповідача ОСОБА_2 -адвоката Балюру А.С., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з викладених у відзиві підстав, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення авансу. Під час розгляду даної справи представник позивача посилається на показання, які надавав ОСОБА_2 під час розгляду справи №904/1542/18 за позовом ФОП до ТОВ. В своєму позові ОСОБА_1 , як на підставу позову, зазначає, що він сплатив відповідачу аванс у сумі за надання останнім в майбутньому послуг спецтехніки, однак останній техніку не надав. В поясненнях (т.№2,а.с.95-96) ОСОБА_1 зазначив, що уклав попередню усну домовленість з ФОП ОСОБА_2 , за умовами якої сторони мали намір укласти договір про надання послуг спецтехніки з екіпажами, яку ОСОБА_1 мав намір використовувати для виконання підрядних робіт на користь ТОВ. При цьому як на доказ посилається на записи в блокноті. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20 березня 2019 року (т.№2, а.с.162-184) встановлено, що з серпня 2017 року по грудень 2017 року ФОП надавав, а ТОВ отримувало від нього, послуги техніки. При цьому Господарський суд відхилив твердження ТОВ про те, що ФОП надавав техніку саме за договором оренди, а прийшов до висновку, що ФОП надавав послуги. Відповідач стверджує, що записи в блокноті стосуються об`ємів робіт, який він за усною домовленістю виконував на користь ТОВ. Це твердження відповідача узгоджується зі згаданим рішенням Господарського суду. Так, зазначеним рішенням суду встановлено, що ФОП в серпні-грудні 2017 року надав ТОВ послуги техніки на суму 1639693 грн. 00 коп., а сума записів в блокноті практично дорівнює цій сумі і складає 1315101 грн. 00 коп. Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання представника відповідача та закриваючи провадження у справі, виходив з того, що дана справа у відповідності до вимог ст.20 ГПК України підлягає розгляду господарським судом і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до юрисдикції господарського суду, з огляду на таке. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Відповідно до ст.125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. За вимогами ч.1 ст.18 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів"суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Частиною 1 ст.19 ЦПК Українивизначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Відповідно до положень ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці. Так суд першої інстанції, вирішуючи клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі з підстав, встановлених нормами ч.1 ст.255 ЦПК України, виходив з того, що записи в блокноті стосуються відносин фінансових зобов`язань, які виникли між ТОВ та ФОП з приводу надання останнім підприємству послуг у вигляді роботи різних видів техніки та механізмів, а відсутність в записах позначки «ФОП» не спростовує їхньої суті, а саме того, що вони стосуються суб`єкта підприємницької діяльності. Окрім того, твердження позивача про те, що в червні-листопаді 2017 року він 29 разів надавав відповідачу значні грошові суми, а останній не виконував будь-яких дій на користь позивача, суд прийняв за недостовірні та нелогічні, оскільки вони суперечать розумній, обачливій поведінці при витраті грошей та суперечать твердженням відповідача, які узгоджуються з рішенням Господарського суду, яке набрало законної сили. На користь такої думки свідчить і та обставина, що лише 4 квітня 2019 року, тобто після спливу 18 місяців після листопада 2017 року позивач направив відповідачу лист-вимогу. Судом першої інстанції було враховано, що ця вимога направлена через нетривалий час після того, як Господарський суд 20 березня 2019 року задовольнив позов ФОП до ТОВ та стягнув з останнього за роботи, виконані ФОП по усній домовленості, з ТОВ. Також, суд першої інстанції врахував, що під час вирішення справи, яка розглядалася Господарським судом відповідач, представником якого був ОСОБА_4 , який є представником позивача і по даній справі, заперечував обґрунтованість позовних вимог, але судом ці доводи не прийняті. Судом також взято до уваги і те, що, ОСОБА_1 , як директор ТОВ, в 2018 році направляв ФОП претензію, в якій зазначав про те, що останній в серпні-грудні 2017 року надавав підприємству техніку, що підтверджено претензією, яка міститься в матеріалах справи. Нормами ст.255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до ЦПК України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Відповідно до ч.1 ст.256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Оскільки ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першоїстатті 255ЦПК України підлягає залишенню без змін, то апеляційний суд роз`яснює позивачу ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду, який закрив провадження у справі, тобто до Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, з заявою про направлення справи до Господарського суду Дніпропетровської області. Відповідно до п.1 ч.1ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини та постановив судове рішення, яке відповідає закону. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд , -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07 липня 2021 року. Головуючий: Судді: