Постанова Дніпровський апеляційний суд № 932/36/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4878/26 Справа № 932/36/24 Головуючий у першій інстанції: Ярощук О. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П., за участю секретаря Марченко С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра у складі судді Ярощук О.В. від 06 лютого 2026 року по справі за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради про відшкодування майнової шкоди, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Шевченківського районного суду м. Дніпра від 06 лютого 2026 року закрито провадження у цивільній справі за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради про відшкодування майнової шкоди на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України. В апеляційній скарзі Департамент патрульної поліції Національної поліції України, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується довідками про доставку судової повістки в електронному вигляді Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, які долучені до матеріалів справи. Від Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 10 червня 2026 рокунадійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог заяви, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного. Встановлено, що Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся до районного суду із позовною заявою до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради про відшкодування майнової шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що через неналежний стан проїзної частини на перехресті пр. Металургів, вул. Давидова та вул. Новоорловська, під час несення служби із забезпечення публічної безпеки і порядку 25.12.2020 року о 00 год інспектор управління патрульної поліції, керуючи службовим транспортним засобом, під час руху скоїв наїзд на нерухому перешкоду у вигляді дорожнього знаку, що призвело до пошкодження транспортного засобу Департаменту патрульної поліції як власнику пошкодженого транспортного засобу та спричинено майнову шкоду у розмірі 30107,38 грн. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду у розмірі 30107,38 грн. У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа. За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, частиною 1 статті 20 ГПК України передбачається, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах між суб`єктами господарювання. При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі. З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у справі є відшкодування майнової шкоди, заподіяної позивачу внаслідок пошкодження належного йому рухомого майна - службового автомобіля в результаті ДТП, яка сталась, на думку позивача, із вини відповідача. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серїі НОМЕР_1 транспортний засіб TOYOTA PRIUS д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві власності Департаменту патрульної поліції (а.с. 8). Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, позивач - Департамент патрульної поліції є юридичною особою, неприбутковою організацією, ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд.

3. Відповідач у справі - Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради також є юридичною особою, має код ЄДРПОУ 40506232, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Виконкомівська,

6. Таким чином, виходячи з суб`єктного складу сторін (юридичні особи), предмету позову відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну юридичної особи, - судом першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, правильно встановлено, що заявлені позовні вимоги не належать до розгляду судом загальної юрисдикції, а підлягають розгляду господарським судом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив суб`єктний склад сторін, предмет спору, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам як матеріального, так і процесуального закону. Посилання апелянта на те, що Департамент патрульної поліції не здійснював господарської діяльності, службовий автомобіль використовувався для виконання публічно-владних функцій, а спір виник із деліктних правовідносин, не спростовують правильності висновку суду першої інстанції щодо належності спору до господарської юрисдикції. Визначальним для віднесення справи до певного виду судочинства є не лише характер спірних правовідносин, а й їх суб`єктний склад, предмет спору та суть права чи інтересу, за захистом якого звертається особа. При цьому чинне процесуальне законодавство не пов`язує можливість розгляду спору господарським судом виключно з наявністю між сторонами договірних відносин або господарського зобов`язання. Відповідно до частини другої статті 4 та статті 20 ГПК України до господарської юрисдикції віднесено не лише спори, що виникають безпосередньо з господарських договорів, а й інші майнові спори між юридичними особами, якщо законом не передбачено іншого порядку їх розгляду. У даній справі як позивач, так і відповідач є юридичними особами публічного права. Предметом позову є стягнення на користь позивача грошової компенсації майнової шкоди, завданої належному йому майну. Тобто спір має виключно майновий характер та виник між двома юридичними особами щодо відшкодування шкоди, заподіяної майну однієї з них. Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції Національної поліції України без задоволення, а ухвали Шевченківського районного суду м. Дніпра від 06 лютого 2026 року про закриття провадження у справі без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 06 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді О.В. Агєєв Л.П. Никифоряк