Постанова 4803 № 205/6441/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4290/21 Справа № 205/6441/20 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справиапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 грудня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, - ВСТАНОВИЛА: У серпні 2020 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу (а.с. 2-8). В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що 21.09.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Також 21.09.2013 р. між ПАТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 укладено додаток до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Прибуткова картка з кредитом»). Відповідно до п.п. 1, 2.1. 2.3. додатку до договору на підставі Анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладанні договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Прибуткова картка з кредитом», наданої клієнту, банк відкрив рахунок НОМЕР_1 у валюті гривні та випустив міжнародну платіжну карту Instant Issueс Visa Electron строком дії 3 (три) роки з моменту її випуску. Ліміт відновлювальної кредитної лінії складає 75 000,00 грн., процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії складає 3,5% річних на торгові операції та на операції зняття коштів, мінімальний платіж складає 7% від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією. Дата сплати обов`язкового мінімального платежу - до 9 числа. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, відкривши позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом 75 000,00 грн. 28.12.2019 р. між AT «Альфа-Банк» і ТОВ «ФК «Веста» укладений договір факторингу № 2019-1АБ/веста, відповідно до якого ТОВ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «Веста», а останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 600271410 від 21.09.2013 р., укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» і боржником. 29.01.2019 р. між ТОВ «ФК «Веста» і ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № 29-01/19/2, відповідно до якого ТОВ «ФК «Веста» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 600271410 від 21.09.2013 р., укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» і боржником. Загальний розмір заборгованості позичальника станом на 20.07.2020 р. відповідно до розрахунку заборгованості, становить 28 524,06 грн., у т.ч. заборгованість за тілом кредиту - 10 600,00 грн., заборгованість з пені -17 924,06 грн. Крім того, за прострочення виконання зобов`язання щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, відповідачеві на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні витрати в розмірі 2 111,52 грн, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 955,26 грн. і подвійна облікова ставка НБУ - 389,02 грн. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 600271410 від 21.09.2013 р. у розмірі 31 979,86 грн., а також компенсувати витрати на сплату судового збору у розмірі 2 102,00 грн. і на правочинну допомогу у розмірі 20 000,00 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал» відмовлено в повному обсязі(а.с. 164-168). ТОВ «Вердикт Капітал» з вказаним рішенням суду не погодилось та подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи які мають значення, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права /а.с. 172-177/. ОСОБА_1 не скористався своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК щодо подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 грудня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України. Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал» виходив з їх недоведеності та необгрунтованості. Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що 21.09.2013р. між ПАТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 укладений договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, що підтверджується Анкетою-заявою про акцепт, підписаною ОСОБА_1 (а.с. 11). Також 21.09.2013р. між ПАТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 укладено додаток до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Прибуткова картка з кредитом») (а.с. 12). Відповідно до п.1 додатку до договору на підставі Анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладанні договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Прибуткова картка з кредитом», наданої клієнту, банк відкрив рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривні та випустив міжнародну платіжну карту Instant Issueс Visa Electron строком дії 3 (три) роки з моменту її випуску. Згідно із п.п. 2.1. 2.3. додатку до договору ліміт відновлювальної кредитної лінії складає 75 000,00 грн. Процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії складає 3,5% річних на торгові операції та на операції зняття коштів. Мінімальний платіжскладає 7% від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією. Дата сплати обов`язкового мінімального платежу - до 9 числа. Як вказує позивач, банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом 75 000,00 грн. 28.12.2019р. між AT «Альфа-Банк» і ТОВ «ФК «Веста» укладений договір факторингу № 2019-1АБ/веста, відповідно до якого ТОВ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «Веста», а останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №600271410 від 21.09.2013р., укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» і боржником (а.с. 69 - 81). 29.01.2019р. між ТОВ «ФК «Веста» і ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № 29-01/19/2, відповідно до якого ТОВ «ФК «Веста» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 600271410 від 21.09.2013р., укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» і боржником (а.с. 82 92). За період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість позичальника за Кредитним договором в повному обсязі не погашена. Позивачем наданий розрахунок заборгованості станом на 20.07.2020р., складений представником позивача за довіреністю ОСОБА_2 , згідно із яким заборгованість за тілом кредиту становить 10 600,00 грн., заборгованість з пені - 17 924,06 грн. Також позивачем надано копію «Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб за підписом голови правління банку та копію Правил користування банківською платіжною карткою (а.с. 20 68). Як на підставу позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» посилалося на те, що позивач наділений правом грошової вимоги до відповідача відповідно договору про відступлення права вимоги. Позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню Кредитних коштів, отриманих на підставі Кредитного договору № 600271410 від 21.09.2013 року. У зв`язку з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 21.09.2013 року у розмірі 31 979,86 грн., понесені витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн. та судовий збір. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України). Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідач не заперечував, що не ознайомлювався і не підписувалось публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Прибуткова картка з кредитом»), які містять істотні умови кредитного договору, на які посилається позивач. Ці документи створені поза межами кредитного договору і за своїм змістом містять загальну інформацію щодо кредитування, не містять ідентифікуючої інформації щодо позичальника (ПІБ, адресу, паспортні дані). В умовах не зазначена дата їх прийняття чи затвердження. Відсутня інформація про термін дії положення у тому варіанті, який представлений суду, а також, що ці умови стосуються саме кредиту наданого відповідачу по справі. За таких обставин посилання позивача надані документи безпідставні. Крім того, відповідно до положень п. 2.3. додатку до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Прибуткова картка з кредитом») клієнт зобов`язаний сплачувати банку обов`язковий місячний платіж у розмірі 7 % від суми заборгованості, але не менше 50 грн. Дата сплати щомісячного обов`язкового платежу - до 9 числа.Позивач звернувся до суду у серпні 2020 року. Натомість останній платіж здійснений відповідачем був восени 2015 року, тобто через 5 років після останньої дати повернення кредитних коштів за договором, що перевищує загальний строк позовної давності. Більше того, відповідно до положень п. 1 додатку до договору банк відкрив рахунок № НОМЕР_1 і випустив міжнародну платіжну картку строком дії 3 роки. Термін дії картки сплив у червні 2016 року, інших платіжних карток відповідачеві не надавалось, жодних платежів з обслуговування кредиту після спливу строку дії картки не здійснювалось. У зв`язку з цим відповідач вважає, що у задоволенні позову ТОВ «Вердикт Капітал» слід відмовити, в тому числі і з підстав спливу строку позовної давності. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК України), а позовна давність до вимог про стягнення неустойки - один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Пунктом 2.2.Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз`яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Відповідно до абз. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі" судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Отже, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги. Висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог, - не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Колегія суддів вважає, що позивачем доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення відповідачем, оскільки зобов`язання за кредитним договором від 21 вересня 2013 року ОСОБА_1 належним чином не виконане. Однак, відповідачем заявлене клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки строк дії кредитного договору сплив у 2016 році. Тому ОСОБА_1 просив відмовити ТОВ «Вердикт Капітал» у задоволенні позову (а.с. 143-144). Матеріали справи свідчать про те, що 21 вересня 2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках обслуговування продукту «Прибуткова картка з кредитом», наданої клієнту, Банк відкрив рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривні та випустив міжнародну платіжну карту Instant Issuc Visa Electron строком дії 3 роки з моменту її випуску. Таким чином строк дії Договору від 21 вересня 2013 року про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Прибуткова картка з кредитом» сплив 21 вересня 2016 року. Доказів того, що сторонами було продовжено строк дії картки, - матеріали справи не містять. Натомість позовна заява ТОВ «Вердикт Капітал» направлена до суду засобами поштового зв`язку лише 20 серпня 2020 року (а.с. 119), тобто зі спливом строку позовної давності. Набуття права вимоги позивачем після спливу строку позовної давності не свідчить про те, що право на звернення до суду виникло лише після відступлення права вимоги. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, однак рішення суду слід змінити, виклавши судове рішення в редакції цієї постанови. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами, частиною один якої встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на вимоги п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови у позові, покладаються на позивача. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 грудня 2020 року змінити частині обгрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров