Постанова Донецький апеляційний суд № 234/4416/21

Єдиний унікальний номер 234/4416/21 Номер провадження 22-ц/804/2624/21 Номер провадження 22-ц/804/2624/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 листопада 2021 року Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Бахмуті апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 серпня 2021 року (ухваленого під головуванням судді Фоміної Ю.В. у м. Краматорськ Донецької області) у цивільній справі №234/4416/21 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що згідно із заявою б/н від 12.07.2006 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. В порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 16.03.2021 року має заборгованість в розмірі 25 493,11 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 7 824,18 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 17 393,68 грн. ; нарахована пеня - 275,25 грн. Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 12.07.2006 року у розмірі 25493,11 грн.. Рішенням Краматорського міського суду від 09 серпня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги . В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та ухвалення оскаржуваного рішення без повного та всебічного зв`язування обставин справи. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ним пропущено строк позовної давності, оскільки останній платіж в рахунок погашення заборгованості було зроблено відповідачем 23.08.2018 року. Також не погоджується із відмовою у стягненні з відповідача відсотків та пені у зв`язку із недоведеністю позивачем укладення між сторонами кредитного договору. Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 уклала кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на підставі якої позивачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку. При цьому звертає увагу, що в анкеті-заяві відповідач погоджується із тим, що вона ознайомлена з Умовами та правилами, Тарифами банку та в подальшому зобов`язується самостійно ознайомлюватись із ними на сайті Банку. Крім того відповідачем не заперечувались такі умови договору. Враховуючи практику Верховного Суду та зазначене вище, а також те, що розрахунок заборгованості не спростовано, доказів повернення кредиту матеріали справи не містять, а відповідачем підписано анкету-заяву, позивач вважає, що суд першої інстанції неправильно відмовив у задоволенні позовних вимог. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 25493,11 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що між сторонами укладено саме кредитний договір, а також із того, що банком при зверненні до суду порушено строк позовної давності, оскільки останній платіж в рахунок погашення заборгованості було здійснено відповідачем 07.02.2011 року. Проте такий висновок не в повній мірі відповідає встановленим обставинам. Судом першої інстанції встановлено, що 12.07.2006 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала у кредитодавця кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У заяві зазначено, що відповідач ознайомлений та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування кредитною картою та Тарифами банку, які становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг. До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті, копію наказу банку щодо затвердження цих умов та правил в редакції яка діяла на час підписання відповідачем заяви, а також розрахунок та виписку за договором №б/н станом на 30 липня 2020 року, 16 березня 2021 року, 17 березня 2021 року. Відповідно до довідки Банку ОСОБА_1 були надані наступні кредитні картки: НОМЕР_1 , яка відкрита 12.07.2006 року, з терміном дії до 07/12, та НОМЕР_2 , яка відкрита 04.07.2012 року з терміном дії до 03/16 (а.с.29). Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я ОСОБА_1 відкритої 12.07.2006 року під №4149605350493193, кредитний ліміт був встановлений у розмірі 250 грн. та в подальшому підвищився і станом на 26.12.2012 року становив 8 000грн .. Згідно довідки-розрахунку, наданої позивачем, загальна сума заборгованості за договором б/н від 12.07.2006 року станом на 16.03.2021 року становить 25493,11 грн., з яких: 7824,18 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 17393,68 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 275,25 грн. - нарахована пеня. Таким чином надані сторонами докази свідчать про те, що між сторонами укладено кредитний договір і існують саме кредитні правовідносини. Висновок суду першої інстанції щодо того,що не надано доказів укладення між сторонами кредитного договору спростовується встановленими обставинами. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За частиною 3 зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язання. Відповідно до частини 2 статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (належне виконання). Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. За статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Судом першої інстанції встановлено, що 12.07.2006 року ОСОБА_1 отримала у позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку,який не повернула в повному обсязі та має заборгованість. З вказаного вбачається порушення відповідачем прав позивача, але суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем - АТ КБ «ПриватБанк» пропущено строк звернення до суду за захистом свого права. Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно зі ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Відповідно до правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) вказано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH), тобто картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, відповідно до якого перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки (статті 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору чи останнього платежу та підтриманий постановою Верховного Суду від 06 березня 2018 року № 61-88 св 17 (справа № 2120/12694/12). У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України). Судом першої інстанції встановлено, що позивачем ОСОБА_1 були надані кредитні картки: НОМЕР_1 , терміном дії з 12.07.2006 року по 31.07.12 року, та НОМЕР_2 , терміном дії з 04.07.2012 року до 31.03.2016 року (а.с.29). Тобто сторони погодили, що строк дії договору відповідає строку дії картки. Строк дії картки встановлено до 31 березня 2016 року. З позовом до суду АТ КБ «ПриватБанк» звернулося 04 квітня 2021 року, тобто з пропуском строку позовної давності, перебіг якого почався зі спливом останнього дня місяця дії картки, тобто після 31 березня 2016 року. Доказів про те, що відповідач отримав нову картку на новий строк позивачем не надано. Відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності (а.с. 62). Тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуску строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, є обґрунтованим та відповідає нормам матеріального права. Разом з тим, висновок суду першої інстанції про початок перебігу строку з моменту останнього платежу в даному випадку є помилковим, однак не впливає на правильність висновку суду про пропуск позивачем строку позовної давності. Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. За встановлених обставин підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, однак при ухваленні судового рішення судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, про те це не призвело до неправильного вирішення справи, а тому судове рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 25 493,11 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. 367, 368,369, 376, 381-384 ЦПК України , апеляційний суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Краматорського міського суду від 09 серпня 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: