Постанова Донецький апеляційний суд № 234/6038/20

Єдиний унікальний номер 234/6038/20 Номер провадження 22-ц/804/3456/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 25 листопада 2020 року Донецький апеляційний суд колегією суддів у складі: Головуючого судді Никифоряка Л.П. Суддів Новікової Г.В., Гапонова А.В., за участі секретаря судового засідання Ротар Я.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут справу що виникла з кредитних правовідносин за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій подано апеляційну скаргу Акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» на заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24 вересня 2020 року (головуючий у суді першої інстанції Кравченко О.Ю.), - В С Т А Н О В И В: В позові пред`явленому до суду 08 квітня 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» - Банк просив суд стягнути з позичальника ОСОБА_1 заборгованість що утворилася станом на 16 березня 2020 року в розмірі 51378,95грн, з яких заборгованість за кредитом 13 569,79грн, 5 239,80грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, 29 646,55грн нарахована пеня, 500грн штраф відповідно до пункту 2.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг (фіксована частина) та 2 422,81грн штраф (процентна складова). Існування такої заборгованості Банк пов`язував із неналежним виконанням з боку відповідача зобов`язань взятих на підставі кредитного договору від 12 лютого 2020 року. Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 24 вересня 2020 року позов Банку задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитом в розмірі 13 569,79грн та судові витрати в розмірі 555,14грн. В задоволенні решти вимог відмовлено. На думку суду позивачем в судовому засіданні не підтверджені обставини щодо існування домовленості з приводу порядку погашення кредитної заборгованості та строку повернення кредиту, оскільки надана Банком заява позичальника не містить умов щодо наведених обставин, які були би погоджені позичальником на прізвище « ОСОБА_1 » та Банк в жодний інший спосіб не підтвердив що було волевиявлення позичальника з приводу наведених істотних умов договору, на підставі чого дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення процентів. Також згідно висновків суду оскільки м. Краматорськ є територією де проводилась антитерористична операція відповідач звільнений від сплати пені та штрафів на користь Банку. В апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення суду в частині відмови у стягнення заборгованості за процентами та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування скарги заявник посилався на те, що Банком надані належні та допустимі докази у справі, а відповідач не спростував розрахунок заборгованості, наданий банком. Зокрема відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку викладеними на банківському сайті, складає між ним та банком Договір. Відповідач, підписавши анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та користуючись кредитною карткою, погодився з такими умовами договору та порядком зміни процентів за користування кредитом. Однак позичальник не виконував свої зобов`язання належним чином, що підтверджується наданими позивачем документами про розрахунок заборгованості за договором. Також, на думку позивача суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача процентів за користування коштами, чим допустив грубе порушення основоположних норм банківського кредитування. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, за відсутності представника Банку від якого надійшло клопотання про розгляд справи без нього, також за відсутності відповідача повідомленого про час та місце судового розгляду належним чином, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити. В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами. В копії Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку датованій 12 лютого 2013 року, на першому листі відображена інформація щодо ОСОБА_1 , однак відсутня можливість упевнитись що саме зазначена особа підписала заяву в частині відомостей про ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку та просила відкрити рахунок і надати відповідні послуги, також надана Банком копія заяви не містить відомостей про те, що між сторонами погоджені умови щодо процентної ставки /а.с.19/. Так само витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», надана Банком в підтвердження позовних вимог, не містить жодних відомостей, які би давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин така довідка була складена та хто ознайомлений з такою довідкою, і чиїм підписом вона скріплена /а.с.20/. В розрахунку наданому Банком зазначено що за договором від 12 лютого 2013 року, укладеного між Банком та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 16 березня 2020 року мається заборгованість в загальному розмірі 51 378,95грн, з яких заборгованість за кредитом 13 569,79грн, заборгованість за відсотками 5 239,80грн та заборгованість по штрафам і пені 32 569,36грн /розрахунок а.с.6-12/. Довідка Банку без номеру та дати видачі, містить інформацію про те, що між Банком та ОСОБА_1 підписаний кредитний договір без номеру за яким було видано наступні кредитні картки: 5168.…7808 дата відкриття 07 серпня 2015 року термін дії 08/19, 5457….8226 дата відкриття 27 липня 2016 року термін дії 07/20 та 5168….6464 дата відкриття 13 вересня 2017 року термін дії 06/21/а.с.18/. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції зробив висновок про те, що Банк та позивач уклали договір шляхом підписання заяви позичальника та суд вважав що є підтвердженими обставини щодо розміру отриманого позичальником кредиту який визначений в наданому Банком розрахунку заборгованості, і наведені обставини не оскаржені сторонами та не можуть бути предметом перевірки в суді апеляційної інстанції. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини у справі та правильно застосував норми матеріального права щодо вимог в задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позовні вимоги щодо стягнення процентів Банк обґрунтовував саме тривалим невиконанням умов кредитного договору щодо повернення коштів. Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, у спосіб визначений законом або договором. Звертаючись до суду з позовом про стягнення трьох процентів річних позивач обрав спосіб захисту визначений статтею 625 ЦК України. Однак для застосування положень наведеної норми обов`язковим є підтвердження обставин щодо виникнення зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом. Рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в апеляційній скарзі без встановлення відповідних фактів. За недоведеності заявлених в позовній заяві фактів щодо погодження з позичальником ОСОБА_1 умов договору з приводу порядку погашення кредитної заборгованості та строку повернення кредиту та його ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг дії позивача щодо зміни умов та одностороннє тлумачення істотних умов не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Вираження волі ОСОБА_1 відбулось вчиненням певних дій, та суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що відсутні докази направленості волі та погодження сторони договору умов з приводу порядку погашення кредитної заборгованості та строку повернення кредиту, та умов з цього приводу відображених в Правилах надання банківських послуг. Отже зміст зобов`язання в наведеному договорі викладено досить обмежено, оскільки системний аналіз Анкети-заяви дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути, однак зміст Анкети-заяви не дає підстав для висновку про зобов`язання позичальника повернути кредитні кошти в строки про які стверджував Банк. Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Матеріали справи не містять належних доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма умовами договору. Відсутність підпису відповідача на Умовах та Правилах надання споживчого кредиту фактично надає можливість Банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Відсутні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодився з умовами щодо порядку погашення кредитної заборгованості та строку повернення кредиту; та Банком не доведені обставини які би давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин був складений Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», та хто ознайомлений з такими тарифами і чиїм підписом вони скріплені. Разом з тим, зазначення в заяві позичальника про ознайомлення позичальника з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника. Отже, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування процентів за користування коштами та встановлені обставини не дають підстав для висновку відмінного від того до якого дійшов суд першої інстанції. У відповідності до положень частини 1 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог так і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі /ч. 5 ст. 81 ЦПК України/. Суд апеляційної інстанції виходить з того, що суд сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, роз`яснив позивачу права та обов`язки щодо надання доказів і сприяв здійсненню його прав, а також попереджував про наслідки неподання доказів, встановлені цивільним процесуальним кодексом, однак заявник жодних інших доказів в підтвердження своїх вимог не надав. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Виходячи з наведених обставин що підтверджені в судовому засіданні суд апеляційної інстанції позбавлений можливості із дотримання положень цивільного процесуального законодавства з`ясувати обставини у справі, оскільки заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права які би призвели до ухвалення незаконного рішення, та саме позивач несе ризик настання наслідків, пов`язаних із не вчиненням ним процесуальних дій. З приводу доводів апеляційної скарги про часткове виконання умов Кредитного договору з боку позичальника і часткову сплату сум кредиту, суд апеляційної інстанції вважає що такі дії охоплюються поняттям кредитного договору, однак по своїй суті не замінюють його умов щодо порядку погашення і строків сплати коштів, та не є належним свідченням того, що позичальник погодив саме ті умови про які зазначав Банк. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції в частині доводів що стали предметом апеляційного оскарження виконав вимоги про законність та обґрунтованість рішення суду, висновки суду в частині позовних вимог в задоволенні яких судом відмовлено здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 25 листопада 2020 року. Судді: