Постанова Дніпровський апеляційний суд № 207/1393/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6921/21 Справа № 207/1393/20 Суддя у 1-й інстанції - Подобєд О. К. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого- судді Демченко Е.Л. суддів Деркач Н.М., Куценко Т.Р. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и л а: У червні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал (далі ТОВ Вердикт Капітал) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що 24 квітня 2013 року між публічним акціонерним товариством Альфа-Банк та ОСОБА_1 був укладений договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції ПАТ Альфа-Банк на укладення договору, а також додаток до вищевказаного договору в рамках обслуговування продукту new АЛЬФА-ПОКУПКА МC MASS гривня. Вказували, що на підставі анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ Альфа Банк на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках обслуговування продукту new АЛЬФА-ПОКУПКА МC MASS гривня, банк відкрив рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривня та випустив міжнародну платіжну картку MasterCard Mass строком дії на 2 роки з моменту її випуску, та встановленим розміром кредитного ліміту в 11 666 грн. та встановленою процентною ставкою за користування коштами відновлювальної кредитної лінії, що складає 30% річних на торгові операції та 42% на операції зняття коштів. Крім того, відповідно до погодженого сторонами у додатку, мінімальний платіж складає 7% від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією із датою сплати до 12 числа. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 допустила значне порушення взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 06 травня 2020 року за кредитним договором №600220174 від 24 квітня 2013 року виникла заборгованість у загальному розмірі 107 258,06 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 39 074,78 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) в розмірі 21 746,43 грн., заборгованості по пені та штрафам в розмірі 22 617,50 грн., 3% річних в розмірі 3 522,04 грн., інфляційному збільшенню боргу в розмірі 8 866,07 грн., а також нарахованій пені за подвійною обліковою ставкою НБУ в розмірі 11 431,24 грн., які позивач просив суд першої інстанції стягнути на свою користь. Обґрунтовуючи своє право на стягнення заборгованості, позивач вказував, що право вимоги за договором кредиту №600220174 від 24 квітня 2013 року неодноразово відступалося, наразі, право вимоги на підставі договору про відступлення прав вимоги від 16 січня 2019 року, укладеного між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал», належить саме ТОВ Вердикт Капітал, у зв`язку з чим останній звернувся до суду з дійсним позовом. Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ Вердикт Капітал, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, рішення ухвалив з порушенням норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що АТ Альфа-Банк, відступаючи право вимоги за вказаним кредитним договором не передав усіх документів, що підтверджують дійсність грошової вимоги до позичальника, зокрема розрахунку заборгованості станом на дату відступлення права вимоги та виписки по картковому рахунку на підтвердження факту видачі кредитних коштів. При цьому, відповіді на адвокатський запит, поданий в інтересах позивача, від 25 травня 2021 року, до АТ Альфа-Банку надано не було, у зв`язку з чим вказанні первинні банківські документи підлягають витребуванню судом. Вказував, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, та право на позов про стягнення інфляційних втрат та 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ Вердикт Капітал відповідач по справі не скористалася. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі становить 107 258,06 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що 23 квітня 2013 року ОСОБА_1 було підписано анкету заяву про акцепт публічної пропозиції ПАТ Альфа Банк на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (а.с.17). Окремо, сторонами було погоджено, що на підставі анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ Альфа Банк на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту new АЛЬФА-ПОКУПКА МC MASS гривня, банк відкрив рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривня та випустив міжнародну платіжну картку MasterCard Mass зі строком дії на 2 роки з моменту її випуску, та встановленим розміром кредитного ліміту в 11 666 грн. із встановленою процентною ставкою за користування коштами відновлювальної кредитної лінії, що складає 30% річних на торгові операції та 42% на операції зняття коштів. Встановлено, що мінімальний платіж складає 7% від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією із датою сплати до 12 числа (а.с.18). 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу № 1 (а.с.78). Згідно додатку 1 до договору факторингу від 21 червня 2016 року, складеного генеральним директором ТОВ Вердикт Капітал, вбачається, що до ТОВ «Кредитні ініціативи» надійшло право вимоги за кредитним договором №600220174 від 24 квітня 2013 року, боржником за яким є ОСОБА_1 , у загальній сумі заборгованості 41 923,63 грн., з яких 19 537,39 грн. сума за основною заборгованістю в валюті договору на дату укладення договору та 22 386,24 грн. - розмір пені/штрафів/неустойки на дату укладення договору факторингу (а.с.144). При цьому, відповідно до додатку 1 до договору факторингу від 21 червня 2016 року, відомості щодо передання прав вимоги за кредитним договором №600220174 від 24 квітня 2013 року, боржником за яким є ОСОБА_1 відсутні (а.с.149-151). 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено договір факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА (а.с.79-89,90). Згідно додатку 1-1 до договору факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА від 26 грудня 2018 року, складеного представником фактору, вбачається, що до ТОВ «ФК «Веста» надійшло право вимоги за кредитним договором №600220174 від 24 квітня 2013 року, боржником за яким є ОСОБА_1 , у загальній сумі заборгованості 41 923,63 грн. з яких 19 537,39 грн. сума за основною заборгованістю в валюті договору на дату укладення договору та 22 386,24 грн. - розмір пені/штрафів/неустойки на дату укладення договору факторингу (а.с.143). При цьому, відповідно до додатку 1-1 до договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26 грудня 2018 року, відомості щодо передання прав вимоги за кредитним договором №600220174 від 24 квітня 2013 року, боржником за яким є ОСОБА_1 відсутні (а.с.147-148). Згідно додатку 1-2 до договору відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16 січня 2019 року, без підпису та печатки, вбачається, що до ТОВ Вердикт Капітал перейшло право вимоги за кредитним договором №600220174 від 24 квітня 2013 року, боржником за яким є ОСОБА_1 , відповідно до якого розмір тіла кредиту складає 39 074,78 грн., розмір пені 22 617,48 грн. (а.с.91). При цьому, відповідно до додатку 1-1 до договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року, відомості щодо передання прав вимоги за кредитним договором №600220174 від 24 квітня 2013 року, боржником за яким є ОСОБА_1 відсутні (а.с.145-146). Позивач в своєму позові вказує, що заборгованість відповідача за кредитним договором №600220174 від 24 квітня 2013 року, станом на 06 травня 2020 року, складає 107 258,06 грн. та складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 39 074,78 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) в розмірі 21 746,43 грн., заборгованості по пені та штрафам в розмірі 22 617,50 грн., 3% річних в розмірі 3 522,04 грн., інфляційному збільшенню боргу в розмірі 8 866,07 грн., а також нарахованій пені за подвійною обліковою ставкою НБУ в розмірі 11 431,24 грн. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при зверненні до суду з відповідними вимогами пропущено строк позовної давності. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). Згідно з положеннями статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Частиною першою статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Доказами відступлення вимоги, залежно від підстав виникнення, можуть бути, зокрема, правочини щодо зміни кредитора або боржника у зобов`язанні. Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь - який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Частиною першою статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач зазначає, що останній є кредитором у зобов`язанні за кредитним договором №600220174 від 24 квітня 2013 року та має право на стягнення виниклої у відповідача заборгованості, яке останній отримав на підставі договору про відступлення прав вимоги від 16 січня 2019 року, укладеного між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал». В той же час вищевказаний договір, за яким суд мав би можливість перевірити право позивача вимагати на свою користь заборгованість за кредитним договором №600220174 від 24 квітня 2013 року, укладеним між ПАТ Альфа-Банк та відповідачем ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутній. При цьому, колегія суддів зауважує, що надання позивачем додатку 1-2 до договору про відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16 січня 2019 року, в якому зазначено, що до ТОВ Вердикт Капітал перейшло право вимоги за кредитним договором №600220174 від 24 квітня 2013 року, боржником за яким є ОСОБА_1 , яке окрім іншого не містить підпису та печатки, без безпосереднього надання відповідного договору, не може бути належним доказом виникнення такого права у позивача. Крім того, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи взагалі відсутні відомості про відчуження ПАТ Альфа-Банк права вимоги за кредитним договором №600220174 від 24 квітня 2013 року. Зокрема, згідно долученого позивачем договору факторингу №1 від 21 червня 2016 року, укладеного між АТ Альфа-Банк та ТОВ «Кредитні ініціативи» вбачається, що фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку №1 до договору. В той же час, у відповідному додатку 1 до вищевказаного договору факторингу відомості щодо передання прав вимоги за кредитним договором №600220174 від 24 квітня 2013 року, боржником за яким є ОСОБА_1 відсутні. Аналогічна за змістом ситуація має місце і з наданим ТОВ Вердикт Капітал договором факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА від 26 грудня 2018 року, укладеним між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста», оскільки долучений до матеріалів справи додаток 1-1 до договору факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА від 26 грудня 2018 року, також не містить будь-яких відомостей щодо отримання ТОВ «ФК «Веста» прав вимоги за кредитним договором №600220174 від 24 квітня 2013 року, боржником за яким є ОСОБА_1 . З огляду на наведене, колегія суддів ставить під сумнів і надані позивачем витяги із відповідних додатків до договорів факторингу, оскільки зазначена в них інформація суперечить самим додаткам до договорів факторингу №1 від 21 червня 2016 року та №2019-1КІ/ВЕСТА від 26 грудня 2018 року відповідно, які були погоджені сторонами відповідних правочинів. Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Згідно частини 1, 3 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною 3 статті 53 ЦПК України встановлено, що якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Таким чином, суд встановивши, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки АТ Альфа-Банк, що не є стороною у справі, проте є стороною кредитного договору №600220174 від 24 квітня 2013 року, а також ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Кредитні ініціативи», які згідно доводів позивача набували права вимоги за кредитним договором згідно договорів факторингу, суд повинен був залучити останніх до розгляду справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Колегія суддів звертає увагу, що з`ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивача передує розгляду питання щодо правомірності (законності) позовних вимог. Відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. За відсутності реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача шляхом порушення відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № 600220174 від 24 квітня 2013 року, відсутніми є й підстави для задоволення позову. Таким чином, встановивши, що сторонами за кредитним договором №600220174 від 24 квітня 2013 року є ОСОБА_1 та АТ Альфа-Банк, при цьому надані позивачем договори факторингу та додатки до них, із визначенням переліку грошових вимог, що відчужуються, не містять відомостей про відчуження права вимоги за договором №600220174 від 24 квітня 2013 року, а також встановивши відсутність самого договору про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором до позивача ТОВ Вердикт Капітал, суд першої інстанції повинен був відмовити в задоволенні позову ТОВ Вердикт Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому, відмовляючи в задоволенні позову на підставі пропуску позивачем строку позовної давності, суд першої інстанції в своєму рішенні не зазначав про обґрунтованість самого позову. Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України). Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права. При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Крім того, виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Таким чином, відмова в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону. Висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі №575/476/16-ц. Крім того, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі №509/3589/16-ц (провадження №61-16895св18). Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в повній мірі не дотримався вимог статті 264 ЦПК України, належним чином не дослідив надані позивачем договори факторингу та додатки до них, не встановив відсутність у матеріалах справи доказів переходу до ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитним договором №600220174 від 24 квітня 2013 року, та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову саме з підстав пропуску позивачем строку позовної давності. У зв`язку з чим колегія суддів доходить висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову із наведених вище колегією суддів підстав. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал задовольнити частково. Рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове. В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 14 вересня 2021 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Деркач Н.М. Куценко Т.Р.