Постанова 4818 № 953/12917/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 04 червня 2021 року м.Харків справа № 953/12917/20 провадження № 22-ц/818/2838/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. Суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», відповідач ОСОБА_1 розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2020 року, постановлене під головуванням судді Колесник С.А., в залі суду в місті Харкові (повний текст судового рішення складено 28 грудня 2020 року), - в с т а н о в и в: У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 166 050,52 грн. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором від 24.12.2012 року до ОСОБА_1 на підставі договору відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019 року, тому наразі є кредитором відповідача. Протягом значного періоду часу відповідач виконував зобов`язання за кредитним договором, проте станом на 29 травня 2020 року його заборгованість за вказаним кредитним договором становить 166 050,52 грн. При цьому при укладенні кредитного договору ОСОБА_1 було надано детальну інформацію стосовно умов кредитування (порядок погашення заборгованості, нарахування відсотків та ставки). Позивач вважає, що позовні вимоги є доведеними та обгрунтованим; наявні підстави для задоволення позовних вимог, в тому числі, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» витрат на правничу допомогу. ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, просив відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2020 року залишити без змін. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві позичальника від 24.12.2012 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю Публічну пропозицію ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету від 24.12.2012 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів). Роздруківка із сайту ПАТ «Альфа-Банк» належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Крім того, суду не надано доказів того, що ПАТ «Альфа-Банк» відступив своє право вимоги за кредитним договором № 600192643 від 24.12.2012 року, укладеного між ним та ОСОБА_1 , ТОВ «Кредитні ініціативи», а той в свою чергу, відступив це право ТОВ «ФК «ВЕСТА», яке в свою чергу відступило право вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». З доданих до позовної заяви матеріалів неможливо встановити факт існування правовідносин між позивачем та відповідачем. Також в ході судового розгляду встановлено, що приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою А.А. 23.11.2019 року було вчинено виконавчий напис за реєстровим №8108, відповідно до якого було стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором від 24.12.2012 року в сумі 141423,66 гривень, в тому числі: 76350,72 - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 32691, 98 грн. строкова заборгованість по відсотках та комісіях; 32380,96 грн. плата за пропуск мінімальних платежів та за обслуговування кредитної заборгованості. Зазначено, що строк, за який проводиться стягнення 16.01.2019 року до 01.11.2019 року. Наразі наявне подвійне стягнення заборгованості за кредитним договором від 24 грудня 2012 року. Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що 24 грудня 2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Також 24 грудня 2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено Додаток до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту (nev АЛЬФА-ПОКУПКА MC MASS гривня). Відповідно до п.1 Додатку до Договору, на підставі Анкети-Заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках обслуговування продукту «nev АЛЬФА-ПОКУПКА MC MASS гривня», наданої клієнту, Банк відкрив рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривні та випустив міжнародну платіжну карту MasterCard Mass строком дії 2 роки з моменту її випуску. Пунктом 2.1. Додатку до Договору встановлено, що ліміт відновлювальної кредитної лінії складає 19 700 грн. Договором визначено, що процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії складає 42% річних на торгові операції та на операції зняття коштів. Мінімальний платіж складає 7% від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією. Дата сплати обов`язкового мінімального платежу за кредитом визначено - до 25 числа. Матеріали справи свідчать про те, що 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 600192643 від 24.12.2012 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 (а.с.70). 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА», а ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №600192643 від 24.12.2012 року, укладеного між ТОВ «Кредитні ініціативи» та Боржником. 16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 600192643 від 24.12.2012 року, укладеного між ТОВ «Кредитні ініціативи» та Боржником. За період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту; проте, заборгованість позичальника за Кредитним договором в повному обсязі не погашена. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданої позивачем, станом на 29 травня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 24 грудня 2012 року становить 166 050,52 грн., з яких: -заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 76 350,72 грн.; -заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) -44 540 грн.; -нараховані 3% річних - 6 881,54 грн.; -втрати від інфляції - 16 858.24 грн.; -подвійна облікова ставка НБУ - 21 420.02 грн. Як на підставу позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» посилалося на те, що позивач наділений правом грошової вимоги до відповідача відповідно договору про відступлення права вимоги. Позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню Кредитних коштів, отриманих на підставі Кредитного договору № 600192643 від 24.12.2012 року. У зв`язку з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 24.12.2012 року у розмірі 166 050,52 грн., понесені витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн. та судовий збір у розмірі 2 490,75 грн. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України). Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідач не заперечує, що між ним та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір. Проте вказує, що підписана ним анкета-заява не містить умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. Крім того строк дії договору сплинув 24 грудня 2014 року. Про зміну кредиторів у зобов`язанні його повідомлено не було. У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважає, що у задоволенні позову ТОВ «Вердикт Капітал» слід відмовити, в тому числі і з підстав спливу строку позовної давності (а.с.134). Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК України), а позовна давність до вимог про стягнення неустойки - один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Пунктом 2.2.Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз`яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Відповідно до абз. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі" судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Отже, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги. Висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог, - не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Колегія суддів вважає, що позивачем доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення відповідачем, оскільки зобов`язання за кредитним договором від 24 грудня 2012 року ОСОБА_1 належним чином не виконане. Однак, відповідачем заявлене клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки строк дії кредитного договору сплив у 2014 році. Тому ОСОБА_1 просив відмовити ТОВ «Вердикт Капітал» у задоволенні позову (а.с.134). Матеріали справи свідчать про те, що 24 грудня 2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках обслуговування продукту «nev АЛЬФА-ПОКУПКА MC MASS гривня», наданої клієнту, Банк відкрив рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривні та випустив міжнародну платіжну карту MasterCard Mass строком дії 2 роки з моменту її випуску. Таким чином строк дії Договору від 24 грудня 2012 року про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту (nev АЛЬФА-ПОКУПКА MC MASS гривня) сплив 24 грудня 2014 року. Доказів того, що сторонами було продовжено строк дії картки, - матеріали справи не містять. Вчинення приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою А.А. 23.11.2019 року виконавчого напису за реєстровим №8108, відповідно до якого було стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором від 24.12.2012 року в сумі 141423,66 гривень, - не перериває строк позовної давності. Натомість позовна заява ТОВ «Вердикт Капітал» подана лише 30 липня 2020 року (а.с.122), тобто зі спливом строку позовної давності. Набуття права вимоги позивачем після спливу строку позовної давності не свідчить про те, що право на звернення до суду виникло лише після відступлення права вимоги. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду слід змінити, виклавши судове рішення в редакції цієї постанови. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. п. 1,3,4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2020 року змінити, виклавши судове рішення в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: О.В. Маміна Судді: С.С. Кругова Н.П. Пилипчук