Постанова 4811 № 466/9436/20

Справа № 466/9436/20 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І. Провадження № 22-ц/811/772/21 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. Категорія:68 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Шандри М.М. суддів: Левика Я.А., Савуляка Р.В. секретаря: Бадівської О.О. за участю: ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , її представника ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ВСТАНОВИЛА: 30 листопада 2020 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Одночасно позивач подала клопотання про забезпечення даного позову і просиланакласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка оформлена на ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , та автомобіль марки «Шкода» супер Б, кольору «срібний металік», 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_3 . В обґрунтування цієї заяви покликалася на те, що нею поданий позов про поділ спільно нажитого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , автомобіля марки «Шкода» супер Б, кольору «срібний металік», 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_3 . Ціна позову 567 743,00грн.У зв`язку з подальшим унеможливленням виконання рішення суду, просила винести ухвалу про забезпечення вказаного вище позову Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2020 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка оформлена на ОСОБА_1 та автомобіль марки «Шкода» супер Б, кольору «срібний металік», 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_3 Ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що заявник (позивач) жодним чином не довела та документально не підтвердила обставини, які б вказували на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася. Крім того, заявником при поданні заяви про забезпечення позову також не дотримано вимог ст. 151 ЦПК України. Заява позивача не містить відомостей, які повинні бути зазначені у ній відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України. Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, в якій просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду залишити без змін. У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_5 просили апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати. ОСОБА_3 , її представник ОСОБА_4 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам відповідає. Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних (несумлінних ) дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. При цьому, інститут забезпечення позову спрямований проти дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частини сьома та восьма статті 158 ЦПК України). Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20). Види забезпечення позову наведено у статті 150 ЦПК України. Згідно із положеннями пунктів 1, 2 та 4 частини першої цієї статті Кодексу позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Цей спір стосується, зокрема, майнових прав на 1/4 частину будинку. Апеляційний суд встановив, що відповідачка під час розгляду справи зареєструвала право власності на будинок. Тому через ризик його відчуження на користь третіх осіб невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту 1/4 частини будинку може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову. Те, що відповідачка проживає у будинку впродовж десяти років і після державної реєстрації її права власності на нього ще не вчинила дії, що могли би підтвердити намір відчужити будинок, зокрема, не зверталася до ріелторів і не розміщувала оголошення про продаж, не спростовують висновки апеляційного суду про наявність у відповідачки як в одноособового власника можливості вільно розпорядитись будинком, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Крім того, той вид забезпечення позову, який застосував апеляційний суд, є домірним заявленим позовним вимогам. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки будинок залишається в її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини, якої стосується спір (пункти 36 та 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20). У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що "…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу". Також під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тобто, позивач звернувся до суду з позовом майнового характеру, предметом якого є поділ спільного сумісного майна подружжя. Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про достатність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, адже між сторонами у справі виник спір щодо права власності на майно, що є об`єктом спільної власності подружжя, а саме квартира та автомобіль, обґрунтовано вважав, що існує необхідність тимчасового обмеження та накладення арешту на нерухоме та рухоме майно, оскільки не забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вжиті заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, жодним чином не впливають на право власника володіти та користуватися майном, діють до набрання рішенням суду по даній справі законної сили та спрямовані виключно на забезпечення можливості виконання такого рішення у майбутньому. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції з дотриманням норм процесуального законодавства вжиті заходи забезпечення позову, які є співмірними із заявленими позовними. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Обставини справи встановлено повно та правильно. Обов`язкових підстав для скасування ухвали не встановлено. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено:02.07.2021 Головуючий Судді