Постанова 4811 № 466/13634/23

Справа № 466/13634/23 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І. Провадження № 22-ц/811/234/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. секретаря: Псярук О.В. за участю: ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, ВСТАНОВИЛА: ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. В порядку забезпечення позову накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 619069546101). Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_3 . Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норми процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд не досліджував питання реальності загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову ОСОБА_1 . В матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідач має намір відчужити згадану квартиру, розпочала підготовку до такого відчуження чи будь-які інші докази реальності такого відчуження. Більше того, на дану квартиру ще діє арешт, який було накладено ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 15.02.2021 по справі № 466/1081/21, який не скасовано, а запис про нього в актуальному стані міститься у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень. На думку апелянта, суд першої інстанції не встановив реальність загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову ОСОБА_1 , не дослідив питання наявності доказів, які підтверджують це, порушивши норми ст. 149, 150 ЦПК України, не врахував наявність діючого арешту на квартиру та прийняв необгрунтовану та безпідставну ухвалу про накладення арешту на майно відповідача. Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. 27.02.2024 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду без змін. У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду без змін. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, однак зазначені причини відкладення, колегія суддів вважає неповажними, тому клопотання до задоволення не підлягає. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам відповідає. Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних (несумлінних) дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. При цьому, інститут забезпечення позову спрямований проти дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Заходи забезпечення позову повинні застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18) та від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19). У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частини сьома та восьма статті 158 ЦПК України). Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20). Види забезпечення позову наведено у статті 150 ЦПК України. Згідно із положеннями пунктів 1, 2 та 4 частини першої цієї статті Кодексу позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Однак, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам. Забезпечення позову спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, забезпечення ефективного судового захисту та можливості реального поновлення прав у разі прийняття судом рішення про задоволення позову. 22 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила вжити до подання позовної заяви заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 619069546101). В обґрунтування заяви покликалася на те, що нею буде подано позовну заяву до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 загальною площею 158,8 кв.м, житловою площею 103 кв.м, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Капуш І.М., зареєстрований в реєстрі за №718 та застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення квартири у власність ОСОБА_1 . Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того,що враховуючи суть та характер вимог, обґрунтування, що викладені у заяві про забезпечення позову, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню. З таким висновком суду колегія погоджується з огляду на наступне. З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, убачається, що ОСОБА_3 є власницею квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 619069543101, номер відомостей про речове право:37077729 (а.с.7). Спірним об`єктом нерухомості майбутній відповідач ОСОБА_3 , як власниця, на даний час, вправі вільно розпоряджатися, що може свідчити про потенційну можливість (зважаючи на наявність цього спору та в залежності від ходу його розгляду) вчинення дій щодо відчуження, зміни власника (володільця) вказаної квартири, протягом продовження розгляду справи. За таких обставин, заходи забезпечення слід вважати співмірними із позовними вимогами, оскільки наявні потенційні загрози для виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову. Також колегія суддів звертає увагу на те, що накладення арешту на майно в іншій справі не може бути підставою для відмови у забезпеченні позову у цій справі. Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу ж суду першої інстанції, як таку, що відповідає обставинам, які мають значення та вимогам закону слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 10.05.2024 Головуючий Судді