Постанова Львівський апеляційний суд № 465/4730/20

Справа № 465/4730/20 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О. Провадження № 22-ц/811/2160/21 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. Категорія:44 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Шандри М.М. суддів: Левика Я.А., Савуляка Р.В. секретаря: Скакун І.А. за участю: представника ТОВ ВНФ «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС» - Мельника С.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС» на ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 26 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС», з участю третьої особи: Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, ВСТАНОВИЛА: Позивач звернувся в суд із вищевказаним позовом. 21.05.2021 представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову по вказаній справі, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які на правах власності належать відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС» (ідентифікаційний код 31362392, місцезнаходження: м.Львів, 79053, вул. Володимира Великого, буд.51, кв.119), та на які може бути звернено стягнення, в межах ціни позову 150 814,14 гривень. Заяву про забезпечення позову мотивував тим, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист. Вважає, що за час розгляду справи відповідач може продати чи будь-яким іншим чином відчужити належне йому майно та грошові кошти, що в майбутньому ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду про задоволення позову. Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 26 травня 2021 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на майно та грошові кошти, які на правах власності належать відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС»(ідентифікаційний код 31362392, місцезнаходження: м.Львів, вул. Володимира Великого, буд.51, кв.119), та на які може бути звернено стягнення, в межах ціни позову 150 814,14 гривень. Ухвалу суду оскаржило Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС». В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального права. Вказує на те, що в ухвалі про забезпечення позову судом лише зазначено про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не навівши достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на майно відповідача по справі, а тому судом не зазначено, а позивачем не доведено наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні даного позову та не надано доказів щодо того, що відповідач намагається відчужити належне йому майно. Крім того, вважає, що з предмету та підстав позову, заяви про забезпечення позову, не вбачається вартості об`єкту нерухомого майна, на який представник позивача просив суд накласти арешт, тому суд був позбавлений можливості дослідити питання співмірності із заявленими позовними вимогами, однак, не вирішивши питання про вартість та розмір майна, на яке накладено накладається арешт, а також не зазначивши реальні ризики та докази того, що відповідачем вживаються заходи щодо відчуження майна суд накладає арешт на все майно та грошові кошти відповідача в межах ціни позову. Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано. У судовому засідання апеляційної інстанції представник ТОВ ВНФ «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС» - Мельник С.І. просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати. Інші учасники в судове засідання не з`явився, були належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України здійснюється колегією суддів за їхньої відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам відповідає. Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних (несумлінних ) дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. При цьому, інститут забезпечення позову спрямований проти дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Заходи забезпечення позову повинні застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18) та від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19). У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частини сьома та восьма статті 158 ЦПК України). Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20). Види забезпечення позову наведено у статті 150 ЦПК України. Згідно із положеннями пунктів 1, 2 та 4 частини першої цієї статті Кодексу позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Цей спір стосується, зокрема, майнових прав на частину будинку. Апеляційний суд встановив, що відповідачка під час розгляду справи зареєструвала право власності на будинок. Тому через ризик його відчуження на користь третіх осіб невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту частини будинку може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову. Те, що відповідачка проживає у будинку впродовж десяти років і після державної реєстрації її права власності на нього ще не вчинила дії, що могли би підтвердити намір відчужити будинок, зокрема, не зверталася до ріелторів і не розміщувала оголошення про продаж, не спростовують висновки апеляційного суду про наявність у відповідачки як в одноособового власника можливості вільно розпорядитись будинком, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Крім того, той вид забезпечення позову, який застосував апеляційний суд, є домірним заявленим позовним вимогам. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки будинок залишається в її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини, якої стосується спір (пункти 36 та 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20). У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що "…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу". Також під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Однак, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам. У даній справі позов заявлено у зв`язку з тим, що 24.12.2019 ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки «Opel Frontera» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який належить на правах власності відповідачу ТзОВ ВНФ «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС», на перехресті вулиць Житомирська Гіпсова у м.Львові здійснив зіткнення з транспортним засобом Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що рухався попереду та в результаті інертного руху здійснив зіткнення з транспортним засобом PORSCHE CAYENNE, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 . Постановою Франківського районного суду м.Львова від 30.01.2020 року по справі №465/112/20 винним у цій дорожньо-транспортній пригоді визнано відповідача ОСОБА_2 . Оскільки, цивільно-правова відповідальність ТзОВ ВНФ «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС», як власника автомобіля «Opel Frontera», застрахована в ПрАТ «УАСК АСКА» (третя особа), остання 14.05.2020 здійснила виплату страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 24 667,27 гривень, якого недостатньо для повного відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди так, як вартість відновлювального ремонту автомобіля «PORSCHE CAYENNE» становить 72 481,41 гривень. Позовні вимоги до ТзОВ ВНФ «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС» мотивовані тим, що на момент ДТП ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Opel Frontera» без належного правового оформлення, на підставі усної домовленості з ТзОВ ВНФ «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС», без будь-якого оформлення цивільно-правового договору та/або довіреності на управління транспортним засобом, відтак такий на момент ДТП з володіння останнього не вибув та знаходився у сфері його господарського впливу, а тому ТзОВ ВНФ «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС» є відповідальним за завдану шкоду автомобілю «PORSCHE CAYENNE». Також, в рамках позову ОСОБА_1 просив суд стягнути моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн так, як пошкодження автомобіля позбавили можливості використовувати такий у звичайному режимі, при цьому позивач зазнав душевних страждань та істотних змін у звичайному ритмі життя, в тому числі у зв`язку із зменшенням ринкової вартості автомобіля внаслідок ДТП, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема в частині транспортного забезпечення життєдіяльності, оскільки в силу вимог ч.2 ст.37 Закону України «Про дорожній рух» експлуатація пошкодженого автомобіля заборонена, пошуку фахівців з ремонту «PORSCHE CAYENNE» та запчастин, що підлягають заміні. З врахуванням витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи ціна позову становить 150 814,14 гривень. Як убачається з матеріалів справи, що відповідач позов заперечує, добровільно відшкодувати завдану позивачу шкоду відмовляється. Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки існує реальна загроза відчуження відповідачем належного йому майна та грошових коштів, що потягне для позивача необхідність додаткових зусиль та дій щодо поновлення своїх прав та буде свідчити про неефективність судового захисту, а тому забезпечив позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які на правах власності належать відповідачу ТзОВ ВНФ «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС», та на які може бути звернено стягнення, в межах ціни позову 150 814,14 гривень. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Також беручи до уваги, що предметом позову є стягнення грошових коштів в розмірі 150 814,14 грн, арешт на грошові кошти та майно відповідача накладено в межах цієї суми, негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову відповідають негативним наслідкам, які можуть настати в результаті невжиття заходів забезпечення позову, не порушуючи при цьому прав відповідача, оскільки він не позбавлений права користування своїм майном, однак не зможе вчинити дії, які в подальшому можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. Колегія суддів також зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту майна та грошових коштів відповідача є гарантією реального виконання рішення суду та не є порушенням прав відповідача щодо володіння та користування своїм майном, оскільки такі заходи не породжують юридичних наслідків для списання коштів з рахунків відповідача і щодо відчуження майна до моменту вступу рішення у даній справі в силу та виникнення у відповідача обов`язку з його виконання. При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. До того ж, арешт обмежується лише сумою стягнення. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма «ГАЛЕЛЕКТРОСЕРВІС» залишити без задоволення. Ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 26 травня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено:13.10.2021. Головуючий Судді