Постанова 4811 № 456/2502/23

Справа № 456/2502/23 Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р. Т. Провадження № 22-ц/811/3731/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. секретаря: Псярук О.В. за участю: ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2023 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно, ВСТАНОВИЛА: ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2023 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно - задоволено. Накладено арешт на житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0.166 га кадастровий номер 4625382000:01:008:0007, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна:2666299846100, які належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до набрання рішенням по справі законної сили. Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 . Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норми процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що позивач не навела жодного доказу необхідності застосування забезпечення позову та в чому полягає його потреба. Вважає, що не існує ніякої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у цій справі. Суд першої інстанції проігнорував вимогами ч.3 ст.150 ЦПК України, про те, що заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Адже предметом позову є визнання права власності на незначну, 1/6 частину житлового будинку і відповідно господарських споруд та 1/6 частину земельної ділянки, що становить відповідно 0.0276 га. У разі задоволення позову позивача їй залишається у власності 5/6 частин житлового будинку, господарських споруд та 0.1384 га земельної ділянки. Арештом на цілий житловий будинок, цілу земельну ділянку порушується її право власності на нерухоме майно. Пропоноване позивачем застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту не є необхідним у цьому випадку та не є співмірним позовним вимогам. Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. 22.02.2024 представник ОСОБА_3 ОСОБА_6 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду без змін. У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу задовольнити. Представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 просив ухвалу суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних (несумлінних) дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. При цьому, інститут забезпечення позову спрямований проти дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Заходи забезпечення позову повинні застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18) та від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19). У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частини сьома та восьма статті 158 ЦПК України). Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20). Види забезпечення позову наведено у статті 150 ЦПК України. Згідно із положеннями пунктів 1, 2 та 4 частини першої цієї статті Кодексу позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Однак, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам. Забезпечення позову спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, забезпечення ефективного судового захисту та можливості реального поновлення прав у разі прийняття судом рішення про задоволення позову. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно. Просила суд визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 (одну шосту) частину житлового будинку «А-2» разом з належними до нього надвірними господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 115,2 кв.м, загальна площа якого становить 197,9 кв.м, до якого належать позначені на плані: літня кухня «Б», сарай «В», сарай «Г», вбиральня «Д», сарай «Е», гараж «Є», погріб «Ж», огорожа «№1», огорожа «№2», огорожа «№3», ворота «№4» замощення «І», в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_3 , право власності на 1/6 (одну шосту) частину земельної ділянки загальною площею 0,166 га кадастровий номер 4625382000:01:008:0007, розташованої в АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. 09.11.2023 ОСОБА_3 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0.166 га кадастровий номер 4625382000:01:008:0007, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна:2666299846100, які належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). Заява мотивована тим, що житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 було побудовано в період з 1980-1989 роки, тобто коли батьки ОСОБА_7 ОСОБА_1 перебували зареєстрованому шлюбі. Згаданий вище житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами належить по 1/2 частині ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .Після смерті батька ОСОБА_3 - ОСОБА_7 04 липня 2010 року відкрилась спадщина на належне йому нерухоме майно, що включає себе (одну другу) частину згаданого житлового будинку.Позивачка, ОСОБА_3 , прийняла спадщину на 1/6 частину спірного житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами в порядку ст.1268 ЦК України, оскільки проживала разом із спадкодавцем.Отримавши постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька - ОСОБА_7 на частку житлового будинку, ОСОБА_3 дізналася про порушення її права на володіння та розпорядження належним їй нерухомим майном з боку відповідачів. Зазначені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_3 з позовом до суду про визнання права власності на нерухоме майно.В той же час, ОСОБА_1 , у лютому 2023 року зверталася до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовом ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком з належними до нього господарськими будівлями і спорудами.Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 вересня 2023 року у справі №456/659/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належними їй житловим будинком гаражем «Є», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання ключів від вхідних дверей будинку, гаражу та надання ОСОБА_1 безперешкодного доступу до будинку, в тому числі із можливістю залучення спеціалістів (експертів) з метою вчинення дій, пов`язаних з володінням, користуванням та розпорядженням житловим будинком.Зазначене вище беззаперечно свідчить про наявність наміру ОСОБА_1 вчинити дії щодо розпорядження спірними житловим будинком з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами та земельною ділянкою, що в свою чергу, у разі задоволення позову може істотно ускладнити ОСОБА_3 поновити свої порушені права на належне їй нерухоме майно.Крім того, незважаючи на наявність спору про визнання права власності відповідач ОСОБА_1 зняла з реєстрації позивача по справі та її дітей, що також свідчить про можливі ускладення в майбутньому поновлення порушених прав. По своїй суті позов у цьому випадку слід вважати майновим та таким, що спрямований на захист права власності на 1/6 частину житлового будинку та 1/6 частину земельної ділянки. З матеріалів справи убачається, що відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 від 24.05.2002, відповідач ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13). З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є власником спірної земельної ділянки загальною площею 0,166га, кадастровий номер 4625382000:01:008:0007(а.с.18). Спірним об`єктом нерухомості та земельною ділянкою відповідач ОСОБА_1 , як власниця, на даний час, вправі вільно розпоряджатися, що може свідчити про потенційну можливість (зважаючи на наявність даного спору та в залежності від ходу його розгляду) вчинення і будь-яких інших дій щодо відчуження, зміни власника (володільця) вказаної земельної ділянки та житлового будинку, протягом продовження розгляду справи та відповідно може свідчити про потенційні загрози для виконання можливого рішення про задоволення позову. Враховуючи наведене, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити у разі задоволення позовних вимог виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. Проте, оскільки спір у цій справі існує щодо 1/6 частини нерухомого майна та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково накладено арешт на весь житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, і земельну ділянку. Арешт слід накласти на 1/6 частину такого майна, що є співмірним із заявленими вимогами. Такий захід забезпечення позову відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, має тимчасовий характер та не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у її володінні, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Враховуючи наведене, ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2023 року слід змінити, виклавши абзаци перший та другий резолютивної частини ухвали у такій редакції: «Заяву задовольнити частково. Накласти арешт на 1/6 частину житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/6 частину земельної ділянки загальною площею 0.166 га. кадастровий номер 4625382000:01:008:0007, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2666299846100, які належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )». В решті ухвалу суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2023 року змінити, виклавши абзаци перший та другий резолютивної частини ухвали у такій редакції: «Заяву задовольнити частково. Накласти арешт на 1/6 частину житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/6 частину земельної ділянки загальною площею 0.166 га. кадастровий номер 4625382000:01:008:0007, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2666299846100, які належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )». Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено:10.05.2024 Головуючий Судді